ВИВЧЕННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ У 1-4 КЛАСАХ

Система психодіагностичних методик призначена для комплексної оцінки рівня психологічного розвитку дітей, які вступають до школи, а також для школярів початкових класів. Вона включає характеристику їх пізнавальних процесів, міжособистісних взаємин, оцінку наявних практичних умінь і навичок. На основі застосування цієї системи методик можна визначити не лише психологічну готовність дітей до навчання у школі, але й їх психологічний розвиток упродовж навчання в початкових класах, із першого по четвертий включно.

До комплексу методик оцінюванню належать процеси уваги, уяви, пам’яті, мислення і мовлення дитини, а також її мотивація на навчання, досягнення успіхів і деякі основні, базисні особистісні риси, взаємини з однолітками і дорослими людьми.

Комплекс психодіагностичних методик дає змогу оцінити:

• загальну орієнтацію дітей у довкіллі;

• ставлення дитини до навчання у школі;

• уяву;

• пам’ять;

• мислення;

• мовлення;

• художньо-зображувальні здібності;

• трудові вміння і навички;

• мотивацію досягнення успіхів;

• особистісні якості;

• характер міжособистісних взаємин.

До того ж стверджується, що, користуючись включеними до комплексу методиками, можна точно визначити, чи готова дитина до навчання у школі, в чому вона більше або менше розвинута. Завдяки методикам учитель, практичний психолог можуть з’ясувати схильності, задатки і здібності дітей. Методики дозволяють здійснювати від самого початку навчання дитини у школі цілеспрямовану психодіагностичну роботу, пов’язану з виявленням і розвитком її найрізноманітніших здібностей.

Загалом, систематична і комплексна психодіагностика дає змогу не лише оцінити актуальний психологічний стан дітей («зону актуального розвитку»), але й окреслити і передбачити їхні перспективи («зону найближчого розвитку»), а також створити цілісне враження про ефективність усього навчально-виховного процесу в школі. Адже кіл’-кісне та якісне просування і зростання психологічного спектру дитячих рис і характеристик, удосконалення їхньої психоструктури якраз і є найкращим показником як сприятливості їх психологічного розвитку, так і успішності навчально-виховного процесу в конкретній школі.

Основну увагу ми звернули на психологічний розвиток першокласників, шестирічок, адже що більше буде здібних дітей на початкових етапах адаптації до школи, то більше буде згодом і здібних та обдарованих випускників.

Для перевірки орієнтації в навколишньому середовищі, загальної обізнаності запропоновані такі запитання:

— Як тебе звати?

— Скільки тобі років?

— Як звати твоїх батьків?

— Як називається місто, в якому ти живеш?

— Яких ти знаєш свійських тварин?

— Яких знаєш диких тварин?

— В яку пору року на деревах з’являється листя?

— Що залишається на землі після дощу?

— Чим відрізняється день від ночі? Якщо дитина правильно відповідає

на 7—8 запитань, це свідчить про високий рівень, якшо на 5—6 — про середній, на 4 і менше — про низький рівень обізнаності й орієнтації в довкіллі (табл. 1).

Таблиця 1

Рівні обізнаності у довкіллі

№ з/п 

Кількість дітей 

Правильні відповіді

Рівень 

1 

12 

7-8 

Високий 

2 

28 

5-6 

Середній 

3 

10 

4 і менше 

Низький 

Визначити ставлення дитини до школи допоможуть такі запитання:

— Чи хочеш ти йти до школи?

— Як ти думаєш, що хорошого, цікавого буде у школі?

— Як ти думаєш, краще вчитися вдома з мамою чи у школі з учителькою?

Про сформованість ставлення до школи можна говорити, судячи з усіх трьох відповідей на запитання: виявляється вмотивованість у всіх трьох відповідях — високий рівень; у двох — середній; не більше, ніж в одному — низький.

Після бесіди дитині пропонували виконати низку діагностичних завдань у вигляді гри, які виконувалися, зазвичай, за 30—35 хвилин. Якщо дитина під час роботи починала виявляти ознаки втоми: ставала млявою, сонливою, позіхала, відволікалася, щоб запобігти зниженню результатів завдань і темпу — обстеження переносили на інший день.

