Значення продуктів органічної хімії. Узагальнення і систематизація знань про органічні речовини

Тема.  Значення продуктів органічної хімії. Узагальнення і систематизація знань про органічні речовини.

Мета. Узагальнити та закріпити знання про вивчені класи органічних сполук. Удосконалити навики розв’язування теоретичних, експериментальних та розрахункових завдань, які доводять генетичний  взаємозвязок між різними класами органічних речовин. Продовжуваи формування знань прозалежність властивомтей речовин від їх будови. Узагальнити причини різноманітності органічних сполук.

Обладнання. Таблиці: «Гомологічний ряд спиртів, альдегідів, кислот», «Білки, ефіри, полімери»; реактиви: глюкоза, купрум (ІІ) сульфат, натрій гідроксид, оцтова кислота, індикатор волокна.

Хід уроку

І. Організаційний етап.

ІІ.  Актуалізація опорних знань учнів.

1. Назвати формулу цієї речовини, представником якого гомологічного ряду вона є, за­гальну формулу ряду.

2. Назвати представників гомологіч­ного ряду карбонових кислот.

3. Назвати формулу мила та її  хімічну назву. Речовини яких класів беруть участь в утворенні мила?

 ІІІ.   Вивчення нового матеріалу.

1. Олія має таку назву тому, що до її  складу входить олеїнова кислота С17Н33СООН. Це ненасичена високомолекулярна одноосновна карбонова кислота. Олія — це рідкий рослинний жир. За хімічною будовою це складний ефір (естер) трьохатомного спирту гліцерину та високомолекулярних жирних кислот, зокрема олеїнової.  Олії добувають маргарин у результаті реакції з воднем за високих температур і тиску та в присутності каталі­затора. Олію не можна довго зберігати, оскільки вона з часом взаємодіє з водою, тобто відбувається гідроліз олії і вона гіркне (утворюється олеїнова кислота і гліцерин.

2. Щоб довести, що глюкоза має подвійну хімічну функцію, потрібно провести якісну реакцію з купрум (II) гідроксидом. За нормальних умов ми до­водимо властивості глюкози як багатоатомного спир­ту, а під час нагрівання — альдегідні властивості.

У пробірку наливаємо 2 мл лугу, додаємо 2 — 3 кр. купрум (II) сульфату. Утворюється голубий драглистий осад Си(ОН)2. Сюди додаємо ще глюко­зи, вміст пробірки струшуємо. Утворюється яскра­во-синій розчин — купрум (II) глюконату. Це якісна реакція на глюкозу як багатоатомний спирт. А тепер нагріваємо вміст пробірки. При цьому гама кольорів змінюється від яскраво-синього аж до червоного і коричневого. Утворюється глюконова кислота (спир-токислота) і Купрум (І) гідроксид (який розкладається до Си2О і Н2О) і вода.

3. Прикладом штучних волокон є ацетатне волок­но, віскоза, штапель, а синтетичних — лавсан, кап­рон, нейлон, енант. Про те, як можна відрізнити хімічне (штучне) волокно від природно­го, наприклад вовну від віскози?

Дослід. Підпалюємо вовняну нитку. Відчувається запах паленого пір’я. Нитка горить. Підпалюємо нитку, яка містить хімічні добавки. Нитка плавить­ся, виділяючи багато кіптяви. Отже, це повинна зна­ти людина, яка купує нитки не в магазині.

За способом одержання синтетичні нитки по­діляються на поліамідні та поліефірні. Волокно лав­сан — це приклад поліефірного волокна, а волокно капрон — поліамідного волокна. На основі по­лівінілхлориду добувають пластмаси двох типів: вініпласт, що має високу твердість, і пластикат — м’якший матеріал. З вініпласту виготовляють хімічно стійкі труби, деталі хімічної апаратури, акумуляторні банки. Пластикат використовується для випловлім-ня лінолеуму, штучної шкіри, клейонки, непромо­кальних плащів, для ізоляції проводів та підводних кабелів.

Крім цієї пластмаси, до високомолекулярних по­лімерних речовин належать поліетилен, поліпропі­лен, полістирол, фенолформальдегідна пластмаса та інші речовини, які мають надзвичайно велике гос­подарське значення.

4. До складу яйця входять  білки. Це най­складніші органічні речовини, які наявні в усіх жи­вих організмах, — високомолекулярні природні нітрогенвмісні сполуки, до яких, крім Карбону (С), Гідро­гену (Н), Оксигену (О), належить  Нітроген (N) та інші елементи.

Отже, амінокислоти — це органічні атмосферні сполуки, які, взаємодіючи між собою, утворюють довгі білкові ланцюги. Мr білка може досягати мільйона одиниць. Білки утворюються в результаті реакцій по­лі конденсації.

Учені встановили, що в складі білка найчастіше зустрічається 20 амінокислот. Серед них: аланін, гліцин, цистеїн, тирозин, лізин та ін. Так само, як букви алфавіту утворюють величезну кількість слів, амінокислоти утворюють величезну кількість білків. Розрізняють кілька структур білків: первинні, вторинні, третинні і четвертинні.

Білки виконують дуже багато функцій в організмі: будівельну, енергетичну, рухову, захисну, транспортну, каталітичну та ін. Білки характеризуються такими властивостя­ми. Найважливішою є денатурація — порушення структури білка під дією факторів зовнішнього се­редовища: температури, хімічних речовин, рент­генівського проміння тощо. Цей процес необо­ротний. Гідроліз — розщеплення білків водою. Ре­акція горіння білків може бути характерною, ос­кільки під час горіння виділяється специфічний запах паленого пір’я. Крім цих реакцій, характер­ними є кольорові реакції: ксантопротеїнова (взає­модія з нітратною кислотою, при цьому з’являється характерне жовте забарвлення) та біуретова (взає­модія з купрум (II) гідроксидом, (при цьому ут­ворюється характерний розчин фіолетового коль­ору); ця реакція має дуже важливе значення в медицині, зокрема для виявлення білків в сечі, нею користуються для проведення аналізу сечі.

ІV.  Узагальнення й систематизація знань учнів.

V. Домашнє завдання.1. Опрацювати матеріал підручника.

2.Підготуватися до підсумкового уроку.

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

63-64 (49.9 KiB, Завантажень: 35)

завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,773sec