ЗАПОБІГАННЯ І ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ НАСИЛЬСТВА

Основною метою спецкурсу «Безпека життя» є надання методичної, науково-теоретичної і практичної допомоги психологам, соціальним педагогам, класним керівникам, учителям, що викладають курс «Основи безпеки життєдіяльності», і всім тим, хто за родом своєї діяльності займається вихованням, навчанням дітей і проводить реабілітаційну роботу з дітьми і підлітками, що відчули на собі насильство.

 

 

У запропонованому курсі ми звертаємо особливу увагу на аспект запобігання насильству над дітьми і його наслідки та пропонуємо розглянути основні фактори, що обумовлюють насильство. Програма курсу розрахована на 54 академічних години. У повному обсязі курс може читатися в Обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти для практичних психологів, соціальних педагогів, клас¬них керівників, учителів, що викладають предмет «Основи безпеки життєдіяльності». Крім того, окремі розділи або теми програми можуть бути використані для психолого-педагогічної освіти в середній і спеціальній освітній установах для педагогів і батьків.

ПРОГРАМА КУРСУ

1. Розкриття поняття «насильство», основні аспекти насильства як соціального феномена, розгляд психотравмуючих соціально-психологічних факторів. Також наводиться умовна класифікація видів насильства.

2. Біологічні і соціально-психологічні фактори психічного розвитку дітей, що можуть призвести до стану і поведінки деструктивного або патогенного характеру, а також схильності до насильства. Розглядаються вікові кризи і психічні зміни, до яких вони призводять, а також потреби, незадоволення яких призведе до фрустрації

і невротичних конфліктів.

3. Поряд з теоретичною формою викладу матеріалу передбачається проведення семінарських та практичних (тренінги) занять, присвячених різним видам насильства: сімейному, сексуальному, психологічному, педагогічному, формаційному, релігійному, кримінальному, алкогольно — тютюново — наркотичному й ауто агресії. У теоретичній частині можна ознайомитися з формами різних     видів насильства, психологічними особливостями учасників насильства, ознакамина-    

сильницького акту, основними правилами психолого- педагогічними заходами щодо усунення наслідків насильства над дітьми. Метою практичних занять є опанування навичок створення позитивної моделі поведінки як засобу запобігання насильству.

4. Ознайомлення з деякими правовими аспектами теми, характерологічними особливостями потенційної жертви, а також заходами запобігання усім формам і видам насильства. Практичні психологи і соціальні педагоги можуть ознайомитися зі способами виходу з травматичної ситуації, опанувати деякі навички психокорекції і реабілітації жертв насильства.

Зміст кожної теми програми розкривається на основі використання інтерактивних форм навчання, створених з використанням проблемно-пошукових методів навчання. Застосування таких практичних методів навчання, крім теоретичних, як мозковий штурм, робота в малих групах, диспут, групова дискусія, рольові ігри, психодраматичні вправи, дає можливість об’єднати вивчення теоретичного матеріалу і його практичне закріплення.

Вивчення курсу завершується розробкою на основі отриманих знань своїх власних технологій і моделей надання допомоги жертвам насильства, як потенційним, так і реальним.

 

НАВЧАЛЬНО – ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН СПЕЦ КУРСУ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ»

 

Тема

Всього

Лекції

Семінари

Практичні заняття

1

Вступ

2

2

   

2

Біологічні і соціально-психологічні фактори психічного розвитку потенційних жертв насильства

2

2

   

3

Види насильства

       
 

Тема 1. Сімейне насильство

4

2

 

2

 

Тема 2. Сексуальне насильство

6

2

 

4

 

Тема 3. Психологічне (емоційно-моральне) насильство

8

2

 

6

 

Тема 4. Педагогічне насильство

4

   

4

 

Тема 5. Інформаційне насильство

4

4

   
 

Тема 6. Кримінальне насильство

2

   

2

 

Тема 7. Алкогольно-тютюново-наркотичне насильство

6

 

2

4

 

Тема 8. Релігійне насильство

2

2

   
 

Тема 9. Аутоагресія (суїцид)

6

4

 

2

4

Психолого-педагогічні заходи щодо запобігання і подолання наслідків насильства

8

 

4

4

 

Разом

54

20

6

28

 

ПСИХОКОРЕКЩЙНА РОБОТА

З ДІТЬМИ, ЩО СТАЛИ ЖЕРТВАМИ

НАСИЛЬСТВА

РЯТУВАННЯ ВІД ЕМОЦІЙНОГО ПОТРЯСІННЯ

Мета: послаблення страждань після перенесеного фізичного (сексуального) насильства, а також у пресуїцидальному стані (під спостереженням психолога).

Цю вправу потрібно практикувати щодня протягом 60 хв.

Протягом 40 хв. дозволь собі переживати негативні емоції.

Інструкція: зачинити двері своєї кімнати, розклади по кімнаті подушки. Відключи телефон і скажи усім, щоб тебе не турбували протягом години. Постав якусь сумну музику, виключи світло, заштор штори, сядь і відчуй, що тобі дуже погано, при цьому постійно говори слово «ні». Згадуй сцени зі свого минулого — коли тобі було особливо погано, особливо не по собі, сцени насильства. Ти, може, навіть хотів вчинити самогубство, і в житті не було сенсу — нагнітай це. Кричи, плач, волай, стогни, роби усе, що відчуваєш, починай бити подушки, битися з ними, стрибати. Будь огидним!