Для оцінки рівня розвитку мислення і мови було запропоновано низку спеціальних завдань за методикою А. Венгера, Ю. Гільбуха, С. Коробко.

1. Розуміння граматичної конструкції

Учитель говорить: «Петрик пішов на прогулянку після того, як дочитав казку». Речення промовляється повільно і чітко, якщо потрібно, можна повторити два рази, щоб дитина його добре почула. Після того запитують: «Що Петрик робив раніше — пішов на прогулянку чи дочитав казку?».

Оцінка: правильна відповідь — «+», учитель допомагав — «+/—», неправильна — «—».

2. Виконання словесних доручень

На столі розкидані олівці. Учитель говорить дитині: «Збери олівці у коробку і поклади на поличку». Після виконання завдання учитель запитує: «Де тепер лежать олівці? Звідки ти їх узяла?».

Оцінка: правильне виконання повної інструкції і правильна відповідь на обидва запитання — «+», виконання повної або більш спрощеної інструкції — «—», проміжний результат — «+/—».

3. Розвиток фонематичного слуху

Учитель пропонує дитині: «Давай із тобою задумаємо слово, наприклад «рама». Я весь час повторюватиму його, а потім заміню іншим словом, наприклад, «вікно». Як тільки почуєш інше слово, зроби ось так (показує). Так ти вкажеш на мою помилку. А далі назвеш те слово, яке я сказала помилково. Коли я називатиму лише те слово, яке ми вибрали, то в кінці ти скажеш: «Усе правильно!».

Перше завдання — контрольна фонема С.

1. Сон, сон, сон, сон,сон,сон,сон,сон, сон, сон, тон, сон, сон.

2. Коса, коса, коса, коса, коса, коса, коса, коза, коса, коса.

3. Ласка, ласка, ласка, ласка, ласка, ласка, ласка, ласка, ласка, ласка.

4. Ситий, шитий, ситий, ситий.

Друге завдання — фонема Р.

Оцінка:

• 0 балів — дошкільник не помітив жодного «зайвого» слова, навіть при повільному повторюванні;

• 1 бал — помітив «зайве» слово лише при повторенні;

• 2 бали — помітив, але не плеснув долонею об стіл, «зайве» слово назвав лише після прослуховування другого ряду;

• 3 бали — всі завдання виконав правильно.

Рівень розвитку фонематичного слуху визначається за такими критеріями (кількість отриманих балів):

• 0 — низький;

• 1 — середній;

• 2—3 — високий.

4. Розвиток словника

Тест побудований за принципом відбору: береться певна сукупність слів і визначається, які з них дитині відомі.

Починаючи перевірку словникового запасу, вчитель говорить: «Уяви собі, що ти зустрівся з іноземцем — людиною з іншої країни, яка погано розуміє українську мову, і він попросив тебе пояснити, що означає слово «велосипед». Як ти відповіси?»

Набір слів: велосипед, цвях, лист, парасолька, хутро, герой, гойдатися, з’єднувати, кусати, гострий.

Використовується 5 наборів таких слів, щоб можна було їх чергувати.

Оцінка:

0 балів — дитина не розуміє значень;

1 бал — розуміє, але тільки за допомогою малюнка, жестів може виразити своє розуміння;

1,5 бали — дитина словесно описує предмет;

2 бали — визначення, дане дитиною, схоже на наукове.

5. Зміна іменників за числами

Учитель говорить дитині: «Я назву певним словом один предмет, а ти зміни це слово так, щоб вийшло багато предметів. Наприклад, я скажу «олівець», а ти маєш відповісти «олівці».

Далі вчитель називає 11 іменників у однині: книжка, ручка, ліхтар, стіл, вікно, город, стілець, вухо, брат, прапор, дитина.

Оцінка:

• допущено не більше двох помилок — «+»;

• 3—6 помилок — «+/—»;

• 7 і більше — «—».

6. Розповідь за картинками

Перед дитиною безладно кладуть чотири картинки, на яких зображено певний порядок добре відомих їй подій. Експериментатор просить дитину розташувати картинки у певному порядку і пояснити, чому вона розклала їх так, а не інакше.

