Закладання квітників і газонів. Створюємо газон

1. Вибір газону

Обираючи суміш для газону пам’ятайте, що тип газону повинен відповідати його призначенню: спортивний чи ігровий газон стійкий до фізичних впливів, партерний газон має красивий зовнішній вигляд, якщо ж ґрунт неоднорідний – потрібен універсальний газон. Також слід враховувати освітлення та рівень вологості майбутнього газону.

2. Підготовка ділянки

Щоб добре підготувати землю, її перш за все необхідно звільнити від рослинності з допомогою гербіцидів. Якщо використовувати гербіциди на основі гліфосада, то вже за три тижні можна засівати газон.

Коли ділянка звільнена від зайвої рослинності, можна удобрювати ґрунт. Удобрення зазвичай проводять восени або ж весною безпосередньо перед посівом.

Важливо!

Для найкращого результату травосуміш слід висівати в теплу суху погоду та дотримуючись порад, вказаних на упаковці. Крім того ґрунт повинен бути достатньо прогрітим.

3. Підготовка ґрунту

Якщо планується встановлення автоматичної системи поливу, то це варто зробити до вирівнювання ґрунту.

1. Як мінімум за тиждень перед посівом ґрунт необхідно перекопати на глибину 20 см з допомогою звичайної лопати або мотокультиватора.

2. Далі з допомогою металевих грабель слід розрівняти ґрунт. Якщо трапляється каміння, його обов’язково необхідно вибрати, якщо ви не плануєте залишити його в якості декору.

3. Якщо в землі утворились пустоти зарівняйте їх з допомогою лопати.

4. З допомогою спеціального катка утрамбуйте ґрунт. Можливо виникне потреба знову очистити землю від каміння.

5. Знову розрівняйте ґрунт граблями.

4. Посів газону

Розрівнювання слід проводити до тих пір, поки верхній шар землі не стане дрібнозернистим.

1. Перед посівом гарно перемішайте насіння в коробці. Не зайвим буде перемішати насіння з препаратом, що захищає газон від шкідників.

2. Для досягнення рівномірного засіву газону, половину насіння засійте вздовж, а решту – впоперек газону. Краї газону слід засівати дещо щільніше. Якщо попередньо територію газону розмітити, це гарантує рівномірне якісне засівання.

3. Присипте насіння тонким шаром землі (до 1 см) та обережно, щоб не пошкодити насіння, розрівняйте її граблями.

4. З допомогою катка злегка утрамбуйте землю, щоб насіння було щільно огорнуте землею.

5. Постійно підтримуйте ґрунт достатньо вологим, розпилюючи воду дрібними краплями, щоб не вимити насіння з землі.


Вибір трав для газону

Запорука красивого газону – це правильний вибір насіння. Щоб отримати найкращий результат слід враховувати кілька основних факторів:

Кліматичні умови та освітлення. Так деякі трави призначені для сонячних сухих місць. Інші краще себе почуватимуть в тіні і прикрасять слабо освітлені ділянки.

Призначення майбутнього газону. На територіях, які інтенсивно експлуатуються, краще висівати суміші для спортивних газонів. Якщо для вас на першому місці зовнішній вигляд, естетичність газону, віддайте перевагу декоративним сумішам. Універсальні суміші поєднують властивості практичного і декоративного характеру – їх найчастіше висівають в садах. Для площі, яка не має особливого естетичного чи функціонального значення, можна зупинити свій вибір на економ-варіанті. Потрібно однак пам’ятати, що ці суміші не є витривалими і після кількох сезонів вимагають відновлення.

Відновлюючі травосуміші. При підсіванні газону, найкращого ефекту можна досягти використовуючи спеціальні відновлюючі суміші. Але якщо проблема з’являється щороку, то варто замислитись над її причинами. Можливо тип обраної травосуміші не відповідає існуючим природно-кліматичним умовам. У цьому випадку слід змінити сорт газонної трави.

Добрива для газону.

Застосування добрив дозволяє збагатити ґрунт необхідними мінеральними речовинам. Трава на добре удобреному газоні помітно краще виглядає, рівномірно відростає після покосів, має насичений колір і краще захищена від хвороб. Крім того добрива підвищують стійкість рослин до засух та заморозків.

