ЗАВДАННЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

ТЕМА. ЗАВДАННЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА.

Мета.Сприяти формуванню в учнів переконаності в потребі кримінального права, що забезпечує охорону відносин в суспільстві.

Обладнання:

  1. виставка нормативних документів;
  2. висловлювання видатних людей на дану тему.

    У біду падають, як у прірву, раптом, але в злочин сходять по щаблях.

    А. А. Бестужев-Марлинський

    Одні злочини прокладають шлях іншим.

    Сенека

    Ніхто не може поліпшувати своє становище своїм же правопорушенням.

    Форма проведення.Лекція.

    Питання.

  3. Потреба в існуванні кримінального права.
  4. Профілактична роль кримінальної відповідальності.

    В останні роки значно ускладнилась криміногенна ситуація в нашій країні. З’явились і набули поширення нові види антигромадських дій у сфері господарської діяльності, ще більше загострилась проблема корупції та зловживання владою, злочинності, пов’язаної з наркотиками і іншими. Тому Кримінальний кодекс України був і залишається одним з нормативних актів, які змінюються найбільш динамічно. За останні два роки Верховна Рада України прийняла 22 законодавчі акти про внесення змін і доповнень до КК України. До Кодексу було включено 15 нових статей та оновлено редакцію понад 100 статей.

    А особливо хвилює кримінальна обстановка в справах неповнолітніх. Суттєвих якісних зрушень у скороченні підліткової злочинності не спостерігається. За останні п’ять років вона зросла на 45%. Кожний восьмий злочин із загалу розслідуваних в 1997— 1998 рр. вчинено неповнолітніми та за їх участю. Зростаєкількість вчинених ними тяжких злочинів, у тому числі умисних вбивств, зґвалтувань, а також крадіжок державного та приватного майна, хуліганств тощо.

    Тому ми сьогодні повинні вияснити, що включає в себе поняття «кримінальне право», які його принципи, яка роль кримінальної відповідальності.

    Як на вашу думку, що включає поняття «кримінальне право»?

    (Учні висловлюють свою думку).

    Кримінальне право — це система юридичних форм, встановлених Верховною Радою України. Джерелом кримінального права є закон. Воно розглядає підстави і принципи відповідальності, що є злочином і які покарання можуть бути застосовані до осіб.

    Кримінальне законодавство виконує свої завдання притаманним йому способом (ч. 2, ст. 1): визначає коло та види суспільно небезпечних діянь, називає їх злочинами і встановлює за їх вчинення відповідне покарання. Це означає, що кримінальну відповідальність і покарання тягне за собою тільки така суспільно небезпечна дія або бездіяльність, яка повністю підпадає під ознаки злочину, що вчинені в законі. В цьому полягає найважливіший принцип кримінального права, відповідно до якого — «нема злочину, нема покарання без зазначення про те в законі».

    У ст. З КК України закріплені основні принципи кримінального права — принцип законності і принцип відповідальності особи за вчинене діяння при наявності її вини.

    Характерними ознаками кримінальної відповідальності є:

  5. її зв’язок лише із спеціальним видом правопорушення — злочином;
  6. обов’язок особи відповідати перед державою за свої злочинні діяння і бути покараною (зазнати обмежень, втрат);
  7. міра відповідальності (покарання) особи за вчинений нею злочин визначається лише судом відповідно до закону.

    Але я хочу застерегти вас від неправильних уявлень про кримінальну відповідальність в окремих випадках, а саме:

    по-перше, незнання закону не звільняє від кримінальної відповідальності;

    по-друге, підлітки несуть кримінальну відповідальність за вчинений злочин;

    по-третє, особа, що вчинила злочин у стані сп’яніння, не звільняється від кримінальної відповідальності.

    А тепер потрібно вияснити, що включає в себе поняття «злочин».

    Стаття 7 КК України містить загальне визначення поняття злочину, яке включає його соціальну ознаку — суспільну небезпечність та нормативну ознаку злочину — діяння, що передбачене кримінальним законом. Отже, поняття злочину включає чотири ознаки: суспільну небезпечність, протиправність, вину та караність. Тому злочином за кримінальним правом визнається діяння (дія або бездія), яке є суспільно небезпечним, протиправним, винним та караним.