 

Через 40 хв. раптово вийди з цього стану. Запали світло, постав якусь приємну красиву музику — і танцюй протягом 20 хв. При цьому повторюй подумки слова «Так, так, так». А потім прийми душ. Це очистить тебе, позбавить негативних переживань, приведе до катарсису, ти зможеш внутрішньо порвати зі зробленими в минулому помилками, не повторити їх у майбутньому («єдина справжня помилка — не виправляти минулих помилок»).

 

ДИХАННЯ

Мета: зняття напруження, вивільнення негативних емоцій через дихальні вправи. Збільшення енергії та розширення сфери усвідомлення тіла.

Групові дихальні вправи виконуються членами групи в унісон, енергійно і з ентузіазмом.

Утворіть коло. Поставте ноги на відстань близько 90 см., перенесіть вагу на пальці ніг. Коліна тримайте злегка зігнутими, дайте тілу розслабитися, а тазу — вільно провиснути. Покладіть руку собі на живіт і дивіться в очі учасникові, що стоїть навпроти вас. Зробіть глибокий вдих через рот, даючи вирватися звуку. Підтримуйте звучання стільки, скільки зможете без напруження. Повторіть 16 циклів глибокого дихання, вдихаючи і видихаючи повільно і глибоко. Не кваптеся, інакше відчуєте запаморочення. Не стримуйте ніякі звуки, які вам захочеться вимовити, увесь час дивіться одне одному в очі. Усвідомлюйте будь-які перешкоди в процесі дихання. Помічайте всі почуття під час повного дихання і зберігайте тіло м’яким і розслабленим.

Закінчивши вправу на дихання, струсніть усе тіло, згинаючи руки по сторонах, згинаючи і випрямляючи коліна. Потім кілька разів підстрибніть для енергізації частин тіла. Стрибайте повільно, ледь відриваючи ноги від підлоги. Продовжуйте ходити, доки не стомитеся. Потім відпочиньте, злегка зігнувши коліна, змістивши вагу вперед і випрямивши спину.


АКТИВНІ ВПРАВИ

Мета: активні біоенергетичні вправи застосовують для того, щоб стимулювати або виражати почуття, а також відкрито досліджувати почуття в контрольованих умовах, для емоційної розрядки (вивільнення негативних емоцій -гніву, образи, напруження), посилення циркуляції крові та кисню.

До участі в активних біоенергетичних вправах примушувати не можна; клієнт повинен довіряти психологу або, якщо це групова робота, учасники повинні навчитися довіряти одне одному.

Вивільнення гніву

Станьте обличчям до об’єкта (ліжка, м’якого стільця або купи подушок), розставте ноги приблизно на 45 см, злегка зігніть коліна і завдавайте ударів (пластиковою вибивалкою, тенісною ракеткою або кулаками) по об’єкту сильно, але розслаблено. Рот тримайте відкритим, дихайте глибоко, не стримуйте крику. Використовуйте будь-які слова, що виражають почуття гніву, наприклад: «Ні!», або «Іди до біса». Можете уявити людину, з якою у вас пов’язані погані емоції, на неї свій гнів.

Іноді члени групи не хочуть виконувати вправу, стверджуючи, що вони в цей момент не відчувають злості. Причиною опору часто є небажання розкривати свої почуття, страх перед вираженням сильних негативних емоцій. Більшість учасників можуть тимчасово ідентифікувати себе з ворогом, а потім відновити контроль над собою.

 

Брикання

Ляжте на спину на ліжко або матрац, вільно розкиньте ноги і повільно починайте брикатися, торкаючись ліжка всією ногою. Чергуйте ноги і високо піднімайте їх. Поступово збільшуйте силу і швидкість брикання. Голосно говоріть «Ні!» на кожен удар ногою, збільшуючи інтенсивність удару.

Як варіант можна виконати цю вправу так: ляжте на матрац, зігніть коліна, імітуючи протестуючі рухи маленької дитини, сукайте ногами, бийте матрац кулаками, крутіть головою з боку в бік. Збільшуючи інтенсивність нападів гніву, фізичні рухи супроводжуйте голосними вигуками «Ні!», або «Я не хочу!», «Я не буду!».

Брикання допомагає поліпшити циркуляцію крові, послабити «м’язову броню» на рівні тазу.

Помітьте способи розрядки, що виявилися найбільш ефективними для дитини. Допоможіть сконцентруватися на тій частині тіла, що реагує сильніше.

СПОСОБИ РОЗРЯДКИ

Фізичні:

— повільно, глибоко вдихніть і спокійно видихніть;

— активізуйте свої руки: описуйте або малюйте те, що вам хочеться зробити з людиною, з якою ви посварилися, бийте подушку;

— активізуйте ступні ніг: підкидайте м’яч або танцюйте;

— активізуйте усе тіло: бігайте, стрибайте, робіть вправи, що потребують великих витрат енергії;

— активізуйте вуха: слухайте якусь музику;

— знайдіть заняття для голосу: розмовляйте, кричіть, співайте;

— прийміть теплу ванну, випийте теплий чай або сік;

— змініть на час заняття;

— погуляйте по землі (не по асфальту), постійте на сонечку;

— потріть своє чоло, щоб кров «промила» ваш мозок.

Емоційні:

— плачте;

— опишіть свої переживання: вголос або на папері;

— говоріть самі собі заспокійливі слова, навіть уголос. Наприклад: «Це не питання життя і смерті», «Я все здолаю», «Це сильні переживання, але я вчиню правильно».

