Збір необхідної інформації та матеріалів

Овочі та фрукти

Морква, капуста, ріпа, редис, салат, петрушка, го рох, щавель, взагалі будь-які овочі — їжа не тільки смачна, але і дуже корисна. Це знають навіть хижаки, що харчуються од ним м’ясом. Бачили, як собака чи кішка з апетитом щипає першу весняну травичку? І як вона їсть терту моркву? І дикий брат собаки, вовк, теж урізноманітнює своє м’ясне меню тра вою і корінцями.

Справа в тому, що в рослинах містяться речовини, необхідні кожній живій істоті. Це вітаміни. Багато дітей уявляють собі віта міни у вигляді солодких кульок, які купують в аптеці. Справді, учені-фармацевти уміють виділяти вітаміни з натуральних продуктів. Але лікарі рекомендують вживати вітамінні препарати тільки взимку чи напровесні. Тоді свіжих овочів і плодів мало, та й самі вони містять менше вітамінів. Зате влітку і восени реко мендується їсти все, що росте на грядці.

Ви пробували коли-небудь зелений бутерброд? Ні? Дуже шкода. Це так просто: намажте маслом скибочку хліба (найкра ще чорного, житнього), злегка посоліть і посипте зверху наріза ними перами цибулі чи зеленню петрушки. Готово. Це дуже смач но, повірте, а краще — перевірте.

Томати походять з Південної Америки, із країни Перу. У Європі томати довгий час були декоративною рослиною. Плоди томатів спочатку не вживали в їжу, тому що вважали їх отруйними. Те пер же неможливо уявити сучасне життя без томатів.

У цієї рослини дві назви: «помідор» і «томат». Дехто думає, що помідор — це плід, а томат — пюре з плодів помідора. На справді це не так. Слово «помідор» походить від італійської на зви «поммодоро» — «яблуко золоте». На своїй батьківщині ця рослина називалася «томатль». Безсумнівно, що правильніше позначати цю рослину більш ранньою назвою—«томат», як це і прийнято в науці.

Зрілі плоди томатів містять у своєму соку багато вітаміну С. Крім того, цей плід дуже смачний сам по собі.

Огірки відомі як овочева рослина близько шести тисяч років. Батьківщина огірка—північно-західна Індія. Плід огірка, як і гар буза, — ягода.

В Індії дикі огірки ростуть у лісі, обвиваючи дерева, як ліани.

При густій посадці огудиння культурних огірків піднімаються вгору, чіпляючись за поставлені для них підпірки.

У Китаї і Японії хлібороби знімають врожай різних овочів три рази за рік. Вони спочатку вирощують огірки в ящиках на дахах, а потім висаджують на добре удобрену землю городу і підв’язу ють до кілків. Зі шпалер звисають величезні плоди огірків у 1,5 м завдовжки. Цей сорт китайських огірків обробляють у Європі в теплицях. В огірках міститься вітамін С.

Назва «капуста» походить від давньоримського (латинсько го) слова «капут», що означає «голова». Але ж, справді, великі круглі капустини нагадують голову.

Капуста була відома ще жителям Древнього Єгипту. Відвар ну капусту єгиптяни подавали наприкінці обіду як солодку стра ву. Відомий математик Давньої Греції Піфагор писав, що капус та «являє собою овоч, що підтримує постійно бадьорість і весе лий спокійний настрій духу».

Римляни споживали велику кількість капусти не тільки як їжу, але і як ліки майже від усіх хвороб. У давнину лікарі особливо рекомендували годувати капустою маленьких дітей, щоб вони росли міцними й стійкими до різноманітних захворювань.

Капуста стала основою російських національних страв.

У давніх російських лікарських порадниках описувалися цілющі властивості капусти. Багато цілющих властивостей, приписува них капусті з давніх-давен, не підтверджені, але все-таки капуста дійсно дуже корисна, незважаючи на те, що в її складі багато (до 92 %) води.

Сік капусти поліпшує травлення. У капусті міститься вітамін В, і багато вітаміну С. Вітамін С зберігається й у квашеній ка пусті до літа. Капуста тому є одним з найбільш корисних овоче вих рослин.

Про гарбуз можна розповісти чимало цікавого. Плід гарбуза з ботанічної точки зору є ягодою, тому що мав соковиту м’якоть і насіння.

