Вирощування кімнатних рослин у шкільній теплиці

Історія  кімнатного квітникарства.

Історія кімнатного квітництва йде корінням в глибоку старовину:людині завжди хотілося мати поруч із собою красиві рослини, що прикрашають його будинок. Поняття “кімнатна рослина” існує з моменту, коли вони здогадалися кинути насіння не на полі, а в горщик із землею. Храми стародавньої
Еллади прикрашали вазони з рослинами. Більш 1000 років тому в Китаї зародилося мистецтво бонсаї, що перейшло до Японії й набули в країні  Сонця, що сходить справжнє визнання. У наступні епохи мистецтво вирощування рослин виступає в нерозривному зв’язку з іншими видами мистецтва: для прикраси інтер’єру та екстер’єру будинків, при створенні тканин. Так найпоширеніший орнамент – рослинний, який надає найбільші можливості для створення різноманітних мотивів,прийомів виконання, для оригінальної трактування форми. До найбільш поширених формам з найдавніших часів відносяться: акант, лотос,папірус, хміль, лавр, виноградна лоза, плющ, дуб. Так рослинний світ проник в образотворче мистецтво.
Відкриття нових земель принесло слідом за собою та відкриття нових декоративних рослин. Основна кількість “дива” потрапило в Європу в час колоніальних завоювань наприкінці XVII – початку XVIII ст., тоді з Америки везли кактуси та орхідеї. З Індокитаю – цитрусові, з Індії –рослини, що давали прянощі. У північних країнах з відсутністю зелені в зимові місяці вічнозелені рослини не могли не викликати захоплення.
Згадайте рожевий кущ Кая та Герди. Це не вигадка письменника – казкаря Андерсена. Різноманітність декоративних кімнатних рослин досягалося за рахунок введення в кімнатну культуру дикорослих представників тропічної флори.

 

 


Умови, які необхідні для вирощування рослин у теплицях

Світловий режим повинен бути найбільш сприятливий для рослин, тобто рослинам повинно надходити якнайбільше світла. Бічні стінки й дах роблять скляними. Теплицю розміщують у добре освітленому місці. Недостачу природного світла потрібно компенсувати штучним досвічуванням – люмінесцентними або натрієвими лампами.
Вологість повітря в теплиці досягається обприскуванням рослин, а також установкою в ній ємностей з водою. Можливий і такий варіант – на дно теплички насипається шар керамзиту, у нього вкопуються ємності з водою, наприклад, два контейнери уздовж стінок теплички. Потім насипається шар субстрату, так, щоб край контейнерів з водою був на рівні поверхні субстрату. Щоб вода в контейнері не зацвітала і не псувалася, у неї додають таблетки активованого вугілля.  Для деяких рослин (наприклад, кактусів) повітря в теплицях може бути й сухим, у цьому випадку роль теплиці – підтримка певного температурного режиму й світла.
Температурний режим. Теплиці можуть бути теплі (для тропічних рослин і розмноження) і прохолодні (для субтропічних рослин), або опалювальні й неопалювані. Неопалювані теплиці призначені для прохолодної зимівлі деяких видів рослин, які повинні проходити обов’язковий період спокою. У цьому випадку шкідливим є тепле повітря від батарей, і квіти поміщають у тепличку, щоб уникнути цього впливу. Роль такої теплиці може виконувати акваріум, покладений на бік так, щоб верхня відкрита сторона була повернена до віконних рам, а дно убік кімнати. Додаткове освітлення може знадобитися для квітучих у цей час рослин або тих, що набирають бутони. Як, наприклад, для азалій або деяких видів кактусів (як відомо, період цвітіння в них не завжди збігається з періодом спокою).
Опалювальні теплички можуть оснащуватися електрообігріванням з тепловим реле для автоматичного включення й виключення струму при певній температурі.  Такі теплиці використовують найчастіше для насінного розмноження, для кращої схожості насіння. Найбільш примітивний варіант – розміщення ємності, накритої пакетом або склом, на опалювальній батареї або на електрогрілці.
Міні-оранжерея – найпоширеніший варіант теплиці для тропічних рослин без підігріву, що дозволяє підтримувати досить високі температури. Роль теплиці виконують акваріуми різних величин, розмірів і пропорцій. Хтось називає це тераріумом, але насправді це просто скляний ящик за макетом акваріума, але для утримання рослин. Міні-оранжереї зазвичай розміщують у кімнаті, тобто там, де повітря саме по собі досить тепле, а підсвічування дає певну кількість додаткового тепла – залежно від ламп, що використовуються. Лампи розжарювання дуже сильно нагрівають повітря, лампи денного світла практично не нагрівають його.