Розумові:

— визначте слова і вислови, що ви подумки говорите самі собі, не давайте собі забути, що вони обов’язково правильні;

— заспокоюйте себе такими думками: «Спочатку я опаную себе, а потім подумаю, що робити», «Я знаю, мені тільки здається, що йдеться про життя і смерть»;

— спробуйте перенести увагу на предмет, далекий від конфлікту;

— намагайтеся знайти позитивне в ситуації;

— зрозумійте користь набутого досвіду.

Душевні:

— побудьте в тиші й на самоті;

— постарайтеся пробачити свого ворога або поспівчувайте йому, пожалійте його;

— згадайте, що людство єдине, і ви теж йому належите.

НАПРУЖЕНІ ПОЗИ

Мета: напружені пози можуть допомогти розширити сферу усвідомлення тіла і вивільнити напруження через тремтіння і мимовільні рухи.

Арка Лоуена

Підведіться, розставте ноги приблизно на 45 см., носки злегка поверніть усередину, коліна зігніть, наскільки це можливо зробити, не відриваючи п’яти від підлоги, кулаки покладіть на поперек і прогніться назад. Напруження може бути в попереку або передній частині стегон. Якщо ви правильно утримуєте прогин, продовжуйте дихати і стійте розслаблено, ваші ноги повинні почати тремтіти.

Кільце Лоуена

Розставте ноги приблизно на 25 см, злегка поверніть носки всередину і зігніться в талії вперед. Тримайте коліна зігнутими і торкніться пальцями підлоги. Перенесіть вагу на пальці ніг. Не забувайте глибоко дихати через рот. Повільно випрямте коліна, утримуйте позу близько 1 хв. Ваші ноги почнуть тремтіти. Тремтіння — природна реакція тіла на напруження, показник енергізації м’язів, стиснених «бронею». Поза кільця чудова для посилення відчуття «ґрунту під ногами», тобто контакту між ногами і землею.

Прогин тазу

Ляжте на спину на мат або м’який коврик. Зігніть коліна і розставте ноги приблизно на 30 см. Прогніть спину, захопивши руками гомілки і потягніться уперед. Ваша голова має відкинутися назад так, щоб тільки вона, плечі і ступні торкалися підлоги. Тепер покладіть кулаки під п’яти, висуньте коліна вперед, глибоко дихайте. Ви відчуєте розтягання в м’язах стегон. Постарайтеся тримати сідниці розслабленими. Утримуючи таз розслабленим, ви можете відчути, що він тремтить. Для посилення відчуття спробуйте кілька разів похитати таз униз.

Можливості для розрядки

Похитайтеся, доки не відчуєте легке розтягнення. Постійте кілька секунд, напружуючи м’язи ніг, живота і грудей. Відчуйте себе незламним, як міцне дерево, коріння якого — глибоко в землі, воно здатне витримати будь-яку негоду.

Нехай партнер легенько штовхне вас у плече. Напружтеся, спираючись на руки.

Залишайтеся в цій позі стільки, скільки хочете.

Розслабтеся і пройдіться. Зверніть увагу на свої відчуття. Ви відчуєте, як зросла ваша впевненість у своїх силах, ваша стійкість і витримка.

Медитація «Золотий мандрівник»

Сядьте зручно в кріслі. Заплющте очі і глибоко дихайте. Уявіть, що золоте світло поступово наповнює ваше серце, руки і ноги. Тіло починає світитися. Ви глибоко дихаєте. Ви випромінюєте золоте світло. Ви стаєте все світлішими.

Уявіть, що у вашому серці — золота куля світла. Це золотий мандрівник. Подивіться, куди він вас поведе, послухайте, що він вам каже.

Після цього розплющте очі.

Тепер золотий мандрівник завжди з вами. Ви можете їхати в автобусі чи машині, йти до школи… Ви можете думати про нього як про енергію, світло, силу або світло, що несе любов.

Сильне бомбардування

Учасник сідає в крісло в центрі кола і слухає про свої сильні сторони, позитивні риси, у яких ситуаціях вони виявилися. Потім «сильне бомбардування» приймає на себе наступний учасник групи. І так далі.

У такий спосіб учасники не тільки отримують можливість підвищити свою самооцінку, а й вчаться знаходити сильні сторони інших людей, надавати їм психологічну підтримку, а також приймати їх.

МЕТОДИ ЕМОЦІЙНО-КОРЕКТИВНОГО ПЕРЕЖИВАННЯ

(Для дітей з глибокими емоційними

переживаннями проводити обережно)

Вправа 1

Виберіть з переліку своїх характеристик одну, яка вам не подобається. Коли і як ця властивість востаннє виявлялася у вашій поведінці?

Уявіть собі, що епізод, який ви зараз згадали, хто зняв на відео, і ви маєте змогу переглянути цей фільм, побачивши себе там збоку.

Вмостіться зручніше. Розслабтеся. Кілька разів глибоко вдихніть.

Уявіть собі екран і кілька ручок або кнопок, за допомогою яких ви можете керувати цим зображенням (змінюючи яскравість, контрастність, колір, роблячи зупинку кадру).

 

Отже; відеокасету вставлено, і ви можете почати перегляд цього фільму. Запис може бути не скрізь якісним, але спробуйте покрутити ручки—це допоможе вам покращити зображення. Якщо треба, збільшіть звук. «Додивіться» цей фільм до кінця.

Вас, як і раніше, не влаштовує те, що відбулося? Що саме вас не влаштовує? А що хорошого для себе ви можете знайти в цій ситуації? Як ви могли б її використовувати?

Зараз, коли ви «переглянули» цей фільм, ви, можливо, помітили і зрозуміли більше, ніж тоді, коли були реальним учасником ситуації. Який цінний досвід ви набули в цій ситуації? Чого навчилися?