Оцінка:

• правильне розташування картинок і правильний опис зображених подій — «+»;

• дитина логічно будує послідовність картинок — «+/—»;

• послідовність картинок випадкова — «—».

Рівень розвитку мислення і мови оцінюється як:

• високий, якщо за 5—6 завдань отримали найвищий бал або знак «+»; середній, якщо отримали проміжний результат і лише 4—3 завдання виконали правильно;

• якщо два завдання оцінені знаком «—» або 0 балів, а решта знаком «+/—», то підсумковий рівень оцінюється як низький.

З метою перевірки рівня розвитку уяви використовували такі завдання.

1. Збір розрізаних картинок

Дитині пропонували скласти картинку із частин. Учитель говорить: «Бачиш, картинка зламалася. Відремонтуй її».

Оцінка:

• перша (більш складна) картинка складена правильно — «+»;

• перша складена неправильно, а друга (спрощена) правильно — «+/-»;

• обидві картинки складені неправильно — «—».

2. Малюнок людини

Дитині пропонують намалювати людину, найкращу, яку лише зможе. Коли дитина говорить, що не вміє малювати, її підбадьорюють, пояснюють, що у цьому віці всі діти не дуже добре малюють, але кожен малюнок по-своєму цікавий.

Коли малюк усе-таки відмовляється малювати, його запитують: «Що є у людини? Так, намалюй голову, ноги». І в кінці обов’язково запитують: «Ти все намалював, що потрібно?».

Оцінка:

• якщо намальовано всі сім основних частин (голова, очі, рот, ніс, тулуб, руки, ноги) і не менше трьох другорядних (пальці, шия, волосся, шапка, одяг, взуття), а руки і ноги мають товщину, то малюнок оцінюється знаком «+»;

• якщо зображено не більше п’яти основних частин — малюнок оцінюється знаком «—» (незалежно від наявності другорядних деталей і від способу зображення рук і ніг);

• у проміжних випадках малюнок оцінюється знаком «+/—».

Рівень розвитку уяви оцінюється так:

• високий, коли обидва завдання виконані на «+»;

• середній, коли одне виконане на «+», а інше на «+/—» або «-», а також коли обидва виконані на «+/—»;

• низький, коли одне завдання виконане на «-» і інше також на «—» або на «+/—» (табл. 2.).

Останнє завдання спрямовується на визначення рівня розвитку короткочасної пам’яті і вміння робити елементарні висновки.

Таблиця 2

Рівні розвитку уяви

Рівень розвитку уяви 

Високий 

Середній 

Низький

1-ше завдання — «Збір картинки» 

20 

21 

9 

2-ге завдання — «Малюнки людей» 

13 

21 

16 

Учитель звертається до дитини: «Ти любиш слухати різні оповідання? Зараз я розпочну маленьку розповідь, а ти постарайся добре запам’ятати, щоб точно повторити. Домовились?

Жили-були три хлопчики: Миколка, Петрик та Іванко. Миколка нижчий від Петрика. Петрик нижчий від Іванка. Повтори».

Оцінка:

високий рівень — коли вчителю знадобилося 1—4 повтори;

середній — 5—7 повторів;

низький — 8 повторів.

Коли дитина все-таки дала правильну відповідь, переходимо до перевірки рівня здатності робити елементарні висновки. Учитель говорить: «А тепер подумай і скажи: хто із хлопчиків найвищий? А хто найнижчий?».

Оцінка:

високий рівень — 1—4 повтори;

середній — 5—9;

низький —10 і більше повторів.

У результаті застосування зазначених тестів були виявлені показники, які характеризували ступінь готовності дитини до навчання. По кожному з показників дитина належала до одного з трьох рівнів — низького, середнього, високого. Ці оцінки були занесені до спеціальної картотеки.

Упродовж обстеження дітей було проведено кілька батьківських зборів, на яких ішла мова про організацію життєдіяльності дитини напередодні школи, пропонувалися засоби, що дозволять посилити бажання дитини йти до школи; розповідали про зміну домашнього простору (виділення дитині кутка для учбових занять). Зазначалося таке: що більше малюк буде задіяний у підготовці до школи, що більше він знатиме про школу і свою нову життєву позицію, то легше йому буде в неї включитися.

