Заповідні території Хмельниччини

Заповідні території Хмельниччини

ЗМІСТ

ТЕЗИ……………3

 ВСТУП ……………..…..4

РОЗДІЛ 1 ПЕРЕЛІК ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ НАШОЇ МІСЦЕВОСТІ

1.1.                      ТовтраСамовита – пам’ятка природи загальнодержавного значення………..6

1.2.         Заказник загальнодержавного значення «Циківський» лісорозсадник……………………12

1.3.         Ботанічний заказник місцевого значення – “Черчецькатовтра”……14

 

РОЗДІЛ 2 СПИСОК ЧЕРВОНОКНИЖНИХ РОСЛИН, ЩО РОСТУТЬ НАТЕРИТОРІЇ СІЛ ЧЕРЧЕ, ЗАЛУЧЧЕ ЧЕМЕРОВЕЦЬКОГО РАЙОНУ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ………………………………………………….16

РОЗДІЛ 3ОПИС ЧЕРВОНОКНИЖНИХ РОСЛИН…………………………18

 

ВИСНОВКИ  ……………………………………………………………..……26

 

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ ..………………….……………………….. 27

 

ДОДАТКИ ………………………………………………………………………28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність проблеми:питання екології належать до числа найболючіший глобальних проблем сьогодення. Екосистема, яка дала життя людині, цією ж людиною доведена до кризового стану. Учені прогнозують: якщо нині не змінити свого ставлення до природи, ми не матимемо май­бутнього. Втратимо частину самих себе як люди, якщо дозволимо зни­щити живу природу.Сьогодні все очевиднішимстає те, щоохоронабіожиттяприродинеможлива без охорони, збереження і відновленняціліснихекосистем.Проблема бережливого ставлення до природи, охорони навколишнього середовища, поліпшення екологічної ситуації є досить актуальною для нашої області, для України і для всієї планети. Необхідно якомога глибше екологічно мислити, щоб зберегти  рослинний і тваринний світ планети.

Ми маємо пам’ятати,людина — не власник природи, а один із членів природ­ної спільноти.

Українці здавна шанували квітковірослини, біля їхніх осель завжди палахкотіли животрепетним вогнем чудові чорнобривці, мальви. Щож сталося, чому зникають квіти у природі…? (першою взяли під охорону едельвейс у 1871 році у Швейцарії)

Об’єкт дослідження: товтраСамовита, Циківськийлісорозсадник, Черчецькатовтра.

Предмет дослідження: світ рослин.

Мета наукової роботи:визначити необхідність охорони рослин; посилити охорону рідкісних та інших видів рослин на території сіл Залучче, ЧерчеЧемеровецького району. Виховувати бережливе ставлення до природи; підвищити рівень екологічної культури серед учнів школи та населення .

Наші  дії щодо збереження Червонокнижних рослин:

  • вивчити рослинний світ товтри «Самовитої», лісу,Черчецькоїтовтри;
  • визначити Червонокнижні рослини;
  • ознайомитись із історією їх походження;
  • провести просвітницьку роботу серед жителів села Черче,Залучче;
  • звернутись до сільського голови із проханням допомогти в організації інформування населення про дотримання заповідного режиму;
  • розробити правила поведінки в рекреаційних зонах НПП„ПодільськіТовтри”
  • на видному місці в школі оформити стенд “ Рослини товтри«Самовитої»,  які занесенні до Червоної книги”;
  • до проведення свят на екологічну тематику залучати учнів, батьків, жителів села.

Практичне значення:  матеріали даної роботи можна використовувати під час проведення уроків біології, екології, виховних заходів по краєзнавчій  та екологічній тематиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ПЕРЕЛІК ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙНАШОЇ МІСЦЕВОСТІ

 


Не знаю я, що буде після нас,

Вякі природа уберетьсяшати.

Єдиний, хто не втомлюється,-  час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробитищось, лишити по собі,

А ми — нічого, пройдемо, як тіні,

Щоб тільки неба очі голубі

Цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щобціліси не вимерли,як  тур,

Щобці слова не вичахли, як руди.

Життяіде — і все без коректур,

І як напишеш, так уже і буде.

Ліна Костенко

 

Таблиця 1

Назва

Категорія

Тип

Рік ство-

рення

Площа,га

Розташування

1

Товтра «Самовита»

Пам’ятка природи загальнодержавного значення

Ботаніч

на

1975

3,85

Поблизу села Черче

2

Чернецька Товтра

Заказник місцевого значення

Ботаніч

ний

1988

4,5

Біля села Черче

3

Циківськийлісорозсад

ник

Заказник загальнодержавного значення

ландшафтний

1981

290

Поблизу сіл Цикова і Черче

 

 

 1.1.Товтра«Самовита» – пам’ятка природи загальнодержавного значення

Рис 1.1.

Ця комплексна ландшафтно-ботанічна пам’ятка є унікальним витвором природи часів Сармату. Аналогів вона не має на всьому відрізку Товтрового пасма. Розташована серед орних земель сіл Черче, Залучче і с. Біла.

„Самовита» є відкритою, тобто не залісненою, і входить до складу бокових товтр, які створюють так звану „лагунуЛаскарьова». Товтра віддалена за 2 км від головного рифового пасма. Площа її складає 3,83 га і виступає над оточуючою рівниною висотою до 35 м над рівнем моря.