Якби ви потрапили в цю ситуацію тепер, коли у вас уже є цей досвід і нові можливості, як би змінилася ваша поведінка?

Чи достатньо глибоке зараз ваше дихання? Чи достатньо ви розслаблені? Кілька разів глибоко зітхніть і розслабтеся, це допоможе вам зосередитися на своїх уявленнях…

Уявіть, що ви дієте інакше. Що б тоді відбулося? Це вас влаштовує? Якщо ні, то пошукайте інші варіанти.

«Змонтуйте» новий фільм з тим варіантом вашої поведінки, який вам здається найкращим. «Перегляньте» його від початку до кінця.

Вас влаштовує цей фільм? Якщо так, то увійдіть у перший кадр, злийтеся з собою там і уявіть собі, що все це відбувається з вами насправді. Що б тоді ви бачили, чули, відчули, пережили?

Ви набули нових можливостей і можете подякувати собі за це!

Вправа 2

Запишіть тривожний епізод у вигляді невеликої розповіді в реальному часі від першої особи. Спробуйте якомога точніше згадати всі події, відновити діалоги. Зафіксуйте ваші відчуття.

Потім перепишіть історію так, як би ви хотіли, щоб вона відбулася. Підіть назустріч переслідувачу. Помстіться мучителю.

Або полюбіть людину, яку ви ненавидите. Робіть усе, що хочете. Створіть нові діалоги. Опишіть ваші почуття. Придумайте свій фінал і розв’язку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ

СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД У ДІТЕЙ:

ВIKOBI ОСОБЛИВОСТІ

 

Характер і глибина розладів особистості внаслідок

насильства залежать від віку й рівня розвитку

дитини. Якщо насильство супроводжувалося

болем чи травмою, наслідки будуть серйознішими

 

 

Л.ГРИЦЕНОК, науковий співробітник Українського НМЦ практичної психології і соціальної роботи

Насильство залишає у психіці дитини глибокий слід. Характер і глибина розладів особистості внаслідок насильства залежать від віку й рівня розвитку дитини. Якщо насильство супроводжувалося болем чи травмою, наслідки будуть серйознішими. Стосовно сексуального насильства фахівці (Н.3инов’єва, Н.Михайлова, 2003) стверджують, що порівняно із сексуальним зловживанням, статеве злягання (оральне, анальне чи вагінальне) для дитини більш травматичне. Наслідки є важкими і в разі скоєння насильницьких дій близькою людиною. Якщо після викриття найближче оточення стане на сторону дитини, є шанси пом’якшити вплив травми.

ПТСР—посттравматичний стресовий розлад — належить до групи тривожних розладів. Він включений до міжнародного класифікатора нервово-психічних та поведінкових розладів МКБ-10. За міжнародними стандартами, симптоми ПТСР такі:

1) Повторюване, постійне й болісне переживання травми: неприємні спогади, сни, нав’язливі дії і почуття, ніби подія повторюється знов і знов (пере-проживання травми — відчуття «оживання» досвіду, ілюзії, галюцинації, дисоціативні епізоди — раптові, яскраві й реалістичні, спалахоподібні повернення травматичних переживань); у дітей може виникати характерна для травми повторювана поведінка;

У снах, думках без причини з’являються деталі страшної події: місце, час, дії, почуття страху, переживання відчаю, самотності, покинутості… Здається, ніби все відбувається зараз, саме в цю мить, на очах. У такому зворотному пригадуванні давня подія бачиться, мовби жива, у тих звуках, фарбах, запахах, рухах, відчуттях, які так хочеться забути. Проте все марно. Картина стоїть перед очима.

2) Постійне уникання стимулів, які нагадують про травму, наприклад, думок і почуттів, розмов, що асоціюються з травмою, ситуацій і сфер діяльності, які пробуджують травматичні спогади (місце, люди, речі, пов’язані із травматичною ситуацією);

Жертва сексуального насилля всіляко уникає діяльності або життєвих ситуацій, які хоч якось можуть нагадати про травму. Наприклад, дитина, яку зґвалтували, ухиляється від контактів із родичами тієї самої, що й насильник, статі (у дорослому житті — з чоловіком (дружиною)), переживає почуття відчуженості, стає ворожою навіть до старих добрих знайомих, із якими ніколи не було і не могло бути ніяких інтимних контактів.

3) Психогенна амнезія (неможливість пригадати важливі аспекти травми).

4) Блокування емоційних реакцій, заціпеніння (яких не було до травми).

5) Відчуженість щодо інших людей, зниження інтересу до значимих видів

діяльності (який був до травми), зниження вираженості афекту — звуження спектра емоцій (нездатність на глибокі почуття, наприклад кохання).

6) Звуження чи відсутність життєвої перспективи (відсутність очікувань щодо кар’єри, одруження, дітей тощо).

7) Постійні симптоми підвищеного збудження, яких не було до травми: дратівливість, спалахи гніву, проблеми з концентрацією уваги, гіперактивність, неадекватне реагування (підвищений рівень настороженості, стан постійного очікування загрози, гіпертрофована реакція переляку).

8) Труднощі засинання чи поганий сон (раннє пробудження).

9) Фізіологічна реакція на події та ситуації, які відображають проблему в символічній формі чи скидаються на неї.

10) Розлад викликає значний дистрес або дезадаптацію в різних сферах життєдіяльності.

11) Тривалість розладу не менша місяця — після цього можна констатувати ПТСР.