    Злочинна дія — це активна форма поведінки особи, наприклад, угон транспортних засобів.

    Злочинна бездіяльність — це певна форма поведінки особи, що пов’язана з невчиненням дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу закону або взятого на себе зобов’язання. Наприклад, неподання допомоги хворому особою медичного персоналу.

    Суспільна небезпечність — це така ознака злочину, яка вказує на його суттєву шкоду. Наприклад, крадіжка з проникненням у житло значно підвищує ступінь суспільної небезпечності цього злочину порівняно з крадіжкою індивідуального майна з інших приміщень.

    Кримінальна протиправність злочину — це юридичне вираження суспільної небезпечності. Суть її в тому, що конкретне суспільно небезпечне діяння визнається злочином лише в тому випадку, коли воно передбачене як злочин в чинному кримінальному законі (ст. З КК).

    Злочин — це винне діяння. Воно визначається таким за наявності у особи відповідного ставлення (свідомості і волі) до вчиненої дії або бездіяльності. Не буде злочину в тому випадку, коли суспільно небезпечне діяння вчинене особою, яка перебувала у стані неосудності.

    Характерною рисою злочину є його караність. Чинне законодавство (наприклад, статті 50, 51 ККУ) в окремих випадках передбачає можливість звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності та від покарання.

    Яка ж відповідальність неповнолітніх?

    Поняття «неповнолітній» та «особа, яка не досягла 18-річного віку», є ідентичними, тому що неповнолітніми вважаються особи, які не досягли 18-річного віку.

    За загальним правилом кримінальній відповідальності підлягає особа за вчинення будь-якого злочину з 16 років, а за деякі найбільш небезпечні злочинні діяння, неприпустимість яких зрозуміла навіть для підлітків, як от вбивство, зґвалтування, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, крадіжка, грабіж, розбій, злісне та особливо злісне хуліганство, навмисне знищення або пошкодження чужого майна та деякі інші, кримінальну відповідальність встановлено з 14 років.

    Але є й особливості відповідальності неповнолітніх. До неповнолітнього не може застосовуватися смертна кара. Позбавленняволі неповнолітньому може бути призначене строком не більшяк 10 років, навіть у тому разі, коли в конкретній статті Особливої частини КК за вчинений злочин передбачено більш жорсткепокарання.

    Окрім цього, у разі вчинення неповнолітнім злочину, який не становить великої суспільної небезпеки, він може бути звільнений від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру. Найбільш суворим примусовим заходом виховного характеру є направлення до спеціальних навчально-виховних установ, яке здійснюється примусово, незалежно від бажання неповнолітнього чи його батьків. Такими установами є ЗОНІ соціальної реабілітації (сюди направляються порушники віком від 11 до 14 років) та професійні училища соціальної реабілітації (до них направляють неповнолітніх віком від 14 до 18 років).

    Кримінальна статистика свідчить, що правоохоронні органи щороку виявляють понад 30 тисяч неповнолітніх осіб, котрі вчинили різного роду злочини. Найбільш поширеними злочинами, які вчиняють неповнолітні, є крадіжки, пограбування та хуліганство, що становить більш як 2/3 всіх вчинюваних ними злочинів.

    Чому підлітки стають на шлях злочину? Що їх спонукає до цього?

    Кримінальний процес, за висловом О. Ф. Коні, ставить суддів «віч-на-віч з живою людиною», що накладає на суд особливу відповідальність за правильне вирішення кожної справи. Ця відповідальність у багато разів зростає, коли на лаві підсудних перебуває неповнолітній, тобто підліток з ^сформованими поглядами, уявленнями.

    1 в більшості таких підлітків у структурі особистості домінують такі негативні якості, як лінощі, відсутність волі, безвідповідальність, конформізм, душевне зчерствіння, агресивність, що є причиною стати на шлях злочину.

    У літературі інколи стверджується, що кримінальний процес у справах про злочини неповнолітніх — це передусім педагогічна рада, на якій всі присутні причетні до виховання підлітків, котрі скоїли злочин.

    Але суд повинен вирішувати головне питання: винен чи не винен підсудний, якщо винен, то яке слід визначити покарання.

    Адже покарати набагато легше, ніж стати на заваді новим злочинам.

завантаження...
WordPress: 22.94MB | MySQL:26 | 0,396sec