Завдяки своїй автономності товтра менше піддавалась антропогенному впливу, а тому є відносно незайманою. Цьому ще сприяли статус заповідності і обнесення її глибоким ровом, що в значній мірі зберігали її первинні біоценози значно краще, ніж на не заповіданих об’єктах. Ця обставина позитивно відбилась на збереженні степових та лучно-степових угруповань рослинності. Ось чому тут. На вкритих сивою давниною схилах, на відміну від інших товтр, пишно цвіте різнотрав’я.

Товтра„Самовита», не дивлячись на всякі незгоди, і сьогодні виступає як скарбниця царства флори. У будь-яку пору року вона вабить своїми чудернацькими скелями. Барвами та ароматом рослин. У час перебування серед духмяних трав забуваєш про сучасність: відчуваєш своє буття на тисячоліття назад, коли навколо ще шуміли праліси, а відкриті товтри входили до оазисів подільського степу.

Мабуть, біорозмаїття флори й привернуло увагу ботаніка – подолянина Михайла Круцкевича, який був у захопленні від товтри. Він же один з перших порушив питання про надання їй статусу заповідного об’єкту. Наоснові складеного ним обґрунтування товтра„Самовита «розпорядженням Ради Міністрів УРСР за№780-р від 14.10.1975року набула статусу пам’ятки природи загальнодержавного значення. І справді, що б не говорили, але статус заповідності товтри дав наочні позитивні наслідки.

„Самовита» від аналогічних товтр-одиночок помітно відмінна за формою. Більшість товтр мають конусовидну вершину, а „Самовита» представлена вузьким хребтом, який тягнеться зі сходу на захід довжиною 80 м. Вапнякові схили товтри мають прямовисні урвища, а в більшості вони пологі.

Звідки пішла назва „Самовита» – досі по – справжньому не визначено. Одні твердять : мабуть, що недалеко розмістились менші гори, які створюють єдиний мальовничий ланцюг Товтрової гряди. А от в легенді  розповідається,що в період набігів татарських орд та турецьких полчищ на цій мальовничій загадковій горі часто ходила дівчина – красуня, що звалася Наталкою. Вона тут переховувалася від полчищ, збирала квіти, плела віночки, вдягала їх на свою голівку з пишною красою, ще й приспівувала. А то й слізьми квіти поливала, проклинаючи нападників, які позбиткувалися над нею. Ще й у неволю забрали нареченого, якого звали Калеником. В легенді мовиться, що дівчину-красуню часто бачили самітню на цій товарі, де так багато квітів. Вона виглядала свого милого з неволі. Та так і не дочекалась його. Загинув він у рабстві татарському чи турецькому. Такою вона увійшла в легенду. Мабуть, звідси і пішла назва товтри – „Самовита». За словами літніх людей навколишніх поселень, цій легенді не кінець. Наталка все-таки діждалась повернення свого милого з бусурманської неволі. Він з групою своїх вірних друзів українців- полян утік з війська турецького, де їм намагалися нав’язати магометанську віру, виховували з них окреме військо- яничарів при турецькому султані.

Особливості фізико – географічного розташування, геологічна будова та пов’язані з нею особливості рельєфу, мікроклімат спричинили велику різноманітність ніж , що обумовило формування специфічної флори товтри. Завдяки морфологічній будові експозиції схилів товтри різні як за площею, так і багатством флори. Степова та лучно- степова рослинність «Самовитої» краще представлена на схилах південної, східної та західної експозиціїй. Царівна флора подарувала товтрі біля 250 видів судиних рослин з 27 родин та 85 родів. Це єдина товтра, де в найбільшому об’ємі збереглися угрупування рослинності Подільських товтр.

Серед цієї видової гамми товтри є чимало рідкісних і зникаючих гіацитник блідий, горицвіт весняний, первоцвіт весняний, кетянки сибірські, зіновать подільська, цибуля подільська, сон великий, півники угорські, келерія гребінчаста, синяк плямистий, суховершки великоквіткові, трясучка середня, льон жовтий, волошка рейнська, цмин пісковий та ін.

На скелястих схилах товтри росте понад 20 видів рослин. Серед них тремтить на вітрі своїми кучерами авринія скельна, дзвіночки цибулі подільської, яка зростає лише на Поділлі. Цей ендем саме полюбляє вапнякові скелі, які відкриті сонцю і вітру. Не розлучається з нею і її близька родичка цибуля гірська. А на майже оголених скелястих схилах ніби випробовуючи жорсткі умови життя, росте вічно зелене молодило руське, листочки якого схожі на кам’яні троянди . Серед розмаю виблискує на сонці своїми жовтими квітами перстач пісковий, полин Маршаллів та вероніка сива. Неподалік погойдуються на вітрі рожеві квіти волошки.

Блідо-жовтими краплинами вливається у візерунок зеленого килиму скабіоза блідо-жовта, яка квітує аж до пізньої осені. А поміж скель крадькома виглядає цмин піковий.

Саме каміння товтри «Самовитої» золотиться зітканими візерунками природи. Це лишайник – паргелія золотиста з далеких віків.(Додаток А)

А скільки цілющого зілля накрути ! Дарує свої чари буквиця лікарська. Щедрістю проміняться квіти гадючника шестипелюсткового, підмаренника руського.

Особливу цінність « Самовитої» складають релікти – китянки сибірські скорзонела пурпурова, осока низька, ендеми – цибуля подільська, пирій загострений, переліска яйцевидна юринея вапнякова. Тут росте низка видів з Червоної книги України : аспленій чорний, сон чорніючий, зіновать біла, ковила волосиста, ковила пірчаста, рутиця смердюча.

