«Земля» – психологічне трактування вічних проблем (людини і землі, злочину і кари) на українському матеріалі. Модерні стична проблема сакрально-містичного зв’язку людини із землею. Розкриття споконвічного прагнення селянина бути господарем на землі. Робота над текстом

Тема. «Земля» – психологічне трактування вічних проблем (людини і землі, злочину і кари) на українському матеріалі. Модерні стична проблема сакрально-містичного зв’язку людини із землею. Розкриття споконвічного прагнення селянина бути господарем на землі. Робота над текстом.

Мета: допомогти учням глибше зрозуміти твір, у якому має місце психологічне трактування вічних проблем, а також зв’язку людини із землею; закріпити вивчене про соціально-психологічний твір; прищепити любов до праці, виховувати старшокласників у дусі народної моралі.

Тип уроку: комбінований

Форма уроку: урок-бесіда

Обладнання: текст твору, ілюстрації, фотографії.

 Епіграф.                                                                           Чом, чом, чом, земле моя,

Так люба ти мені?

Народна пісня

 

Хід уроку

 

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Перевірка виконання домашнього завдання.

Бліц-опитування.

  • Розкажіть про життєвий шлях О. Кобилянської.
  • Розкажіть про становлення О. Кобилянської як письменниці.
  • Яка тематика творчості О. Кобилянської.
  • Окремі учні зачитують уявне інтерв’ю з письменницею.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми й мети уроку.

Учитель. Соціально-психологічна повість О. Кобилянської «Земля» – надзвичайно цікаве явище, твір, який приніс письменниці славу і повагу.

Про свій твір О. Кобилянська сказала, що вона вклала в нього „всю повагу душі  своєї”, що „се праця з народного буковинського життя, вірно змалювала…”

Авторка підкреслювала реалістичність свого твору. В листі до Осипа Маковея вона писала: „…Якби ви були «Землю» прочитали, Ви б побачили, що я живого життя держуся…”

«Земля» – соціально-психологічна повість, а це означає, що всі вчинки, помилки і дії героїв ґрунтуються не стільки на матеріальних факторах, скільки на психологічних. Ось чому, читаючи твір, треба вдумуватися, зіставляти, аналізувати, щоб знайти істину.

Ольга Кобилянська цілком сприймала ставлення селян до землі як до найбільшої цінності, поділяла їхні помисли. У творі вона висвітлила, що земля може не тільки годувати, а ще й виховувати, давати повагу від людей, авторитет в громаді.

 

1. Робота з опорною схемою.

 

ЗЕМЛЯ

 

Родить хліб для людей, зілля, квіти           Навчає працювати, Праця на землі-наближає до неї, обвиваючи своїми

путами, утаємничує в основі творіння,

дає щастя й водночас приносить горе

 

Земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, сповнювати силою.

2. Учень. Повідомлення про ставлення людини до землі, зв’язок людини із землею.

Гармонія з природою ушляхетнює людину, а праця на землі-наближає до неї.

А оранка, особливо весняна, вважалася святим ділом. Урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом. Коли ж вони повертались увечері додому, їх стрічали старі й малі. Святом для юнака ставав той день, коли він вперше сам торкався до чепіг і проводив свою першу борозну.

Учитель. Людина радіє, коли грудки перевертає плуг і простягає борозни на сонці, коли земля обдаровує, дає спокій. Але вона і карає людину, яка на ній творить зло, позбавляє її розуму, своєї винагороди. Вона горить під ногами, якщо душа обтяжена гріхом. Така людина на матиме на  ній місця.

Про все це О. Кобилянська розповідає у повісті «Земля».

Учень. Про історію написання повісті «Земля».

Приблизно за тридцять кілометрів від Чернівців, ко­ли їхати в напрямку гір, знаходиться село Димка. Тут з 1889 по 1891 рік проживала О. Кобилянська разом з родиною. Батько письменниці купив у селі невеличкий маєток, щоб забезпечити сім’ю матеріально.

Батько О. Кобилянської мав добрі стосунки з багать­ма мешканцями Димки і, зокрема, з Костянтином Жижіяном. У родині Жижіяна було два  сини — Михайло і Сава.  І  сталося так, що молодший брат Сава вбив Михайла. «Факти, що спонукали мене написати «Землю», правдиві. Особи майже всі що до одної також із життя взяті. Я просто фізично терпіла під з’явиськом тих фактів, і коли писала — ох, як хвилями  ридала!..