Найчастіше використовують добрива, що містять усі необхідні макро- та мікроелементи у відповідних пропорціях Проте іноді може виникати потреба у певному мікро- чи макроелементі. В такому випадку рекомендую використовувати добрива, які містять одну або кілька поживних речовин. Наприклад, піщані ґрунти потребують більше калію, а азотні добрива використовують для стимулювання росту трави.

Новинка останніх років – екологічні добрива, які містять дещо менше поживних речовин, але значно корисніші для ґрунтів.

Найкращий результат гарантовано, якщо застосовувати добрива ранньою весною. Часто комплексні добрива змішують з насінням під час посіву. Популярні останнім часом грануляти використовують 3-4 рази на рік. Через місяць після підживлення, з гранул добрива вимивається увесь азот і більшість калію. За цих умов рослини не встигають отримати, а головне засвоїти отримані поживні речовини. Цю проблему вирішують так звані добрива тривалої дії, які вивільняють складники добрива невеликими дозами протягом тривалого періоду.

Важливо!

Вносити добрива слід після стрижки газону і перед його поливом.

Скошування газону

Найважливіше правило – не можна довго залишати газон без покосу. Регулярне викошування – це не тільки гарний вигляд газону, але й запорука здоров’я і гарного рівномірного росту трави протягом тривалого періоду.

Перше скошування слід провести весною, коли трава досягла 3-4 см. Потім в період найінтенсивнішого росту, зазвичай від квітня до червня, треба підрізати траву принаймні раз на тиждень. Винятком є засушливі періоди, переважно влітку, коли покіс достатньо проводити раз на 2-3 тижні. З наближенням холодних осінніх днів, в основному з жовтня, скошування газону припиняють.

Висота покосу газону залежить від його виду та віку:

• молодий газон перший раз скошуємо не більше одної третьої висоти стебла,

• декоративний газон рекомендую косити ко¬ротко, висотою приблизно від 2 до 3,5 см

• газони для повсякденного використання скошують на рівні 3,5 – 5 см.

Зрошування та полив

Потреба трави у волозі дуже велика (2-4 літри на м2), особливо весною в період активного росту. Вже за декілька днів спеки трава висихає та жовкне. Проте і надмір води – шкідливий, коріння може почати гнити.

Газон потрібно поливати, коли земля висохне на глибину 3 см порціями не більшими за 5 л на м 2 протягом години. Часто в заглибинах чи тінистих місцях ґрунт може гірше просихати, такі ділянки відповідно потребують менше вологи. Під час поливання, ґрунт повинен бути зволожений на глибину 10-15 см – це забезпечить належний розвиток кореневої системи трави. В протилежному випадку газон буде більш вразливим до засухи. Уражений хворобами газон можна по¬ливати тільки вранці, щоб протягом дня вода встигла висохнути і не завдала ще більшої шкоди.

Поливання ж холодною водою – абсолютно безпечне. Не зафіксовано також випадків «опіків» рослин (ефект лінзи в краплинах води) під час поливання газону вдень. Навпаки, поливання вдень допомагає охолодити рослини, хоча це не надто економний варіант, оскільки вода випаровується. Однак вода з надмірним вмістом заліза чи вапна при полудневому поливі, може і викликати появу непривабливого забарвлення на деяких частинах рослини.

Важливо!

Незважаючи на поширену точку зору, поливати газон можна як вранці, так і в день, коли гріє сонце. Не зашкодить газону і полив холодною водою.

Підсівання газону

Ранньою весною, як тільки стали помітні прогалини без трави, слід провести підсівання. Впадини та нерівності ґрунту вирівнюють і вручну засівають підготовані ділянки відновлюючими травосумішами.

Для кращого результату слід збагатити ґрунт підкисленим торфом або спеціальною торфосумішшю. Ігнорування необхідності підсівання або невчасність його проведення може призвести до неприємних наслідків. Крім неестетичності цього явища, прогалини можуть стати місцем розмноження бур’янів, які можуть зашкодити решті газону.