У Середній Азії роблять з гарбузів-горлянок різний посуд: пляшки, відра, ложки. Легкий посуд із гарбузів, обплетений сіткою, зручний для запасів води, олії під час подорожей. У ве ликих гарбузах зберігають зерно і крупу. Узбеки раніше носили нюхальний тютюн у невеликих, Ідо мають форму пляшечок, гар бузах. З гарбуза роблять-іграшки. В Африці в дощову погоду мандрівники ховають у гарбуз свій одяг. Використовують гар бузи і при переправі через ріки, споруджуючи з них легкий пліт. Негри роблять з нього музичні інструменти. В Індії ж гарбуз використовують для лову мавп.

З гарбуза можна зробити не тільки посуд, іграшки, споруди ти пліт чи пастку для мавп, але і приготувати різні страви. Гар буз дуже корисний і смачний, у ньому міститься вітамін С.

З часів глибокої давнини відома цінна багаторічна рослина ревінь. У культурі розрізняють ревінь лікувальний, овочевий і декоративний. Корінь ревеню вживається як проносне.

За своєю поживною цінністю ревінь не поступається більшості сортів овочів. Крім мінеральних солей, він багатий на вітамін С і корисну яблучну кислоту. Ревінь відрізняється приємним сма ком і ароматом. У дітей, що страждають запорами, він регулює травлення.

Ревінь дуже швидко розварюється, його досить всього один раз прокип’ятити. Не треба тільки варити ревінь у мідному чи залізному посуді.

У їжу вживають тільки листові черешки ревеню, їх очищають від щільної шкірочки й у такому вигляді використовують для ва ріння солодких супів, компотів, киселів, пюре, а також для капус няків, голубців, оладків і салатів.

З начинкою з ревеню можна приготувати дуже смачні борош няні й круп’яні страви: млинці, пиріжки, пудинги й ін. Крім того, з ревеню варять варення. Черешки ревеню можна висушити і вживати їх узимку в їжу.

Розкопки археологів показують, що перший хліб був із жо лудів. Вимочені, висушені жолуді розтирали між каменями в бо рошно, з якого і були приготовлені перші коржі й каша.

 

 

ШИПШИНА, ВИНОГРАДАПЕЛЬСИН СУНИЦЯ

Понад десять тисяч років тому, ще в той час, коли людина жила в печерах і її єдиною зброєю був відточений камінь, наші предки почали вживати в їжу пшеницю.

Свіжі зерна пшениці можна було їсти, але сухі вони були за надто тверді. Спробували розбивати їх каменем і, змішуючи з водою, стали їсти кашу, спочатку сиру, потім варену. Потім роз тирали зерна й одержували борошно. Борошно, змішане з во дою, перетворювалася в клейке тісто, але це тісто сирим вжи вати було неприємно. Ймовірно, спочатку шматочки тіста вари ли, як ми тепер варимо галушки чи локшину. З тіста пекли на гарячих каменях коржі, але вони виходили тверді чи грузлі. Тільки тісто, намазане тонким шаром, давало хрусткі їстівні коржі. Та ким хліб був доти, поки в тісто випадково не потрапили дріжджі. Великий був подив і, ймовірніше за все, жах людей, які побачи ли, як тісто, забуте в горщику, стало підніматися, пузиритися і «дихати», начебто живе. Кинуте у вогонь, таке тісто випікалося у вигляді пишного, м’якого, злегка кислуватого коржа. Це було дивовижним відкриттям. Справа в тому, що дріжджові грибки поглинають цукор, який міститься в тісті, утворюючи при цьому спирт і вуглекислий газ. Вуглекислий газ заповнює в тісті пу хирці, тісто від цього піднімається, стає пухким. У печі пухирчас те тісто охоплює жар, тонкі плівки навколо пухирців висихають, і виходить м’який хліб, який легко розжовувати.

У хлібі є всі необхідні для харчування людини речовини: білки, крохмаль, жири.

Шипшина — широко відома дика троянда. Її пагони згина ються вгорі, утворюючи дуги. З бруньок з’являються нові паго ни, що згинаються також дугоподібно. Безліч пагонів, що виро стають з коренів, переплітається з вигнутими старими. Утворю ються непрохідні зарості, покриті гострими загнутими шипами.

Тому молоді гілки шипшини, її квітки й смачні плоди недоступні ні мишам, ні іншим тваринам. Одні птахи ласують дозрілими плодами. Подібно до сплячої красуні, дрімає квітка під захистом гілок з гострими шипами і пишно розпускається під променями весняного сонця.

