Я школярик

Тема.
Я школярик

Мета: навчити учнів основних правил поведінки в школі;

знизити шкільну тривожність;

виховувати почуття відповідальності обов’язку школяра.


Хід заняття

І. Організаційний момент.


ІІ. Актуалізація опорних знань.

  • Діти, згадайте, що ми робили на минулому уроці?
  • Які шкільні правила ви знаєте?
  • Як ми познайомились?

Зараз ви послухаєте віршик і запам’ятайте його:

Знайомлячись – це треба знати,

Повинен ти себе назвати.

Це правило Маринці розповіла мама, і дівчинка часто ним користувалась.

Одного разу з дівчинкою Маринкою трапилась така історія. Мама купила їй чудовий пенал. Відкрила його дівчинка, а звідти Олівець, Лінійка та Гумка. « Привіт, добрий день. Дівчинко, давай знайомитись!» – перебиваючи один одного закричали шкільні речі. Марина мовчала, бо розгубилась і не знала, що треба робити. « Знайомлячись, – це треба знати, – повинен ти себе назвати.» – вимовила Лінійка. « Дозвольте відрекомендуватися! Я – Лінійка, в пошані недарма, бо в усьому точна і пряма». Дівчинка продовжувала мовчати. Вперед вийшов Олівець, нахиливши голову, він сказав: « Давайте знайомитись. Я – Олівець, шановні малюки. Я не росту, як ви, а навпаки.»

Марина згадала, як вчора мама гострила олівці, і вони на очах ставали коротші. Їй захотілось теж назвати себе, але Гумка перша зробила крок вперед. « Я – Гумка, добре потрудилась, аж спинка в мене замастилась. Я у пеналі не лежала, я тобі помилки витирала. А як тебе звуть?» Маринка посмілішала і вирішила добре себе відрекомендувати, щоб шкільні речі знали, з ким мають справу. « Я Маринка. Мого батька звуть Саша. Моє повне ім’я Марина Олександрівна. Моє прізвище Іванова. Я – дівчинка, мені 6 років. Я люблю малювати, слухати казки.» « Дуже приємно!» – загомоніли речі. – « ти вмієш знайомитесь, і тому в школі у тебе буде багато друзів. А ми тобі допоможемо у навчанні.» Так розпочалося шкільне життя Маринки.

Вправа « Відрекомендуй себе.»

  • Діти, я думаю, що ви теж можете знайомитись, рекомендувати себе, як Марина. Повторіть правила знайомства. Хто отримає іграшку, повинен назвати своє ім’я, по батькові, прізвище, вік, стать та сказати, що він любить.

 

Фізкульхвилинка

Нахилилися вперед,

Нахилилися назад.

І направо, і наліво,

Щоб нічого не боліло.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

 

1. Читання казки із серії « Лісова школа» для шкільної адаптації ( автор М. Панфілова).


Створення лісової школи

Жив-був Їжак. Він був маленький, кругленький, сірого кольору, з гостреньким носиком та чорними очима. На спині у Їжака були справжні колючки. Але він був дуже добрим і ласкавим. А жив Їжак у школі.

Так, у звичайній школі, де було багато дітей, яких навчали мудрі вчителі. Як він сюди потрапив, Їжак сам не знав: може, його якийсь школяр приніс для « живого куточка» ще маленьким, а може він народився у школі. Скільки Їжак себе пам’ятав, він завжди чув шкільні дзвоники, відчував теплі руки дітей, отримував від них смачні ласощі..

Дуже сподобалось Їжаку, як проходили уроки. Разом з дітьми Їжак вчився писати, рахувати, вивчав різні предмети. Звичайно, це було непомітно для людей. Бігає собі Їжак, радіє життю. А Їжачок мріяв…

А мріяв він про те, що, коли виросте, стане вчителем і зможе навчити усіх своїх лісових друзів усьому, що вміє та чому навчився у людей у школі.

Ось Їжак став дорослим, прийшов час збутися його мрії. Лісові жителі побудували справжню школу для зайчат, лисенят, вовченят, мишенят та інших звірів.

Їжак-вчитель готував клас до прийому першокласників. У світлій кімнаті стояли столи, стільці. На стіні висіла дошка, на якій можна було писати крейдою. Їжак приніс підручники-книжки із малюнками, які допоможуть звірятам навчмтися писати та читати.

Сорока принесла до школи дзвінок.

– Навіщо ти принесла до школи якусь іграшку? – спитав у Сороки сторож Кріт. – У школі не граються, а навчаються!

Сорока поважно відповіла:

– Мене Їжак попросив. Я буду відповідати за дзвоник.

– А навіщо треба дзвонити? Школа це не пожежна машина! – здивувався Кріт.

– Ах ти, нічого про школу не знаєш! Якщо дзвенить дзвоник, це означає, час іти на урок. А якщо під час уроку дзвенить дзвоник, це означає, час відпочити, дружок! – затріщала Сорока.

– Почекай. Сороко, поясниме ні ще раз. Якщо діти прийдуть до школи, то, почувши дзвоник, побіжать на урок?

– Так, тільки не побіжать, а підуть до столиків, де будуть чекати вчителя, – відповіла Сорока.

– Це вірно! – підхопив Їжак. – Саме так роблять справжні школярі.

– Наші звірята можуть і не знати цих правил! – захвилювався Кріт.

– Прийдуть до школи і дізнаються. – знову затріщала Сорока.

– Так, – підтвердив Їжак, – дізнаються, як стати школярем, як вірно писати, рахувати і багато іншого.

Їжак, Кріт та Сорока затихли. У Лісовій школі було тихо та чисто. Чекаючи першокласників, дерева на шкільному подвір’ї виглядали нарядними, шелестіли червоно-жовтим листям. Здавалось, що вони теж розмовляють.

– Час, час! – об’явив усьому класу Клен.

– До школи, до школи! – шепотіла Берізка.

 

2. Евристична бесіда.

– Де жив Їжак?

– Який він був?

– Про що він мріяв?

– Як Їжак-вчитель готував клас до прийому першокласників?

– Навіщо у школі дзвоник?

 

3. Знайомство учнів з правилами поведінки.

Вихований учень знає і виконує правила поведінки в школі.

Запам’ятайте ці правила та щоденно їх виконуйте!

Після дзвоника на урок учень повинен:

1) знайти своє місце за партою і приготувати все необхідне для уроку;

2) сидіти за партою рівно;

3) бажаючи відповісти на запитання вчителя або запитати його про щось, підняти руку вгору, не відриваючи ліктя від парти;

4) уважно слухати відповіді своїх товаришів;

5) йти до дошки, коли вчитель викликає;

6) на уроці не відволікатися, не займатися сторонніми справами, не заважати товаришеві по парті.

 

ІУ. Підсумок заняття.

Метод « Мікрофон»

– Про що ви дізналися на сьогоднішньому заняття?

завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 0,320sec