Знущання та агресія у шкільному середовищі

Знущання та агресія у шкільному середовищі

(виступ перед педагогами)

 Знущання — це повторюване, систематичне переслідування та агресивні дії, спрямовані на інших. Акти знущання можуть чинити як окремі особи, так і групи. Знущання може включати багато видів поведінки, наприклад: сло­весні насмішки, обзивання та приниження; по­грози й залякування; вимагання та крадіжки гро­шей і особистих речей; ізолювання від групи, не­допущення до товаришів.

Слово «агресія» походить від латинського aggressio що означає «напад», «вступ». Це вмотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам і правилам життя людей у суспільстві, завдає шко­ди об’єктам нападу (живим і неживим), фізичного і морального збитку або викликає психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан на­пруженості, страху, пригніченості тощо).

 

ОСНОВНІ ВИДИ АГРЕСІЇ ТА ЗНУЩАНЬ

Фізична: активна, пасивна; пряма, непряма.

Вербальна (словесна): активна, пасивна; пря­ма, непряма.

Агресія може бути спрямована на:

• людей поза сім’єю (педагогів, ровесників, менших учнів);

• близьких людей;

• тварин (птахів, комах, домашніх улюблен­ців);

• на себе (свою особистість або тіло): ви­ривання волосся, здирання шкіри, згризання ніг­тів;

• на фізичні об’єкти (з’їдання неїстівного, ламання іграшок, знищення майна);

• на символічні або вигадані об’єкти (комп’ю­терні ігри, агресивні малюнки).

 

Причинами знущань у школі можуть бути:

1. Соматичні захворювання чи захворювання головного мозку.

2. Виховання в родині: брак уваги, тепла, по­ганий нагляд за дитиною, застосування фізичної та словесної агресії щодо малюка та у стосунках між подружжям, а також полярні методи по­карань.

3. Індивідуальні фактори. Найкращий за­документований індивідуальний фактор у зну­щаннях — темперамент. Активні, імпульсивні учні можуть мати схильність до розвитку агре­сивної поведінки. Більша фізична сила (напри­клад, у хлопчиків) або її дисбаланс (у старших ді­тей) часто є основним чинником знущань. Також впливає і рівень самооцінки, невміння контро­лювати свої емоції, протест проти ситуації, соціальний статус у групі.

4. Шкільні фактори: соціальна характерис­тика, суворість або недостатній рівень нагляду, особливо на ігрових майданчиках, шкільному по­двір’ї та в коридорах. Адекватність методів утру­чання дорослих, коли вони побачили факт зну­щання, чи їм просто про це розповіли, є дуже важливою.

5. Вплив новітніх технологій.

 

ХТО НАЙЧАСТІШЕ СТАЄ ЖЕРТВОЮ КРИВДНИКА

Тихі, сором’язливі діти, котрі не чинять твер­дого опору першому ж прояву агресії, який піз­ніше неодмінно повториться. Потенційні жертви зазвичай не мають друзів і соціальної підтримки у школі, часто у них низька самооцінка, а отже, вони невпевнені у своїх силах.

Жертви нерідко демонструють антисоціальну по­ведінку, що викликає роздратування. Вони імпуль­сивні, мають погані соціальні навички, можуть також намагатися знущатися з інших дітей. Тому часто вони є і тими, хто знущається, і самою жертвою.

 

Як проявляється агресія?

• Бійки, словесні образи;

• негативізм (пасивний або активний опір правилам і нормам), конфлікти з оточенням, низька шкільна успішність, замкненість;

• агресивні комп’ютерні ігри;

• розробка різних військових стратегій і вті­лення їх у життя;

• демонстративний, яскравий одяг, особлива музика, зухвалі танці, графіті на стінах;

• пасивні прояви (зволікання, повільність,упертість, «забудькуватість», навмисна нездат­ність зробити необхідне);

• погіршення здоров’я, депресія, знижений настрій, страхи, тривожність, нестійкість емо­ційної системи, самогубство.

