Я і мій розум

Тема. « Я і мій розум »

Мета: ознайомити дітей з основними мисленнєвими операціями: аналіз, синтез. Формувати уяву про Внутрішній Світ людини, психічні процеси, зокрема сприйняття. Пробудити у дітей пізнавальний, навчальний інтерес. Виховувати активну життєву позицію.

 

Хід заняття

 

І. Організаційний момент.

 

ІІ. Налаштування на заняття


Вправа « Стеж за рухом і словом ». Психолог говорить, що діти повинні показати: ніс, рот, плече, вухо, але при цьому сам помиляється ( тобто показує на брови, а говорить вухо). Наприкінці вправи треба відмінити найуважнішу дитину,

похвалити її.

 

ІІІ. Основна частина.

1. Читання казки « Про професора Мислення і лютого Дракона ».

 

Казка « Про професора Мислення і лютого Дракона ».

ІІ частина

Професор Мислення був дуже розумний. Він цікавився всім на світі й усюди шукав знань. Коли йому вдалося здобути якісь нові знання, він складав їх у Королівську Скарбничку Пам’яті. Якось він вирушив обстежити дрімучий ліс, що ріс на околиці Королівства Внутрішнього Світу. Як завжди, професор Мислення супроводжували два його вірні помічники – Аналіз і Синтез. А розвідник Сприйняття був їхнім провідником. Розвідник Сприйняття йшов попереду, а потім повертався і доповідав професору, що він бачив, чув і відчував. Якось, повернувшись із розвідки, він сказав:

– Бачив у лісі широку стежину і зламані дерева.

– Що це? – запитав професор Мислення.

– На стежині були сліди від великих лап. Один кінець стежини веде до річки. А інший я ще не обстежив.

– Давай проаналізуємо, – відповів Аналіз. – Ми маємо стежину, на якій залишилися сліди, а стежина веде до річки. Значить…

– Значить, – підхопив Синтез, – по цій стежині ходить великий звір. Ходить він до річки на водопій. Тоді інший кінець стежини веде до його житла.

– Чудово! – захоплено сказав провідник Сприйняття. – Які ви розумні, я б не здогадався!

– Ти ж – Сприйняття! – сказав професор. Ти тільки бачиш, чуєш, отримуєш інформацію. А опрацьовую її я, Мислення, за допомогою Аналізу і Синтезу. У кожного з нас своя робота.

– Тоді я піду і подивлюся на житло цього звіра, – сказав розвідник і пішов.

Деякий час він рухався по стежині. Незабаром він виявив, що стежина обривається біля входу в печеру. Біля печери валялись обгризені кістки, а з темноти доносилось важке дихання і світилися страшенні очі. Якби це побачив професор Мислення, він відразу б зрозумів, що звір, який живе в печері, злий і кровожерливий, а значить, небезпечний. Але розвідник Сприйняття умів тільки сприймати. Він без страху зазирнув у печеру, так і завмер, вражений поглядом величезних червоних очей. Просто на нього сунув величезний Дракон. Його зелена луска поблискувала на сонці, а гребінь на спині скреготів, як старе залізо на даху. Із ніздрі Дракона виривалося полум’я. Він повільно повернув голову і розкрив пащу, повну гострих зубів.

– Я поки не буду тебе їсти, – промовив він Сприйняттю. – Адже ти не один у моєму лісі, так?

Скоро за тобою прийдуть твої друзі, і я поласую відразу усіма.

А тим часом професор Мислення, Аналіз і Синтез, стурбовані відсутністю Сприйняття, пішли на пошуки і дуже швидко опинилися біля драконової печери. Побачивши злющого Дракона, професор не злякався. Він був упевнений, щ0о Мислення завжди знайде вихід із найскрутнішого становища.

– Ось ви і тут! – заревів Дракон. – Я зараз гарно пообідаю.

