Зустріч з Дмитром Білоусом

Тема. Зустріч з Дмитром Білоусом

Мета. Познайомити учнів з видатним поетом,  вченим, членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України, лауреатом Державної премії Т.Г. Шевченка, премії ім. М.Рильського, Л. Українки та О.Пчілки.

Обладнання. Святково прибраний клас, стінгазета «Уро­ки дива калинового», виставка книг «Дмитро Білоус — дітям».

 

Хід зустрічі

І. Оголошення теми зустрічі.

1. Вступне слово вчителя.

— В народі кажуть: «Гість на порозі — радість у домі». А коли гість у школі? Сьогодні у нашій школі День друзів книги. Це такий день, коли на зустріч з учнями приїздять письменники, які пишуть твори для дітей.

Дружба з письменниками стає доброю традицією нашої нової школи.

На уроках читання ви знайомились з творчістю бага­тьох письменників, а сьогодні у нас в гостях письменник, лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка, премій ім. М.Рильського, Л.Українки та О.Пчілки, літературозна­вець, перекладач, гуморист — Дмитро Білоус.

Сьогоднішній день — це тиха пісня вдячності талано­витому поетові Д.Г. Білоусу за солодкі й п’янкі барвінкові чари любові до рідного слова, до людей, до України. Це тиха пісня визнання того дива калинового, подарованого поетом світу, яке постає в ясній обнові у кожному ук­раїнському слові. Це щирий уклін шанувальників, ма­леньких і дорослих, сивочолому легіню, лицарю слова, який щедро розкриває душу, випускаючи у політ свої думки і почуття — прекрасні й вічні.

Дмитро Григорович Білоус народився в селі Курманах, що на Сумщині. Сім’я була велика — одинадцятеро дітей. Дмитро був десятою дитиною в родині. Жила сім’я Білоусів тяжко, але дружно. Цінували тут працю і люби­ли пісню та жарт.

Стежина від батьківського порогу простяглась нелегким життєвим шляхом… Довелося малому Дмитрові ходити з полотняною торбою до школи, пережити страшний голод 1932—1933 років, але потяг до знань, любов до книжки привели його на мовно-літературний факультет Хар­ківського університету.

Навчання у Харківському університеті перервала війна. І пішов Дмитро добровольцем на фронт. Воював, був тяжко поранений.

А восени 1944 року Д.Білоус продовжив навчання у Київському університеті.

Дмитро Григорович побував у Болгарії, де вивчав бол­гарську мову і літературу. Невдовзі він став прекрасним перекладачем з болгарської. Перекладацька діяльність Д.Білоуса знайомить українського читача також з перли­нами поезії Білорусі, Литви, Росії.

Дмитро Білоус — автор багатьох книжок для дітей і про дітей: «Пташині голоси», «Упертий Гриць», «Про чотири­ногих, рогатих і безрогих», «В класі і в лісі» та інших.

Найбільшу, мабуть, славу принесла Д.Білоусу збірка «Диво калинове» (1988 р.). Чому автор так назвав книж­ку? Ось відповідь поета: «Чому така назва? Тому що в на­роді краса часто порівнюється з калиною, яка навесні вкрита білими квітами, а восени янтарно-червоними фо­нами плодів і листя. Та й у піснях: «Дівчина, як калина», «Калинові мости», що з’єднують людей. І мова наша — калинова гілка в рясному саду братніх мов».

 

2. Виступ учнів.

ДИВО КАЛИНОВЕ

Солов’ї на калині,

На ялині зозуля.

Через гори й долини

Лине пісня з Посулля.

Мова в ній калинова,

Древа сонячна гілка,

Серця тиха розмова,

Калинова сопілка.

І мости калинові

До братів до народів,

В сім’ї вольній і новій

Всьому світу на подив.

І на кручах дніпрових

Травня повінь зелена.

На мостах калинових

Калинові знамена.

Вчитель. Все життя Дмитро Білоус мріє про те, щоб привернути увагу дітей до краси нашої рідної солов’їної мови.

