Виховний захід на тему: «ВЕЛИКДЕНЬ. «ВЕЛИКОДНІ ДЗВОНИ»

Дівчата заходять до зали з хороводом. Співають народну веснянку “Ой, виходьте, дівчата!”

Ведуча

Разом із пробудженням природи від зимового сну в Україні починається весняний цикл народних свят. На цей період припадає одне з найбільших після Різдва християнських свят – Великдень, початки якого сягають в X століття. Це світле й радісне свято Воскресіння Сина Божого – Ісуса Христа.

Ведучий

Колись наші предки слов’яни урочисто святкували відродження, оновлення природи, співаючи хвалу богові сонця Ярилу. Цей день вважали надзвичайним, особливим, великим, звідси й назва Великдень.

Учасник 1

Інша назва цього свята – Пасха (у перекладі з давньо- єврейської – “переведення”, “перехід”). За дохристиянських часів Пасху відзначали євреї в пам’ять про вихід з єгипетського рабства, коли Червоне море розступилося по слову Господа, і вони перейшли через нього.

Учасник 2

Оскільки ж Христа було розіп’ято за два дні до юдейської Пасхи, а в пасхальну ніч він воскрес, це свято набуло християнського змісту. Тому друге значення слова Пасха – це перехід віруючої людини у Воскресіння Христове від смерті до вічного життя.

Учасник 3

День святкування Пасхи не сталий. Це завжди перша неділя після весняного повного місяця і завжди після 21 березня, дня весняного рівнодення.

Учасник 4

Готуючись до свята Воскресіння Ісуса Христа, віруючі очищають душу від скверни, каються в гріхах, суворо дотримуючись Великого посту, який триває сім тижнів. У цей час вживають лише пісні страви, уникають будь-яких розваг, тому що 40 днів Христос постив у пустелі перед тим, як почати проповідувати.

Учасник 5

Остання перед Великоднем неділя називається Вербною або Квітною. Цього дня святять вербу. Відомо, що коли Христос їхав на віслюку в Єрусалим зі своїми учнями, люди дорогою його гучно вітали, ламали пальмові гілки й кидали до ніг. Відтоді й святять гілля дерев у цю неділю. Оскільки в нас в Україні пальма не росте, наші предки вибрали вербу.

Учасник 6

Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Під кінець відправи священик кропить його свяченою водою, а діти намагаються якнайшвидше дістати гілочку й тут таки проковтнути кілька “котиків” – “щоб горло не боліло”.

Учасник 7

Господарі, повертаючись із церкви зі свяченою вербою, не заходили до хати, а відразу йшли на город і садили там гілочки або, якщо було близько, – то в полі “на вжиток”. Решту ставили на покуті під святими образами.

Учасник 8

Коли, ввійшовши до хати, заставали когось, хто проспав вранішню службу, його били свяченою вербою, промовляючи:

        Не я б’ю – верба б’є!

        За тиждень Великдень,

        Недалечко червоне яєчко!

        Будь великий як верба,

        А здоровий як вода,

        А багатий як земля!

(За книгою О. Воропая “Звичаї нашого народу”)

Учасник 9

І не випадково з вербою в нашого народу пов’язано так багато. Верба є одним із символів України. У ній і дівоча туга, і жіноча доля, і доля всієї нашої багатостраждальної України.

Учасник 10

Легенда про вербу

Весняна повінь затопила село. Буйна зелень переплелася з соковитим цвітом весняних бростей. Чому ж похилені ці віти?

Жила в одному селі дівчина Соломія. Знала мати , що нема кращої дівчини за її доньку ні в своєму селі, ні в сусідньому. Весняний ніжний трояндовий рум’янець, витончений ніс, різьблене мармурове підборіддя, а сама струнка, мов молода тополька. Але постійна туга в її очах ятрила материнське серце. Соломія була наречена, її коханий, козак Максим, пішов на турецьку війну і від нього вже довго не було звістки. Соломія довгими вечорами сиділа під хатою і співала, співала… . І всім серцем прагнула, щоб її спів долинув до коханого. Одного вечора до двору зайшов кобзар. Соломія завела його до хати, пригостила та й запитала: “Можливо, Ви щось чули про мого нареченого, козака Максима?”

Кобзар мовчки взяв кобзу до рук та й заспівав думу про турецьку неволю, а потім подав дівчині хустку. Все зрозуміла Соломія… . Не судилося їй дочекатися Максима, не судилося стати його дружиною. У риданні побігла дівчина до ставу, підняла руки і мовила: “Якщо мені не бути з Максимом, нехай моя руса коса зіллям зеленіє!” І стала Соломія вербою.

