ЯКИЙ Я ? ЯКИМ Я ХОЧУ БУТИ ?

Мета. Виховувати в учнів здатність керувати своїми бажаннями, силу волі, почуття обов’язку.

Матеріал для роздуму.

Послухайте, діти, одну життєву історію, над якою варто задуматись.

Принесла раз мати додому в’язку бубликів на мотузочку і кілька бубликів окремо. Ті, що окремо, поклала на стіл, а мотузочку міцно зав’язала і сказала семирічному Павлику:

—    З’їси бублики, які лежать на столі, а тоді можеш їсти ті, що у в’язці. Тільки пам’ятай: захочеться їсти — розв’яжи мотузочку, візьми один бублик і знову зав’яжи.

Один за одним їв Павлик бублики—ті, що на столі. Залишилося два бублики, а день ще не закінчився, ще й не вечоріє.

Прийшов до Павлика Дмитрик — семирічний син сусіда. Побачив бублики на столі, просить:

  • Дай, Павлику, бублик.
  • Будь-ласка, їж, — пригощає Павлик.

Віддав Павлик один бублик Дмитрику, а один сам з’їв. Немає більше бубликів на столі.

—    У нас є ще в’язка бубликів на мотузочці, — сказав Павлик.
Вони відчинили шафу, Павлик узяв в’язку бубликів і поклав її на стіл.

—Давай, Павлику, ще по одному бублику з’їмо, — тихо промовив Дмитрик і подивився на двері.

—Треба мотузочку розв’язати, — відповів Павлик.

—    Навіщо розв’язувати? — здивувався Дмитрик. — Можна бублик переломити, а мотузочка залишиться зав’язаною.

Павлик здивувався, адже можна переломити бублик. Не встиг Павлик порадіти від цікавого відкриття, як Дмитрик переломив два бублики, один взяв собі, а другий дав Павлику.

—Бачиш, мотузочка зав’язана, а ми їмо бублики, — говорив Дмитрик…
Минуло десять років. Два сімнадцятирічних юнаки — Павло і Дмитро сиділи

на лаві підсудних. їх звинувачували в тому, що, розбивши вікно, вони залізли в магазин і вкрали гроші.

“Суд іде!” — сказав суддя, і юнаки встали, похнюпивши голови. У ці хвилини вони згадали той далекий день дитинства, коли, не розв’язуючи мотузки, вони їли бублики.

(В. Сухомлинський.)

Бесіда на основі прослуханого.

  1. Чому юнаки, засуджені за крадіжку, згадали той далекий день дитинства?
  2. Чи було крадіжкою те, що хлопчики з’їли бублики?
  3. Чим порадувало Павлика “відкриття”?
  4. Чи вбачаєте ви зв’язок між випадком з бубликами і крадіжкою в магазині?
  5. Якщо вбачаєте, то в чому полягає той зв’язок?

    Коментар учителя.

Дуже простеньке, на перший погляд, оповідання. Але вдумайтесь, яка глибока у ньому суть. Бажання хлопчиків було таким невинним — з’їсти ще по бублику. Але шлях до задоволення бажання вони вибрали легший, уникнувши малесенької трудності, — розв’язати мотузочок, власне, вибрав Дмитрик, для Павлика це було “відкриття”. Але воно йому сподобалось, він не заперечив Дмитрику. Може, хтось

подумає: яка різниця — переломити бублик чи розв’язати мотузку? Річ не в бублику чи мотузці. Річ у тому, що Павлик переступив через наказ матері. Його бажання виявилося сильнішим від обов’язку послухатись мами. Можна здогадатись, що на шляху від бубликів до крадіжки в магазині було ще не одне таке “відкриття”, коли бажання щось мати чи зробити перемагало застороги, норми, заповіді.

Бійтеся опинитися під владою бажання, навчає ця історія, бо здійснення його може привести до мерзотності. Вмійте відмовитися від виконання бажання, невинного на перший погляд, але гидкого за своєю суттю. Якщо ви переступили через цей наказ один раз, переступили вдруге, втретє—ви можете стати злочинцем. Злочинець починається з того, що безвільна, слабовільна людина переступає межу, за якою починається мерзотність.

Ми з вами не раз і не двічі вже говорили про самовиховання. Чим старшими стаєте ви, тим більше залежить саме від вас, якими людьми ви будете.

Уявіть собі човен серед хвиль. Нехай він буде найкомфортнішим, має найпотужніший мотор, найсучасніше обладнання, але без керма. Чи зможете ви на ньому досягти цілі? — Ні. Чим більша буде його швидкість, тим скоріше він, некерований, розіб’ється об скелі.

Для людини таким кермом є сумління.

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,325sec