Мова йшла і про педагогічний вклад, який реально може зробити кожен із батьків у свою дитину в останні місяці й тижні: розвиток моторики, особливо дрібної; розвиток мовлення; розширення світогляду; формування вольового контролю і відповідальної поведінки. Пропозиції експериментатора повинні були легко вписуватися у сімейний стиль взаємостосунків із дитиною.

Проводились окремі індивідуальні консультації з батьками тих дітей, які показали низький рівень готовності до школи, якщо було потрібно — додаткові консультації спеціалістів, які допомогли б визначити пси-холого-педагогічний статус деяких дітей. З аперцептивного досвіду ми знали, що робота з батьками стане ефективнішою восени, коли з’являться конкретні проблеми, тобто з початком учбового процесу.

Ми розпочали дослідження з ознайомлення та вивчення медичних карток дітей. Нас цікавили такі дані: число, місяць і рік народження досліджуваних; які були пологи у матері, чи не було травм, тривалих захворювань; чи вчасно дитина почала ходити і говорити; характер відхилень у системах і функціях організму, хворобливість, група здоров’я.

ПСИХОТРЕНІНГОВІ МЕТОДИ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗВИТОК ОБАРОВАНОСТІ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

У кількох нижченаведених найтиповіших психотренінгових вправах-іграх сконцентровані якраз ті технологічні прийоми, що забезпечують виконання найважливіших принципів індивідуалізації, зокрема індивідуально-груповий розвиток емоційної сфери, комунікативно-адаптаційної та самоактуалізаційної експресії.

Гра «Сад почуттів»

Мета: гра спрямована на те, щоб діти обговорювали, що викликає у них стрес; їхні способи відновлення внутрішньої рівноваги.

Матеріали: папір, олівці кожній дитині, «Камінь розповіді», аудіокасета із записом спокійної музики.

Інструкція. Сядьте разом у коло. Давайте поговоримо про те, що для вас важливо, і що відбувається, коли ви відчуваєте напруження.

— Ви засмучуєтеся?

— Ви не можете сконцентруватися і робите багато помилок?

— Чи думали ви про те, що викликає у вас напруження, призводить до стресу?

— Як це у вас проявляється? Подумайте хвилину в тиші. Зараз говоритиме хтось один.

Дитина має взяти Камінь розповіді. Решта будуть слухати.

Спочатку нехай кожна дитина розкаже про свою стресову ситуацію, а ви напишіть на дошці список різних можливих ситуацій. У другій половині заняття поверніться до цього списку й обговоріть із дітьми, що можна зробити, щоб упоратися з напруженням. Наприкінці заняття підведіть дітей до уявної ситуації.

Ведучий. Сядьте зручніше і заплющіть очі. Я хочу вам показати, як і в погані часи можна поповнити запаси внутрішньої гармонії і набути свіжих сил. Тричі глибоко зітхніть і послухайте уважно мене.

Уяви собі, що ти йдеш по саду, де багато років не ходила нога людини, і твоє завдання — потурбуватися про цей сад. Тобі потрібно навести порядок у саду: загребти старе листя, сухі гілки, сухий цвіт. Ти береш легкі грабельки та інший інструмент, який може знадобитися. Ти зрізуєш сухі гілки…

Ти турбуєшся про те, щоб усе знову було гарно. Потім садиш нові рослини, стежачи за тим, щоб усім незвичним рослинам знайшлося місце. Тепер сад виглядає яскраво, і скрізь яскраво виблискують строкаті квіти.

Ти чуєш чудові звуки в цьому саду. Але між тим, таким глибоким спокоєм наповнена природа. Цей спокій допомагає тобі добре сконцентруватися. Ти починаєш гостріше чути, відчувати найтонші запахи, стаєш чутливим до всього…

Усе навколо наповнене сильними запахами: смолистим ароматом сосни, запахом трави, бузку, троянд… Ось у повітрі запахло димом: десь запалили багаття, щоб приготувати їжу. Уяви собі цю смачну їжу, а на солодке — твій улюблений десерт. Тобі настільки цікаво, що ти йдеш до цього вогнища… і знаходиш багатий стіл. Хтось подарував тобі ще одну радість! Ти сідаєш за стіл і насолоджуєшся їжею. Сідаєш на великий пеньок, проводиш рукою по корі і відчуваєш, скільки сили було в дереві.