Значний науковий інтерес товтри « Самовита» представляють степові ділянки на її схилах. Це своєрідні еталонні резервати цікавих скельних угруповань, які пристосовані до екстремальних умов життя.

Товтра» Самовита» цікава і своїм тваринним населенням, яке завдячує рослинному покриву. Кому хоч раз пощастило побувати на товарі, тому й досі вчувається гудіння комах. Усіх їх ваблять нектаром квіти.

На сьогодні зроблено все можливе стосовно дотримання заповідного режиму, проводяться постійні бесіди з населенням навколишніх сіл про охорону пам’ятки, періодичні моніторингові перевірки тощо.

На завершення слід зауважити, що пам’ятка природи загальнодержавного значення – товтра «Самовита»в комплексі із іншимитовтрами, товтрою «Сокіл» та ландшафтним заказником «Циківський» на Чемеровеччині складають єдиний природно-архітектурний ансамбль, який чарує і полонить усіх, хто не байдужий до цієї неординарної краси. Названі природно-заповідні об’єкти на сьогодні є складовою території Національного природного парку «Подільські Товтри», який покликаний як зіницю ока їх оберігати в ім’я прийдешніх поколінь.

 

1.2.  Заказник загальнодержавного значення «Циківський» лісорозсадник

Ліс, або, як кажуть серби, «шума» —

Це не просто сосни та дуби.

Не одна там народилась дума

Повна щастя, ніжності, краси.

Він співа то грізно, то шовково,

Як морська безсмертна глибина.

Не одне ж там розцвіло ся слово,

Запалала пісня не одна!

 

Рис. 1.4.

    Заказник знаходиться в Чемеровецькому районі неподалік села Цикова, від якого і отримав свою назву. Значний лісовий масив вирізняється дубовими угрупованнями, в яких навесні ефемероїди (анемони дібровна і жовтецева, рясти порожнистий, ущільнений та проміжний, підсніжник білосніжний, проліска весняна, зірочки жовті) суцільним килимом вкривають землю. В окремих куточках можна знайти орхідні – булаткувеликоквіткову, коручки пурпурову та чемерниковидну, любки дволисту та зеленоквіткову. Плющ місцями цвіте і плодоносить, це рідкісне явище для нашого регіону, у лісі зростає реліктовий вид – лунарія оживаюча, яка прикрашає своїм рожевим цвітом квітневий ліс, а влітку цвіте лілія лісова. До списку Червоної книги України також належить:шафран Гейфелів, фіалка біла, підсніжник білосніжний,вовчі ягоди пахучі, анемона нарцисоцвіта, беладонна звичайна. В заказнику багато грибів – трапляються боровики, підосичники, зонтики, польський гриб, сироїжки, опеньки. Оскільки заказник розташований неподалік від сіл Цикова,Черче і Залучче тут помітний негативний антропогенний вплив, на його території інколи випасають тварин, викопують та зривають первоцвіти. Тут зареєстровано 39 видів птахів, які занесені до списків Бернської конвенції: яструб великий, канюк звичайний, зимняк, дятел середній, кропив’янка сіра, лелека чорний, журавель сірий, пугач, сови звичайна, вухата, соловейко східний, та інші, а також 6 рідкісних видів ссавців, зокрема, борсук, олень плямистий, тхір степовий, кіт дикий та інші. Серед комах це: бражник Прозерпіна, аполлон, райдужниця велика.

Ліс — це особливий, незмірно добрий і безмежно щедрий орга­нізм, який не просить нічого для підтримки свого існування, а ли­ше великодушно дарує продукти власної життєдіяльності. Він бере під захист усі живі істоти й про­понує затишок навіть лісорубові, який його губить.

Ліс — зелений друг людини. Проте немає слова, яке б увібра­ло в себе всю його значущість. А що ж таке ліс?

Ліс — це поглинач вуглекисло­го газу, пилових та газових за­бруднень, атмосфери; виробник найжиттєдайнішого продукту — кисню.

Ліс — постачальник цінних матеріалів та сировини для хіміч­ної, деревообробної, будівельної промисловостей.

Ліс — захисник поверхні зем­лі від водної ерозії та суховіїв.

Ліс — середовище життя ба­гатьох звірів, птахів, комах; здорове і заспокійливе середо­вище, що сприяє пробудженню творчої наснаги, піднесених по­чуттів.

На території нашого району ліси виконують певні функції: природоохоронну, рекреаційну, полезахисну, шумопоглинаючу, вітрозахисну.

 

1.3.         Ботанічний заказникмісцевого значення –«Черчецькатовтра»

Рис. 1.5.

Ботанічний заказник місцевогозначення “Черчецькатовтра” входить до складу природно-заповiдного фонду України.Головнимзавданнямботанічного заказника місцевогозначення “Черчецькатовтра” є збереженняціннихвидіврідкіснихрослин. (Додаток Б) Ст. 25 З.У. про ПЗФ України.
Можевикористовуватись в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних, рекреаційнихцілях.
Режим території та охоронаботанічногозаказника місцевогозначення
“Черчецькатовтра”.
1. На території заказника обмежуєтьсяабозабороняєтьсябудь-якадіяльність, щосуперечитьцілям i завданнямпередбаченихположенням про заказник.

