ЗАПОБІГАННЯ ТА ОБМЕЖЕННЯ ПРОЯВІВ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

ПРОГРАМА КОРЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

У підлітковому віці одним із видів відхилень у поведінці є агресивність, яка часто набирає ворожої форми (бійки, ображання). Для деяких підлітків участь у бійці, ствердження себе за допомогою кулаків стають стійким явищем поведінки. Ситуація загострюється нестабільністю суспільства, міжособистісними та міжгруповими конфліктами. Знижується вік прояву агресивних дій. Дедалі частіше трапляються випадки агресивної поведінки у дівчаток.

Агресія — це фізична або словесна поведінка людини, спрямована на пошкодження або руйнування. Якщо агресія виявляється в найбільш екстремальній і соціально неприпустимій формі, вона переростає у насильство.

 

Форми агресивних реакцій:

• фізична — використання фізичної сили проти іншої особи;

• непряма — дії, побічно спрямовані на іншого (плітки, злі жарти) або не направлені ні на кого (крик, тупання ногами, стукання кулаком по столу, грюкання дверима);

• вербальна — вираження негативних почуттів через крик, вереск, погрози, прокляття, лайки;

• негативізм — опозиційна манера поведінки, спрямована проти авторитету чи керівництва. Може переходити від пасивного спротиву до активної боротьби.

Інтенсивний розвиток самосвідомості та самокритичності призводить до того, що дитина у підлітковому віці знаходить суперечності не тільки в навколишньому середовищі, а й у своєму «Я».

На першій стадії підліткового періоду (10—11 років) дитину характеризує дуже критичне ставлення до себе. Близько 34 % хлопчиків і 26 % дівчаток дають собі негативні характеристики. При цьому в них переважає фізична і найменше виражена непряма агресія.

Ситуативно негативне ставлення до себе, зумовлене оцінками як дорослих, так і ровесників, зберігається і на другій стадії розвитку (12—13 років). У цьому віці більш вираженим стає негативізм. Спостерігається зростання фізичної та вербальної агресії, тоді як непряма спадає.

На третій стадії підліткового віку (14— 15 років) підліток зіставляє свої особисті риси, форми поведінки з певними нормами, прийнятими у референтних групах. При цьому на перший план виходить вербальна агресивність.

Особистість дитини формується не сама по собі, а в навколишньому середовищі. Особливо важливою є роль малих груп, у яких підліток взаємодіє з іншими людьми. Передусім це стосується сім’ї. Л. Алексеева виокремлює такі види неблагополучних сімей:

• конфліктна;

• аморальна;

• педагогічно некомпетентна;

• асоціальна.

Також великий вплив мають групи ровесників, що стихійно об’єднують підлітків, близьких за рівнем розвитку та інтересами. Група закріплює і культивує девіантні цінності та способи поведінки, впливає на розвиток підлітків, стаючи регулятором їхньої поведінки. Часто дітей у таких групах вирізняють негативне ставлення до навчання, погана успішність, невиконання обов’язків. Для них характерне невміння змістовно проводити свій час. Більшість не має будь-яких захоплень, мало читає. Беззмістовний вільний час штовхає підлітків на пошуки «гострих відчуттів». Алкоголь і наркотики тісно вплітаються в структуру девіантного способу життя. Часто розпиванням спиртного підлітки відмічають свої «заслуги»: хуліганські вчинки, бійки, дрібні крадіжки. Пояснюючи свої погані вчинки, вони мають неправильне уявлення про моральність, справедливість, сміливість.

Поєднання неблагополучних біологічних, психологічних, сімейних та інших чинників позначається на способі життя підлітків. Характерним для них стає порушення емоційних стосунків з людьми, які їх оточують. Вони піддаються впливу підліткової групи, що часто формує асоціальну шкалу життєвих цінностей. Сам стиль життя і коло спілкування сприяють розвитку й закріпленню девіантної поведінки. Негативний мікроклімат у багатьох сім’ях породжує виникнення відчуженості, грубості, неприязні, намагання робити все наперекір волі дорослих, що створює об’єктивні передумови для появи демонстраційної поведінки, агресивності та руйнівних дій.

Профілактика агресивної поведінки неповнолітніх і запобігання їй стають не тільки соціально значущими, а й психологічно необхідними.

 

Мета:
зниження рівня агресивності, формування вміння контролювати свою поведінку та адекватно реагувати на випади інших, аналізувати вчинки, прищеплення навичок емпатійності, толерантного спілкування.

 

Завдання

1. Формування навичок самоконтролю.

2. Формування адекватної самооцінки.

3. Заміна негативних установок на позитивні.

4. Розвиток почуття гумору, оптимізму, толерантності.

 

Структура програми

I етап. Зняття психологічного дискомфорту (5 занять).

II етап. Здобуття навичок розпізнавання та контролю агресії (9 занять).

III етап. Формування навичок емпатійного спілкування (9 занять).

 

Форма проведення: групова (не більш ніж 12 осіб).

Заняття проводяться 1 раз на тиждень.

завантаження...
WordPress: 22.79MB | MySQL:26 | 0,324sec