РІДНЕ СЛОВО

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

Несеш барвінь гарячу, яру

В небесну синь пташиним граєм.

І, спивши там від сонця жару,

Зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,

Прозоре диво калинове.

Хай квітне, пломенить червоно

В сім’ї великій, вольній, новій.

ХЛІБ І СЛОВО

У стінах храмів і колиб

Сіяє нам святково.

Як сонце, випечений хліб

І виплекане слово.

І люблять люди з давнини,

Як сонце не загасне,

І свій духмяний хліб ясний,

І рідне слово красне.

Бо як запахне людям хліб,

Їм тихо дзвонить колос,

І золотом сіяє сніп

Під жайворона голос.

І, мабуть, тому кожну мить

Бешкетнику-харцизі

їх слово батьківське звучить

Як заповідь у книзі,

Цей сплав чудесний, золотий

З ядристих зерен літер:

«Не кидай хліба, він — святий,

Не кидай слів на вітер!»

Вчитель. У своїх віршах Д.Білоус змальовує не тільки красу рідної мови, але й допомагає багатьом дітям краще вивчити природознавство, математику…

НА УРОЦІ МАТЕМАТИКИ

Він до класу зайшов неквапливо,

Крейду взяв і, немов чарівник,

Вивів числа на дошці красиво:

— Ось вам ділене, частка, дільник.

Заспівало нам слово доданок,

Мов дударик заграв на дуду;

А дільник — як щільник із дуплянок,

Що дідусь нам зібрав у саду.

Частка, множник, добуток, остача —

Квітів жмуток і бджілка гуде;

Оживають слова — і задача

Веселіше до розв’язку йде.

Вчитель. А скільки цікавих шарад, загадок склав Дмит­ро Білоус для малечі. Нумо, спробуйте відгадати.

  1. З однієї ми родини

Від Андрія до Ярини,

Як по одному, самі

Ми буваємо німі,

Хоч і маєм різні назви

Й добре знаєте всіх нас ви.

Певним станемо рядком —

Заговоримо ладком.

Ми — писемності основа.

А без нас ніхто ні слова.

Що це таке? (Літери алфавіту)

         Вчитель. Звичайні частини мови, розділові знаки ожи­вають у віршах та загадках Дмитра Білоуса, якого шаноб­ливо називають всеукраїнським вчителем рідної мови, то­му що він навчає рідній мові дітей всієї України, а його «Уроки дива калинового» проводять майже всі вчителі на уроках читання й мови.

1-й учень.

Маленька, менша від мачини,

Ні з ким не стану на борню.

А при читанні, коли треба,

Й людини мову зупиню. (Крапка)

2-й учень.

Злита з хвостиком ця крапка,

Невелика, власне, лапка.

Робить паузу, всім знайома.

Як вона зветься? (Кома)

3-й учень.

Що за знак — стрункий, мов спис,

Він над крапкою завис,

Спонука до поклику.

Хто ж бо він? (Знак оклику)

Вчитель. А тепер слово Д.Г. Білоусу. Нам цікаво послу­хати про вас, про вашу творчість, нові вірші.

II. Виступ Д.Білоуса.

  1. Дмитре Григоровичу, звідки, від кого бере початок ваша любов до рідного слова?
  2. Як народжується задум написання нових творів?
  3. Над чим працюєте зараз?

ІІІ. Підсумок зустрічі.

Тому й не дивно, що над цією людиною завжди є «Веселка» — веселка визнання, щедро розсипаючись різнобарвними краплинами дощу над вдячними шану­вальниками його таланту.

Вітаємо вас, дорогий Дмитре Григоровичу, з присуд­женням літературної премії ім. Олени Пчілки за збірку «За Україну молюся!»

(2001 р.).

Бажаємо довгих літ життя, яке дарує нам стільки ра­дості, міцного молодецького здоров’я. Нехай схиляються перед вами у вдячності ліси й гори рідної України, за яку не перестає молитися ваше серце і ваша душа.

завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,703sec