Виховний захід на тему: «ОЙ НА ІВАНА, ОЙ НА КУПАЛА»

З різних боків на галявині з’являються святково вбрані дівчата. Троїсті музики, які стоять біля маленької сцени, на якій в ході свята з’являються персонажі літнього обряду Купала, награють мелодію дівочого хороводу. Дівчата збирають квіти в великі кошики, щоби потому сплести віночки.

Диктор (на фоні троїстих музик)

З святом вас, дівчата і хлопці, з святом вас всі добрі люди. Завітало до нас довгоочікуване свято Івана Купала. Подивіться навкруги. Природа в цей час у самому розквіті. Дарує вона свою чарівність дівчатам. Бо ходить горами той споконвічний, справедливий Іван, а хоч Купало; Бере та сонцем зарінки сушить. Лісами холоди віником вимітає, у деревині соки переварює, запахами у перекотах дише. Муху роями на сонце випускає, бджілку на солодкі меди веде.

Птахам яєчка у гніздах вигріває, дівчатам ягоди в кошелі мече, зіллю силу надає, папороті цвіт збирає. Мисливцям зір множить, орлам зайчиків на конюшині показує, рибалкам рибу підкидає.

Барабольку тай кукурудзу з землі, зачівку на сонце витягає, вітри в печерах запирає, аби світ був тихий, запашний та ясний.

Місяць везе у срібній чайці голого Івана Купала над горами, а зорі примружились із встиду у ліси порозбігались боками. І що тих зір було вночі в лісі! А це для того, щоб дівчата не злякалися, шукаючи свою долю, потаємний і чарівний цвіт папороті. А небо… геть вже на горі, а з того неба Купало любість розсіває.

Ходить Купало всюди, закохує дівчат і хлопців, розсипає свої любовні чари.

А як же задобрити Купала? Може принести з лісу найкращу гілку берези чи вільхи, заквітчати її стрічками, квітами, співати купальські пісні, забавляти його, щоб цілісіньке літо панував він добром і щедрістю між людьми.

        Ой виходіте дівчата, у вигін до річки,

        Прикрашайтесь, одягайтесь в нові черевички.

        Марену нашу квітчати,

        Марену квітчати, віночки сплітати,

        І долю взнавати, на воду кидати.

(Першими з лісу виходять дві дівчини з великою березовою гілкою Мареною, за ними весь гурт дівчат. Взявшись за руки, вони водять хоровод навколо Марени)

        Ой росла Марена на межі,

        Зрадувала серденько в дорозі.

        Ой стояла Маренонька на межі,

        Файні стрічки у вітах, у косі.

        ————————————————-

        Носи, Маренонько, стрічки, не скидай,

        Тай нас дівчат молоденьких не забувай.

(При цій пісні дівчата уквітчують деревце стрічками, квітами)

Дівчина 1

Щось довго хлопців немає, мабуть Купала вбрати не можуть.

Дівчина 2

Вже й сонце заходить, а хлопців наших немає і немає.

Дівчина 3

Без них сумно, яке без них свято?

Дівчина 4

Дівчата, чуєте? Хлопці йдуть.

На пагорбі з’являються хлопці. Один з них несе великий патик, на якому надіто старий піджак, драний капелюх із стрічкою, з рукавів стирчить солома, замість рук. Вони ведуть діалог

– Де Купало ночувало?

– На бабиній стрісі у відьми в колисці (при кожній відповіді регочуть).

– А що ж воно вечеряло?

– Вареники з цибулею, з чорним маком, з пастернаком, із юшкою й петрушкою.

– Де Купало зимувало?

– Зимувало в лісі, в лісі на горісі.

– Що з тобою, Купало, зробимо? Чи втопити, чи спалити?

– В річці покупаємо, на друге літо сховаємо.

Хлопець 1

Зі святом вас дівчатка, гарні молодички, що в цю ніч спати не лягли тай Купала діждали.

Хлопець 2

А Марена ваша чи з берези, чи з верби? Чом не кличете: Іване! Прийди, прийди! Як не прийдеш доріжкою, то привезем теліжкою.

Хлопець 3

То ви, дівчаточка, мабуть не один раз нас кликали. То ми почули і до вас прибули. Ходіть сюди хлопці, та заспіваємо, щоб дівчата не поснули.


        Прийшов я до неї – був понеділок,

        Не застав дівчини – поле барвінок.

        Прийшов я до неї був вівторок,

        Не застав дівчини – поле вона горох

            Ага! Нема дівчини вдома?

        Прийшов я до неї – було у середу,

        Не застав дівчини – пасе череду.

        Прийшов я до неї – було у четвер,

        Не застав дівчини – пішла на спацер.

            Ага! Нема дівчини вдома?

        Прийшов я до неї – було у п’ятницю,

        Не застав дівчини – пішла по водицю.

        Прийшов я до неї – було у суботу,

        Не застав дівчини – пішла на роботу.

            Ага! Нема дівчини вдома?

        Прийшов я до неї – було у неділю,

        І разом пішли ми на цеє весілля.

            Ага! Вже є дівчина моя!

(Дівчата починають невелику сварку прислів’ями)

Дівчина

Так вже й твоя! Як не віддамся, то й дома здамся.

Хлопець

Красить дівчину вінець та молодець. Тоді дівка пишна, як заміж вийшла.

Дівчина

Заміж іти – не дощову погоду перестояти.

Хлопець

Ох, подивіться, аби так не вийшло, що за старця чи за вола, тільки щоб дома не була.

Дівчина

Кожна птиця знайде свого Гриця.

Хлопець

Не плач, небого, що йдеш за нього – нехай плаче він, що бере біду в дім.

Дівчина

Жінка не черевик – з ноги не скинеш.

Хлопець

Краще їсти хліб з водою, чим жити з жінкою лихою.

Дівчина

На любов і смак – товариш не всяк. Кому – як мара, йому як зоря.

Хлопець

Не буде Галя – буде другая.

Дівчина

Любов – не пожежа, займеться – не потушиш.

Хлопець

Серце ні на що не вважає – свою волю має.

Дівчина

Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня.

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,680sec