2. Господарська ,наукова та іншадіяльність, що не суперечитьцілям i завданням заказника, проводиться з додержаннямзагальнихвимогщодоохоронинавколишнього природного середовища.
3.Проведеннятакоїгосподарськоїдіяльності, яка можеспричинити шкоду заповідномуоб’єкту та порушитиекологічнурівновагу.
4.Будівництвоспоруд, щоможутьвплинути на зміну характеру місцевості, ландшафту i спричинитизбиткизаповідномуоб’єкту.
5.Геологорозвідувальніроботи, добуваннякориснихкопалин, порушеннягрунтового та рослинногопокриву.
6.Будь-якезасмічення та забрудненнятериторії заказника.
7.Наданняземельнихділянокпідзабудову.
8.Іншівидиробіт, щоможутьпризвести до порушенняприроднихзв’язків та ходу природнихпроцесів, втратинаукової, господарської, естетичноїцінності заказника.
9.ПорушеннязаконодавстваУкраїни “Про природно-заповідний фонд України” та закону “Про охоронунавколишньогосередовища” тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільнуабокримінальнувідповідальність.

Вигляд з товтриСамовитої

Рис. 1.6.

 

РОЗДІЛ 2СПИСОК ЧЕРВОНОКНИЖНИХ РОСЛИН, ЩО РОСТУТЬ НАТЕРИТОРІЇ СІЛ ЧЕРЧЕ, ЗАЛУЧЧЕ ЧЕМЕРОВЕЦЬКОГО РАЙОНУ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В Червону книгу ми занесли

Світнеповторний та чудесний,

Щопоступововимирає,

Давно рятунку в нас благає.

Невже в майбутньому на світі

Не будутьзеленітивіти

Верби, берізки, горобини

I диво-дівчиникалини.

Невже ми більше не побачим,

Як біля річкивербиплачуть.

Як розцвітають на майданах

Високікрасені- каштани.

Ми всігосподаріприроди,

Тожзбережемоїївроду!

 

 

  1. Шафран Гейфелів
  2. Сон великий
  3. Фіалка біла
  4. Підсніжник білосніжний
  5. Баранець звичайний
  6. Цибуля ведмежа
  7. Шиверекія подільська
  8. Лілія лісова
  9. Ковила волосиста
  10. Ясенець білий
  11. Ковила пірчаста
  12. Булаткавеликоквіткова
  13. Зозулині черевички справжні
  14. Любка дволиста
  15. Зіновать подільська
  16. Зіновать біла
  17. Зіновать Пачоського
  18. Беладона звичайна
  19. Клокичка периста…

 

 

Рослини товтри “Самовитої”, яким потрібна допомога

 

Таблиця 2

Назва рослин

Ендеміки

Релікти

Категорій і охорони
 

 

 

 

 

 

 

 

Червона

книга України

Рідкісні

для Хмельни­ччини

1

Ковила волосиста

   

3

2

2

Ковила пірчаста

   

3

1

3

Вівсюнець пустельний

     

1

4

Сон чорніючий

   

3

2

5

Горицвіт весняний

   

3

3

6

Гіацинтин блідий

   

2

1

7

Зіновать біла

+

 

3

3

8

Зіновать подільська

+

 

3

2

9

ЗінокатьБлотського

   

2

2

10

Півники угорські

   

3

 
11

Цибуля гірська

     

3

12

Цибуля подільська

     

2

13

Чебрець подільський

     

2

14

Льон бессарабський

     

1

15

Аконіт кущистий

   

3

1

16

Юринея вапнякова

+

   

3

17

Синяк червоний

     

3

18

Гвоздика Андржейовського

     

3

19

Дивина фіолетова

     

3

20

Наперстянка великоквіткова

     

2

21

Суховарикивеликоквіткові

     

3

22

Молодило руське

     

3

23

Переліска яйцевидна

+

   

1

24

Цмин пісковий

     

2

25

Анемона лісова

     

1

26

Скорзонела пурпурова

 

+

 

3

27

Ясинець білий

       
28

Тирлич хрещатий

       
29

Перстач білий

       
ЗО

Китянки сибірські

       

 

 

РОЗДІЛ 3  ОПИС ЧЕРВОНОКНИЖНИХ РОСЛИН      

 

Шафран Гейфелів(Сгосиsheuffelianus)

бульбо-цибулинна, безстебельна рослина 8-15 заввишки з родини півникові.

Давньогрецька легенда розповідає про юнака Крокоса — товариша бога торгівлі і прибутку, заступника подорожніх і купців Гермеса (Меркурія). Вправляючись в силі і спритності на стадіоні Гермес випадково потрапив у Крокоса диском, від чого юнак помер. Щоб увічнити про пам’ять друга, Гермес попросив олімпійських богів перерити краплини його крові на красиві квіти. Так з’явилися витончені крокуси (шафрани), забарвлення яких відзначається великим різноманіттям (Додаток Б).

 

 

Сон – трава

На території товтри «Самовитої» зростає три види сону: сон розкритий, сон великий і сон лучний, які занесені до Червоної книги України. Раніше на території НПП «Подільські товтри» зустрічався сон розсіченолистий   і сон чорніючий(Додаток В).

Наукова назва роду походить від латинського слова pulsare, що означає штовхати, надавати рух. Велика квітка, розташована на тонкій, високій стеблинці, починає розгойдуватися від найменшого подиху вітерця, сповіщаючи своїм «дзенькотом» про пробудження природи від зимівлі.

Сон-траву в народі називають «королевою весняної флори».