Колючі кущі шипшини ростуть у затемнених місцях, серед черемхи, горобини, вільхи, берези, на узліссях лісів і ярах. Шипшина починає цвісти пізно навесні. Великі рожеві квітки її сповнені аромату. Ймовірно, із квіток шипшини, серед яких людина відбирала багатопелюсткові махрові, і вивели багато сортів троянд.

З ароматних пелюстків квіток шипшини, так само, як і з квіток троянди, можна приготувати варення і парфуми. Але найбільшу цінність представляють її округлі, схожі на пляшечки, плоди. У серпні-вересні вони жовтогарячого і червоного кольору. У м’я систій оболонці багато волосистого твердого насіння. Плоди шипшини містять до 40 % вітаміну С.

Для приготування відварів сушать плоди шипшини чи вико ристовують їх у свіжому вигляді для повидла і варення. Для одер жання повидла кип’ятять протягом 10 хвилин 1 кг плодів у літрі води, потім протирають через решето. До отриманої маси до дають цукор та небагато лимонної кислоти для смаку і варять на водяній бані до густоти.

Із плодів шипшини варять компоти, киселі, варення. Підсма жені плоди використовують для приготування «кави», що має запах ванілі.

З усіх культурних рослин, крім пшениці, найбільш давнім, розповсюдженим, корисним і улюбленим є виноград.

Віддавна виноградом лікувалися від різних хвороб, і в наш час застосовують «виноградне лікування» при занепаді сил, у початковій стадії туберкульозу, при недокрів’ї і нервових хворо бах, при захворюваннях шлунка, печінки, нирок. Особливо ко рисний виноградний сік, який за поживністю — вмісту різних речовин (крім жиру)—дорівнює молоку. З винограду, висушую чи його, готують ізюм. На Кавказі випарюванням згущають сік винограду і роблять чурчхелу — солодку «ковбасу», начинену го ріхами. З виноградного соку виготовляють кращі вина.

Виноград, Ізюм, виноградний сік, виноградне вино. Скільки знань, скільки праці вкладено в них людством. Який довгий шлях, обчислювальний століттями, праці й нагромадження досвіду, пройшло людство, щоб одержати, виростити різні сорти вино граду на планеті.

Назва «апельсин» складається з двох німецьких елю: Арpel — яблуко і China — Китай. Батьківщина апельсина — Китай.

По-французьки апельсин називається «оранж». Це слово по ходить від арабської назви апельсина—«наранжи» (золотавий). Таким чином, оранжевий колір означає колір апельсина.

Протягом століть лікарі лікували хворих апельсиновим і ли монним соком від усіляких хвороб. Вживали його і як профілак тичний засіб від отрути і чуми.

Безсумнівна користь від лимонного й апельсинового соку спостерігалася при захворюваннях цингою. Відомий морепла вець Джеймс Кук брав із собою на корабель запас лимонного соку, а в 1795 р. був виданий спеціальний закон про щоденну видачу екіпажам кораблів порцій цього цілющого соку.

У соку лимонів і апельсинів у великій кількості містяться віта міни А, В, С. Вживання плодів Лимонів виліковує цингу, ангіну, прискорює загоєння ран і зрощення кісток, поліпшує обмін ре човин і попереджає розвиток артеріосклерозу.

Апельсинові й лимонні дерева використовуються різноманітно: із квіток, плодових кірок і листя одержують ефірні олії, насто юють вина, лікери; плоди зацукровують; сушену кірку — цедру — кладуть у кондитерські вироби. Із плодів роблять цукати і мар мелад.

Дітям же, звичайно, корисніше давати натуральний сік апель синів.

Перша ягода весни — суниця. Майже всі вважають суницею тільки лісову ягоду, а суницю садову називають полуницею. Тим часом суниця і полуниця —дві різних рослини. У полуниці плоди дрібну подовжені, зеленуваті в тіні, темно фіолетові на сонці, мають сильний аромат. У суниці садової плоди великі, різної форми, біло-червоного кольору. Навіть листя різне, у полу ниці—ясно-зелене, матове, зморшкувате; у суниці—темно-зе лене, гладке, блискуче.

Суниця — одна з найбільш корисних ягід. Вона займає пер ше місце за вмістом заліза, якого в ній у чотири рази більше, ніж у яблуках, винограді, ананасі. А залізо входить до складу крові людини. Крім солей заліза, у плодах суниці містяться фосфор, білки, цукор, жирна олія і велика кількість вітамінів. Усі ко рисні речовини, що знаходяться в суниці, легко засвоюються організмом.

