Виховний захід на тему: Ти – проти сніду! Ти – за життя

МЕТА: дати знання про ВІЛ і СНІД, історію їх виникнення та шляхи передавання.

ОБЛАДНАННЯ : маркери, ручки, олівці, блокноти, аркуші паперу, картки із запитаннями , картки з оповіданнями, картки з позначками, старі газети, журнали, ножиці, клей.

Хід години спілкування:

Година спілкування проходить у вигляді ділової гри. Для початку проведемо розминку, з метою активізувати учнів до робота

РОЗМИНКА.

Учасникам пропонується розділитися на дві команди і стати в різних кутках класної кімнати. Психолог дає учасникам, які стоять першими в обох рядах, по аркушу паперу із зазначенням якогось предмета чи образу. Учасники повинні за допомогою жестів і міміки швидко та зрозуміло донести інформацію до наступного учасника. Завдання останнього учасника: намалювати отримане повідомлення на закріпленому заздалегідь на стіні великому аркуші паперу. Перемагає команда, яка передала образ найближче до оригіналу.

Після розминки оголошується тема години спілкування і переходимо до інформаційного
повідомлення.

 

1-е повідомлення:

Як відомо, СНІД – одна з найважливіших проблем.

Стрімко зростає кількість інфікованих, хворих і померлих від СНІДу людей. Багато про СНЩ уже відомо, але кожного дня з’являється нова інформація. Водночас нагромаджено певний багаж знань, використання яких уможливить загальмувати поширення хвороби.

Після цього вчитель пропонує визначити як розшифровуються скорочення ВІЛ і СНІД і занотовує на дошці:

“В” – вірус;

“І” – імунодефіциту;

“Л” – людини;

“С” -синдром;

“Н” -набутого;

” І” – імунного;

“Д” – дефіциту.

 

Після того , як усі літери розшифровані й занотовані психолог послідовно пояснює що означає кожне поняття.

“Вірус” – збудник захворювань; “імунодефіцит” це відсутність захисної реакції системи організму, яка забезпечує захист від мікроорганізмів, що спричиняють хворобу; “синдром” – низка ознак (симптомів), що вказують на наявність якоїсь хвороби чи стану; “набутого” – такого, що з’явився протягом життя, а не від народження; “імунний” – стосується імунної системи, яка забезпечує захист людини від мікроорганізмів, що спричиняють хворобу; “дефіцит” – відсутність чого-небудь, у даному випадку захисної реакції імунної системи людини на наявність в організмі шкідливих бактерій

СНІД розвивається як кінцева стадія хвороби в організмі людини, яку викликає ВІЛ.

2-е повідомлення:

А починалось це так…

Узимку 1980 року в госпіталь Нью-Йоркського університету звернулося кілька людей з малознайомою для лікарів формою захворювання (саркомою Капоши).У США і країнах Західної Європи ця хвороба спостерігається дуже рідко: 1-2 випадки на 10 млн. населення, причому, як правило, тільки в чоловіків старших 60 років. Ці ж чоловіки були молодші 30 років. Усі вони виявились геями. Саркома Капоши протікала в них дуже важко, і більшість з них померли протягом 20 місяців.

Навесні 1981 року лікарі Лос-Анджелеса виявили ще одну групу хворих зі злоякісною формою плевмоцитної пневмонії. Лікування не давало ефекту – за рік загинули майже всі

Улітку 1981 року в США нараховувалося вже 116 подібних випадків. Лікарі запідозрили, що мають справу не з двома , а з одним захворюванням, що спочатку було названо «чумою безпутних».

Навесні 1982 року жертвою СНІДу став перший хворий на гемофілію – спадковим не згортанням крові. Потім частота випадків «нової хвороби» при гемофілії зросла, що було пов’язано з переливанням лікувальних препаратів, одержаних із плазми крові. Хоча в США в минулому зафіксовано лише 15 тис. хворих на гемофілію, поширення СНІДу викликало в них стурбованість, тому що виникла загроза інфікування банку крові. Незабаром стало ясно, що причина заражень — переливання крові.

