Виховний захід на тему: «СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ»

(Сцена прибрана квітами, портретом Т.Г. Шевченка.

На сцені – пам’ятники Т. Шевченку, І. Франку, Л. Українці, В. Стусу і В. Симоненку).

(Звучить пісня Т. Петриненка “Україно!”)

Ведуча

Вже стало традицією у нашому коледжі щороку відзначати свято рідної мови. Сьогоднішню нашу зустріч ми присвячуємо відродженню України.

Ведучий

В Європі народилась нова велика держава – наша з вами Україна. Боже, благослови нас, храни нас! Дай нам віри, дай нам безмежного терпіння, злагоди, взаєморозуміння, щоб збулося провіщення нашого пророка Кобзаря:

        І забудеться срамотня давняя година,

        І оживе нове слово, слава України.

Ведуча

        Україно, матусенько мила,

        Нам без тебе не буде життя.

        Ти на шлях незалежний ступила,

        І назад вже нема вороття.

        Не схиби ж, мій народе терплячий,

        Бо без волі життя – не життя.

        І хоч шлях наш до неї болючий,

        Та назад – вже нема вороття!

Ведучий

Ми вистояли, ми стверджуємося як нація, як самостійна держава. Ми живемо! Так було й так буде, бо ми – великий народ! У нас є лише одна доля. Ім’я її – Україна!

(Виходить Україна і читає вірш В. Баранова “До українців”)

Ведуча

        Україно, матінко,

        Рідна нене, зоре світова,

        Ще не вмерла слава твоя горда

        У борні за волю і права.

Ведучий

        Україно, рідна моя нене,

        Розквітай, мов зоряний розмай,

        Найдорожче все, що є у мене,

        Тільки ти, мій неповторний край.

        Це для тебе ясне сонце сяє

        І сади на обрії цвітуть. Україна-матінка благає:

Україна

Рідне слово, сину, не забудь!

Ведуча

        Україно, прости нерозумних дітей

        Так, як мати може простити.

        Дай прозріти і впасти тобі до грудей –

        Хоч і блудні, та ми твої діти.

Ведучий

        Одійдіте, недруги лукаві!

        Друзі, зачекайте на путі!

        Маю я святе синівське право

        З матір’ю побуть на самоті…

Ведуча

І ми разом з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Лесею Українкою, Василем Симоненком, Василем Стусом хочемо побути на самоті зі своєю матір’ю – Україною.

Ведучий

Кожний визначний митець слова – справжній син своєї матері України, залишив нам, нащадкам, свої одкровення, зізнання в любові до України.

Ведуча

Вслухаймося в їхнє палке, пристрасне, щире поетичне слово.         Дороги іншої не треба,

        Поки зорить Чумацький шлях,

        Я йду від Тебе і до Тебе

        По золотих Твоїх стежках.

(Звучить пісня “Україно”)

Ведуча

        У кожного люду, у кожній країні

        Живе такий спогад, що в нього у давнині

        Були золотії віки,

        Як пісня і слово були у шанобі


        В міцних сього світу й не тільки у гробі

        Складались поетам вінки.

Ведучий

        Так, в кожній країні є спогади раю!

        Нема тільки в тебе їх, рідний мій краю!

        Були й за гетьманів співці;

        З них деякі вічнії співи зложили,

        А як їх наймення? і де їх могили,

        Щоб скласти хоч пізні вінці!

(Входить Маруся Чурай. Звучить марш “За світ встали козаченьки”)

Козак

        Ця дівчина – не просто так, Маруся,

        Це –· голос наш. Це – пісня. Це – душа.

        Коли в похід виходила батава,

        Її піснями плакала Полтава.

(Монолог Марусі Чурай)

Ведуча

        Ті вічні пісні, ті єдині спадки

        Взяли собі другі поети-нащадки

        І батьківським шляхом пішли;

        Ніхто їх не брав під свою оборону,

        Ніхто не спускався з найвищого трону,

        Щоб їм уділяти хвали.

Ведучий

То ж запалімо свічку пам’яті, любові перед тими людьми, хто віддав своє життя за Україну. Пам’ятаймо, що на цій планеті ще не було епохи для поетів, але були поети для епох.

(Запалює свічку).

(Україна підходить до пам ‘ятника Шевченкові, кладе квіти. Шевченко встає. Звучить пісня “Думи мої”)

Шевченко

        Світе тихий, краю милий,

        Моя Україно!

        За що тебе сплюндровано,

        За що, мамо, гинеш?

        Чи ти рано до схід сонця

        Богу не молилась?

        Чи ти діточок непевних

        Звичаю не вчила?

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,334sec