У народній медицині суниця рекомендується як засіб при шлункових захворюваннях і подагрі, і «від страждань серця, за подіюваних серцю хвилювань, і робить серце веселим».

Як зберегти поживні речовини в овочах і фруктах?

Для того, щоб лід час приготування овочів у них залишалися корисні речовини, необхідно правильно їх готувати. Наприклад, не переварювати, якщо тушкувати, найкраще у власному соку, а оптимальний варіант, звичайно ж, це вживати їх сирими, у тер тому вигляді, у вигляді салатів тощо. Якщо овочі заморожені, то розморожувати їх рекомендується не під струменем теплої води, а щільно утаюваними в теплому приміщенні. У такому випадку в них зберігаються всі поживні речовини.

Чому, здавалося б, яри правильному збереженні псуються ягоди й овочі, а також інші харчові продукти? Так тому, що в них містяться дрібні мікроорганізми, невидимі неозброєним оком. Скупчення мікроорганізми можна побачити неозброєним оком у вигляді цвілі на яблуках, що згаили, нальоту на сирі тощо. Найбільш придатною температурою для розвитку такої цвілі є температура від +20 до +40 °С, а при температурі 0°С життєді яльність мікроорганізмів припиняється, тому в холодильниках нижні полиці, де температура близько 0°С, призначені для збереження овочів.

При сприятливих умовах бактерії дуже швидко розмножують ся, а окремі з них у процесі розвитку виробляють сильнодіючі отруйні речовини, які ще називають токсинами, У зіпсованих продуктах накопичуються токсини, у результаті чого людина, яка з’їла несвіжу чи неправильно збережену їжу, одержує харчове отруєння.

Існують мікроорганізми, що розвиваються у вологому сере довищі, інші тільки під дією кисню, треті — без нього. Овочі, яких міститься висока кількість кислот, — несприятливе середо вище для розвитку мікроорганізмів, а от дріжджі та цвіль добре розвиваються в їхньому кислому середовищі. Наприклад, ли мон зіпсується не від гниття, а від того, що його покриє зелену вата цвіль і зробить непридатним до вживання в їжу весь плід.

 

СОКИ

Практично всі люди люблять фруктові соки: свіжовичавлені або покупні, адже в них міститься багато вітамінів і мінералів. Тому сьогодні поговоримо про користь різних фруктових соків для організму.

Корисні інгредієнти, що містяться у фруктових соках:

1) яблучна кислота;

Вона міститься в яблуках, абрикосах, винограді, персиках , бананах, зливання та чорносливі.

Яблучна кислота вважається природним антисептиком, тому що сприятливо впливає на шлунок, кишечник і печінку.

2) лимонна кислота;

Міститься в цитрусових, а також в полуниці, ананасах, персика, журавлині.

3) винна кислота;

Знаходиться у винограді і ананасах. Основне її призначення боротися з паразитами і шкідливими мікробами.

4) ензими;

Думаю, вони відомі багатьом, завдяки унікальній властивості розщеплювати жир. Містяться в ананасах і папайї.

Кожен фруктовий сік гарний по-своєму, тому хотілося б коротко розповісти про користь для організму тих соків, які ми вживаємо найчастіше.

Яблучний сік. У ньому містяться такі корисні для організму мікроелементи як магній, калій, фосфор, натрій, мідь, вітаміни А, С, В1, В2 і багато іншого. Яблучний сік може використовуватися для лікування і профілактики ревматизму і артриту. Також він відмінно стимулює апетит. Корисний для шлунка, кишечника, печінки. Яблучний краще за всіх інших фруктових соків поєднується з овочевими соками.

Грейпфрутовий сік. Головна його перевага – багатство вітаміном С. Крім нього в соку міститься кальцій, калій, біотин і інші вітаміни. Грейпфрутовий допомагає імунній системі організму протистояти застуді, він – відмінна профілактика ракових захворювань, і також підходить алергікам.

Апельсиновий сік , мабуть, самий частоупотребляемий і відомий як засіб проти застуди. Крім того, він запобігає передчасному старінню організму, виводить токсини з крові, бореться з кровоточивістю ясен. Цей сік містить такі елементи як кальцій, калій, марганець, цинк, мідь, магній та інші. Однак пам’ятайте, що цитрусові соки виводять кальцій з організму, тому після вживання апельсинового або грейпфрутового соку корисно зробити кілька фізичних вправ.

Ананасовий сік крім спалювання жиру корисний для організму багатьом. Він дуже корисний для кісток, бо містить багато магнію, допомагає при нудоті і покращує кровообіг.