 

3-є повідомлення:

Безсумнівно з’явилася нова загрозлива епідемічна хвороба Кількість хворих продовжувала зростати, подвоюючись спочатку за 8-9, а потім за 5-6 місяців. Захворювання стали називати “чотири Р’, що свідчило про включення в епідемію основних категорій ризику: гомосексуалісти (77%), наркомани, що вводили внутрівенно героїн (16-17 %), хворі на гемофілію, а також жителі Гаїті.

У 1981 році СНІД виявили у країнах Західної Європи. До червня 1985 року СНІД уже зареєстрували в 40 країнах світу. Хвороба продовжувала наступати, охоплюючи все ширші прошарки суспільства, зокрема і дітей. У більшості (78%) хворих дітей

один
із батьків був хворий на СНІД і належав до однієї з груп ризику, 12 % заразилися в результаті переливання крові, 6 % хворіли на гемофілію.

Таким чином, СНІД уперше був виділений як синдром у 1981 році в результаті випадків захворювання геїв у великих містах США Наступний огляд медичної літератури дав змогу віднайти чимало непояснених захворювань, подібних до СНІДу, починаючи з кінця 1940-х років у Сполучених Штатах і Європі.

Психолог : 1996 рік може по праву вважатися роком найбільшого оптимізму стосовно лікування ВІЛ – інфекції і СНІДу за весь період існування епідемії. До початку 1997 року вже було ясно, що нові методи лікування позитивно вплинули на рівні смертності й захворюваності серед ВІЛ-інфікованих людей. Усі ці досягнення мали місце в період з вересня 1995 року до вересня 1996 року і цілком змінили підхід до лікування ВІЛ-інфікованих людей.

4-е повідомлення :

Віруси, зокрема ВІЛ, виявляються за допомогою спеціальних методів дослідження крові. Коли вірус з’являється в організмі, імунна система починає виробляти в імунних клітинах специфічні білки-антитіла, які борються з вірусом. Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила інфекція. Але слід знати, що з моменту проникнення ВІЛ в організм проходить від двох до дванадцяти тижнів, упродовж яких організм продукує достатню кількість антитіл, аби їх уже можна було виявити в крові. У цей період вірус неможливо виявити в організмі, оскільки він ще не нагромадився в достатній кількості. Тому людям, що проходять тестування, рекомендують за наявності негативного результату повторити аналіз через три місяці.

5-е повідомлення :

Носії ВІЛ упродовж тривалого часу можуть виглядати і почуватися здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються симптоми, що нагадують гостре респіраторно-вірусне захворювання або простуду. Потім настає прихований період, коли вірус себе не проявляє. Цей період може тривати роками. Весь цей час ВІЛ-інфікована людина почувається добре і, не підозрюючи, що в неї ВІЛ-інфекція, може заражати інших. Та з часом імунна система все більше ослаблюється, а вірус сильнішає. Минають роки, і людина врешті захворює на СНІД, що через деякий час призводить до смерті. Дуже часто головною причиною смерті є навіть не СНІД, а інші інфекції, з якими ослаблений ВІЛ-інфекцією організм не в змозі боротися.

 

Психолог
: Існують три основні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:

  1. Під час статевого контакту з ВІЛ-інфікованою людиною, якщо статевий контакт не був захищений.
  2. Коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом, котрий перед цим вживала інфікована людина і кров якої залишилась на ньому.
  3. ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності й пологів або після народження дитини через молоко матері.

 

6-е повідомлення:

ВІЛ не передається через :

  • спільне користування верхнім одягом;
  • рукостискання;
  • спільне користування фонтанчиком для питної води;
  • посуд, їжу;
  • домашніх тварин;
  • туалети;
  • чхання та кашель;
  • контакти в громадському транспорті;
  • обійми;
  • монети та паперові гроші;
  • постільну та натільну білизну;
  • рушники, мило, мочалку;
  • укуси комарів та інших комах;
  • плавання в басейні;
  • дверні ручки та спортивні снаряди;
  • дружні поцілунки.