У цьому саду ти міг би провести ще багато часу. За працю, яку ти тут зробив, будеш щедро нагороджений. Внутрішній голос каже, що ти можеш повернутися в цей чудовий сад будь-коли, коли захочеш відпочити і знайти спокій. Цей сад квітне у твоїй уяві, наповненій яскравим життям.

Тепер вдихни глибоко і попрощайся із садом. Ти знаєш, що завжди зможеш повернутися туди. Потягнися і розплющ очі.

Візьми аркуш паперу й олівець, намалюй свій сад.

Обговорення вправи:

— Що відбувається з твоїм тілом, коли ти відчуваєш стрес?

— Що роблять твої рідні, коли відчувають стрес?

— Коли у вас у групі бувають стресові ситуації?

— Чи достатньо тобі «перерви», щоб відпочити і набратись енергії?

— Що найбільше сподобалося тобі в уявному саду?

Гра «Малюємо почуття»

Мета: ця гра корисна для дітей, які не вміють володіти власними сильними емоціями, і, можливо, схильні до агресії чи деструктивної поведінки.

Матеріали: папір і олівці кожній дитині.

Під час цієї гри діти можуть внутрішньо розрядитися, виразивши глибоко затамовані почуття. Дітям часто важко виразити свої почуття так, щоб це сприйняли дорослі. Деякі почуття, наприклад, злість, страх, ревнощі, смуток, вважаються небажаними чи поганими. Тому діти ці почуття стримують і накопичують у собі. До того ж, негативне ставлення до почуттів дитини шкідливе і для їх самооцінки. Коли дитина знаходить у собі «погане», то думає, що й сама погана.

Ця гра допоможе дитині виразити будь-яке почуття і дасть змогу прийняти свої почуття і саму себе: Щоб досягнути бажаного успіху, слід періодично повторювати гру.

Інструкція. Візьміть папір і намалюйте, як ви почуваєтеся. Доберіть кольори. Ви можете малювати кола, лінії, візерунки чи картинку, тобто все, що заманеться.

Я ходитиму між рядами, і ви мені скажете, яке відчуття хочете показати своїм малюнком. Я запишу це слово, і ви зможете його потім переписати на свій малюнок.

Якщо діти вже вміють писати, вони мають самі написати назву почуття на аркуші паперу. Важливо, щоб кожна дитина змогла показати свій малюнок, а ви — позитивно оцінити його, щоб діти зрозуміли, що схоже малювання — гарна можливість помітити і назвати власні почуття. Також поговоріть із дітьми про те, що вони можуть робити, коли їм сумно; коли хвилюються.

Аналіз вправи:

— Яке почуття тобі найбільше подобається?

— Яке почуття не подобається?

— З яким почуттям ти йдеш уранці до дитячого садка?

— Коли ти радієш?

— Коли тобі страшно?

— Коли сердишся?

Гра «Аплодисменти у колі»

Гра побудована так, що інтенсивність аплодисментів поступово збільшується і досягає свого апогею, коли остання дитина отримує аплодисменти всієї групи. У цьому ритуалі все відбувається в парадоксальній логіці, останні стають першими.

Інструкція. Хто з вас може уявити, що відчуває артист після концерту, стоячи перед усією публікою і слухаючи аплодисменти? Можливо, він слухає ці аплодисменти не лише вухами, можливо, сприймає овації всім своїм тілом.

У нас дуже хороша група, і кожен із вас заслуговує на аплодисменти. Я хочу запропонувати гру, під час якої аплодисменти спочатку звучать тихо, а потім стають голоснішими.

Гра відбувається так. Ви стаєте в коло. Один із вас починає: він підходить до когось із друзів, дивиться йому в очі і дарує свої аплодисменти. Потім вони вдвох вибирають наступну дитину, яка також отримує свою порцію аплодисментів — вони разом підходять, стають перед нею й аплодують.

Потім трійка обирає наступного претендента на овацію. Щоразу той, кому аплодували, має право обирати наступного. Отже, гра продовжується, а овації стають усе голоснішими.