Сон лучний(Pulsatillapratensis)

 

Російською мовою рослина має назву «прострел», яку підтверджує легенда. Коли вигнаний з раю Сатана потрапив на Землю, на ній не було жодної рослини. Росла тільки одна красива квітка з яскравими фіолетовими пелюстками, між якими жовтіла маленька плямка тичинок і маточок. Нечистий і вирішив за неї сховатися. Однак архангел Михаїл кинув у нього громову стрілу і Сатана провалився у пекло. Листки і корінь виявилися простреленими. І дійсно, листки у рослини вузькі, маленькі, розсічені(Додаток Б).

Горицвіт весняний (Adonisvernalis)

У період цвітіння горицвіту трав’янисті схили пагорбів, які він обрав своєю домівкою, наче золотим сяйвом заго­ряються від його великих квітів. За це і назвали рослину горицвітом.

Рослина настільки зачаровує своєю неповторністю, що кожне покоління люду складає про неї свої легенди(Додаток Б). За грецькою – квіти горицвіта виросли з крові коханого Афродіти – кіпрського царевича Адоніса, вбитого на по­люванні вепром. Інша легенда розповідає про асірійсько-го бога Адона, на честь якого рослину названо адонісом.

Горицвіт весняний має товсте коротке чорно-буре кореневище і прямі надземні пагони. Листки пальчасто-розсічені, прикореневі листки мають вигляд бурих піхв. Стеблові листки тричі-пірчасто-розсічені. Квітки пооди­нокі, 2-3 см в діаметрі, золотисто-жовті з 12-20 жовтими і 15 зеленуватими листочками оцвітини, розміщені на вер­хівці стебла і його верхівкових гілок. Цвіте в березні-квітні. Плодоносить у травні. Плід багатогорішок.

Горицвіт весняний – це символ історичного єднання народної медицини з наукою. Рослина – лікувальний за­сіб хворого серця, тому увійшла майже в усі фармакопеї світу. З середини XVII ст. рослина широко використову­ється в декоративному квітникарстві.

Крім Червоної книги України, рослина занесена до Додатку конвенції CITES.

У нашій місцевості горицвіт весняний зростає на лучно-степовій ділянці товтриСамовитої.

Легенда про горицвіт

У затінку крислатого дуба відпочивав юнак. Поруч — дов­гий спис, лук і сагайдак зі стрілами. Неподалік у траві, біля впольованої сарни, вляг­лися вірні мисливські пси — теж відпочивали.

На ту пору якраз проходила тут золотокоса Афродіта, боги­ня кохання. Поглянула вона на юнака і застигла вражена: такого красеня не бачила досі навіть серед богів-олімпійців. І світлочола бо­гиня, яка звикла дарувати іншим трепетну квітку кохання, цього разу закохалася сама. Обранця її звали Адонісом, він був сином кіпрського царя. Відтоді Афродіта майже ніколи не розлучалася з ко­ханим. Цілими днями бродили вони квітучими долинами й гора­ми Кіпру, полювали на зайців і сарн, вистежували полохливих оленів. Афродіта перестала навіть навідуватися на Олімп — житло всемогутніх богів. Коли зрідка вони ненадовго розлучалися, бо­гиня просила Адоніса берегти себе і не полювати на злих ведмедів, левів і диких кабанів, щоб не ста­лося лиха.

Та одного разу, коли Афродіти не було поруч, Адонісові собаки виполохали величезного вепра. Запальний мисливець зі списом у руках кинувся навперейми роз­люченому звірові. І тут сталося невиправне: вепр несподівано сам кинувся на мисливця і величезни­ми іклами смертельно поранив його.

У невимовній скорботі пішла Афродіта в гори шукати тіло свого коханого. Довго невтішно ридала вона над загиблим. І печаль її була такою великою, що перетворила

Адонісову кров на квіти. Так збе­реглася назавжди пам’ять про пре­красного юнака.

Повелитель богів, всемогутній Зевс, зжалився над богинею ко­хання. Він наказав Аїдові, цареві печального підземного царства по­мерлих, щороку відпускати Адоні­са на землю. І відтак півроку Адоніс залишається в похмурому царстві тіней, а півроку живе на землі з Афродітою. І кожного разу, коли він повертається на землю, ласкаво гріє сонце, барвисто роз­квітає природа у весняному свят­ковому вирі. І найяскравіше пло­меніє на цьому ранньому святі природи квітка адоніс — сонце­сяйний горицвіт.

 

Первоцвіт весняний. Анемона дібровна.

А ось що розповідає ле­генда про прекрасну небесну принцесу Ельф. Спустившись на землю, вона зустріла врод­ливого юнака і палко покоха­ла його. Ельф не послухала богів, не покинула коханого і не повернулася назад, на небо. Гнів покровителя упав на неї. Боги перетворили не­покірну принцесу на анемону дібровну, а її коханого — на первоцвіта весняного(Додаток Г).

 

Цибуля ведмежа (АІІіит иrsіпит )

Трав’яниста рослина з довгастою цибулиною, 20-40 см заввиш­ки з родини цибулеві(Додаток Г).

Латинська назва роду походить від латинського слова «галіум» — дуже запашний або римського «алліум» — час­ник. Народні назви — левурда, часник лісовий, черемша.

