ВИНИКНЕННЯ БІБЛІОТЕК

Мета уроку. Дати уявлення про виникнення бібліотек, їх значення; виховувати поважне та бережливе ставлення до книги.

Хід
уроку

Бібліотеки як сховища писемних пам’яток та рукописних книг були відомі ще в стародавньому світі (Ассирія, Єгипет, Китай, Греція, Рим).

На території сучасного Іраку, у V тисячолітті до нашої ери піднялось над пісками Дворіччя невеличке місто — Ніневія. За царя Сінаххеріба у І тисячолітті до н.е. місто стало столицею Ассірії, відомою на весь Стародавній Схід розкішними палацами, храмами. Але у 612 році до н.е. Ніневія була зруйнована, стерта з лиця землі військами нововавілонського царя Набопалассара та мідійського царя Кіаксара, тисячоліття пролежала вона в руїнах, всіма проклята й забута. Згадали про Ніневію десь у середині XIX ст., 1849 року Лей-ярд розкопав великий пагорб біля села Куюнджик, на лівому березі річки Тигра. Під товстим шаром землі знаходилася похована столиця Ассірії VII ст. до н. е. Ніневія.

І серед цих руїн — рештки палацу одного з останніх ассірійських царів — Ашшурбаніпала.

Захопившись пошуками гігантських скульптур та рельєфів, Лейярд спочатку не звернув належної уваги на велич вкритих клинописом глиняних табличок, що безладно валялися під ногами. А потім, схаменувшись, наказав робітникам упакувати кільканадцять табличок у кошики та й надіслав їх до Лондона. Лейярд навіть гадки не мав, яку велику послугу зробив для ассірології, надіславши до Британського музею ці, здавалося б, нікому не потрібні черепки.

Серед руїн палацу Ашшурбаніпала Лейярд відкрив кілька кімнат, в яких, здавалося, хтось навмисне позвалював тисячі черепків. Кожний такий черепок вкривали маленькі клинці. Таким клинописом користувались у давнину народи Межиріччя. Знайдені таблички були дбайливо та
відібраною бібліотекою. За розпорядження] царя переписувачі знімали копії з книг, щі зберігались у бібліотеках давніх міст Межиріччя Завдяки давнім бібліотекарям та архівам до нас дійшли сотні тисяч текстів.

У бібліотеці Ашшурбаніпала зберігалося понад
30000 глиняних книжок. На більшості з них написано: «Палац Ашшурбаніпала, царя царів, царі Ассірії».

Ця бібліотека зберігала на глиняних сторінках своїх книжок усе, чим була багата культура Шумера, Вавилона та багатьох інших країн і народів.

Зібрана Ашшурбаніпалом бібліотека — найбільша коштовність у короні ассірійських царів і, здається, єдина заслуга Ассірії перед світовою культурою.

У Ніневійській бібліотеці зберігався і своєрідний державний архів. Зіставляючи ці документи, дослідники знаходять багато відомостей про життя країн стародавнього світу.

Особливо цікаві записи літературних творів. Пісні, гімни, оповідання, приказки та прислів’я. На одній табличці умістилася ціла збірка шумерських приказок. Ось дві з них: «Гарно вбраного всюди зустрічають радо» та «Втік від дикого бика, наразився на дику корову».

У Ніневійському книгосховищі книжки булі чітко упорядковані. Вони складалися з багатьох «аркушів» — табличок однакового розміру. Внизу кожної таблички стояла повна назва книги. Поряд ставили номер сторінки. Крім того, кожний останній рядок попередньої сторінки повторювався на початку наступної. У цій бібліотеці були розміщені книги у певному порядку, згідно з галузями знань.

Був у бібліотеці й каталог, де зазначалася назва книги, кількість рядків, галузь знань – відділу, до якого належала. Знайти потрібну книгу було дужу легко й просто: до кожної полички прикріплювалася невелика глиняна бірка з назвою відділу. Зовсім як у сучасних бібліотеках.

Як поповнювалося це книгосховище?

