Виховний захід на тему: «КОЛИСКА РОДУ – УКРАЇНСЬКА ХАТА»

Мета: розповісти учням про українські народні традиції та обряди, пов’язані з хатою, поглибити знання учнів з народознавства; розвивати артистичні якості школярів; виховувати любов до, українських народних традицій.

Форма проведення: виховний захід

Обладнання: декорації української народної світлиці (стіл, лава, мисник, піч, хатнє приладдя), аудіозапис української народної музики, українські народні костюми для учасників заходу.

ДІЙОВІ ОСОБИ

Учні-читці (шість осіб)

Ведуча

Ведучий

1-й господар

1 -ша господиня

2-й господар

2-га господиня

Танцювальний гурт учнів

Фольклорний гурт учнів

Виховний захід відбувається в актовому залі школи.

У тій частині приміщення, де відбуватиметься дія, встановлено декорації української світлиці: у центрі стоїть накритий вишитою скатертиною стіл, на ньому паляниця. Біля стіни — мисник з посудом. У правому кутку розмістилася піч, по діагоналі від неї, в лівому кутку влаштовано покуть з іконою, накритою рушником. Покуть прикрашений сухими квітами та зіллям. Звучить лагідна музика. До залу входять учні-читці та ведучі.

1-й учень
(на фоні музики)

Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона,

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.

2-й учень

Хата моя, біла хата,

Казка тепла й доброти,

Стежка від тебе хрещата

В’ється в далекі світи.

Наперед виходять ведучі.

Ведуча. Доброго дня, шановні гості.

Ведучий. Щиро вітаємо вас на нашому святі. А присвячене воно найріднішому кожній людині місцю — батьківській хаті. Рідна домівка — колиска нашого життя, наша мала батьківщина. З нею пов’язані найсвятіші спогади і почуття кожної людини. Тому й оспівана хата в піснях, легендах, опоетизована письменниками і художниками.

Ведуча. «…Біла, з теплою солом’яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристанища людського. Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку у двері, без «можна?» і без «увійдіть!», житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плід, серед зелені і квітів». Ось такою побачив українську народну хату Олександр Довженко.

Ведучий. Дійсно, українці завжди з великою повагою ставилися до хати, адже вважали її не лише «дахом над головою», а осередком свого роду, що зберігає давні й прекрасні традиції. Усе, що наповнювало українську домівку,— стіл, піч, мисник, колиска, сволок — усе було пов’язане з певними народними віруваннями та звичаями.

Ведуча. Наші пращури вірили, що для того, щоб в оселі завжди панували злагода та добробут, вікна хати мають бути прикрашені рушниками, стіл обов’язково вкритий скатертиною, а покуть оздоблений свяченою писанкою. Проте, щоб дізнатися, яку обрядову роль відігравали ті чи інші хатні речі, ми запрошуємо вас до нашої української світлиці.

Звучить весела українська народна музика. До залу вбігає танцювальний гурт, виконує народний танець.


До залу входять 1-й господар та 1-ша господиня.

1-й господар. Доброго здоров’ячка, друзі!

1-ша господиня. Ласкаво просимо до нашої оселі! (Вклоняється глядачам.) Дорогих гостей радо зустрінемо, цікавою розповіддю розважимо.

1-й господар. Здавна в нашому народі існує звичай: гостя садовити в найпочеснішому місці. А таким місцем в українській хаті є покуть, або красний кут. (Показує глядачам.) Розміщувався він, як правило, по діагоналі від печі й обов’язково ‘«обличчям!, до сонця, себто на схід. За первісних часів покуть вважався місцем пращурів. Найдавніші згадки засвідчують: коли помирав старійшина роду, то родина ховала його на покуті, а сама переходила жити в нову хату.

1-ша господиня. Пізніше цей ритуал перетворився на обрядо дію: у визначні свята на покуті урочисто встановлювали Дідуха, тобто Духа дідів, предків. Поруч із Дідухом ставили кутю. Саме звідси, очевидно, і виникла назва «покуть». Отже, красний кут був своєрідним домашнім вівтарем. Із прийняттям християнства головною прикрасою покутя стала ікона, її завішували спеціальним вишитим рушником, який у народі називався божником, і прикрашали писанками.

1-й господар. Із покутем пов’язані найурочистіші і найвизначніші події у житті людини. За нашими народними звичаями першу купіль для новонародженої дитини влаштовували на покуті.

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,411sec