ВИВЧЕННЯ РІЗНОМАНІТНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

Головна мета цього напрямку – сформувати в учнів уявлення про роль і
місце інформації в житті людини, інформаційні ресурси суспільства з різних галузей знань, їхній склад і способи перетворення, поняття «інформаційна культура особистості», роль інформаційної культури в забезпеченні ефективної навчально-пізнавальної діяльності учнів.

В результаті учні повинні орієнтуватися в типах і видах документів, використовувати набуті знання в навчально-пізнавальній діяльності; познайомитися з основними методами згортання інформації: бібліографічним описом і анотуванням.

На практиці опанування цього тематичного напрямку здійснюється під час вивчення нового навчального матеріалу на уроках різноманітних типів і форм. Так, традиційними єпроведення перших вступних уроків
з навчальних
курсів історії, географії, київщинознавства в бібліотеці, до яких залучається бібліотекар.

На цих уроках вводиться поняття «інформація», «види інформації», «інформаційна культура», «документ». Для прикладу наведемо вступне слово бібліотекаря на першому уроці з історії України для учнів 9 класів:

“Людина сьогоднішнього дня постійно взаємодіє з величезним потоком інформації. Теперішнє суспільство називають інформаційним. В інформаційному суспільстві найважливішим продуктом людської діяльності стає виробництво, експлуатація та використання знань, його головною цінністю стає інформація. Сьогодні люди розуміють, що жодну серйозну економічну, соціальну, технічну задачу неможливо успішно вирішити без переробки значних обсягів інформації. До того ж прискорюється темп життя; все швидше, швидше, швидше. В сучасному світі термін життя будь-якої професії значно скорочується, тому людині доведеться від трьох до п’яти разів протягом життя змінювати свою кваліфікацію. Необхідно буде постійно займатися самоосвітою, знайомитися із всіма тими нововведеннями, що виникатимуть у своїй професії. Школа не в змозі забезпечити учнів знаннями на все життя. Тому, найголовніше завдання для кожного – навчитися здобувати знання самостійно, засвоїти способи добування з величезного обсягу інформації саме тієї, яка необхідна для вирішення тих чи інших завдань, нарешті, навчитися спілкуватися з людьми. Усі ці названі компоненти входять в поняття “інформаційна культура особистості”.

Інформаційна культура – це складова загальної та фахової культури людини. Як ви гадаєте, чи є зв’язок між такими поняттями, як “навчання”, “знання” та “інформація”?

Щоб інформація перетворилася на певні знання, її необхідно переробити, засвоїти. Це досягається в процесі навчання.
Навчання – оволодіння знаннями, уміннями, отримання освіти. Сьогодні потрібні різноманітні наукові знання, високий рівень освіченості людини. Ось чому сучасний учень вивчає найрізноманітніші навчальні предмети. Для того, щоб розуміти сучасні процеси, не наробити помилок у майбутньому, слід знати минуле. Вивчення і знання історії нашої країни надасть кожному можливість діяти в майбутньому усвідомлено, будувати передбачене майбутнє.”

Далі учням у максимально простій, наочній формі демонструвалася модель існуючих джерел навчальної інформації у вигляді графічної схеми:


Під час розгляду схеми з’ясовувалося, що головним джерелом
навчальної інформації збудь-якого шкільного предмету є навчальні видання (підручники, карти, атласи, посібники), а також об’єкти природи і суспільства. Акцентується увага учнів на тому, що для зазначення джерел інформації з теми, яка вивчається, необхідно знати правила запису відомостей про ту чи іншу книжку. Їх ще називають бібліографічним описом.

На першому етапі навчання учнів знайомлять із простим бібліографічним описом. Важливо, щоб на цьому етапі учні зрозуміли певну послідовність запису відомостей про книжку і, що кожна група відомостей відокремлюється одна від одної знаком: крапка і тире (.–). Складається схема бібліографічного опису:

Прізвище, ініціали (автора). Назва (книжки): Підзаголовок. – Місце (видання): Назва (видавництва), рік (видання). – Кількість сторінок (або номер сторінки, на якій знаходиться необхідний матеріал).

Необхідно, щоб діти разом з учителем спробували зробити на уроці декілька бібліографічних описів запропонованих книжок. Далі складається список додаткової літератури на допомогу вивченню шкільного курсу. Вчитель підкреслює, що порядок розташування у списку літератури – за алфавітом прізвищ авторів, а у разі їх відсутності – за алфавітом назв. В подальшому для зазначення того чи іншого видання для підготовки певного питання використовуються номери, під якими записано їхні бібліографічні описи, а також вказуються ті сторінки, які необхідно буде опрацювати.

Досвід показує, що учні швидко орієнтуються і легко навчаються складати і читати бібліографічні описи книжок.

Через декілька уроків доцільно розглянути поняття анотація”.

Анотація (від лат.annotatio – зауваження) – короткий виклад змісту книжки, яке звичайно приєднується до бібліографічного опису і у виданні друкується під ним. Підкреслюється, що головне призначення анотації – надати в найбільш стислій формі уявлення про зміст книжки, про її цільове призначення і про те, для якої категорії читачів вона призначена. Анотація на книгу складається з декількох елементів:

Автор твору, де і коли видано, кількість сторінок, кому адресовано, жанр твору, головні герої, час і місце дії, короткий зміст.

Протягом року під час вивчення тієї чи іншої теми учні знайомляться також з жанровою та видовою різноманітністю джерел інформаціїНа практиці це здійснюється шляхом проведення уроків із залученням бібліотекаря або проведенням бібліотечних уроків у разі відсутності учителя-предметника. Використовуються наступні графічні схеми:

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,308sec