Рано навесні над землею піднімаються два (рідше 1 або 3) широких прикореневих листки рослини, схожі на листки конвалії. Саме формою листків черемша ви­різняється з-поміж багатьох представників роду цибулі. Суцвіття-зонтик складається з 6-20 шестипелюсткових сніжно-білих квіток, що нагадують зірочки. Цвіте рослина протягом травня, виділяючи велику кількість запашної ефірної олії, що створює на лісових галявинах п’янкий і запаморочливий аромат. Темно-зелений килим з листя, а згодом білосніжний — з квітів, є чарівною прикрасою весняного лісу. Молоді пагони, листки та цибулини мають запах часнику, а також збуджуючий, гострий і приємний смак. Саме тому цибуля ведмежа знищується як цінна харчова рослина ранньої флори.

Перед достиганням насіння квітконосне стебло ду­же видовжується, слабне і падає на землю, немов на­магаючись віднести насіння якнайдалі від материнської рослини. Насіння, що впало на грунт, швидко розносять мурашки.

Росте цибуля ведмежа в широколистяних і мішаних лісах, часто утворюючи суцільні зарості, у центральній та південній частинах Хмельниччини.

 

Шиверекія подільська(Schiveresciapodolica)

Дуже рідкісний та цінний для науки вид родини капустяні(Додаток Г).

Цікава історія відкриття та наукового опису виду. Рос­лину вперше знайшов на подільських Товтрах і 1816 ро­ку описав як новий вид бурачка(AlyssumpodolicumBes.) відомий ботанік, професор В.Г. Бессер. Учень вченого А.Л. Анджейовський після детального порівняльного ви­вчення встановив, що рослина не може бути віднесена до роду бурачок, а також до жодного з відомих родів родини капустяні. А.Л. Анджейовський дає опис нового для бо­танічної науки роду і нового виду й називає його на честь відомого польського ботаніка Н. Шиверека — вчителя А.Г. Бессера. Видову назву рослина отримала тому, що є ендеміком Поділля.

Вся рослина оксамитово-сірувата від зірчастих воло­синок, густо гілляста, бо утворює на кореневищі багато розеток з дрібних зимуючих листочків. Розеток буває так багато і розвиваються вони так густо, що утворюються цілі дернини. Квітконоси довгі — 10-25 см, у верхній части­ні вони розгалужені і несуть суцвіття-китиці завдовжки 6-8 см. Квіти дрібні (до 0,8 см), білі, іноді рожеві. Шиверекія подільська — один з перших весняних квіту­чих видів, цвіте у березні-червні (залежно від експозиції схилу), інколи спостерігається повторне цвітіння у другій половині літа.

Росте шиверекіяподільська на вапнякових скеляхтовтри «Самовитої».

Цей вид залишився на території Хмельниччини з часів максимального обледеніння. Його найближчі родичі — жителі арктичних тундр і безлісих високогір’їв. Подушковидна форма росту шиверекії біологічно не властива нашим рослинам і є свідченням гірської природи цієї рос­лини. Крім Червоної книги України, вид занесений ще й до Червоної книги МСОП, Європейського Червоного списку, Додатку І Бернської конвенції.


Підсніжник  білосніжний(Galanthusnivalis)

Цибулинна рослина з родини амарилісові зав­вишки 8-15 см.(Додаток Д)

Латинська назва роду —galanthus — походить від грецьких слів «гала» — молоко і «антус» — квітка, тобто молочна квітка. Видова назва «ніваліс» означає сніговий. Українську назву цієї рослини зайво поясню­вати — вона говорить сама за себе.

У багатьох народів ця красива квітка не тільки про­вісник весни і пробудження природи від зимового сну, але й символ надії. Згідно біблійної легенди, коли Адам та Єва були вигнані з раю, на Землі було дуже холодно і падав сніг. Щоб втішити замерзлу Єву, дати їй надію на кращі часи, кілька сніжинок перетворилися на ніжні квітки підсніжника.

Грецька легенда розповідає про красуню Галатею, яка народилася з морської піни. Зачарований вро­дою дівчини владика морів Посейдон закохався у неї і розпорядився підняти морські води, аби Галатея не змогла перебратись з острова Кіпр на Олімп та запро­понував стати морською царівною. Проте дівчина від­мовила, бо кохала юнака Ациса. Ображений Посейдон кинув на Галатею Дев’ятий вал. Немов кришталева ваза розбилась Галатея на дрібні шматочки, які роз­летілись у різні боки Всесвіту. Ті, що полетіли догори, утворили Чумацький шлях і далекі галактики, ті, що впали на землю, пророслигалантусами.

А ще легенди стверджують, що люди, які зривають, дарують, продають чи купують підсніжники, ніколи не бувають щасливими у коханні.

Рано навесні з-під снігу з’являються два згорнуті в трубочку лінійні сизі листочки підсніжника з кілем, оберігаючи квітку, що міститься між ними. Дещо піз­ніше піднімається одна поникла біла квітка.

Назва роду походить від кельтського «білизна» і сто­сується білоквіткових видів лілій. Видова назва пов’яза­на з іменем бога дикої природи, родючості й плодючості Марса, опікуна березня — першого місяця стародавнього календаря, в перші дні якого проводився обряд вигнання зими і святкування весни. Провідники молодого бога — дятел, вовк і гірський бик, восени розносили і розсівали серед дикої природи насіння лілії, а навесні шукали чер­воні квітки і поселяли біля них юнаків, які народились в бе­резні. Пізніше, коли Марс став богом війни, він брав цих молодих людей на війну.