Краще всього пити свіжовичавлені фруктові соки, так як при обробці багато корисних для організму елементи губляться, і виробники просто додають який-небудь вітамінний комплекс. Фруктові соки, безумовно, дуже корисні для організму, але зловживати ними не варто. Можна набрати зайву вагу, з’являються проблеми із зубами і шлунком через що містяться в соках кислот. З особливою обережністю до фруктових соків повинні ставитися люди хворі на діабет, глікемією та іншими захворюваннями, пов’язаними із засвоєнням цукру, а також вагітним жінкам та маленьким дітям.

 

 

Вітамін А в житті дитини

Вітаміни життєво важливі спо лу ки, не утворю ють ся в організмі і то му дитині необхідно от ри му ва ти їх з їжею у вже го то во му вигляді або у вигляді провітамінів.

У не мов лят і ма лень ких дітей по тре ба у вітамінах ду же ви со ка, в пер шу чер гу у вітамінах А і D. У цій публікації ми хо че мо докладніше розповісти вам про вітамін А або ре ти но ли.

Вітамін А

Вітамін А впливає на ба га то сис тем організму і йо го мож на на зва ти “всю ди су щим”. Як і вітаміни D, E і K вітамін A відноситься до жи ро роз чин них вітамінів. Організм мо же за сво ю ва ти ці вітаміни, тільки як що во ни по трап ля ють до ньо го ра зом з не ве ли кою кількістю жи ру. Жиророзчинні вітаміни мо жуть нако пи чу ва ти ся в організмі, що в підсумку при зводить до отруєнь.

Корисні властивості вітаміну А:

  • Вітамін А потрібен для ви роб лен ня зо ро во го фермен ту ро доп си ну. Йо го брак при зво дить до по рушень зо ру, на прик лад курячої сліпоти.
  • Вітамін А підтримує вологість сли зо вих обо ло нок. Він надає профілактичну і ра но за го ю валь ну дію, запобігаючи, на прик лад, роз ви ток гаст ри ту – запа лен ня слизової обо лон ки шлун ка, каш лю, коньюктівіту і за па лен ня гор ла.
  • В імунній системі вітамін А бо реть ся із збуд ни ка ми за хво рю вань.
  • Він активізує ви роб лен ня білків, зав дя ки яким клітини організму зв’язу ють ся од на з од ною, і таким чи ном пе реш код жа ють утво рен ню ра ко вих клітин.

Звідки бе реть ся вітамін А?

Го то вий вітамін А зустрічається тільки в тваринній їжі. У рос ли нах є каротиніди – ре чо ви ни, лег ко пере роб ля ють ся в травній системі лю ди ни на вітамін А. Каротиноїди ще на зи ва ють провітамінами.

Обе реж но пе ре до зу ван ня!

Організму потрібно 6 г каротиноїдів, щоб вий шов 1 г вітаміну А. То му отруєння вітаміном А че рез рослин ну їжу прак тич но не мож ли ве.

А от при надмірному споживанні тваринної їжі, в якій міститься го то вий вітамін А, мо жуть ви ник ну ти про бле ми. Ні в яко му разі не слід да ва ти дитині пре па ра ти з вітамінами А, не по ра див шись з лікарем – це мо же при звес ти до се рй оз них отруєнь.

Роз ра ху нок вмісту вітаміну А

Фак тич ний вміст вітаміну А ви во дить ся з кількості “го то во го” вітаміну А, що ста но вить 6 мер каротиноїдів.

Ниж че по ка за но біоактивна кількість вітаміну А в про дук тах (на 100 гр):

  • Брокколі – 316
  • Мо ло да морк ва – 888
  • Ста ра морк ва – 2000
  • Кріп – 1016
  • Пет руш ка – 1208
  • 40% сме та на – 480
  • 50% сир гау да – 360
  • 42% збиті верш ки – 520
  • Ко зиний сир – 313
  • Аб ри ко си – 300
  • Печені фрук ти – 250
  • Ди ня – 292
  • Ман го – 462

При го ту ван ня їжі, багатої вітаміном А

Вітамін А є жи ро роз чин них, тоб то про дук ти, в яких він міститься, потрібно їсти з не ве ли кою кількістю жи ру, щоб вітамін міг за сво ю ва ти ся організмом.

На прик лад, як що їсти морк ву з м’ясом, то жи ру, який міститься в м’ясі бу де цілком до статньо.

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 1,624sec