Наслідки сексуального насильства, пережитого дитиною, слід розглядати з урахуванням її вікових особливостей.

Маленькі діти не завжди можуть пов’язати свої травматичні переживання з фактом психологічної травми, а це вкрай важливо для подолання стресу. У дітей можуть бути сни, на перший погляд, незрозумілі, але жахливі. Дитина може не зрозуміти, що уві сні якимось чином відображається травма, тоді як сторонньому дорослому це зрозуміло. Неодноразове переживання травматичних подій може проявлятися в уяві епізодами, яскравими і раптовими спогадами, стереотипними іграми, які монотонно повторюються без зміни сюжету. Після таких ігор діти не відчувають полегшення, а

тому все повторюється знову і знову.

Непрямими ознаками, що вказують на наявність травматичного досвіду, може стати підвищена тривожність удома і в школі, якщо цього раніше не було.

Досвід показує, що те, як переносить жертва зґвалтування пережитий нею стрес, залежить від багатьох чинників: приховування нею ознак насильства або, навпаки, їхнього оприлюднення з метою судової експертизи. Значною мірою психічний стан потерпілого залежить від реакції оточення — рідних, працівників правоохоронних органів, медико-психологічної служби, друзів. Відомо, що далеко не всі жертви повідомляють про факт зґвалтування, оскільки або не усвідомлюють, що саме сталося (малолітні, із інтелектуальними обмеженнями), або побоюються скептично-презирливих поглядів тих посадових осіб, які мають його засвідити. Реакція залежить від віку потерпілих, їхньої освіти, досвіду статевих стосунків, емоційної вразливості, зрештою, сили Я. Спеціалісти, які надають психотерапевтичну допомогу жертвам сексуального насильства, наголошують, що посттравматичний стрес зґвалтування проявляється не стільки в переживаннях із приводу отриманих фізичних ушкоджень, скільки в порушенні сприйняття і прийняття себе як особистості, у деперсоналізації, роздвоєнні Я на зґвалтоване, понівечене, принижене і те, що залишилося від нього, що підвладне власній волі.

 

Посттравматичний стрес зґвалтування проявляється

в порушенні сприйняття і прийняття себе як особистості,

у деперсоналізації, роздвоєнні Я на зґвалтоване,

понівечене, принижене і те, що залишилося

від нього, що підвладне власній волі

 

 

 

 

Стадії посттравматичного

стресу зґвалтування (Т.Говорун)

У гострій фазі, тобто першому проміжку часу після зґвалтування, як правило, почуття потерпілих характеризуються відразою до власного тіла, самоекзаменуванням тілесних відчуттів на кшталт: «Що зі мною? », «Чому саме Я, а не хтось інший? », «Чи Я залишилася тією (тим), що була (був) раніше?», «Що зі мною тепер буде? », «Це ще Я чи вже ні? » тощо.

Найпоширеніші симптоми ПТСР, характерні для дітей і підлітків різного віку

 

Діти до 3-х років

Страхи, плутаність у почуттях, у поведінці: порушення сну, втрата апетиту, агресія, страх перед чужими людьми, сексуальні ігри

Дошкільники

Психосоматичні симптоми виражені менше. На перший план виступають емоційні розлади: тривога, боязкість, плутаність почуттів, почуття провини, сорому, відрази, безпорадності, зіпсованості; порушення поведінки — регрес, відчуження, агресія, сексуальні ігри, мастурбація

Молодші школярі

Амбівалентні почуття до дорослих, проблеми у визначенні сімейних ролей, страх, почуття сорому, відрази, зіпсованості, недовіри до світу; в поведінці — відчуженість, агресія, мовчазність або ж балакучість, порушення сну, апетиту, відчуття «брудного тіла», сексуальні дії з іншими дітьми

9—13 років

Ті самі симптоми, що й у молодших школярів, а також депресія, дисоціативні епізоди — «почуття втрати відчуттів»; у поведінці: ізоляція, маніпулювання іншими дітьми задля отримання сексуального задоволення, суперечлива поведінка

13—18 років

Відраза, сором, провина, недовіра, амбівалентні почуття до дорослих, сексуальні порушення, несформованість соціальних ролей і своєї ролі в сім’ї, почуття власної непотрібності; в поведінці: спроби суїциду, втечі з дому, агресія, уникання тілесної та емоційної інтимності, непослідовність і суперечливість у поведінці

 

Особливо руйнує психіку навмисне приховування

зґвалтування, коли дівчина чи жінка з певних причин

не може нікому довірити свою таємницю

щодо цілісності фізичного, тілесного Я змінюються звинуваченнями на свою адресу. Дівчатка-жертви можуть годинами побиватися, що пішли саме тією, а не іншою дорогою, що влягли саме те, а не інше вбрання, що вибрали той, а не інший час, що в той чи той спосіб потурали ґвалтівникові, не чинили належного опору. Так, одна з потерпілих у перші дні після зґвалтування тільки те й робила, що змивала під душем «бруд насильства». Інша, майже не помічаючи ушкоджень ротової порожнини після насильницького орально-генітального акту, годинами побивалася над подряпиною та розірваною блузкою, з якої почалося знущання над нею.

