ЯК ПРАЦЮВАТИ З КНИГОЮ

    Головні види записів план, тези, конспект. Є також записи допоміжного характеру – робочі, які використовуються для складання планів, тез, конспектів. До них відносимо: виписки, нотатки, цитати тощо. Робочі записи бувають різні за джерелом походження: “чужі думки”, власні роздуми над прочитаним, спостереження. За формою робочі записи бувають цитатні, довільні, перефразовані. Складаючи головні і робочі записи,
обов’язково зазначайте джерело, з яким працюєте.

    План – найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням опорних пунктів у розгортанні теми, переліком питань, на які в тексті дають відповіді. Це своєрідний шлях через текст від факту до факту, від думки до думки. У ньому обов’язково фіксуються усі структурні частини джерела: вступ, основна частина, висновок.

    Вдалий план чітко передає головний зміст тексту. Компактний і послідовний, він допомагає зберегти прочитане у пам’яті.

    На відміну від конспектів і тез, які складають під час повторного читання й опрацювання тексту, план можна складати, читаючи текст уперше. Якщо в записах допущено якусь неточність, її легко виправити, адже пункти плану короткі.

    До кожного пункту плану добирайте відповідний матеріал, інакше ним не можна буде скористатися.

Етапи складання плану:

  1. Читаючи текст, подумки розбивайте його на частини, кожна з яких містить закінчене повідомлення про окремий момент розвитку теми.
  2. Перейдіть до створення пунктів плану. Пункт плану – це коротке, в одне речення формулювання основного змісту частини тексту.
  3. Згрупуйте матеріал тексту навколо істотних думок (пунктів плану), обдумуючи при цьому порядок частин і зв’язок між ними.

    Залежно від того, якою мірою дрібні змістові групи тексту відбито в плані, він буває більш або менш розгорнутий. Розрізняють прості і складні плани.

        Тези – це стислі, лаконічно сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо. Вони включають виклад основних думок праці від початку до кінця, а не лише її дослідницької частини. У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, викладають історію питання, методику дослідження та його результати.

        На відміну від конспекту, у тезах відсутні деталі, пояснення, ілюстрації, що не заважає створенню цілісного уявлення про зміст праці. По суті, тези – це її розгорнуті висновки.

        Залежно від поширеності тез, їх поділяють на:

  • основні – принципово важливі головні положення, що узагальнюють зміст джерела;
  • прості – головні думки в змістовій частині тексту (до кожної основної тези можна дібрати кілька простих);
  • складні – запис, що включає в себе як основні так і прості тези.

    Тези можуть бути цитатними, вільними, комбінованими (цитатні і власні формулювання).

     

    Етапи складання тез

     

  1. Після попереднього ознайомлення прочитайте текст удруге.
  2. Під час повторного читання розбивайте текст на змістові частини, роблячи відповідні помітки олівцем; звертайте увагу на шрифтові виділення, це допоможе вам у роботі.
  3. Осмислюючи кожен уривок, виділіть подумки в ньому найсуттєвіші положення. Рекомендуємо підкреслювати або виписувати головні думки даної частини тексту, це застереже від хибного висновку про сутність основної тези.
  4. Сформулюйте власними словами або випишіть цитатою основні тези визначених частин. Відділяйте пропуском одну тезу від іншої.
  5. Використовуючи складні тези, виписуйте побіжні думки (прості тези) так, щоб вони роз’яснювали, аргументували основні.
  6. Інколи низку положень необхідно об’єднати не в порядку реальної послідовності в тексті, а в їх логічному зв’язку. Біля таких зміщених тез варто зазначити сторінки джерела (навіть абзац), де вони викладені.

     

    Конспект

     

    Конспект – це короткий письмовий виклад змісту книжки, статті, уроку чи усного виступу.

    Види конспектів: план-конспект, текстуальний (цитатний), вільний, тематичний, схематичний.

    Основні вимоги до написання конспекту: систематичність і логічність викладу матеріалу, стислість, переконливість і завершеність.

    Етапи складання конспекту:

  7. Прочитайте текст, виділіть у ньому слова, незрозумілі місця, імена, дати, складіть перелік основних думок ,що є у тексті, складіть простий план.
  8. З’ясуйте у словнику значення нових незрозумілих слів, запишіть їх у зошит.
  9. Повторне читання поєднуйте із записами основних думок автора. Записуйте своїми словами, прагніть до стислості.
  10. Прочитайте конспект ще раз, доопрацьовуючи його.

     

    Як складаються план, тези, конспекти

  11. Прочитайте текст, визначте його тему та основну думку.
  12. Поділіть текст на логіко-смислові частини.
  13. Доберіть заголовок до кожної частини і отримайте план тексту .
  14. Поставте до кожної логіко-смислової частини тексту запитання: “Про що тут іде мова?”
  15. Знайдіть у тексті відповіді на поставлені запитання. Запишіть їх стисло словами автора чи власними словами і отримайте тези.
  16. Доповніть тези конкретними матеріалами, фактами із тексту, цитатами і отримайте конспект.
  17. Складаючи план, тези чи конспект, записуйте прізвище автора, повну назву роботи, рік, видавництво, назву журналу чи газети, в якому вона надрукована.
  18. Виділяйте у конспекті розділи, параграфи, пункти, відокремлюйте їх один від одного.
  19. Після кожної закінченої частини робіть інтервал (сюди можна виписати нові замітки).
  20. Виділіть основні тези, ідеї різними кольорами, підкреслюваннями, значками тощо.

    Виписки – це стислі таблиці, дані, дати, події, різноманітний ілюстративний матеріал. Вони допомагають обійняти факти, проаналізувати думки, виявити суперечності, Нерідко їх виконують на окремих картках.

    Виписки з друкованих видань здійснюються мовою оригіналу, текст передається дослівно.

     

    Як працювати над тематичними виписками

     

  21. Вибрати з тексту необхідний матеріал і виписувати його на картки у вигляді цитати в такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.
  22. Якщо з однієї сторінки виписують кілька цитат, то посилання на джерело робиться “там само”. Коли ж цитата береться з іншої сторінки, то пишеться “там само” і вказується сторінка.
  23. Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не вириваючи їх із контексту.
  24. Якщо під час цитування необхідно пропустити окремі слова, то в цитаті замість пропущених слів ставиться три крапки.
  25. Цитати у вигляді самостійного речення оформіть за правилами пунктуації при прямій мові.
  26. Якщо цитата є складовою думки того, хто пише, ставте лапки і пишіть з малої літери.
  27. На полях перед цитатою або у верхній частині дайте її короткий заголовок, тобто одним або декількома словами передайте зміст цитованого тексту.
завантаження...
WordPress: 22.86MB | MySQL:26 | 0,323sec