(Українська народна пісня “Закувала зозуленька на стодолі, на розі”)

Чистий четвер

Учасник 11

Чистий четвер – це день весняного очищення. Ще вдосвіта до схід сонця селяни чистили в стайнях, коморах. На подвір’ї, у
хатах все повинно бути чистим і виглядати по-святковому.

Існує повір’я, що в чистий четвер до схід сонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто покупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож хворі люди купалися, бувало, вночі – “поки ворон дітей не купає”, щоб очиститися від хвороби. Викупавшись, хворий набирав із свого купелю відро води, ніс ту воду і виливав на перехресну дорогу – “щоб там усе лихо зоставалося”. А дехто ще й промовляв: “Господи, Ісусе Христе! Перехресна дорого! Дай, Боже, здоров’я в ручки, в ніжки і в живіт трішки”.

Учасник 12

А ще в чистий четвер стрижуть бувало дітей – “щоб волосся не лізло та щоб голова не боліла”.

Великоднє порося з хроном

Учасник 13

Колись наші селяни в чистий четвер кабанів кололи, бо ж на великодньому столі повинні бути шинка й ковбаса. Оскільки цей четвер “чистий”, то “як заколоти кабана в цей день, сало буде чисте”.

Учасник 14

Крім кабана, різали ще й поросятко, бо за старим звичаєм на Україні, разом з паскою, у церкві святили й печене порося з шматком хрону в зубах.

Учасник 15

А чому ж обов’язково з хроном?

Учасник 16

А от щодо хрону, то існує така легенда. Хрін колись був дуже отруйний, і жиди задумали ним отруїти Ісуса Христа. Натерли хрону, дали Спасителеві, а він з’їв і не отруївся, а потім поблагословив хрін і звелів християнам його їсти. То ж і тепер їдять м’ясо з хроном, щоб міцнішим бути.

Страсна п’ятниця

Учасник 17

У четвер увечері в церкві відправляють “страсті”. Колись у наших селах та містах люди намагались зберегти спокій і додержувались тиші: ні сміху на вулиці, ні співів, навіть голосних розмов у той час, як у церкві читали Євангеліє, чути не було.

Учасник 18

Стоячи в церкві, не можна було куняти, бо “нечиста сила занесе в пекло”.

Учасник 19

Люди, повертаючись із церкви, намагалися донести додому “страсну” свічку так, щоб вона не погасла.

Учасник 20

Як же її донести, щоб не погасла?

Учасник 21

Для цього робили спеціальні ліхтарі з кольорового паперу або фарбованого скла.

(Лунають дзвони. Учасники дійства заходять у залу із запаленими свічками)

Учасник 22

Полум’ям страсної свічки випалювали, вірніше, викопчували сажею хрест у хаті на сволоці – “щоб лиха нечисть хату минала”.

Учасник 1

У страсну п’ятницю, повернувшись із церкви, родина, звичайно, сідає за стіл обідати. Обід у цей день пісний, навіть риби їсти не можна.

Учасник 2

У цей день ні шити , ні прясти не можна. Великий гріх рубати дрова або що-небудь тесати сокирою. Колись наші господині робили в цей день дві роботи: пекли паски та садили капусту – вважалося, що це робити не гріх.

Учасник 3

Поки паска не посвячена, її їсти не можна – гріх.

Учасник 4

За народним віруванням, у страсну п’ятницю не можна співати – гріх. Кажуть, хто співає в страсну пятницю, той на Великдень буде плакати.

Великодня субота

Учасник 5

У Великодню суботу роблять крашанки, або, як кажуть на Київщині, “галунять яйця”.

Учасник 6

Яєць красять 13, бо 12 апостолів і Спаситель. Найбільше готують червоних крашанок. Не годиться робити чорні, бо вони нагадують про кров “лукавого”.

Учасник 7

Звичай вимальовувати крашанки або писанки виник у нас в Україні дуже давно. Але зробити справжню писанку дуже непросто – це клопітка і дуже тонка справа.

Учасник 8

Одна з багатьох легенд про походження звичаю готувати на Великдень писанки розповідає таке. Коли Ісус Христос воскрес, то він сказав воякам, які охороняли його гроб: “Ідіть і скажіть усім людям, що Христос воскрес, а щоб вам повірили, то ось вам знак”. При цьому Спаситель узяв із свого гробу крашанку і дав воїнам. Відтоді і пішов звичай робити крашанки на Великдень.

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,319sec