Догляд за газоном

Вертикуляція

Вертикуляція – досить складна процедура очищення газону від залишків рослин, моху та бур’яну, які ускладнюють доступ повітря, води та поживних речовин до кореневої системи газону.

Вертикуляція – вертикальне «вичісування» газону – досить радикальна процедура, тому її проводять один, максимум два, рази на рік. Найкраща пора для такого очищення – рання весна, після першого покосу та пізня осінь. Після вертикуляції газон буде мати не надто привабливий вигляд. Це цілком нормально та необхідно для його оновлення. Вже за кілька тижнів ваш газон знову буде зеленим та густим.

Аерація

Аерація – це процедура очищення газону від залишків сміття, розпушення ґрунту та насичення газону повітрям. Якщо під час засухи аерація дозволяє волозі потрапити до кореневої системи, то в дощову погоду пухка земля убезпечує кореневу систему від гниття. На відміну від вертикуляції, аерація більш делікатна процедура і її можна застосовувати в будь-яку пору року. Аерацію слід проводити тільки на скошеному газоні, у не засушливі та не дощові дні.

Важливо!

У складних випадках вертикуляцію і аерацію проводять по довжині і ширині газону.

Без перебільшення можна сказати, що основою гарного газону є ретельна і якісна підготовка грунту під нього.

Підготовка грунту під газон

Приступаючи до робіт із закладення газону, перш за все необхідно зазначити мотузкою його межі, а потім ретельно очистити поверхню грунту від сміття, сторонніх предметів і рослин, що ростуть на цій території.

На ділянках з надмірним зволоженням або високим рівнем стояння грунтових вод необхідно провести осушення. При періодичному, сезонному (частіше – весняному) перезволоженні для видалення зайвої вологи на невеликий садовій ділянці буває досить викопати канавку глибиною 30-50 см по периметру ділянки, забезпечивши невеликий нахил для зливу зайвої води. Якщо ділянка розташована на рівному місці і воді нікуди стікати, то вирішити проблему збирання її надлишків вам допоможе невеликий садовий ставок.

На великих, а також заболочених ділянках потрібна споруда закритого дренажу. Робота ця дуже непроста, тому для його закладки краще звернутися до фахівців-меліораторів. На великих площах також необхідно передбачити закладку труб для системи поливу газону. На невеликих ж присадибних ділянках, як правило, труби не прокладають, газон при необхідності поливають за допомогою шланга з різними насадками для розпилення води.

Наступним етапом є оцінка якості грунту, що знаходиться на даній ділянці. Якщо грунт родючий, структурний, з досить глибоким гумусовим шаром (не менше 15-20 см), то досить скопати його, внісши органічні і мінеральні добрива – приблизно 1 відро перегною або компосту, або 1/2 відра біогумусу, і 40 -70 г комплексних мінеральних добрив на 1 м2 площі.

Скопувати грунт бажано лопатою, ретельно перемішуючи його з добривами, розбиваючи грудки і вибираючи кореневища бур’янів. Глибина обробленого шару повинна бути не менше 20 см, тому поверхневої обробки культиватором тут буває недостатньо.

На ділянках з бідними грунтами або з сильно пошкодженим при будівельних роботах гумусовим шаром необхідно зняти верхній шар грунту на глибину 10-15 см і засипати туди поживний грунт. На ділянках з щільним, глинистим підгрунтовим шаром під шар грунту закладають дренаж: великий пісок або гравій. Товщина дренажного шару повинна бути не менше 5 см.

В якості поживного грунту найчастіше використовують «чорнозем» – темного кольору грунт невідомого походження, куплений з нагоди. Вантажні автомобілі з таким грунтом нерідко можна зустріти зараз на узбіччях доріг, садових і будівельних ринках.