Частину книжок було привезено з переможених Ассирією країн. Частину купували в храмах інших міст або у приватних осіб. Та більшість фондів Ніневійської бібліотеки становлять копії.

Зрозуміло, що в ті часи переважну більшість книжок заповнювали релігійні тексти. Найцінніша і найцікавіша серед книжок Ніневійської ; бібліотеки — «Епос про Гільгамеша» — перший в історії світової літератури визначний епічний твір.

Серед знахідок був своєрідний словник ассірійсько-шумерської мови. Ці таблички допомогли дешифрувати шумерські тексти і вивчити цю давно мертву мову.

Завдяки бібліотеці Ашшурбаніпала нам достатньо добре відомі історії, легенди, міфи та оповідки шумерів, вавилонян та ассирійців, а також їхні наукові доробки.

На початку ІІІ столітті до н.е. культурним центром усього елліністичного світу стала столиця Птолемеїв – Александрія.

В усьому еллінському світі відомий александрійський Мусейон ( «Храм муз» та його бібліотека. Якби тогочасні вчені говорили новою XX ст., вони, напевно, назвали б свій Мусейон науково-дослідним інститутом. Служили в цьому храмі не жерці, а вчені.

Фундатором Мусейону був Птоломей і Сотер. Він усіма силами намагався звеличити свою державу, свою столицю. Тому й прагнув зосередити в ній усе краще, в тому числі й найвидатніших учених того часу.

Будинок бібліотеки було оточено колонадою, поміж колонами скульптури — погруддя філософів, поетів, тих, чиї імена тісно пов’язані з Мусейоном.

Зранку у світлих залах ідуть заняття. Викладачі, а їх понад сто, розмовляють зі своїми учнями. Щоправда, працювати доводиться багато. І в окремих приміщеннях, що їх за нашими поняттями можна б назвати лабораторіями, і у просторому читальному залі бібліотеки завжди людно. Багато хто вивчає праці філософів минувшини. День за днем просиджують учні, схилившись над сувоями папірусів, уважно читають або переписують найцінніші та найрідкісніші рукописи…

В Александрійській бібліотеці зібрана була більшість книг, відомих в епоху еллінізму, древніх та нових рукописів. Недарма англійський письменник Бернард Шоу, один з видатних драматургів і публіцистів ХХ сторіччя, назвав цю бібліотеку « пам’яттю людства ».

Цінували свою бібліотеку й викладачі Мусейону. Вони казали своїм учням: «У цих сувоях захована мудрість. Щедро посіяні в них зерна знань. Не лінуйтеся, читайте й перечитуйте, і ви пригорщами збиратимете плоди мудрості… Ніхто стільки не розкаже, як ці книги».

За часів Птолемея II Філадельфа в Александрійській бібліотеці було зібрано близько 400 000 книг. Бібліотека Мусейону постійно поповнювалася. Був час, коли її книгосховища налічували 700 000 сувоїв. Головного охоронця бібліотеки призначав цар. Одним з них був поет і вчений Каллімах. Він написав понад вісімсот творів, проте уславився не віршами, не науковими трактатами, а першою в історії науки про книги бібліографічною працею — сто двадцять томів, названих «Каталогом письменників, що сяяли в усіх галузях освіти, і праць, які вони створили».

Каллімаха змінив його учень Ератосфен, видатний математик, історик, фізик, географ і астроном. Спостерігаючи за відхиленням сонця від зеніту, він за допомогою примітивних тогочасних приладів досить точно виміряв окружність Землі. Він же написав першу серйозну книгу з географії. Для цієї роботи Ератосфену, як пише відомий історик давнини Страбон, «доводилося читати силу-силенну записок мандрівників; цих записок було видимо-невидимо у його бібліотеці». Інший вчений, що теж працював у Мусейоні, Арістарх Самоський, його ще називають «Коперніком античності», випереджаючи свій час, висловив припущення про те, що Земля рухається навколо своєї осі та навколо Сонця.

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,329sec