Виховний захід на тему: «У СВІТІ ПРОФЕСІЙ» (пошукова гра-подорож)

Учитель (на фоні музики).


Шановне товариство! Сьогодні ми разом з вами спробуємо зазирнути у світ професій. Якби ми говорили з дітьми, то, мабуть, побудували б свою роботу у пізнавальному ракурсі шляхом монологу. Але ж ми маємо справу із дорослими людьми, із вами, хто вже визначився у багатоликому світі професій. Тому наша гра – подорож матиме різні моменти: і монологи, і діалоги. Давайте налаштуємося на плідну співпрацю. Домовилися? Залишаймо останні приготування, хвилювання, метушню, бо час пішов…

Звучить пісня «Дивно усе в цьому світі прекрасному».

Дивно усе в цьому світі прекрасному:

Є лиш мить, ось пора золота.

Є лише мить між минулим і майбуттям,

Сам вона зветься просто життям.

Тут живемо, тут самі обираємо

Стежку життя, по якій нам іти.

Тож пам’ятай: світ важкий, але правильний,

Свою зорю віднайдеш тільки ти.

Може, життя пролетить в невідомості.

Щастя — це що? Лиш тонесенька мить.

Все, чим живу, що ціную на світі я,

Вміститься в мить, неповторну цю мить.

Учитель. Ця пісня ще раз нагадала нам про швидкоплинність часу. Так, життя до болю скороминуче, і тому не варто тратити його на дрібниці. Але тема, якої торкнемося, варта того, щоб подарувати їй годину життя.

Посудіть самі, шановні дорослі. Щоденно до восьми годин життя ви проводите на своєму робочому місці, або ж виконуєте те, чого вимагає вами обрана професія, чи не так? Кілька годин ранкової зорі та кілька годин вечірньої неймовірної втоми припадають на активну фазу доби, а далі її продовжує пасивна — сон. Зробивши оцей найпростіший аналіз порівняння часових відрізків доби (а з них складаються тижні, місяці, роки життя), маємо добре усвідомити, наскільки важливо обрати професію до душі, щоб вона не стала тягарем, а була задоволенням. Тоді й вислів: «На роботу, як на свято», — набуде реального сенсу. Ви згодні?

Гадаю, досить прелюдії… Ви і ми, готуючись до зустрічі і цієї розмови, прагнули зрозуміти її важливість.

Звертаюся до вас, щоб ущент розвіяти ваші думки стосовно хибного шляху цієї теми. Якщо ви думаєте, що ми зараз перелічуватимемо професії, то ви глибоко помиляєтеся. Нам не вистачить години для цієї клопіткої роботи. Тому ми поговоримо лише про ті, які вважаємо ключовими, кодовими, що ведуть за собою всі інші відомі і невідомі професії.

Давайте спробуємо поглянути на наше буття по-філософськи. Ми приходимо у цей прекрасний світ з волі Всевишнього і бажання наших батьків. Батьківство і материнство — це у певному сенсі одна із найдавніших професій.

Ми, діти, великою мірою залежимо від того, як наші батьки ставляться до нас, до нашого виховання. Вони є нашими першими вчителями. Я підводжу вас, шановні дорослі, до думки про суміжність професій. Той, хто обирає долю батьківства і материнства, має усвідомити, що в житті нестиме важку ношу: бути наставником і вчителем життя для своїх дітей. Друга професія — та, з допомогою якої батьки дістають хліб насущний для себе і своїх дітей. І ще одна: ви маєте бути опікунами своїх батьків.

Якщо так, то логіка змушує зробити найперший висновок: найдревні-шою і найпоширенішою є професія вчителя, наставника, вихователя, опікуна. Це професія, у якій не мало б бути браку, бо від неї залежить наш світ, наше буття.

(Звучить пісня про вчителя.)

Учитель. Хтось може не погодитися з нами і сказати, що батькам достатньо любити своїх дітей і дбати про їх матеріальний достаток, а решта — справа рук учителів-фахівців. Ой, як же вони помиляються! Спробуємо довести це: зачитаємо кілька поетичних рядків і вкажемо на помилки у вихованні, або на упущення, що сталися з вини батьків. Якщо ж ми не праві — переконайте нас у протилежному.

Заплющіть на мить очі й уявіть собі стареньку, змучену роками, роботою, життям жінку-матір, що чекає на свого сина, який мешкає в місті.

Сторінка: 1 2 3 4
завантаження...
WordPress: 23.05MB | MySQL:26 | 0,497sec