– Ми прийшли до тебе самі, – спокійно сказав професор. – Дай нам шанс урятуватися. За старими драконячими звичаями ти повинен згадати нам три загадки. Якщо ми не відгадаємо їх, тоді – нічого не вдієш – їж нас на здоров’я. Але якщо ми правильно дамо відповідь, ти повинен будеш усіх нас відпустити. Дракону не дуже сподобалися слова Мислення, але такий звичай дійсно існував.

– Ну добре, – заревів Дракон. – Я загадаю вам три загадки. Їх загадував один психолог. Я не знав відповіді, і мені довелося його відпустити. Слухайте першу загадку:

1. Без чого нецікавим здається нам життя?

Без чого пісня кожна не радує буття?

Без чого наше серце не може відчувати?

Без чого кожен може лиш автоматом стати?

– Давайте проаналізуємо, – відразу ж запропонував Аналіз. – Отож, що ж прикрашає наше життя, надає йому смак, що дає змогу переживати, слухаючи хороші пісні, хвилює нас, а відсутність цього перетворює нас у бездушну машину?

– Мені здається, усе зрозуміло, – сказав Синтез. – Узагальнюючи (збираючи) усі ці ознаки в одне, ми легко знаходимо відповідь.

– Звичайно ж, – закінчив професор Мислення. – Це емоції, почуття.

Дракон невдоволено пробурмотів:

– Добре. Першу загадку ви відгадали. Подивимося, як ви впораєтеся з другою:

2. Скільки буде 5+5 ?

Пташка як співає?

Чому легко так пізнати?

Тих, з ким зустрічаюсь?

Ці питання хай мені більше ніхто не ставить.

Відповідь на них в житті

Приготує…

– І справді, адже я знаю, що п’ять і п’ять – буде десять, – пробурмотів Аналіз. – І можу уявити, як щебечуть птахи. Що ж мені допомагає?

– І обличчя близьких людей ми, звичайно, одразу впізнаємо, – додав Синтез. – Але ж чому?

І тут очі Мислення засяяли загадкою.

– Я зрозумів! – скрикнув він.

– Усе це ми можемо робити тому, що і правила додавання, і щебет пташок, і образи наших друзів – усе це зберігається в нашій…

– Пам’яті! – одночасно закінчив його думку Аналіз і Синтез.

Дракон здивовано подивився на своїх полонених, які чомусь ніяк не хотіли, аби він їх з’їв. Уже дві загадки із трьох були відгадані! Дракон гнівно випустив полум’я з пащі й заревів:

– Ну що ж, слухайте останню, третю загадку. Якщо ви не зумієте впоратися з нею, я проковтну вас відразу, не дочекавшись обіду.

3. Розгадати таємниці

Відповісти на запитання –

Це, звичайно, все дрібниці,

Якщо маєш ти бажання

Що до чого розібратись,

Здобувати скарб знання,

Що завгодно зрозуміти

Допоможе…

Дракон презирливо глянув на полонених, упевнений, що вже з такою загадкою їм не впоратись. Але, на його здивування, на обличчях Мислення і його вірних помічників розцвіли задоволені усмішки, як тільки він закінчив говорити. Вони всі вже знали відповідь

– Так важкі завдання дійсно мені під силу, – з гордістю сказав професор. Розібратися, що до чого, звичайно, зможу, тому що я і є Мислення.

– Як, – заревів Дракон. – Ти – Мислення?

– Так. А ти відразу не здогадався?

Дракон люто заревів. Але порушити дане слово він не міг. І хоча був дуже голодний, зрозумів, що сьогодні пообідати йому не вдалося.

 

2. Запитання дітям:

– Як звати професора, що всюди шукав знання і був дуже розумний?

– Як ви думаєте, де зберігається королівська Скарбниця Пам’яті?

– Що це за Королівство Внутрішнього Світу, що є всередині кожного з нас?

– А як інакше воно називається?

– Як звали вірних помічників професора?

– Як звали розвідника, що був у них провідником?

 

ІІІ. Підсумок заняття.

завантаження...
WordPress: 22.79MB | MySQL:26 | 0,338sec