Вироблення навичок свідомого ставлення до навчання та активного, культурного, свідомого ставлення до процесу пізнання

Заняття 14

 Історія книжки.

Мета: виховати у дітей любов до книги, прищеплювати знання та вміння бережливого поводження з нею, розкрити історію їх створення, розкрити роль книги у розвитку особистості учнів, пізнання для себе нового, незвіданого.

Хід уроку.

І. Організація класу. 

ІІ. Вступне слово вчителя. Бесіда про книги.

–        Дорогі діти! Хто з вас не любить книжок? Впродовж усього життя ми звертаємось до книги. Книжки допомагають нам у праці у навчанні. Саме з них ми дізнаємося по нашу Україну, про навколишній світ. З дитячих років книжка допомагала вам пізнати себе і зрозуміти світ, що вас оточує. Казки, веселі та сумні вірші, оповідання про сміливих людей, які боролися за щастя народу, про таємниці природи, про те, як живуть люди. І чим би ви не захоплювалися: історією, природознавством чи технікою, на допомогу завжди прийдуть книжки.

Книги – морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

У світі існує безліч різних книг. Вони дуже різні: великі й малі, з малюнками і без. Вони потрібні всім: малюкам, школярам, дорослим людям.

– А у вас вдома є книжки?

– А ви любити читати книжки?

(Розповідь учнів).

ІІІ. Історія книжки.

А давним-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх любити.

«Сторінками» найдавніших книг були камені. Бо не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців. Далі люди додумалися писати на глиняних дощечках, яку сушили й випалювали на вогні. Та на цих глиняних дощечках багато не напишеш. Бо ці книжки були важкі і незручні! Коли, скажімо, якийсь учений збирався в дорогу і брав з собою 2-3 книжки, йому потрібен був віз.

З часом люди навчилися робити зручні й легкі книжки – з тонкої телячої або козячої шкіри. Першу таку книгу зробили у стародавньому місті Пергама – через те папір із шкіри й називали пергаментом. Але ці книжки не були дуже дорогі. На виготовлення однієї книжки потрібні були шкури з цілої череди телят.

Отож люди шукали з чого робити книги, щоб вони були дешевші і простіші. І знайшли.

У далекій Африці на берегах повноводних річок простягнулися зарості болотяної рослини – папірусу. Той папірус люди використовували на будівництві. Якось один чоловік лагодив хату. Розрізав стеблину папірусу, витяг волокнисту стеблину, поклав на сонці. Через деякий час він побачив, що волокна перетворилися на сухі вузькі стрічки, на них добре зберігались сліди від фарби. Значить, на папірусі можна писати.

Відтоді з’явились книжки, сувої з папірусу. Писати було зручно на папірусі, але через кілька років такі «книги» ламалися і розсипалися.

Справжній папір, що на ньому пишуть зараз, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Тоді й почали у багатьох країнах писати книги на папері. А це було довго й дуже важко, одну книжку переписували іноді кілька років.

Минуло ще багато часу, поки з’явилися друковані книжки.

Тепер книжка – всюди поруч з нами. Вона – наш друг і порадник. Шануйте її, друзі, любіть і бережіть, у неї вкладено велику працю людей.

ІV. Вчитель зачитує поради читачеві.

V. Учні зачитують:

«Прохання книжки».

«Правила гігієни читання».

«Правила користування книгою».

 VІ. Народ про книги.

Народ склав про книги вірші, прислів’я та приказки.

Творча робота: допиши прислів’я.

Книги – ключ до … (знань).

Мудрим ніхто не вродився, а … (навчився).

Вік живи – …(вік учись).

Хто багато читає, той …. (багато знає).

Золото добувають із землі, а … (знання із книг).

VІІ. Учні розповідають  учні.

Є вираз «Скажи мені, з ким ти дружиш, і я скажу тобі, хто ти».

З таким же правом можна сказати: «Скажи мені що ти читаєш, і я скажу тобі, хто ти».

 

Людина, яка любить і вміє читати – щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних, добрих і вірних друзів. Друзі – це книги.

VІІ. Підсумок.

Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброму вчать –

Працювати, і учитись,

І Вітчизну шанувать. 

завантаження...
WordPress: 22.78MB | MySQL:26 | 0,656sec