ВИНАЙДЕННЯ ЛОГАРИФМІВ. ТАБЛИЦІ НЕПЕРА

Багато математиків, починаючи з Архімеда, зіставляли дві прогресії:

0,1,2,3,4,…,n…    (1)

1,a,a2,a3,a4,…,a…    (2)

– арифметична (1) і геометрична (2).

Час практичного застосування настав тоді, коли ускладнення та розширення обчислювальної практики в різних сферах, а особливо в астрономії, поставило питання про її докорінне вдосконалення.

Числа послідовності (1) є логарифмами чисел послідовності (2) при основі a>1. Коли б всі числа можна було зобразити степенями якогось одного і того самого числа, операції множення і ділення можна було б виконувати простіше.

Ця ідея буда покладена в основу першої таблиці логарифмів, побудованою математиком-самоучкою Іостом Бюргі. І надрукував її в Празі 1620 р.

Незалежно від Бюргі цю задачу розв’язав шотландський математик Джон Непер, який побудував таблицю логарифмів синусів. Перше видання останньої «Опис таблиць логарифмів» сталося 1614 р., через що таблиці Бюргі вже не мали такого поширення і пріоритет винайдення логарифмів лишилося за Непером.

Друге видання таблиці Непера 1618 р. було доповнено та поліпшено. І у співтоваристві з професором Генрі Брігсом, Непер відпрацював таблицю десяткових логарифмів і видана в 1624 р. під назвою логарифмічна арифметика.

Після цього багато математиків працювало над удосконаленням таблиці логарифмів.

Таблиці логарифмів мала суто практичній аспект, вони стали підґрунтям для появи логарифмічних функцій. Вчення про логарифмічну функцію дістало завершення в працях Ейлера. Від дає загальне означення логарифмічної та показникової функції, як взаємно обернених, поширює поняття логарифму, для комплексного аргументу.

завантаження...
WordPress: 22.84MB | MySQL:26 | 0,322sec