Виховний захід на тему: «КОЗАЦЬКІ ЗАБАВИ»

Форма проведення:
свято до Дня незалежності

Читець.

Україно моя, Україно,

Присягаюсь тобі знов і знов,

Україно моя, Україно,

Моя віра, надія й любов.

Срібним колосом сповита,

Мов веселка чарівна,

Як тебе та й не любити,

Моя рідна сторона.

Дорога моя землице,

Рідна матінко моя,

Ти — душі моїй світлиця,

Божа віра в майбуття.

Ведучий 1. Шановні друзі! Сьогодні ми з вами зібралися в цьому затишному залі, щоб відсвяткувати ювілей нашої держави — 15 років незалежності.

Ведучий 2. Пречиста блакить ясніє у безмірній високості України, як праведна душа народу. Веселковою барвою розлилася вона в блакитних небесах віковічним знаменом, на якому палає золото сонця, мов святий німб.

Ведучий 1. 15 років незалежності… Для історії 15 років — зовсім небагато. А як же довго наш народ ішов до цього свята! Терпів утиски, в’язниці й Сибір упродовж усієї історії — від часів Київської Русі до наших днів. На цьому шляху загинула незліченна кількість кращих синів і дочок України, які відстоювали її незалежність.

Ведучий 2. Україна — країна трагедій і краси, країна гарячої любові до народу і волі, колискова нашого народу, його планета, наш зручний дім. Історія нашої держави постає сьогодні перед нами в пісні і поезії. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію і культуру свого народу, його мову. В умовах незалежності нашої держави рідна мова, хоч і не без труднощів, знову відроджується в суспільстві.

Ведучий 1. 1 ми повинні бути гідними своїх предків, любити рідну землю, берегти її волю і незалежність.

Читець.

Україно! Ти для мене — диво,

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

Ведучий 2. Бо немає в світі нічого безмежнішого і кращого, ніж небо України. Високе і бездонне, воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не віддалити від матінки-землі.

Ведучий 1. Ні, немає кращого неба, ніж небо України, і немає кращої землі, ніж наша Україна. Є щось святе у словах «мій рідний край».

Читець.

Для мене — це матусі пісня ніжна

І рідний сад, від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

Для мене — це твої стежки й мої,

В містах і селах, стоптані любов’ю,

Й пісень людських прозорі ручаї,

Усе, що серцю рідне невимовно.

Привіт тобі, кохана Україно,

Від дочок і синів прийми привіт.

За щастя, за життя, за труд сумлінний

Хай пісня ця луна на цілий світ.

(Звучить пісня «Привіт тобі, кохана Україно!».)

Читець. Відродження. Настала переміна.

У цьому — ні найменшого гріха.

На Україні буде Україна,

А не якась окраїна глуха.

Це так природно, так, здається, просто:

Ще генієм омріяне пророцтво

Урешті-решт таки збулось!

Ведучий 2. Україну як самостійну державу визнали понад 100 країн світу. У Києві є десятки зарубіжних посольств. Україна має власну армію і флот, про які так мріяло козацтво. Але до повної незалежності ще далеко. Та хоч економічні негаразди гальмують духовне відродження, в душі українського народу живе надія на краще життя.

(Звучить пісня «Хай живе надія».)

Ведучий 1. До тебе, Україно, звертались у поетичних рядках твої сини і доньки. Безсмертний Кобзар возвеличував тебе і закликав нащадків:

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.85MB | MySQL:26 | 0,374sec