Придбавши цей грунт, спробуйте хоча б приблизно оцінити його якість. Якщо грунт пухкий, що нагадує торф (а нерідко це і є сильно розкладений фрезерований торф з низинних боліт), змішайте його з садовою землею в рівних пропорціях, додавши перегній або біогумус і комплексні мінеральні добрива. Якщо грунт більш щільний, інколи – пиловидний, без торф’янистих включень, то це може виявитися безструктурним чорноземом, узятим з місць закладки доріг, будівельних майданчиків та ін. Через рік-другий такий грунт може перетворитися в щільний моноліт,який не пропускає повітря до коріння рослин. У такий грунт необхідно додати пісок і органічні добрива – гній, компост, біогумус, а також комплексні мінеральні добрива. Необхідно також перевірити кислотність грунту – вона повинна бути близька до нейтральної. У кислі грунти необхідно додати вапно або доломітове борошно (від 200 до 800 г/м2 в залежності від ступеня кислотності грунту), в лужні – кислий верхової торф.

Нескладні прилади для визначення кислотності грунту (лакмусові смужки або рН-метри) зараз можна придбати в багатьох магазинах .

Наступний крок – вирівнювання і прикочування поверхні грунту. Зробити це не так просто, як здається на перший погляд. Навіть при самому ретельному вирівнюванні поверхні за допомогою граблів вона залишається нерівною. Причому відразу ви цього можете не помітити, лише після того, як земля осяде, де-не-де з’являться западини та інші нерівності. Допомогти тут вам може нехитрий прилад: до кінців рівного бруса довжиною 1,5-3 м (залежно від розмірів газону) прив’яжіть мотузку такої довжини, щоб вам було зручно за неї тягнути брус по поверхні майбутнього газону. Замість бруса можна використовувати недовгу дробину, поклавши її плазом на поверхню грунту, а на маленьких ділянках – просто товсту дошку, поставлену на ребро. Просуваючи такий прилад по поверхні грунту в різних напрямках, ви зможете непогано вирівняти його.

Після вирівнювання грунт необхідно ущільнити. Роблять це за допомогою спеціальних газонних ковзанок, які також можна придбати в магазинах. При необхідності замінити такий каток з успіхом може відрізок рівної, достатньо важкої колоди або великий балон з-під газу. Крім того, ущільнити грунт можна, притоптуючи його дрібними кроками, а потім вирівнюючи ямки граблями.

Всі роботи з підготовки грунту потрібно проводити в суху погоду. Грунт при цьому повинен бути злегка вологим.

Після того як майданчик під газон підготовлений, виникає спокуса відразу ж висіяти на нього насіння газонної трави. Початківці «газоноводи» так і роблять, та марно. Як би ви при підготовці грунту не вибирали з нього бур’яни, видалити їх повністю неможливо. Їх насіння і відрізки кореневищ починають дружно проростати разом з насінням газонних трав, і виполоти їх буває дуже важко. Тому, перш ніж сіяти траву, полийте ділянку і залиште її на 1,5-2 тижні.

Коли з’являться сходи бур’янів, постарайтеся визначити, яким рослинам вони належать. Якщо це однорічні бур’яни: ромашка, пікульнік, мокриць – розпушуючи верхній шар культиватором або мотикою, ще раз вирівняйте і ущільніть його і приступайте до посіву трав. Якщо на ділянці з’явилися сходи багаторічних і, особливо, кореневищних бур’янів – яглиці, пирію, осоту, – обробіть їх гербіцидами системної дії («Раундап» тощо), почекайте ще 2 тижні, поки гербіцид проникне в рослини і вб’є їх кореневища, і лише тоді можна висівати рослини.

Підготовка квітника

Осінь – час, коли в саду можна підготуватися до майбутнього року. Адже рослини, які ви хочете побачити у своєму квітнику навесні, треба висаджувати вже у вересні.

Про сад безперервного цвітіння сьогодні чули багато хто, і кожний знає, що для гірки, миксбордера й, взагалі, будь-яких клумб на ділянці краще підбирати рослини таким чином, щоб всі ці квітники постійно потопали у квітах. Ради ландшафтних дизайнерів говорять: «Відводячи місця під квіти, подумайте, як вони будуть виглядати в даному оточенні, постарайтеся заздалегідь скомпонувати їх так, щоб на майбутній рік ви могли із провесни до пізньої осені любуватися гарними сполученнями фарб і форм».

