Я ЖІНКА… Я БОЮСЯ?

Як захиститися від насильства

В тесті йдеться про порушення прав людини в сім’ї і насильство щодо жінок. Наводяться приклади та подаються поради, як запобігти цим випадкам, а коли вони сталися – куди звертатись за допомогою

Ця інформація є спробою допомогти, коли Ви потрапили у скруту, пов’язану з образою, грубістю або насильством.

    Ми надаємо Вам інформацію про те, як можна захистити себе, свою гідність і свої права.

    Краще було б, щоб з Вами не трапилась біда, але якщо вже сталась, то хай наші поради, як захистити себе, стануть Вам у нагоді.

Головне, не залишайтеся з проблемою віч-на-віч. Шукайте підтримку.

Знайдіть однодумців, досвідчених юристів, психологів, соціальних працівників, які допоможуть Вам розірвати пути насильства.

    Пам’ятайте, Ви маєте право жити вільно, у безпеці, не відчувати страх, бути щасливою.

    І майте на увазі, хто б не допомагав Вам – найбільш зацікавлена особа у Вашому порятунку – це Ви самі.

 

Зміст

1.Що таке насильство.

2.Домашнє насильство.

3.Торгівля людьми.

4.Чому відбувається насильство?

5.Наслідки насильства.

6.Як це воно буває і що робити?

7.Як зупинити насильство?

8. Правові документи, що забезпечують захист від насильства.

9. Де розглядаються проблеми порушення прав людини?

Додаток 1. Міжнародні документи щодо захисту жіночих людських прав.

Додаток 2. Адреси установ, куди можна звернутися по допомогу.

 

ЩО ТАКЕ НАСИЛЬСТВО

Прояви насильства супроводжують людство з незапам’ятних часів. Упродовж тисячоліть одна людина кривдить іншу людину, чинить насильство щодо неї. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Ми вже звикли трактувати насильство, як щось неминуче. Але ж прояви насильства порушують права людини, принципи вільного та справедливого існування.

    І коли насильство чиниться поруч з нами, чи у нас в домі, на роботі, ми можемо зупинити його.

    Іноді ми не усвідомлюємо, що втягнуті в коло насильства, бо можемо не знати, що певні насильницькі акти щодо нас порушують наші права, честь та гідність.

 

Насильство, це дії, які робить одна або кілька осіб і які:

  • чиняться умисно і спрямовані на досягнення певної цілі;
  • спричиняють шкоду (фізичну, моральну, матеріальну) іншій особі;
  • порушують права і свободи цієї особи;
  • унеможливлюють ефективний самозахист потерпаючих від насильства (той, хто чинить насильство має значні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні, матеріальні тощо)).

    (Луіс Аларкон, відомий фахівець з питань домашнього насильства. Польща).

     

    НАСИЛЬНИЦЬКІ ДІЇ

  • побиття
  • знущання
  • присилування
  • приниження
  • примус
  • сексуальні домагання
  • лайки, образи
  • згвалтування
  • ізоляція, в тому числі заборона працювати
  • фемінізація бідності
  • маніпулювання
  • звинувачення, формування почуття провини
  • моральний, психологічний та економічний тиск
  • торгівля людьми
  • примус до шлюбу
  • примус до проституції
  • насильницьке обмеження, в тому числі – інформаційне

     

        Відповідальність за насильство завжди лежить на кривднику, і не може бути знята посиланнями на, так звану, “провокаційну” поведінку того, хто потерпає.

    Але, усвідомлюючи ситуацію насильства, той, хто потерпає, може впливати на неї, особливо, коли мова йде про випадки насильства в сім’ї.

     

    ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО

    Домашнє насильство – це такі дії одного члена сім’ї по відношенню до іншого, які порушують громадянські права та свободи людини, або які призводять до фізичного, психічного, чи морального страждання.

    (Закон “Про попередження насильства в сім’ї”).

     

    Домашнє насильство це насильство, яке відбувається у сім’ї по відношенню:

  • до дружини чи до чоловіка
  • до неповнолітніх дітей
  • до престарілих батьків
  • до немічних та інвалідів
  • між родичами, або усиновителями

     

    Домашнє насильство на гендерній основі – це насильство однієї людини по відношенню до іншої на підставі її статевої ознаки. Зокрема насильство над жінкою з боку чоловіка.