Гра «Сонце і вітер»

Дітям часто здається, що вони все роблять неправильно, всім заважають, не можуть бути хорошими. Ця гра — чудовий психотренінговий засіб, який допоможе дітям отримати повноту відчуттів і почуватися «веселіше».

Інструкція. Сядь чи ляж зручно і заплющ очі. Три рази глибоко вдихни.

Уяви собі, що зараз чудовий день, і над тобою пропливає сіра хмаринка, на яку ти можеш покласти всі свої турботи і журбу. Дай усім турботам просто полетіти з нею…

Уяви собі, що над тобою яскраве блакитне небо, що легкі промені сонця зігрівають тебе. Ти почуваєшся надійно захищеним — так мирно і спокійно навколо. Легкий вітерець торкнувся твоєї голови, ти почуваєшся легко і щасливо, як маленька легка пір’їнка. Ти думаєш, що сьогодні ти чудовий, як небо, такий теплий, як сонце, і такий ніжний, як вітерець.

Уяви, що твоє тіло наповнюється золотим світлом — від голови до кінчиків пальців ніг. А коли ти вдихаєш, уяви, що всі почуття, які не потрібні тобі зараз, залишають тебе. Ти вдихаєш золоте світло, а видихаєш неприємні почуття. Ти — як малесенька пір’їнка, яку несе легкий вітерець, і ти — як промінчик сонця, що падає на землю. Дай ще більше розслабитися своєму тілу, рукам, ногам, розслаб свої долоні… Уяви собі, що ти — веселка з багатьма кольорами. Немає нікого на світі, хто б думав і відчував так само, як ти. Це чудово, що ти можеш бути тут, серед нас…

Повільно повертайся сюди, до тих, хто сидить чи лежить на підлозі. Відчуй свою голову, руки, ноги… Вдихни глибоко і легко. Тепер ти можеш почуватися веселкою і радувати кольорами себе та інших. Повільно розплющ очі, починай знову рухатись. Коли ти розплющиш очі широко, то побачиш навколо себе інші яскраві обличчя.

Аналіз вправи:

— Коли ти був напруженим?

— Коли був розслабленим?

— Як ти вважаєш, які тварини добре вміють розслаблятися?

— Чому жодна дитина не схожа на іншу?

— Чому ти сам не схожий ні на кого?

— Що у твоїй веселці особливо прекрасне?

В учнів шестирічного віку, як і в дошкільнят, переважають ігрові інтереси, довільна поведінка, наочно-образний характер мислення, практичне ставлення до розв’язування завдань (спрямованість уваги на результат, а не спосіб дії). Зважаючи на ці домінуючі риси дітей, доцільно в роботі з ними на уроках систематично застосовувати елементи гри у поєднанні з бесідою, елементами самостійної роботи, спостереженнями тощо.

Потужний розвивально-виховний потенціал містить у собі така синтетична форма психотренігової роботи, як гра-подорож. Вона дає змогу цілісно організувати дитячу діяльність упродовж тривалого проміжку часу, стимулює розвиток креативності й індивідуальної самореалізації.

Загальноприйнятими вимогами до організації та проведення ігор-подорожей для шестирічок є:

• чітке формулювання виховної мети гри-подорожі та підпорядкування їй змісту діяльності на всіх етапах проведення гри;

• розробка творчого маршруту і складання креативної карти гри-подорожі;

• попередній добір і виготовлення необхідних атрибутів (ігрового реквізиту, маршрутних листків, художньо-ілюстративного матеріалу тощо);

• варіативне використання під час гри-подорожі різноманітних форм психотренінгового впливу (бесід, конкурсів, творчих годин, театралізованих дійств, свят тощо) задля оптимізації особистісного розвитку;

• обов’язкове узгодження складності завдань і часового регламенту з віковими можливостями учнів;

• залучення до підготовки і проведення абсолютно всіх учнів класу з метою активізації творчого потенціалу кожної дитини.

Загалом, обдаровані діти потребують виваженого індивідуального підходу як із боку батьків, так і з боку школи і всього суспільства.


 

завантаження...
WordPress: 22.95MB | MySQL:26 | 0,334sec