У повісті письменниця зберегла навіть імена прото­типів. Змінила тільки прізвище. Прототипом Івоніки Федорчука був Костянтин Жижіян. Його син Сава, який за допомогою батька Ольги Кобилянської вийшов із Черні­вецької тюрми, емігрував до Канади. Сава всупереч волі батьків одружився з дівчиною, яка стала прототипом Рахіри. Це була Маріука Магас. Вона розійшлася з Савою, вийшла заміж вдруге. Від її першого подружжя у 1897 році народився син — Іван Жижіян, який теж побував у Канаді, в свого батька, але повернувся до

с. Димки. Після Великої Вітчизняної війни він працював у колгос­пі в рідному селі.

Іван Жижіян теж знав О. Кобилянську. Письменниця, за його словами, була для нього, «як рідна мати», вона допомагала Іванові, коли той служив у війську. Знав Іван Жижіян і повість «Земля». «Я колись питав у тата, чи це правда. Він сказав: «Синку, скільки я буду жити, це слово ти мені не кажи». Батько робив на чорній ро­боті сезонним робітником… Потім захворів на шлунок, пішов до шпиталю… З шпиталю я взяв батька до себе, він жив у мене місяць, а потім помер. Раніше хотів вертати додому, коли буде здоровий, разом зі мною… В Канаді зробив   документ, що   в   Димці 3 га землі передає мені, ту землю, що дістав від свого батька… По­мер батько в 1934 р.»  — так пише в своїх спогадах про останні місяці життя Сави в Канаді його син Іван.

По­вернувся Іван на Буковину в 1937 році. А мати Івана жила до 1949 року.

3. Робота в групах. (Клас об’єднується в групи, одна з яких готує висвітлення одного з питань.)

1). Публікація твору ( час, суспільні та родинні стосунки).

2). Тематика твору ( залежність селянина від землі, солдатчина).

3). Сюжет і композиція повісті (твір має складну композицію, є багато відступів, пейзажів, портретів).

4). Основна причина конфлікту ( земля є основна причина конфлікту).

Учитель. Німецький дослідник слов’янських літератур Ґеорґ Адам писав: «Земля – то щедра, то жорстока, то вічнозмінна,  і в той же час незмінна, яка носить, годує приймає в себе людей – своїх дітей, – є суттю їхнього існування, їхньою долею. Двоє таких людей віддали себе землі. Земля панує у душі Михайла. Земля насильно запанувала думками Сави».

4. Опрацювання змісту твору.

 

Бесіда 

  • Чи виховували належно Федорчуки Михайла і Саву? У чому помилка такого виховання? (Сава – обділений батьківською увагою, а Михайло отримує її забагато).
  • Марійка та Івоніка по-різному ставилися до Анни і Рахіри. Хто з батьків мав рацію? (Батько).
  • Сава ворогує з батьками і Михайлом? Чи поглиблювала цей конфлікт Рахіра? (Так).
  • Розповісти про те, як загинув Михайло.
  • Чи знали люди, хто вбивця? Чому мовчали? (Знали, але не казали, бо жаліли батьків). Як ви оцінюєте це?
  • Чи страждає Сава – злочинець? Чи викликає молодший брат співчуття?
  • Чи однакове ставлення Івоніки і Марійки до землі на початку і в кінці твору?

 

 

IV. Підсумок уроку. Оцінювання.

Учитель. Біблійний мудрець пише: «Покоління відходить, і покоління приходить, а земля віковічно стоїть! І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де, сходить воно. Що було, воно й буде, що робиться, буде робитись воно, – і нема нічого нового під сонцем!..»

   Це нагадує незмінний природний плин людського життя на землі, про красу і таїну майбутнього, що несе в собі вічне повторення.

V.  Домашнє завдання.

Виписати цитати до характеристики Михайла і Сави.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Тема «Земля» - психологічне трактування вічних проблем (людини і землі, злочину і кари) на українському матеріалі (20.1 KiB, Завантажень: 3)

завантаження...
WordPress: 22.84MB | MySQL:26 | 0,424sec