 

Лілія лісова(Liliummartagon)

Красива квітка лілії була емблемою могутності фео­дальних династій Китаю та королівської влади у Франції, нею декорували вінки при коронації правителів Індії, її карбували на монетах Стародавнього Єгипту.

Квітки пониклі, на довгих квітконіжках, зібрані по 5-20 у негусту китицю на верхівці стебла. Самі квітки роже­ві, всередині з фіолетовими плямами, мають довжину 3-4 см.(ДодатокД). Пелюстки закручені назад до  квітконіжки, тому своєю оригінальною формою квітка нагадує турецький тюрбан. Цвіте лілія у червні-липні. Для букетів непридат­на, бо має дещо різкуватий аромат, особливо в приміщен­ні, який посилюється ввечері та вночі, приваблюючи ніч­них метеликів. Листки довгасті, також загорнуті в кільця.

Рослина здавна у різних країнах використовується в народній медицині та як косметичний засіб.

Зростає лілія лісова в мішаних широколистяних лісах, на лісових галявинах, узліссях по всій території Хмельни­цької області.

Також до списку Червонокнижних рослин відносять:


Айстрастепова(Asteramellus)

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 3.1.

 

Молодило руськеКовила волосиста

(Sempervivumruthenicum)(Stipacapillata)

 

 

Рис 3.2.

Рис 3.3.

 

 

Марянник польовий Цибуля подільська

 (Melampyrumarvense)                           (Alliumpodolicum)

 

Рис 3.4. Рис 3.5.

ВИСНОВКИ

  1. В процесі дослідження я ознайомилася з рослинним світомтовтри «Самовитої», «Циківського лісорозсадника», «Черчецькоїтовтри». І дійшла висновку,що серед рослин багато рідкісних видів: ендемічних, реліктових і погранично – ареальних;
  2. найбагатша на рослинність товтра «Самовита».Флора подарувала їй біля 250 видів судинних рослин з 27 родин та 85 родів;
  3. тому на жителів сіл Черче, Залучче накладається велика відповідальність за збереження цих унікальних компонентів українського біорізноманіття;
  4.  мною розроблено правила поведінки в рекреаційних зонах НПП

„ПодільськіТовтри”(Додаток Е);

  1. проведено просвітницьку роботу серед жителів села Черче,Залучче;
  2. на території сіл Черче, Залучче розповсюджено лист – звернення пісніжника білосніжного до людини (Додаток Є);
  3. на видному місці в школі вивішаностенд “ Рослини товтри«Самовитої»,  які занесенні до Червоної книги”;
  4. серед учнів молодшого шкільного віку проведено усний журнал на тему “Збережемо первоцвіти”, серед учнів 9 – 11 класів вечір на тему “Рослини моєї місцевості”, а 5 – 8 класів – вікторини «Усе про рослини», «Чи знаємо ми про них усе».

 

 

 

 

 

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

  1. Ковальчук С.  Водні багатства Хмельниччини. – Кам – Под.: Абетка,2001. – 13 – 15 ст.
  2. Заповідні перлини Хмельниччини /  За заг. Ред.  Т. Л. Андрієнко. – вид. 2-е, виправл. Та доповн. – Кам – Под.: Видавництво ПП Мошинський В. С.., 2008. – 194 с.
  3. Ковальчук С. І. Нові заповідні об’єкти .// Рідна природа. – 1994. – 46 – 47
  4. Екологічна освіта на Хмельниччині: Навчально – методичний посібнике. Серія: Шкільна екологічна бібліотека/ Упоряд. Віркун В.О. , Мирна Л. С.  – 3 вид.,– Кам – Под. : ПП Мошинський В. С. , 2008.
  5. Казімірова Л. Червона книга України: рослини Хмельниччини.-Кам. – Под: Мошинський, 2010. – 21 – 34 ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК А

Лишайник – паргелія золотиста

Рис. 1.2.

Прекрасні візерунки із лишайників і сукулентів

(співжиття лишайників, молодила, цибулі та інших трав «альпійських гір»)

Рис. 1.3.

 

 

 

Вероніка колосистаШавлія лугова

 (Veronicaspicata)                                             (Salviapratensis)

 

Перестріч польовий(Melampyrumarvense) 

ДОДАТОК Б

Шафран ГейфелівСон лучний

(Сгосиsheuffelianus)(Pulsatillapratensis)

 

 

Горицвіт весняний (Adonisvernalis)

 

ДОДАТОК В

 

Сон розсіченолистий                                     Сон чорніючий

 

 

Сон великий(PulsatillaСон розкритий

grandis)(Pulsatillapatens)

 

 


ДОДАТОК Г

 

Первоцвіт веснянийЦибуля ведмежа

 (АІІіит иrsіпит )

 

 

Шиверекія подільська(Schiveresciapodolica)

ДОДАТОК Д

 

Підсніжник  білосніжнийЛілія лісова

(Galanthusnivalis)(Liliummartagon)              

 

Скабіоза українська  (Scabiosaucranica)

ДОДАТОК Е

 

 

Правила поведінки в рекреаційних зонах НПП

„ПодільськіТовтри”

Дозволяється:

Милуватися красою природи.

Збиратисухегілля, хмиз, гриби, ягоди.

Розводитибагаттятільки у облаштованихмісцях та на місцістарихвогнищ.

Прибирати місце відпочинку.

Підгодовувати птахів, диких тварин  взимку.

Охороняти рідкісні рослини.