Але якщо декоративні чагарники, хвойники й багаторічні рослини можна висаджувати коли завгодно, те цибулинні, до яких ставляться тюльпани, нарциси, крокуси, іриси, гіацинти, мускари, галантуси, найкраще саджати саме восени. І робити це треба без суїти й поспішності. Але обмежуватися тільки їхньою посадкою навіть зараз було б недалекоглядно. Адже коли провесною тюльпани, гіацинти й іриси зацвітуть, їх неминуче прийде тривожити, щоб додати у квітник інші рослини, і в підсумку вся осіння робота зійде нанівець. Краще спланувати й розмістити всю композицію квіткового саду відразу, зараз. Із чого почати?

Тому, хто в перший раз закладає квітник, треба продумати набір рослин, які складуть його основу. Навесні цвітуть примули, нарциси, крокуси, ботанічні тюльпани, тимьян, арабис, шиловидний флокс і альпійська астра. Улітку – гвоздика альпійський, пір’ястий і сіро-блакитна, ломикамінь, карпатський дзвіночок, котяча лапка, усілякі очитки й вербейник, скельний алиссум. А восени цвітіння підхоплять хризантеми, карликовий золотарник, безвременник.

При оформленні квіткових композицій необхідно враховувати

певні колірні співвідношення й закономірності простору. Наприклад, цікавий перехід від регулярної частини саду (клумби перед будинком) до ландшафтного (газонній галявині, оточеної деревами) вийде, якщо висадити на газоні масив блідо-жовтих нарцисів. У бордюрах не варто розміщати високі цибулинні на одному рівні, тому між тюльпанами, наприклад, саджають анютини вічка й незабудки: вони ліквідують розриви у квітковій смузі й, після того як тюльпани перецвітуть, приймають від них естафету.

Починати осінні посадки у квітнику треба з ефектних деревних чагарників, до яких ставляться самшити, ялівці, рододендрони. Карликова туя, бузок або шипшина тут теж можуть виявитися до речі. Потім приймайтеся за потужні трав’янисті рослини – іриси, хости й багаторічники, такі як мак, деревій і інші популярні рослини. Восени висаджують у відкритий ґрунт і розсаду дворічних(віоли, маргариток, незабудок, гвоздики турецької, мальви й ін.), а також багаторічних (дельфініума, жовтцю, маку східного, садової ромашки, гипсофіли, рудбекії, багаторічних айстр й ін.). Ділять і розсаджують старі рослини ірисів, хости, рудбекії. Вегетативне розмноження широко застосовується в садовій практиці, при цьому молоді рослини повністю зберігають декоративні особливості сорту.

Тільки після всіх цих посадок наступає низок цибулинних – висаджують у ґрунт цибулини тюльпанів, гіацинтів, нарцисів. Вони найкраще вкорінюються при температурі ґрунту +9-10°С. Якщо з посадкою сильно запізнитися, то цибулини не встигнуть добре вкоренитися до настання морозів і можуть вимерзнути. Великі цибулини тюльпанів саджають на глибину 5-7 див, гіацинтів – 8-10 див, нарцисів – 12-15 див. Дрібні цибулини саджають відповідно дрібніше. Взагалі, глибина закладення цибулини повинна бути втроє більше її висоти. Всі цибулинні культури мульчують торфом або компостом шаром 4-5

Насамкінець учені радять висаджувати рослини, що утворять так звані ґрунтопокривні – арабиси, смілки й очитки.

Якщо земля суха, то всі висаджені у вересні культури варто поливати. Шланг кладуть між грядок  і пускають воду під слабким напором на кілька годин, щоб не розмивати землю. Коли вода вбереться, потрібно обов’язково перевірити глибину намочення. Поливна волога повинна з’єднатися із ґрунтової. По капілярах вона піднімається на грядки, змочивши шар, у якому будуть розвиватися коріння цибулинних. Якщо посадки проведені не на грядках, то поливати краще в спеціально викопані борозенки, які після поливу й усмоктування води треба засипати.

Ґрунт для квітів потрібно не тільки заздалегідь перерити, але й подбати про її збагачення мікро- і макроелементами, ростовими речовинами, вітамінами, не забувши при цьому й про антибіотики. Інакше посаджені восени рослини можуть піддатися грибковим захворюванням і будуть слабко розвиватися. Якщо квітник не вимагає нових посадок, у вересні треба зайнятися його підготовкою до зими.

