Виховний захід на тему: «МОЇ ЗДІБНОСТІ. ЯК ОБРАТИ ПРОФЕСІЮ?» (засідання круглого столу)

Мета: формувати й розвивати в учнів позитивну «Я-концепцію»,і здатність до реальної оцінки своїх можливостей, самооцінки, до оцінки інших; допомагати учням усвідомити свої здібності, прагнути досягти своєї мети, визначити своє місце в суспільстві, проектувати своє майбутнє; допомагати учням зорієнтуватися в обсязі інформації, підготувати учнів до свідомого вибору професії.

Епіграфи:

Якщо ви вдало оберете роботу

і вкладете в неї всю свою душу, то

щастя саме віднайде вас.

К. Ушинський

Праця, яка подобається,

перестає бути працею.

В. Шекспір

Підготовка до засідання круглого столу

  1. Банк відповідей «ДЦО» для кожного учня.
  2. Виставка книг, буклетів про професії.

    3)    Виставка творчих робіт учнів «Світ моїх захоплень», «Створи себе сам», «В чому сенс життя?»

  3. Фотосесія (або ілюстрації) «Світ професій».
  4. Оформлення дошки (тема засідання, епіграфи); плакати з висловами про працю, щастя, сенс життя (див. додаток).

    План проведення засідання «круглого столу»

    1. Бесіда з учнями «Що таке щастя? Філософія “сродної праці”» (за Г. Сковородою).

  5. Виступ психолога «Вибір професії — важливий етап у житті людини».
  6. Анкетування психологом учнів (ДЦО).

    А. Рольова гра «Даємо поради» (психологи, соціологи, лікарі, учні).

  7. Виведення і захист формул щастя групами психологів, соціологів, лікарів, учнів.
  8. Заключне слово вчителя.

    ХІД УРОКУ

    І. Бесіда учителя з учнями «Що таке щастя? Філософія “сродної праці”» (за Г. Сковородою).

    Учитель. Як ви думаєте, що таке щастя? Чи багато треба людині для щастя?

    1-й уч є н ь. Я вважаю, що щастя — це добра сім’я, в якій є взаємопоро-зуміння між дорослими і дітьми, де панує повага і любов.

    2-й учень. А я думаю, що щастя — це знайти свою другу половину, з якою можна буде прожити все своє життя.

    3-й учень. Для мене щастя —це бути здоровим, а також, щоби були здорові всі мої близькі і рідні люди.

    4-й учень. А ще щастя — жити в достатку, не потерпаючи через злидні.

    5-й учень. А на мою думку, щастя — це знайти своє покликання у житті, займатися улюбленою справою.

    Учитель. Звичайно, всі ваші думки є справедливими, виваженими. Але серед них я хотіла б виділити одну; щастя людини — це улюблена справа, можливість займатися тією справою, яка подобається, можливість реалізувати себе в житті.

    І дійсно, сенс людського життя полягає в тому, щоби людина залишила після себе слід, пам’ять, щоби змогла реалізувати себе, свій потенціал у різних сферах життєдіяльності.

    Щоби справа, якою займаєшся, була корисною, потрібною, цікавою іншим. Щоби потім про людину могли сказати, що вона не прожила своє життя дарма.

    І це є не тільки сенсом людського життя, а й метою будь-якого живого організму на землі. Подивіться, як тендітна рослина ламає асфальт, щоб прорости, стати тим, чим їй призначено природою.

    Коли людина робить свою справу, вона — щаслива. І щастя не в будь-якій праці, а тільки в праці за покликанням, в процесі якої людина реалізує свої фізичні й розумові здібності. Згадаємо українського філософа Григорія Сковороду, який вважав, що, «якщо ти усвідомлюєш, для чого ти народжений і працюєш з приємністю, ти щасливий. Ори землю або носи зброю, займайся купецькою або мистецькою справою — роби те, для чого народжений».

    А чи багато людей роблять свою справу?

    1-й учень.Ужитті,напевно,набагато більше людей, які займаються не своєю справою, справою, яка їм не до душі, обрали професію, яку не люблять.

    Учитель. Чому так трапляється? Що заважає людині робити свою справу, обрати професію до душі?

    2-й учень. Дуже часто буває, що та робота, яка подобається, не потрібна суспільству або людина не отримує тієї зарплатні за свою роботу, скільки хоче. Тому змушена займатися справою, яка не подобається, щоби жити в достатку.

    3-й учень. А я думаю, що вся проблема в тому, що ми не знаємо свої можливості, свої здібності, невпевнені в собі.

    Учитель. Дійсно, незнання своїх можливостей, нахилів, здібностей, невпевненість, занижена самооцінка призводять до того, що людина обирає свою справу ніби навмання.

    II. Виступ психолога

    Вибір професії — це дуже важливий етап у житті людини. І дуже важливо при цьому не помилитися. Дуже часто говорять, що основним критерієм соціальної зрілості є економічна самостійність, стабільна професія.

    Випускник із новеньким атестатом ! про середню освіту або із свідоцтвом про неповну середню освіту — нібито билинний витязь на роздоріжжі, з тією лише різницею, що перед ним не три дороги, а набагато більше, та перед очима немає придорожнього каменя, де було б чітко написано, які випробування чекають на нього на кожній з них.

    У записниках А. П. Чехова є такі слова: «Бездарний учений, тупиця, прослужив 24 роки, не зробив нічого гарного, дав світу десятки таких же бездарних вузьких учених, як він сам. Тайкома вночі він переплітає книги — це його справжнє покликання; тут він артист і відчуває насолоду. До нього приходить палітурник, любитель ученості. Тайкома вночі він займається наукою».

    Помінятися б ученому і палітурнику місцями! Від цього виграло б суспільство, і самі б вони зайнялись би улюбленою справою.

    В юнацькому віці кожен стоїть перед вибором, але манять десятки спеціальностей. Багато з них дуже привабливі. Але необхідно обрати

    одну, ту, яка максимально відповідала би здібностям й індивідуальності молодої людини. А цей вибір зробити не так уже й легко.

    Частина молодих людей керується принципом: аби отримати диплом. У бажанні отримати вищу освіту й проявляється утилітарний підхід.

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 23.01MB | MySQL:26 | 0,347sec