    За статистикою 95% потерпілих від домашнього насильства складають жінки.

     

    Домашнє насильство може мати форми фізичного, сексуального, психологічного впливу та примусу.

     

    Фізичне насильствоце

    нанесення побоїв

    тілесних ушкоджень

    удушення

    ляпаси по обличчю

    штовхання

    брутальне хватання

    використання зброї

    позбавлення їжі

  • спроби залишити жінку одну в небезпечному місці
  • відмова надати жінці допомогу, коли вона хвора або вагітна та ін.

     

    Психологічне насильство – це

    ігнорування почуттів жінки

  • образа переконань, що мають цінність для неї
  • образа віросповідання, національної, расової та класової приналежності або походження: приниження жінки
  • знущання над домашніми тваринами або їх знищення на очах жінки, з метою причинити їй біль
  • переслідування жінки через сексуальні зв’язки, які уявив собі чоловік
  • покарання чоловіком дітей, при образі на жінку
  • обмежання свободи дій та пересувань
  • погрози спричинити фізичну, або економічну шкоду

     

    Сексуальне насильствоце

  • гнів на грунті ревнощів
  • образа жінки словами “повія”, “нечепура”, або “фригідна”
  • примус до сексуальних зносин з чоловіком та іншими людьми проти її волі
  • примус до хворобливих або садистських статевих зносин та застосування предметів для цієї мети
  • применшення значення почуттів жінки в сексуальному відношенні
  • примус жінки до того, щоб вона споглядала статеві зносини, які відбуваються між іншими людьми
  • застосування загрози насильством для примусу жінки до згоди на сексуальний зв’язок
  • примус жінки одягатися всупереч її волі згідно з бажанням партнера

     

    Економічне насильство – це

  • вилучення або обмеження коштів
  • контроль надходжень та фінансових витрат

     

    Чи знаєте ви, що:

  • Від домашнього насильства потерпає більше жінок, ніж від пограбувань, зґвалтування незнайомими та в автомобільних катастрофах, разом узятих;
  • В США існує біля 1500 притулків для жінок, які зазнали домашнього насильства. В Україні вже з’явилися жіночі кризові центри. В Києві працює притулок для жінок, які страждають від насильства в сім’ї. Цей притулок організований за рахунок державних коштів.
  • У Дніпропетровську, Донецьку, Житомирі, Львові, Рівному, Херсону, Чернівцях організацією Winrock International спільно з місцевими недержавними організаціями створено центри “Жінка для жінки”. Сюди можуть звертатися жінки, які потерпають від домашнього насильства, та можуть одержати юридичну та психологічну консультацію.
  • У Житомирській області, одному районі м. Львова та м. Дніпропетровська діє експериментальна програма, так звана “Блакитна карта”, тобто спеціальна система реагування міліції на випадки домашнього насильства.

    За дослідженнями Інституту соціологічних досліджень НАН України 68% жінок (це, приблизно, 18 млн.) в Україні зазнають знущання в сім’ї, у тому числі 20% – часто (в основному, це побиття з боку чоловіка).

    За останні три роки кількість вбивств, вчинених на підставі домашнього насильства, зросла майже втричі. (За даними Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України).

    Професіонали, які стикаються з фактами насильства в сім’ї, інформують:

        “В місті Бердичеві 30-40% викликів міліції на день пов’язані з випадками домашнього насильства”, – розповідає представник міліції.

        Зі слів інспектора відділка міліції м. Дніпропетровська, приблизно 20 викликів міліції на добу – це факти домашнього насильства.

        Бригади “швидкої допомоги” мають справу щодня приблизно з 4-5 випадками домашнього насильства. До половини жінок, що звертаються щодня до травмопункту, повідомляють, що на них напали їхні чоловіки. (Спостереження лікаря).

        (За матеріалами досліджень організації “Правозахисники Міннесоти” проведеному в Україні в 2000 році).

    ЧОМУ ВІДБУВАЄТЬСЯ НАСИЛЬСТВО?

     

    Причини насильницької поведінки

  • це негативне ставлення до іншої людини – зневага, нехіть, презирство, невміння стати на сторону іншого, приниження вартості іншої особи
  • соціальні стереотипи (“Жінка не бита, що коса неклепана”)
  • загальна агресивна суспільна ідеологія, де право на життя має сильніший та жорсткіший
  • фактори середовища, в якому люди виховувались, і в якому насильство сприймалося позитивно (“Батько бив мене і я виріс хорошою людиною і я буду бити свою дитину…”.
  • психологічна слабкість контролю над власними негативними емоціями

    Шлях до насильства можуть спрямовувати алкоголь та наркотики, які позбавляють здатність контролювати себе.