Після гострої фази переживання зґвалтування настає тривалий період реабілітації, коли жертва сама або за допомогою психотерапевта намагається докладати зусиль, щоб повернутися до нормального життя. Цей період не менш важкий, ніж попередній. Він супроводжується підвищеною тривожністю, побоюваннями, страхами. Мені снилися деталі зґвалтування так яскраво, що я прокидалася серед ночі й не могла заснути до ранку. Мені здавалося, що близькі та рідні ненавидять мене», — пригадувала одна дівчина. «Я була переконана,— казала інша потерпіла, — що навіть незнайомі люди, які зустрічалися на моєму шляху, дивилися на мене з огидою, мовляв, так тобі і треба, на інших же не нападають…»

Переживання жертв насилля пов’язані з типовими думками: «Я ніколи не зможу бути такою, як раніше», «Нікому не можна довіряти, треба бути завжди насторожі» або «Чому така доля випала саме мені? Чим я завинила?». «Я ненавиділа свою стать, перестала вірити навіть друзям, підозрювала кохану людину. Мені раптом стало байдуже те, що я роблю, як виглядаю… Я стала огидною сама собі», — саме в такий спосіб проявляються віддалені наслідки сексуальної віктимізації в жінок та дівчат, які є основним контингентом потерпілих.

Якщо гострий період або, як його ще називають, «застрягання на події» (коли, крім травми, жертва не помічає нікого й нічого), триває кілька днів, то період початкової реабілітації — до трьох місяців, а іноді й рік та більше. На думку психотерапевтів, жертва зґвалтування може повернутися до того психічного стану активності, який передував психотравмі, у кращому разі протягом 3—4 місяців, а частіше протягом року й довше. Проблеми ж відновлення психічної рівноваги, впевненості у собі, сексуальної активності часто не вдається розв’язати протягом тривалішого часу.

Болісно позначається зґвалтування на розвитку статевих стосунків жертви, а також на інтимних взаєминах.

Особливо руйнує психіку навмисне приховування зґвалтування, коли дівчина чи жінка з певних причин не може нікому довірити свою таємницю. «Я все життя почувалася, як на лаві підсудних», — пригадувала одна літня пацієнтка, яка звернулася до клініки , по психологічну допомогу з приводу менопаузи. «Я була веселою, життєрадісною, сексуальною доти, поки не була зґвалтована. Я зненавиділа себе, своє тіло, свої відчуття через те, що не чинила належного опору, і з того часу мене ніби підмінили».

Превентивні навчальні програми з профілактики сексуального насильства

Психологи дійшли висновку про необхідність статевої просвіти дітей і включення до цієї просвіти спеціальних тем, насамперед, матеріалів, які стосуються активної протидії сексуальним збоченням дорослих. Лейтмотивом цих занять має бути розвиток умінь дитини відрізнити підозрілу поведінку дорослого, його жести, пропозиції та дії, сказати йому «ні», захистити своє тілесне Я. Коли розмова з таких питань відбувається з дошкільнятами (пам’ятаймо, що саме на період до семи років припадає 25% випадків сексуальних зловживань), застосовують, як і в процесі судових експертиз, наочні посібники — анатомічно правильні ляльки обох статей. Розмова з хлопчиками і з дівчатками ведеться про гарні та негарні дотики, поцілунки, обійми, жести. Якими, наприклад, бувають недобрі дотики? «Ті, — пояснюють дітлахам, — які стосуються частин тіла, що прикриваються купальним костюмом або нижньою білизною». Дитина має вміти захистити себе і знайти способи виходу зі скрутних ситуацій у разі сексуальних домагань дорослих: дивних пропозицій, переслідувань з їхнього боку (звернутися по допомогу до працівників найближчої установи — аптеки, магазину, пошти, до перехожих, які заслуговують на довіру, тощо). Програми для дошкільняті молодших школярів побудовані таким чином, щоб не залякувати вихованців зловживаннями дорослих, а вчити дітей бути господарями власного тіла, контролювати його в обміні знаками прихильності з однолітками та старшими, розвивати навички розрізняти безпечне оточення та зони ризику, формувати почуття впевненості в належному розв’язанні можливих непорозумінь.

Превентивні освітні програми для дівчат розробляються з метою ознайомлення юнок із можливими ситуаціями та способами вірогідних зґвалтувань чи інших видів сексуального насильства. Слухачок ознайомлюють із психологічним портретом насильника, потенційно небезпечними для скоєння зґвалтування ситуаціями, а також із можливими способами свого захисту.

Певні алгоритми поведінки відпрацьовуються не тільки на теоретичному рівні, а й на практичному, в сюжетно-рольових іграх, що моделюють різні життєві обставини. Наприклад, дівчата засвоюють головне правило: Не будь надто ввічливою у ситуації сексуального домагання, не бійся сказати рішуче «ні». Спробуй оцінити шанси можливих дій опору ґвалтівникові. Думай, де і як можна отримати допомогу. Або таке: «Не варто кричати: «Рятуйте !», краще: « Пожежа!». Чи таке: «Спробуй домовитися з ґвалтівником, налякати його венеричними захворюваннями чи вірусом імунодефіциту» тощо.

Ці програми обов’язково інформують дівчат про місця та організації, до яких варто звернутися в разі сексуального насильства, а також за необхідності пошуку заходів самодопомоги. Наприклад, спробуй оцінити шанси ймовірної небажаної вагітності. Якщо є хоч мала ймовірність, негайно звернися по медичну допомогу. Не варто покладатися на удачу. Ти можеш застосувати посткоїтальний («пожежний») метод запобігання вагітності. Застосування спеціальних таблеток у виняткових випадках і тільки протягом 72-х годин після статевого акту допоможе уникнути ускладнення.

 

Говорити про сексуальне насильство нелегко.