Якщо міні-оранжерея велика, то доцільно розташувати її на столику або підставці на коліщатах, це полегшує догляд за нею.

Догляд за теплицями, або скоріше за рослинами в них, полягає в притіненні від яскравого сонця, провітрюванні, протиранні скла від вологи, у підтримці необхідної температури й обприскуванні рослин. Необхідно пам’ятати, що в теплицях немає руху повітря, часто ця  перевага обертається й неприємностями – тепле, вологе повітря теплички є благодатним середовищем для розмноження різних грибів і бактерій – збудників хвороб рослин. Тому теплицю треба регулярно провітрювати, забезпечити достатнім освітленням. Ґрунт повинен бути легким, добре дихати, рихлитися і як легко вбирати вологу, так і легко віддавати. У закритому «приміщенні» теплички тримається більш вологе повітря, адже, крім обприскування, листя рослин постійно випаровує вологу. Це означає, що поливати квіти потрібно рідше, ніж рослини у кімнатах (хоча деякі види рослин, як, наприклад, орхідеї в теплицях, зовсім не поливаються).


Рослинна казка

У кабінеті біології було дуже багато рослин. Учитель та учні доглядали за ними, а також вико­ристовували їх для лабораторних та практичних робіт під час ви­вчення вегетативного розмноження, морфологічного критерію, мо­дифікаційної мінливості, присто­сувань до умов життя тощо.

Удень рослини здійснювали фотосинтез і тихенько спостеріга­ли за всім, що відбувається. А вно­чі, коли в школі ставало тихо, а за вікном темно, у рослин почи­налося нове життя: вони спілкувалися між собою, розповідали-про почуте і побачене вдень, при­гадували історію свого виду.

Фіалка постійно сперечалася з Бальзаміном про те, хто частіше цвіте. Сциндапсус змагався з Хойєю, у кого довше стебло. Нефролепіс, розкинувши в різні боки   свої великі вайї, весь час бурчав, що йому тісно, не вистачає місця. Невеличкий паросток Драцени мріяв перетворитися у велике, справді «драконове дерево».

Місячне світло освітлювало темний кабінет, створюючи ро­мантичний настрій. Цього року Калла зацвіла вперше, її білосніж­на квітка приваблювала увагу ба­гатьох. Калла так пишалася нею, що не помічала кактуса Цереуса, який ріс неподалік і не зводив з неї закоханого погляду. Невираз­ний колючий Цереус не наважу­вався заговорити з красунею, а тільки сумно зітхав..

Та одного разу місячне сяйво раптово зникло — ніби щось ве­лике затулило небесний ліхтар. Калла перелякалася суцільної тем­ряви так, що ледь не позеленіли ц пелюстки.

Цереус так розхвилювався, ба­жаючи допомогти коханій, що на ньому раптово розпустилася біла квітка. Як золота зірка вона освіти­ла кабінет і загасила паніку між ро­слинами. Усі звернули увагу на кві­тку з великою кількістю пелюсток, розташованих аврально. Здавалося, що не найкраща у світі квітка. .

Ніжний аромат, що нагадував запах ванілі, остаточно всіх заспо­коїв. Тепер уже Калла не відво­дила погляду від непомітної рані­ше рослини.

На жаль, на ранок квітка Цереуса зав’яла та ніхто й ніколи не забуде цієї краси. А Калла і Цере­ус відтоді стояли в кабінеті поряд.

завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,326sec