«Я» і моя душа

Тема. « Я» і моя душа

Мета: ознайомити дітей з базовим психологічними поняттями: психологія, пам’ять, уява, фантазія, психіка; розвивати вміння аналізувати свій внутрішній світ. Створити емоційно-сприятливу атмосферу.

Хід заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Психологічна настанова

Вправа « Спілкування у колі».

Узявши за руки , діти утворюють коло. Психолог пропонує кожному учасникові подивитися одне на одного та усміхнутися, відчути долоньку сусіда свого, її тепло. Кожна дитина має передати по колу тепло своєї руки.

Запитання дітям:

  • Коли люди подають один одному руки?
  • Як можна назвати дітей, які не сваряться, а разом весело граються?

ІІІ. Основна частина

1 . Гра « Будь уважний».

Гравці йдуть по колу, тримаючись заруки. За сигналом психолога зупиняються, чотири рази плескають у долоні, повертаються навколо себе і продовжують рухи. Напрям змінюють після кожного сигналу. Той, хто не виконує правильно завдання, вибуває з гри.


2. Гра « Магазин». Мета: розвивати короткочасну пам’ять.

Психолог називає слова: хліб, сіль, ковбаса, масло, сир, яблука, лимон, цукор. Дитина – « покупець», іде до магазину і називає слова « продавцю» – іншій дитині. «Продавець» і решта дітей стежать, чи всі слова запам’ятав « покупець».

 

3. Читання казки « Наука про звичайнісінькі дива» ( І частина)

Ви знаєте, діти, що таке психологія? Які таємниці приховує це загадкове слово? Ні? Тоді я розповім вам одну казку про дівчинку Юлю, яка не знала, що це таке, але дуже хотіла знати. Юля чула слово « психологія» від тата і мами. Їй було цікаво уявляти мудрих і добрих чарівників – психологів, які могли перевтілюватися в кого завгодно ( так вона чомусь думала) і навіть зазирати у глибини душі.

Загалом у цій психології дівчинці було багато чого незрозумілого. Тато завжди про неї говорив із захопленням і часто повторював слова: « дива психології». Тому Юля була впевнена , що психологія пов’язана з чарами, чаклуванням. Їй дуже кортіло побачити справжнісінькі дива і чарівні перевтілення, а тато ніяк не міг знайти часу, щоб показати їх. Днями він був у науковому інституті і приходив з роботи, коли Юля вже вкладалася спати. Якось, коли тато зайшов до неї в кімнату побажати доброї ночі, Юля дуже розлютилася:

  • Тату! Чому ти ніколи не маєш часу познайомитися зі мною? Якщо ти не будеш усе мені пояснювати, я виросту не розумною. Тато засміявся і сказав:
  • Ти маєш рацію, Юленько! Я занадто багато часу відводжу на свою роботу. А що я повинен тобі пояснити?
  • Ось ти , тату, працюєш психологом. А що ти робиш?
  • Ти хочеш дізнатися, що я роблю?
  • Так. І що таке психологія? Ти ж обіцяв мені пояснити, але в тебе немає жодної вільної хвилинки!
  • Це дуже непросто пояснити такій маленькій дівчинці ,- сказав тато і замислився.
  • Я вже не маленька. І ти це чудово знаєш, таточку! – ображено надувши губи, відказала Юля.
  • Ну добре… Давай-но пригадаємо, як ми з тобою ходили взимку на гірку кататися на санках. Пям’ятаєш?
  • Звичайно! Там ще двоє хлопчиків їхали на санках і перекинулися. Просто у сніг перекинулись! – засміялася Юля.
  • А ти добре пам’ятаєш цей день? Увесь – від початку до кінця? Кожну хвилину?
  • Ні… Хіба можна все пам’ятати? Ось хлопчиків пам’ятаю, як сама з гірки їхала, як ти віз мене на санчатах, коли ми йшли кататися… А як додому повертатися – зовсім не пам’ятаю.
  • Ось бачиш. Твої спогади відрізняються від того, що відбувалося насправді. Ти пам’ятаєш не всі події, а тільки найяскравіші моменти і зараз уже не зможеш сказати, як і у що ті хлопчики були у них санки?
  • Ні, не зможу.
  • Те, що залишилось у твоїй пам’яті, – це не зовсім те, що було насправді. Дещо набуло іншого значення, а багато що забулось. Такі особливості нашої пам’яті. Але у нас із тобою є не тільки пам’ять. Є у нас, наприклад, ще фантазія, уява. Уяви собі, що влітку ми поїдемо відпочивати на море. Адже ти ніколи не була на морі?
  • Ні.
  • А можеш уявити себе на пляжі? Б’ються об берег морські хвилі, кричать чайки, теплий вітер…

    Юля трішки подумала, зморщила чоло, потім кивнула!

  • Можу! Я і тебе уявила, і маму і хвилі. І навіть гори на березі моря.
  • Дуже добре. А як ти думаєш, коли ми поїдемо туди відпочивати, берег моря буде таким, яким ти його зараз уявила?
  • Ні, напевно. Я ж це сама придумала, а насправді я там не була. Можливо, там усе зовсім по іншому!
  • Правильно. Ти сама помітила, що твоя уява про берег моря може виявити не зовсім подібною на справжній берег моря. Якось у давнину люди звернули увагу, що є життя, предмети, які нас оточують, і є інші, зовсім особливі явища, які відбуваються всередині нас. Досить часто наші відчуття, спогади сильно відрізняються од тих, що були насправді. Цим внутрішнім явищам люди придумали назви – сприйняття, пам’ять, мислення, воля, почуття тощо. Усі разом вони утворюють усередині кожного з нас особливе Королівство Внутрішнього Світу. Інакше Внутрішній Світ називається психікою.

 

ІV. Підсумок заняття.

  • З якими новими словами ми ознайомилися на занятті?
  • Що було цікавого, що вам сподобалось? Що не сподобалось?
  • Як вам було сьогодні на душі?

    Прощання: « Подаруємо усмішку один одному». Діти стають у коло й усміхаються один одному за годинниковою стрілкою.

завантаження...
WordPress: 22.78MB | MySQL:26 | 0,319sec