     

    Цикл насильства

    Типова риса насильства – його циклічний характер.

    Насильство починається з фази наростання напруги.

    Дрібні неприємності посилюють напругу, сприяють проявам агресивних реакцій кривдника.

    Наступна – фаза вибуху, коли саме і відбувається насильство. Як правило, кривдник не має можливості адекватно відреагувати та зняти емоційну напругу. Вибух розряджається на тому, хто ближчий та слабший. Сльози, вираз образи в очах того, хто страждає викликає лише посилення агресивності.

    Остання – фаза “медового місяця“, коли кривдник відчуває провину, кається та присягає ніколи цього не повторювати. Іноді, він зберігає переконання, що постраждала сама винна у тому, що сталося. Напруга падає, життя нормалізується і поступово починається новий цикл насильства.

    З часом проміжки між проявами насильства зменьшуються, і кривдник пускає в хід все більш жорстокі форми насильства.

     

    Кривдник

    Кожного разу кривдник відчуває власну могутність, підсилює контроль над жертвою. Він стає залежним від постраждалої, її присутність сприяє зміцненню його самооцінки, і тому він боїться залишитися самотнім.

    Часто кривдник – це людина з двома обличчями. Він може бути бездоганним, витриманим на роботі, серед друзів, а в домі – розлючений тиран.

    В повсякденні кривдники також можуть проявляти надмірну агресивність, дратівливість, особливо у разі залежності від алкоголю чи наркотиків. Багато кривдників – психопатичні особистості, для яких характерна жорстока агресивна поведінка.

     

    Постраждала

    Вона може бути матеріально залежною від кривдника. Її може утримувати від опору неможливість знайти інше помешкання для неї та дітей.

    Нерідко жінка вважає себе винною у своїх нещастях, чи думає, що тільки вона спроможна допомогти насильнику подолати його проблеми.

    Часто вона просто боїться свого кривдника, бо він погрожує вбити її та дітей.

    Вона найчастіше перебуває у замкненому просторі, опиняється ізольованою від суспільного середовища. Це підточує її волю, вона стає слабшою та пригнобленою. Постійний контроль та покарання роблять її поневоленою. Вона вже не здатна розірвати свої стосунки з чоловіком.

     

     

    НАСЛІДКИ НАСИЛЬСТВА

     

    Будь-яке насильство може призвести до довгострокових розладів здоров’я, зокрема до психічних проблем.

    Багаторічний досвід психологів Центру “Розрада” свідчить, що жертви домашнього насильства, так само, як і жертви торгівлі людьми, перебуваючи у стані постійного стресу, мають серйозні порушення психічного та фізичного здоров’я. Такі порушення обумовлені так званим комплексом ускладнень посттравматичного стресу. Такі люди мають розлади сну, головний біль, депресії, високій рівень тривожності, страхи та фобії, різноманітні соматичні розлади.

    Іноді люди, які потерпають, починають зловживати алкоголем чи наркотиками.

    Деякі потерпілі від насильства роблять спроби самогубства.

    Відомі випадки, коли потерпіла, намагаючись захиститися, спричиняє загибель кривдника.

    Насильство над матір’ю тяжко впливає на розвиток та подальше життя її дітей.

    У таких дітей, як правило, занижена самооцінка, спостерігається деструктивна поведінка, їм важко адаптуватися в суспільстві. Вони часто виростають алкоголіками та наркоманами.

     

     

    ЯК ЗУПИНИТИ НАСИЛЬСТВО?

     

    Існують декілька форм подолання насильства:

  • стримування та зупинка виконавців насильства
  • покарання насильників
  • підтримка, допомога та самодопомога постраждалих

     

    Чи знаєте Ви, що в Україні у другому читанні прийнятий Закон “Про попередження насильства в сім’ї”, який сприятиме виявленню та припиненню проявів домашнього насильства, захисту жертви та відшкодуванню її збитків. Закон визначатиме правові та організаційні основи створення та контролю діяльності спеціальних служб по попередженню та подоланню насильства в сім’ї.