Дорослі бояться налякати дитину,

не знають, про що і як говорити

на цю тему

 

Запобігання сексуальному насильству

Говорити про сексуальне насильство нелегко. Дорослі бояться налякати дитину, не знають, про що і як говорити на цю тему. Насправді ж діти і підлітки переживають набагато більше страхів, коли отримують неправильну або уривчасту інформацію із найрізноманітніших джерел (телебачення, радіо, розмови батьків та однолітків.) Унаслідок цього, зіткнувшись із проблемою, вони не знають, як поводитися, до кого звернутися по допомогу, як запобігти таким ситуаціям.

Мета навчального курсу

«Запобігання сексуальному насильству»:

1. Підвищення рівня поінформованості дітей, батьків, педпрацівників із проблеми (знання реальних небезпек, а не міфів);

2. Розвиток комунікативних здібностей(особливо в батьків та інших дорослих для розвитку довірчих стосунків);

3. Формування здатності приймати рішення в певних ситуаціях;

4. Збільшення рівня соціальної відповідальності й нетерпимості до насильства в міжособистісних стосунках;

5. Покращення навичок турботи про своє здоров’я.

Такий курс може проводитися протягом кількох занять. Кожне заняття передбачає виділення конкретних завдань залежно від теми, віку та статі. У програмі має бути правильна інформація щодо розвитку сексуальності людини та сексуальних зловживань:

• діти дізнаються, як виникають ситуації, пов’язані із сексуальним насильством;

• вчаться визначати типи пропозицій і дотиків (безпечні та небезпечні);

• дізнаються, що означає — дати згоду (питання відповідальності);

 

 

• дізнаються, що таке «здорові» стосунки, і як упізнати, що це — «нездорові» стосунки;

• вчаться виробляти критерії здорових стосунків;

• визначають, чого очікувати, коли починаються стосунки;

• отримують навички спілкування;

• тренуються обстоювати допустимі для них дії;

• набувають навичок, які роблять їх менш вразливими в сексуально небезпечних ситуаціях.

Доцільним є доповнення занять медико-психологічним консультуванням, де психолог, сексопатолог, гінеколог та інші спеціалісти надають анонімну консультативну допомогу дітям та їхнім батькам.

Наведемо приклади деяких занять для підлітків 13—15 років.

Вступ до теми «Сексуальні зловживання»

Протягом кількох занять ми говоритимемо про серйозні проблеми особистої безпеки, які турбують багатьох людей. Однією із серйозних проблем особистої безпеки є проблема сексуального насильства. Ми чули різні історії про людей, які можуть завдати шкоди, або ж, зловживаючи нашою довірою, зробити щось, що може завдати шкоди. Ця проблема особистої безпеки пов’язана з нашим тілом. Кожен з нас має певну інформацію про те, що таке сексуальне насильство і як його уникнути. Нам необхідно обговорити цю тему, адже сексуальне насильство трапляється з багатьма людьми. І все-таки іноді нам може не вистачати знань, як можна повідомити про те, що сталося. Знаючи слова, якими можна описати ситуацію, ви зможете розповісти про це іншим людям.

Завдання:

1. Напишіть слова та фрази, які спадають на думку, коли ви згадуєте тему сексуального насильства.

2. Обговоріть, де вам доводилося чути про сексуальне насильство.

3. Зверніть увагу, які слова використані в описі сексуального насильства.

Запитання:

а) Хто чув про… (відповідне слово, яке було використане) ?

б) Що це означає?

Визначення

Ведучий за допомогою групи визначає сексуальне насильство як:

1) подію, яка може статися з будь-ким коли завгодно;

2) дію стосовно жертви такої людини, яка володіє більшим досвідом і знаннями або більшою силою чи силоміць втягує вас у ситуацію, у яку ви не хочете потрапляти або яка вам не подобається.

3) злочин проти особи.

Слід зазначити, що існують сексуальні зловживання, які не супроводжуються дотиками, тому необхідно пояснювати учасникам такі поняття, як непристойний телефонний дзвінок, оголення інтимних частин тіла в присутності сторонніх, демонстрація порнографічних матеріалів, залучення до перегляду порновідеоматеріалів, словесні сексуальні залякування тощо.

Якщо заняття проводиться для дорослих (батьків чи осіб, які працю¬ють із дітьми), доцільно ознайомити їх із матеріалами модуля І.

Визначення сексуального насильства обов’язково має узгоджуватися з віком учнів. Наприклад, для дітей 10—11 років сексуальне насильство можна визначити як такі дії, коли хтось, наприклад, стороння особа, торкається тих частин тіла, за допомогою яких ви справляєте свій туалет, розглядання і дотики до яких викликають ніяковість, незадоволення і страх. Для молодших школярів це «як дотики до тих частин тіла, які, як правило, приховані під білизною», тощо.

У процесі обговорення учасники доходять висновку, що розуміння сексуального насильства у різних людей відрізняється, і підбивають підсумок розуміння цієї проблеми, наприклад:

• це дія, яка може відбутися з будь-ким і коли завгодно;

• це дії, які можуть включати чи не включати дотики і роздягання;

• це дії, які можуть викликати почуття ніяковості й бути неприємними;

• це завжди дії сексуального характеру;

• це дії, які можуть відбуватися на вулиці, вдома, в лісі, у парадному тощо.

Окрім інформації, важливо проводити вправи, у яких використовуються різні форми емоційних реакцій на ситуацію, як-от:

• Вправа «Емоційне коло». Учасники по колу дають свою емоційну оцінку

сексуальному зловживанню — «це біль, це несправедливість, це сльози на

очах сестри чи матері, це погано, це жах, це точно не для мене, це коли багато

людей страждає, ми повинні боротися з цим».