Обгороджувати мурашники.

Розумно збирати лікарські рослини.

Спостерігати за тваринами.

 

Забороняється:

Розводитибагаття в лісонасадженнях.

Ламати гілки деревам.

Обдирати кору дерев.

Руйнувати павутиння.

Ловити метеликів.

Руйнуватигніздаптахів.

Збиратипташиніяйця.

Підбиратипташенят, молодихзвірят.

Випасати худобу.

Смітити в лісі.

Залишатинеприбранимимісцявідпочинку.

Створюватизайвий шум, полювати.

Ловитирибупід час нересту.

Вигулювати собак безнамордників.

Використовуватисинтетичнімиючізасоби, мити автотранспорт.

Руйнувати та псуватистенди, укажчики, будівлі.

Викопувати та рватирослини, ламати та рубати дерева, кущі.

Видобуватигеологічні, палеонтологічніматеріали.

Робитинаписи на деревах, укажчиках, будівлях.

Знищувати комах, молюсків, жаб, змій, ящірок, птахів та іншихтварин.

 

Таблиця, яка добре показує відношення людей до пам’яток природи

(таблицю було виготовлено у 2009 році учнями Черчецької ЗОШ І-ІІІ ст.)

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Є

   ЛИСТ – ЗВЕРНЕННЯ ПІДСНІЖНИКА БІЛОСНІЖНОГО ДО ЛЮДИНИ

Я, Підсніжник білосніжний (Galanthusnivalis),  від імені усіх мешканців лісових галявин, узлісь у широколистяних лісах на території Хмельницької області, звертаюсь до Тебе, Людино, із проханням: не будь байдужою до стану навколишнього  середовища, збережи і примнож кількість первоцвітів!

Навіть  найкращі  закони  не  можуть  охороняти  природу,  якщо  Ти сама  не  захочеш  виправити  те,  що  накоїла!

Одним із засобів досягнення цього є збереження та відтворення первоцвітів:

  • Проліска дволистого;
  • Підсніжника білого;
  • Сону широколистого;
  • Фіалки білої;
  • Шафрану Гейфеля.
    • Ø Не зривай – для продажу,
    • Ø Не купуй – для дому.

Пам’ятай!!! В Україні вже зникло біля 50 видів первоцвітів!

Отож, вимирає,гине природа України, а разом із нею гинеукраїнська душа.

Придивись на світ навколо Тебе!

Навесні першими в лісі зацвітають такі ж білосніжні  підсніжники як я,

блакитна проліска дволиста, потім печіночниця благородна з ліловими квітками та трилопатевими листками й медунка темна з дзвіночкоподібними квітками рожевого на початку цвітіння, а пізніше — синьо-фіолетового чи синього кольору. Після них анемона дібровна вкриває землю біло-зеленими килимами, а жовто-зеленими — анемона жовтецева. Майже одночасно з анемонами верхівкові китиці пурпурового, лілового, червонуватого чи білого кольору розпускає ряст порожнистий. А квітки пшінки весняної ніби запрошують бджіл до роботи своїми золотисто-жовтими блискучими пелюстками та медовою ямкою. Первоцвіт весняний, з його жовтими квітками, називають передвісником весни, тепла. Усі ці рослини цвітуть у лісі до появи на деревах і кущах листків.

Погляньна ці фото, Людино,вдивись в досконалість цихквітіві

 

постарайся зрозуміти, щоякбитвоя душабула такою ж прекрасною і бездоганною, то не було б, можливо, отого «Списку жертвприроди»,нісліз, ні горя, нібіди.А тому цю красу потрібнорятувати.

Чи можеш Ти уявити своє життя без квітів?

Звичайно ні! Не буде рослин – не буде тварин, людей.

Чи відомо тобі, що…  у багатьох народів моя красива квітка не тільки про­вісник весни і пробудження природи від зимового сну, але й символ надії. Згідно біблійної легенди, коли Адам та Єва були вигнані з раю, на Землі було дуже холодно і падав сніг. Щоб втішити замерзлу Єву, дати їй надію на кращі часи, кілька сніжинок перетворилися на ніжні квітки підсніжника.

Рано навесні з-під снігу з’являються два згорнуті в трубочку лінійні сизі листочки з кілем, оберігаючи квітку, що міститься між ними. Дещо піз­ніше піднімається одна поникла біла квітка. Так народжуюся я. Цвіту у березні – квітні.

    Пам’ятай! Людина, яка любить тварини  і   рослини,   завжди  добріша,  людяніша,   милосердніша. Людина починається з любові, а любов з дитинства.

Особисто мені, Ти, Людино, нагадуєш мене, підсніжника, який ледь-ледь визирнув  з-під весняного снігу, радієш сонцю і весні. І не знаєш, що чекає на Тебе попереду: що, можливо, прийдуть люди, потопчуть чи зірвуть, чи станеться щось інше. Але за­пам’ятай одне: як би там не сталося,

Жити — це не просто жити,

Щоб життя, як поле перейти,

Треба, щоб із рук родило жито

Палаци виростали і сади.

Мені дуже хочеться вірити, що Ти, Людино приймеш до уваги моє прохання, вслухаєшся в крик моєї душі і Твоя  душа стане добрішою, серце теплішим і назавжди запам’ятаєш, що Ти – частинка природи, а не володар її.

Допоможи нам  – і врятуєш своє життя!!!

завантаження...
WordPress: 22.95MB | MySQL:26 | 0,691sec