Психолог
: чи можливо вилікувати цю страшну хворобу? На жаль, ні! Нині існує багато лікувальних препаратів для боротьби з інфекціями, зумовленими СНІД. Що правда, за допомогою цих ліків не можливо вилікувати СНІД, але вони продовжують життя хворих. Існують також деякі ліки, за допомогою яких удається стримати розвиток ВІЛ-інфекції. Усі зусилля знайти ефективні ліки поки що марні.

Крім того, вчені та лікарі всього світу постійно намагаються знайти вакцину, яка б могла захистити людей, але поки що безрезультатно. Можливо, це буде зроблено у близькому майбутньому.

Ви повинні добре знати шляхи передавання цього небезпечного захворювання для того, щоб захистити себе. Проведемо невелике повторення у вигляді тестування (учням роздають аркуші із запитаннями. Свої відповіді потрібно позначити в таблиці хрестиком у колонках “Так” або “Ні”).

Якщо учні відповіли “Так” на запитання 5, 9, 14, 17, 21, 22 то вони добре засвоїли матеріал, але якщо є помилки у більшості учнів, необхідно повернутися ще раз до попереднього матеріалу.

Після цього пропонується учням розпочати виконувати наступне завдання.

Уяви : як би ти поводився коли б дізнався, що близька тобі людина вражена ВІЛ? (Перед тим, як учні розпочнуть обговорення, психолог повинен наголосити на тому, що кожен учень має право висловлювати власну думку, тобто будь-яку думку потрібно врахувати, проаналізувати)

 

 

 

 

Вірус імунодефіциту людини передається через


 

Відповідь

«Так»

«Ні»

1. Рукостискання.

   

2. Спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом.

   

3. Обійми.

   

4. Спільне користування фонтанчиком для питної води.

   

5. Спільне користування голками та шприцами для ін’єкцій.

   

6. Чхання та кашель.

   

7. Плавання в басейні.

   

8. Рушники, мило, мочалку.

   

9. Статеві зносини без використання презерватива.

   

10. Домашніх тварин.

   

11. Посуд, їжу.

   

12. Туалети.

   

13. Статеві зносини з використання презерватива.

   

14. Спільне користування голками для проколювання вух.

   

15. Монети та паперові гроші.

   

16. Постільну та натільну білизну.

   

17. Переливання крові.

   

18. Поцілунки.

   

19. Дверні ручки та спортивні снаряди.

   

20. Комарів та інших комах.

   

21. Годування немовляти груддю ВІЛ-інфікованою матір’ю.

   

22. Народження від ВІЛ-інфікованої матері.

   

 

Психолог
:
учні, зараз ви отримаєте картки із ситуаціями і, проаналізувавши їх, спробуєте відповісти на запитання до них. У процесі обговорення представник кожної групи читає свою ситуацію, відповідає на запитання та визначає ступінь ризику для даної ситуації. Ваше завдання – пояснити, у яких випадках ризик є більшим.

Ситуація 1.

Вадим після школи продає газети. Він почув, що Олексій, який працює поруч з ним, хворіє на СНІД. Мати Вадима, дізнавшись про це, вимагає, щоб він покинув цю роботу. Запитання:

  1. Що Вадим має розповісти своїй матері про шляхи поширення ВІЛ?
  2. Чи повинен він залишати свою роботу?
    1. Який ступінь ризику для Вадима інфікуватися ВІЛ, працюючи разом з
      Олексієм.

 

Ситуація 2.

Юрі 15 років, він інфікований ВІЛ, який викликає СНІД. Юра не виглядає хворим, але швидко стомлюється. Він продовжує ходити до школи, але не знає, чи потрібно розповідати про це комусь. Запитання:

  1. Чи повинен Юра, на вашу думку продовжувати відвідувати школу?
  2. Чи повинен він розповісти комусь про це? Чому?
  3. Як ви відреагуєте, якщо він розповість про це вам?
  4. Який ступінь ризику для вас, якщо Юра сидітиме поруч у школі?

     

    Підсумки заняття.

Після вивчення даного питання, розв’язування різних завдань, розігрування різних ситуацій давайте поміркуємо і висловим свої думки з приводу того, що нового і потрібного дізналися ви. Чи застосуєте ви свої знання, щоб застерегтися від ВІЛ, СНІДу?


 

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,327sec