    Вже скоро в Україні, окрім недержавних, з’являться державні кризові центри, дитячі притулки, реабілітаційні центри для жертв сімейного насильства. Буде створено спеціальні відділки при кримінальній міліції по попередженню домашнього насильства та сімейні суди, на яких будуть розглядатися факти випадків домашнього насильства. Координувати діяльність цих установ буде створений Комітет по попередженню насильства в сім’ї.

     

     

    До кого звернутися по допомогу?

     

  1. Правова допомога

    Для припинення кривдника жінці часто буває необхідно термінове втручання міліції.

    Ви можете зателефонувати до міліції по номеру “02”. Спробуйте говорити чітко – Вам потрібна допомога та захист, розкажіть про те що відбувається. Пам’ятайте, всі дзвінки до міліції по “02” фіксуються.

    Представники міліції повинні виїхати до вас, припинити насильство, а у випадку ознак злочину – затримати насильника.

    Після закінчення втручання представник міліції повинен повідомити вас про те:

  • Чи буде порушено кримінальну справу
  • Чи буде вам відмовлено в порушенні кримінальної справи
  • Направити матеріали для розгляду до іншого компетентного органу
  • Притягнути порушника до адміністративної відповідальності

    Ви можете повідомити про скоєне над Вами насильство через лікаря швидкої допомоги чи травмпункту. Якщо Вам була нанесена травма іншою людиною, ця інформація обов’язково передається до відділку міліції.

    Ви можете повідомити про факт насильства через подання письмової заяви на ім’я начальника державного правоохоронного органу за місцем проживання. В ній коротко та чітко вказуються всі обставини справи та висловлюються конкретні вимоги стосовно наслідків заяви, наприклад “Прошу притягнути винних до відповідальності”.

    Ви можете надіслати цю заяву, як цінний лист, з повідомленням про доставку.

    Намагайтеся бути чіткою та конкретною.

    Не варто подавати заяву до декількох органів, наприклад Прокуратури, МВС, Уповноваженому Верховної ради з прав людини, бо всі ці заяви будуть об’єднані в одне провадження. Тобто, будуть вирішуватися однією особою.

    Якщо Ваша заява не приймається, а скарги, що відправляються до органів Прокуратури чи МВС не задовольняються, оскаржіть таку відмову у суді.

        Заяви приймаються не завжди. Існують законні та незаконні підстави для відмови прийняття заяви

        До законних можна віднести:

    – злочин, здійснений на теріторії іншого відділення міліції; .

    – заява подається неповнолітнім або недієздатною особою у відсутності батьків, родичів або замініючих їх осіб.

        До незаконних можна віднести:

    – дії співробітників міліції, котрі умовляють потерпілу відмовитись від заяви (причина – великий відрізок часу, що минув з часу злочина, відсутність тілесних пошкоджень та ін.).

     

    Якщо ви вирішили подати позов з приводу зґвалтування

     

    Краще за все заявити про зґвалтування негайно. Але, якщо Ви не встигли цього зробити, Ви все одно ще можете про це заявити.

    Вам необхідно подати заяву до відділу міліції, або в прокуратуру, по місцю зробленого. При усній заяві повинний бути складений протокол, підписаний потерпілою. По заяві може бути прийнято рішення про порушення кримінальної справи або про відмову кримінального наслідку. Однак, треба пам’ятати, що після прийняття такого рішення, кримінальна справа не може бути зупинена по мотивам примирення потерпілої і винного. Крім того, звертаючись з заявою, Ви повинні пам’ятати про відповідальність за правдивість своїх свідчень.

    Правоохоронні органи зобов’язані призначити експертизу. Нічого не очищуйте, не мийтеся та не переодягайтеся перед проведенням експертизи. На одязі та тілі можуть бути знайдено докази та сліди насильства.

    Звернення до правоохоронних органів – право потерпілої. Іноді жінки не приймають такого рішення. Пам’ятайте – безкарність веде до нових злочинів.

    Ви можете також подати до суду позовну заяву про відшкодування майнових і моральних втрат. Позов складається з коштів на лікування і реабілітацію, компенсацію за одяг. Необхідно зберегти документи, підтверджуючі збитки.

        Якщо правопорушник загрожує Вам, чи пропонує гроші, щоб Ви забрали заяву, повідомте у письмовій формі про це про це міліцію чи прокурора.