Наприкінці вересня обов’язково видаляють всі літники у квітниках. До цього часу більшість літників стають непоказними. Одночасно обрізають надземні частини багатолітників, які більше не будуть цвісти й уже втрачають декоративність листів.

У цей же час продовжують доглядати за зимуючими в ґрунті багаторічними. Багаторічні й цибулинні (за винятком висаджених у минулому сезоні) підгодовують фосфорно-калійними добривами, а потім мульчірують. Рослини альпійської гірки, які сильно розрослися  в другій половині вересня треба ґрунтовно прорідити, тому що вони часто придушують більше дрібні види. У тих випадках, коли зменшити рослинук  шляхом обрізки не можна, її  викопують і ділять на більш дрібні частини.

У першій половині жовтня викопують всі не зимуючі в ґрунті цибулинні, й бульбові квіткові культури. Це відомі всім гладіолуси, георгіни, бульбові бегонії, а також канни, гальтония, ацидантера, великоквіткова крокосмія й тигрідія. У цей же час забирають всі відцвілі однорічні квіткові культури. У рослин обрізають надземну частину, у зимуючих у ґрунті багаторічних- дощенту, якщо вони не мають зимуючої зеленої розетки листів. У багаторічників  з такою розеткою (наприклад, у ромену, мелколепестника, астр альпійської й блакитної, гейхери, гравілату.) обрізають квітки й забирають засохлі й пожовтілі листки. Всі зимуючі в ґрунті квіткові культури мульчірують.

Не можна забувати й про газони. На старих газонах із сильно ущільненими ґрунтами варто проколоти дернину, щоб підвищити повітрообмін. Це роблять у першій половині вересня, коли трави сильніше всього кущаться. У вересні проводять останні підгодівлі газону калійно-фосфорними добривами. Достатня кількість доступного для рослин калію забезпечує гарну зимівлю рослин. Наприкінці вересня або початку жовтня, залежно від погодних умов, проводять останню стрижку газону. Не слід стригти траву занадто коротко – досить залишити висоту 6-7см. Особливої уваги зажадають восени рослини, які доводиться вкривати на зиму. Із цибулинних  вкриття вимагають: гіацинти, всі групи нарцисів, лілії. Для вкриття використовують сухі матеріали – стружки, підмножина,  висушені мохи. Поверх мульчи кладуть ялиновий лапник, потім насипають матеріал, що вкриває, шаром 15-25 см, а зверху – знову лапник. На нього натягають плівку, кінці якої притискають каменями. Нижній лапник захистить рослини від мишей і не дозволить матеріалам, що вкривають, пригорнути їх до землі, а верхній – злежатися їм під вагою снігу. Плівка захистить укриття від намокання під час відлиг.

Особливого відходу напередодні зими вимагають троянди. Без укриття в середній смузі зимують тільки справжні паркові троянди, всі інші групи троянд у морозні й малосніжні зими можуть вимерзати. Укриття починають із обрізки. Вирізують всі м’які, нездеревілі втечі дощенту, – вони однаково, як правило, морозів не переносять, зате стають розсадниками грибкових захворювань. Міцні, добре здеревілі галузі підріжуть на таку висоту, щоб вони помістилися під укриттям. Найбільш надійним вважається повітряно-сухе вкриття. Над трояндами встановлюють каркаси із дроту, рідко збиті ящики або дуги висотою 40-50 см, на них натягають крафт-папір і зверху плівку. Якщо троянди висаджені в ряд і вкриття утворить тунель, то відкритими залишають торці. Виткі троянди знімають із опор і без обрізки укладають на землю, підстеливши лапник, насипають матеріал, що утеплює, натягають папір і плівку. Штамбові троянди пригнути до землі неможливо, тому доводиться підкопувати кому землі з коріннями на глибину 35-40 см і класти рослини на землю цілком, теж підстеливши лапник. Потім їх укривають так само, як і виткі троянди.

завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,938sec