Виховний захід на тему: «МИ – ЗА ЧИСТЕ ДОВКІЛЛЯ»

Мета: Виховувати в учнів почуття краси до природи, прищеплювати прагнення оберігати природу.

Епіграф

Світ прекрасний навколо тебе,

Сонце ясне і синє небо

Птахи і звірі, гори й ріки –

Нехай він буде таким навіки,

Нехай людина добро приносить,

Бо світ навколо любові просить!

1-й учень.

Хоч скільки б ти не жив на світі літ,

Та завжди викликає хвилювання

Оцей вишневий буйно пінний цвіт,

Рожеве яблуневе квітування

В зеленому мереживі листків,

Черемхи молочно-білі кисті

Рясним дощем злітають пелюстки

І падають на трави гостролисті.

Біля дороги гілку нахилю,

Пахучу гілку вишні, ще з росою,

Он клен схиляє голову свою

Перед її чарівною красою.

Стоять сади в вінчальному вбранні,

І соловей весільну їм співає,

На росяних стежках веселка грає

Серця радіють сонцю і весні.

2-й учень. Природа! З дитячих років ми звикаємо до її чарівної краси. Любимо бувати в лісі, полі. Дивимося на квіти, дерева, радіємо спілкуванню з природою, милуємося її красою. Дуже часто почуття Вітчизни, приходить до нас через природу, її красу, яка повністю захоплює людину.

3-й учень. Відбираючи впродовж сотень мільйонів років, немов чародійний селекціонер, усе життєдайне, досконале і доцільне, природа стала колискою людства.

1-й учень. Людина — це частина природи. І саме природі ми зобов’язуємо своїм існуванням, своєю досконалістю, своєю могутністю.

2-й учень.

Природа нам — як рідний дім,

Вона усім як мати,

Щоб люд завжди був в домі тім,

Про це нам треба дбати.

Іде весна і кличе нас в поля теплом зігріті,

Та знати треба повсякчас,

Як слід й не слід чинити.

Не рви трави товсті жмути,

Не рви в букети квіти — рости повинне й жити.

Цвітуть дерева з краю в край,

Буяє лист зелений.

Дерева, друже, не ламай – вони наші легені.

А в полі як зустрінеш ти

В гнізді перепелят, то краще поруч обійти,

Не зачіпай пташаток.

Не рви, не нищи, не руйнуй –

Це заповідь для тебе.

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.95MB | MySQL:26 | 0,603sec