        

     

    Кримінальний кодекс України

    передбачає кримінальну відповідальність за такі насильницькі дії, як:

  • умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (Стаття 93)
  • Умисне вбивство (Стаття 94)
  • доведення до самогубства особи, що перебуває у матеріальній або іншій залежності від іншої особі, шляхом жорстокого з нею поводження або систематичного приниження її людської гідності (Стаття 99)
  • погрозу вчинити вбивство (Стаття 100)
  • умисне тяжке тілесне ушкодження (Стаття 101);
  • умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (Стаття 102)
  • необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (Стаття 105)
  • умисне легке тілесне ушкодження (Стаття 106)
  • побої та мордування (Стаття 107)
  • примушення жінок до вчинення аборту, якщо внаслідок цього аборт був проведений (Стаття 110)
  • зґвалтування, тобто статеві зносини з застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої, та ґвалтування, вчинене групою осіб, або таке, що спричинило тяжкі наслідки (Стаття 117)
  • за примушення жінок до статевого зв’язку з особою, щодо якої жінка є матеріально або по службі залежною, або задоволення статевої пристрасті в неприродній спосіб – із застосуванням фізичного насильства, погрози, або з використанням безпорадного стану потерпілої(Статті 118 – 119)
  • за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, та за вчинення розпутних дій щодо особи, яка не досягла 16 років (Статті 120 – 121)
  • за незаконне позбавлення волі (Стаття 123)
  • за торгівлю людьми (Стаття 149)
  • за образу, тобто умисне приниження честі і гідності особи, виражене в непристойній формі (Стаття 126 ).
  • За умисне знищення або пошкодження індивідуального майна громадян.(Стаття 145)
  • За дрібне хуліганство (Стаття 173).

     

        Найчастіше, в ситуації домашнього насильства ви можете самі звернутися до суду за місцем проживання, тобто прописки, відповідача.

    Позовна заява до суду завжди подається у письмовому вигляді.

    У позовній заяві ви можете, в якості головних засобів захисту від насильства, розлучення з насильником, його покарання, поділ майна, стягнення аліментів, відшкодування майнових та моральних збитків, захист честі та гідності, виселення його із жилого приміщення тощо.

     

    2. Соціально-психологічна допомога

        В ситуації насильства, коли залишатися вдома небезпечно, варто скористатися послугами притулку для жінок, які зазнали насильства в сім’ї.

        Жертва домашнього насильства , перебуває у стресовому стані. Для подолання його вона потребує допомоги професійного
    психолога. Професійну консультацію можна одержати:

    – центрах роботи з жінками

    – в районних соціальних службах

    – жіночих громадських організаціях

    – приватних психологічних центрах

    – жіночих кризових центрах

    – скориставшись “телефоном довіри”.

     

    Дуже важливим для постраждалих від насильства є участь у групі взаємодопомоги.

    Відвідуючи психолога та групи взаємодопомоги, постраждала людина почне заново відбудовувати свої контакти з іншими людьми, станете спроможною відродити свою незалежність, повернути собі почуття власної гідності.

    Може бути і так, що кривдник сам виявить бажання звернутися до психолога, і відтоді, атмосфера в сім’ї, скоріше за все, налагодиться.

     

    Як ви самі можете зупинити насильство?

    Існує ciм стратегій, якими послуговуються жінки, намагаючись стримати свого чоловіка від насильства.

    1 Жінки пробують порозмовляти з ними на цю тему.

    2. Іноді вони примушують його до обіцянки відмови від подальшого насильства.

    3. Вони можуть залякувати насильників та робити запобіжні акції несилового характеру — звертання до міліції, розпочинання процесу про розлучення.

    4. Вони тікають та переховуються під час побиття.

    5. Жінки використовують засоби пасивної оборони в певних межах з метою уникнення сильних тілесних пошкоджень.

  1. Вони уникають чоловіка в час можливого нападу агресії.
  2. Вони роблять опір в час нападів агресії.

     

  • Уникання чоловіка є запобіжною стратегією, до неї вдаються перед настанням нападу агресії;
  • переховування, пасивна оборона й оборона активна використовуються безпосередньо під час акту агресії;
  • розмови, примушування до обіцянок вибачитись та інші пасивні дії вживаються у відносно спокійний час між нападами агресії.