• Вправа «Оцінювання вчинку». Учасники визначають критерії «Оцінювання вчинку» сексуального зловживання: «Це те, чого не став би робити, якби ці дії транслювалися по телебаченню; якби про це дізналися батьки (діти), дівчина; якби в цей момент мене бачили друзі чи однолітки».

Досвід підказує, що подібні вправи допомагають не тільки правильно визначати ситуації, пов’язані із сексуальним насильством, а й також вчать розуміти почуття іншої людини, деякі власні дії та вчинки. А отже, подібні заняття сприяють запобіганню насильству.

Доцільно проводити роботу з оцінювання міфів і реальної дійсності.

Таку роботу з дітьми, старшими від 12 років, можна проводити на основі аналізу анкет «Це нормально, коли..», «Міфи та реальна дійсність» тощо. Наприклад, учасники відповідають на запитання анкети «Часто трапляється так, що чоловік змушує дівчину до сексуальних дій, якщо:

• ВІН витратив багато грошей на пригощання;

• ВОНА в стані сп’яніння;

• ВОНА спочатку погоджується вступити в сексуальні стосунки, а потім

лякається, передумує, відмовляє;

• ВОНА гуляє пізно одна;

• ВОНА носить «крикливий одяг».

Цю роботу можна провести у формі анкетування, і коли діти навпроти кожного твердження напишуть «згоден» чи «не згоден», проводиться обговорення в групі.

Можна цю роботу провести у формі вправи «вимушений вибір», коли зачитується твердження, а учасники діляться на групи «згоден» і «не згоден». Потім представники груп захищають свою позицію, намагаючись переконати інших у її правильності.

Таке обговорення може плавно перерости в обговорення теми «Причини та фактори, які сприяють існуванню у світі сексуального насильства».

З дітьми 10—12 років обговорення міфів і реальності можна провести на основі іншої анкети, серед запитань якої можуть бути такі: чи сексуальне насильство щодо дітей:

• виникає раптово;

• здійснюється під впливом алкоголю;

• здійснюється небезпечними злочинцями;

• трапляється дуже рідко;

• здійснюється незнайомцями.

Правові аспекти проблеми доцільно обговорювати за участю юриста. Обговорюються й аналізуються запитання:

• які види сексуального насильства підлягають кримінальному покаранню;

• з якого віку настає кримінальна відповідальність;

• які заклади міста, району відповідальні за дану проблему (із зазначенням

телефонів і адрес);

• яка процедура звертання до даних інстанцій.


 

На цьому самому занятті розглядаються спірні ситуації та відпрацьовуються навички звертання по допомогу.

Одне із занять доцільно присвятити розгляду ситуацій «Як це буває?»

На ньому доцільно розглянути поняття «зловмисник» і «жертва», скласти їхній колективний «портрет», акцентуючи увагу на тому, що жертва, передусім, — людина, яка не турбується про свою безпеку. Під час обговорення теми «Як це буває» діти спочатку записують на аркушах приклади сексуального насильства, про які вони чули чи бачили по телебаченню, у фільмах, були їхніми учасниками, свідками чи уявляли. Для дискусії обирають різні ситуації насилля, проводять їхній аналіз, під час якого діти відповідають на запитання «Що сталося? Чия вина? Що мало б бути, щоб усе закінчилося добре? »

Така робота дає змогу учасникам набувати (вдосконалювати) навичок турботи про власне здоров’я, навичок безпечної поведінки або запобігання небезпечним ситуаціям, навичок спілкування з іншими людьми на делікатні теми.

Украй необхідно проводити заняття з вироблення прийомів захисту в небезпечних ситуаціях.

Важливо, щоб діти тали:

легше запобігти ситуації сексуального насильства,

ніж захищатися, опинившись у ній

 

Важливо, щоб діти знали: легше запобігти ситуації сексуального насильства, ніж захищатися, опинившись уній.

На таких заняттях підлітки аналізують різні види захисних реакцій (агресивна, пасивна, самоствердження) з огляду на конкретні ситуації. Із попередніх занять вибирають (або добирає ведучий або психолог) ситуації, в яких відсутня взаємна згода.

Важливим є формування установки «Щоб навчитися захищати себе, необхідно твердо казати «ні» в ситуації, коли на вас тиснуть або намагаються залучити до сексуальних стосунків обманом. Необхідно вміти казати «ні» як другу, так і членам сім’ї чи сторонній особі, на побаченні. І все-таки, по- при все, сексуальний контакт може відбутися. У цьому немає вашої провини! Пам’ятайте, слід довіряти своїм почуттям, знати тих осіб, що вас оточують і обстоювати межі допустимих, на ваш погляд, дій».

Як тренінг можна запропонувати вправу «Етюди». Учасники діляться на пари (або вибирають пари «артистів») і отримують списки різних дій (такі списки слід сформувати під час попередніх вправ). Один із партнерів пропонує варіант дії, а інший має продемонструвати свій варіант відповіді. Потім вони міняються ролями. Кожен член групи, спираючись на свої почуття, має оцінити їхню гру. Така вправа потребує багато енергії, активізує групу. Бажано комбінувати різностатеві пари.

Якщо дозволяє час, можна запропонувати написати коротку розповідь на тему «Як слід виховувати маленьких дітей, щоб вони могли захистити себе», написати «Пам’ятку безпеки», обговорити теми «Чи було б суспільство іншим, якби всі люди поважали одне одного?»

завантаження...
WordPress: 23.27MB | MySQL:26 | 0,730sec