Виховний захід на тему: ЗУСТРІЧ З ЦІКАВИМИ ЛЮДЬМИ «ЛЮБЛЮ Я ПІСНЮ УКРАЇНСЬКУ»

Мета. Сприяти розвитку у підростаючого покоління здібностей сприймати прекрасні скарби, створені художнім генієм українського народу, прилучати юнацтво до світу краси; виховувати любов і повагу до України відчуття прекрасного, формувати вміння аналізувати явища культури, правильний естетичний смак.

Обладнання. Святково прибраний клас у стилі української світлиці з витворами народного мистецтва, запис фонограм.

Хід заняття

Вчитель

Коли пісні мойого краю

Звучать у рідних голосах —

Мені здається, що збираю

Цілющі трави я в лугах.

В піснях і труд, і даль походу,

І жаль, і усміх, і любов.

І гнів великого народу,

І за народ пролита кров.

В піснях дівоча світла туга

І вільний помах косаря.

В них юність виникає друга.

Висока світиться зоря.

1-й учень. Українська народна пісня — яке ж це диво! Невіддільна від життя, як квіти біля чепурної хати, як зорі на небі.

Задушевна, милозвучна, проста, як усе геніальне, вона полонить серце слухачів. Через усі поневіряння проносить вона свої чари, свою нев’янучу молодість.

Вчитель.—Що для вас значить українська пісня?

Так, справді, українська пісня — це наше життя, наша наснага, завдяки їй ми маємо можливість виховувати підростаюче покоління на добрих українських традиціях. Сьогодні у нас в гостях люди, для яких пісня стала сенсом життя та їхньою професією, – керівник аматорської народної хор ланки Підгорна Людмила Віталівна та працівник Летавського СБК Войтова Альона Володимирівна.

(Звернення до гостей).

— Скажіть, чим стала українська пісня у вашому житті?

— Просимо вас виконати ліричну пісню.

2-й учень. Виряджаючи в дорогу сина, мати давала йому вишитий рушник, як згадку про рідну домівку, про своїх батьків. І цей рушник, як часточка рідної Батьківщини, допомагав переносити труднощі в чужій стороні.

Звучить фонограма «Пісні про рушник», муз. Майбороди, сл. Малишка.

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,355sec