     

    Такі жіночі особисті стратегії в реальних життєвих ситуаціях не чергуються одна за одною, та все ж вони поєднуються, або використовуються в різних комбінаціях, часом задля того, аби знайти найбільш успішну стратегію, часом — щоб підкріпити її іншими діями, формальними чи неформальними, діями, до яких вдається побита жінка з метою самозахисту або запобігання наступним проявам насильства. Деякі стратегії перетинаються, “напливають” одна на одну, так що іноді непросто розрізнити, де закінчується одна й починається інша стратегія поступу.

    Одними жінками ці стратегії успішно реалізовувались, а іншим не приносили результату в залежності від особливостей їхнього характеру. На ймовірність ycпіху згаданих стратегій впливали також тип характеру та особисті риси чоловіка. Не знайдено зв’язку поміж успішністю особистих стратегій жінок, які потерпали від насильства й фактами побиття їхніх чоловіків родичами жінок, свідками насильства. Також не знайдено зв’язку між спостеріганням сцен домашнього насильства (коли батько бив матір) в родині чоловіка з його подальшою поведінкою в шлюбі. Хоча деякі з особистих стратегій i дають позитивні результати в боротьбі з насильством в окремих родинах, втім дане дослідження не дає змоги знайти залежність між успіхом стратегії та типом родини.

    Але досліджено існування зв’язку між успішністю особистих стратегій і ситуацією насильства, яка повторюється. Стратегія, що приносить ycпіx y випадку одного акту насильства є так само ycпішною при зіткненні з іншим агресивним нападом. Коли жінка зауважує, що якась одна стратегія, або їх комбінація приносить успіх, тоді у жінки, що потерпає від насильства, виникає схильність до постійного повторювання цієї техніки супроти дій чоловіка – кривдника.

    Коли якась стратегія чи їx комбінація бувають успішними, тоді насильство повторюється не так часто, або набуває менших масштабів, ніж у родинах, де жінки не практикують особистих стратегій супроти насильства. Більше — родини, в яких жінки вдаються до особистих стратегій, відзначаються меншим ступенем домінування чоловіка, ніж в інших родинах, де траплялись випадки насильства. Кажучи інакше, особисті стратегії не бувають успішними доти, доки чоловік не погодиться з тим, що дружина має право слова в родинних справах, і право впливати на все, що діється у цій сфері.

    Існують три засади, які мають брати до уваги жінки, що потерпають від насильства, якщо вони хочуть застосовувати особисті стратегії супроти домашнього насильства.

     

  1. Першою засадою є те, що жодні дії не будуть успішними, доки жінка не скаже чоловікові, що вона рішуче й остаточно зважилась покласти край ситауції насильства i биття.

    Слід
    бути рішучою в своєму oпорі насильству. Не можна ніколи поступатися ні чоловікові, ані будь-кому іншому вже відвойованими змінами свого становища, позитивними змінами в ситуації. Чоловік може навіть почати провокувати жінку, аби вона дала йому здачі, хоч він добре усвідомлює, що може захиститися. Інакше кажучи, не існує такої ситуації чи аргументу, які б виправдовували насильство щодо жінки. Не є приводом для насильства ані те, що у домі не прибрано, a нi те, що жінка має свою точку зору на певні речі, або не хоче кохатися тоді, коли цього хочеться чоловікові, ані те, смачна чи не смачна їжа, приготована нею, не icнує жодного аргументу на боці насильства, на боці агресивної поведінки чоловіка, який, нападаючи на жінку, є поганим з будь-яких точок зору. Скільки б не мав чоловік своїх аргументів на користь насильства, але вони ніколи не стануть переконливими .

  2. Другою засадою є те, що вербальні (словесні, розмовні) cmpameгії, які стосуються різних справ, не принесуть ycnixy, якщо чоловік не зосередиться передусім на особі своєї дружини.

    Якщо шлюб не міцний, i якщо чоловік більше уваги приділяє власній персоні та її домінуючій ролі в родині, ніж безпеці дружини, тоді одним з виходів з такої ситуації є розрив родинного зв’язку й початок судового процесу про розлучення, або навіть арешт чоловіка за злочини, скоєні ним проти дружини. Якщо єдиним засобом стримування чоловіка від насильства є пресінг негативного характеру, жінка мусить серйозно замислитись, чи варто їй i надалі залишатися з цим чоловіком. А відсутність довготривалого ефекту в таких стратегіях, як розмови й присягання-клятви-обіцянки з аргументованим свідченням того, що в дійсності чоловік не піклується про жінку в належній мірі. Це теж повинно пролити нове світло на майбутнє такого шлюбу.