Єдиний підхід у роботі зі знущаннями — сис­темна і безперервна паралельна робота з батька­ми, педагогами та дітьми.

 

РОБОТА З БАТЬКАМИ

Форми роботи:

• тематичні батьківські збори;

• круглі столи;

• тренінги;

• відкриті лекції;

• відеолекторій з обговоренням;

• читання порадників і літератури;

• семінари для батьків із використанням інтерактивних технологій;

• групові та індивідуальні консультації;

• психодіагностичні дослідження;

• анкетування;

• відкриті батьківські збори.

 

8 речей, яких не слід казати дітям:

1. «Коли я був у твоєму віці…».

Дитина чує: «Твої проблеми не важливі, мені було важче».

2. «Ти просто не розумієш!».

Дитина чує: «Ти неспроможний зрозуміти, і немає сенсу намагатися пояснювати це тобі».

3. «Ти думаєш, що тільки в тебе якісь проблеми».

Дитина чує: «У тебе немає справжніх проблем».

4. «У мене немає часу, щоб вислухати тебе…».

Дитина чує: «Я надто зайнятий, щоб піклува­тися про твій світ».

5. «Роби те, що я кажу, а не те, що я роблю…».

Дитина чує: «Роби правильно, а я не зобов’я­заний так чинити, адже я вже дорослий».

6. «Тому, що я наказав тобі!».

Дитина чує: «Я не хочу чути твоїх спроб до­мовитися зі мною».

7. «Та чому ж ти не можеш бути схожим на…?». Дитина чує: «Мені прикро, що ти не хтось ін­ший».

8. «Одного разу ти повернешся до цього дня…». Дитина чує: «Забудь про сьогодні й зосередься

на завтрашньому Дні».

Ніколи не оцінюйте свого сина чи доньку як особистість, засуджуйте лише їхні негативні . вчинки!

 

Робота школи з агресією та знущанням серед учнів:

• поінформованість і участь дорослих у ви­рішенні проблем;

• рада профілактики, шкільні конференції;

• схвалення учнів із соціально позитивною поведінкою та надання допомоги іншим;

• спеціальні класні правила, кодекси по­ведінки;

• класні збори на тему насильства;

• розмови з батьками;

• зустрічі вчителів і батьків;

• виступи різноманітних служб роботи з дітьми.

 

Методи роботи з учнями:

• профілактичні бесіди;

• виховні тематичні години;

• тренінгові заняття;

• інформаційні куточки, пам’ятки, буклети;

• дискусійні заняття;

• гуртки, клуби за інтересами;

• зустрічі із впливовими людьми;

• екскурсійні походи;

• дні самоврядування;

 

Робота класних керівників;

• розробка кодексу поведінки у класі, зокрема правил ставлення до інших учнів, толерантність і повага до ближнього;

• усі випадки знущань та агресії мають озна­чати для порушників негайні, послідовні, але ненасильницькі наслідки;

• схвалення та заохочення позитивної, друж­ньої поведінки учнів;

• пропагування під час уроків ідеї цінності ненасильства, нерасизму, адекватного ставлення до протилежної статі;

• розвиток навичок соціального спілкування, вирішення труднощів.

 

 

Робота педагогів:

• використання у вихованні молоді власного прикладу;

• застосування нових інноваційних виховних моделей і технік;

• залучення школярів до суспільно-корисно­го та цікавого дозвілля;

• збереження власного психічного здоров’я.

 

Десять кроків педагога до того, як полюбитисебе:

1. Відмовтеся від критики.

2. Не лякайте себе.

3. Будьте м’якими, добрими і терплячими.

4. Будьте добрими до своїх думок.

5. Хваліть себе.

6. Підтримуйте себе.

7. Любіть свої недоліки.

8. Турбуйтеся про своє тіло.

9. Робота із дзеркалом.

10. Починайте просто зараз.

 

І наостанок — японська мудрість: «Учімося пристосовуватися до змін навколо нас».

Українська мудрість: «Якось-то воно буде…».

завантаження...
WordPress: 22.85MB | MySQL:26 | 0,310sec