  3. Останньою засадою є те, що жінка має не миритися з тими проявами агресії й насильства, які
    розвиваються у їхньому шлюбі.

    Чим глибше закорінюються прояви домашнього насильства, тим більше руйнують вони подружнє життя, роблячи його фундаментальною складовою частиною. Як свідчать позитивні результати тих жінок, котрі використовували несилові особисті стратегії, іх слід використовувати чимшвидше, не чекаючи роками, аж доки вже увірветься терпець. Навіть більше, жінці варто в день укладання шлюбу повідомити чоловікові, що вона не збирається терпіти жодного акту насильства, скерованого проти її особистості. Toдi ж жінці варто переконати чоловіка, що вона покине його після першого ж прояву насильства з його боку. Якщо він у це повірить, тоді ймовірність того, що подружнє життя буде вільним від агресії й насильства, є досить великою.

     

    Стратегія нижча вашої гідності

    Існує ще одна стратегія, про яку не згадувалось вище. Полягає вона в тому, що жінка має бути у всьому слухняною, покірною своєму чоловікові, вгадувати наперед усі його забаганки, потоптуючи власну гідність навіть у найдрібніші хвилини нормального особистого життя.

    … єдиним засобом для мене залишитися з моїм чоловіком була повна й абсолютна залежність від нього. Він це любить…

    Тотальна покора й узалежнення не може всерйоз розглядатися, як особиста стратегія, оскільки не існує такого подружжя, яке заслуговувало б на цілковите саморуйнування. Якщо це й справді єдиний засіб уникнення насильства у вашій родині, тоді краще одразу зберіть свої речі i йдіть. Потелефонуйте на телефон довіри для жінок, порадьтеся, сконтактуйтеся з членами родини (вашої, не чоловікової), яким ви довіряєте попросіть в них допомоги. Тиждень самотності може стати таким шоком для вашого чоловіка, що існує ймовірність зміни його засобу мислення. А ви в цей час можете серйозно поміркувати, чи залишається ваш шлюб для вас такою ж цінністю зараз, коли є шанс, що насильство вже не поновиться.

     

        Дякуємо, що Ви ознайомилися із цією інформацією до кінця. Навіть, якщо описані в ній ситуації не стосуються Вас безпосередньо, Ви тепер знаєте про існування численних порушень прав людини щодо жінок і зможете поділитися цією інформацією з Вашою подругою, чи знайомою. Адреси чи статті законів можуть Вам знадобитись. Маємо усвідомити, що в нас є права. Ми можемо їх захищати, як би важко це не здавалося. Захистивши себе один раз, ми відчуємо впевненість собі. Внутрішнє відчуття своїх прав та гідності – це ті речі, котрі захищають нас від тих, хто здатен принижувати та знущатися.     Не залишайтесь байдужою до проблеми насильства над жінками і порушень їхніх людських прав. Кожне виправлене зло, кожен зупинений злочин покращують наше суспільство і роблять його гуманнішим. Час диктує необхідність змін!

    Наш телефон / факс (044) 234-83-68.

     

     

    Література

     

  • Загальна декларація прав людини, 1948 р.
  • Європейська конвенція про захист прав і свобод людини, 1950.
  • Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 1979.
  • Декларація про викорінення насильства проти жінок.
  • Протокол “Про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000р.)
  • Конституція України.
  • Кримінальний кодекс України.
  • Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”, 2001.
  • Є. Меллібурда. Насильство в родині. Матеріали освітньої відеопрограми.
  • Попередження насильства у сім’ї. Упорядник П.О. Власов. Дніпропетровськ 2001р. Winrock
  • International. 2001
  • Домашнє насильство. Як захистити себе. Упорядник М. Шкарлат, І. Суслов. Winrock International.2001
  • Психосуспільна теорія набутої безпорадності. .Леонора Валкер (США). Winrock International.

Домашнє насильство. Матеріали дослідження організації “Правозахисники Міннесоти”.

завантаження...
WordPress: 23.08MB | MySQL:26 | 0,639sec