Виховний захід на тему: «КАЛЕНДАР ОСНОВНИХ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВНИХ СВЯТ»

Що таке календар православний? Датою створення світу Богом у всьому християнському світі прийнято вважати 1 березня 5508 року до Різдва Христового.

Спершу до 1492 року новий рік на Русі починався 1 березня, а потім – з 1 вересня. 1 січня вважається початком нового року з 1700 року за указом Петра Великого.

У 46 році до н. е. Юлієм Цезарем був уведений юліанський календар, який вважали тривалий час основним у християнських країнах. Саме він дає нам літочислення за старим стилем, що зберігся у православній церкві донині. З 14 лютого 1918 року ми живемо за григоріанським календарем, введеним папою Григорієм ХІІІ у 1582 році. Це – календар нового стилю.

Різниця між старим та новим стилями становила у XIX ст. 12 діб, у XX – 13 діб, вона ж збережеться упродовж усього ХХІ століття.

У російському православ’ї початком церковного новоліття вважається 1 вересня за старим стилем. Як перевести цю дату на новий стиль? Дуже просто: до неї треба додати 13 діб. Наприклад, день 1 вересня за старим стилем вважається днем преподобного Симеона Столпника і матері його Марфи, за новим стилем цей день відзначається 14 вересня.

Православна церква називає тиждень седмицею. Дні седмиці мають такі посвяти: неділю – перший день седмиці, Свята Церква присвячує споминам і прославленню Воскресіння Христового; понеділок – створеним раніш за людину Безтілесним Силам, духам, найближчим до Бога, які Він посилає на допомогу людям для досягнення спасіння; вівторок – ветхозавітним пророкам, як провісникам Царства Христового на землі; із середою та п’ятницею Церква пов’язує спомини про віддання Ісуса Христа на страждання і смерть; самі страждання і смерть, особливе поклоніння воздаючи животворящому Хресту – знаряддю рятівних страждань і спокутної смерті Спасителя. У четвер здійснюється уславлення апостолів – перших провісників Євангелія про звершену спокуту людини. У суботу закінчено сотворіння світу Богом. Цей день вказує на вічний блаженний спокій, який чекає вірних рабів Його у єднанні з Богом. Згадують і прославляють всіх у вірі померлих.

Так само, як і дні седмиці, Православна Церква присвячує особливим споминам і дні року. Кожен день у році присвячений спомину важливих подій життя Ісуса Христа та особливих милостей Божих, явлених роду християнському, або пам’яті святих угодників. Деякі з них, за значністю споминів, святкуються урочистим чином, інші менш урочисто, а деякі відправляються за звичайним добовим богослужінням. Здійснювані урочисто служби річного кола називаються святковими, а день цей називається церковним святом.

За часом свята поділяються на нерухомі і рухомі: вони приурочені до дня, інші – до числа: рухомі звершуються щороку в один і той же день; числа рухомих свят змінюються щороку. Головне з нерухомих свят – свято Різдва Христового, а з рухомих – свято Пасхи.

Християнські свята, за важливістю спом’янутих Церквою подій, поділяються на великі, середні та малі.

До великих свят належать дванадесяті і декотрі недванадесяті, а також свята на честь святих.

Дванадесяті свята

1. Вхід Господній в Єрусалим (за тиждень до Пасхи);

2. Вознесіння Господнє (у 40-й день після Пасхи);

3. П’ятидесятниця, або зішестя Святого Духа на апостолів – Трійця (у 50-й день після Пасхи);

4. Хрещення Господнє (19 січня);

5. Стрітення Господнє (15 лютого);

6. Преображення Господнє, Спас (19 серпня);

7. Здвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього (27 вересня);

8. Різдво Христове (7 січня);

9. Різдво Пресвятої Богородиці (21 вересня);

10. Введення до храму Пресвятої Діви Марії (4 грудня);

11. Благовіщення Пресвятої Богородиці (7 квітня);

12. Успіння Пресвятої Богородиці

Недванадесяті свята

1. Обрізання Господнє (14 січня);

2. Покрова Пресвятої Богородиці (14 жовтня);

3. Різдво Іоанна Предтечі (7 липня);

4. День святих першоверховних апостолів Петра та Павла (12 липня);

5. Відсічення голови Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна (11 вересня).

Особливістю дванадесятих свят є дні передсвят, після свят і віддання свята.

Передсвято, як можна зрозуміти з назви, передує святу, готуючи віруючих до його гідної зустрічі. Дванадесяті свята мають по одному дню передсвят, за винятком Різдва Христового і Богоявлення. Різдво Христове – 5 днів, а Богоявлення – 4 дні. Дні після свят продовжують свято. Кількість їх неоднакова і, залежно від наступних свят або днів посту, триває від одного до восьми (у Пасхи – сорок). Останній день після свята називається днем віддання свята і відзначається великою урочистістю богослужіння.

У цій главі ми коротко подамо усі основні нерухомі – дванадесяті і недванадесяті – церковні свята. Крім того, більш повно розповімо про головне з рухомих церковних православних свят – Пасху або Світле Христове Воскресіння, свято свят.


Дванадесяті та

недванадесяті нерухомі свята

19 січня – Хрещення, Богоявлення

Свято називається Богоявленням тому, що під час Хрещення Господа явилася світові Пресвята Трійця. Бог проголошував з небес про Сина, Син хрестився від Святого Предтечі Господнього Іоанна, і Дух Святий зійшов на Сина в образі голуба.

“Чому ж Богоявленням називають не той день, котрого Господь народився, а той, якого він хрестився? Справжній день є той самий, у який він хрестився і освятив єство вод.

Тому у це свято усі, зачерпнувши воду, приносять її додому і зберігають увесь рік, оскільки сьогодні освячені води, і відбувається явне знамення: ця вода в суті своїй не псується з часом, та, зачерпнута сьогодні, вона цілий рік, а часто два і три роки, залишається неушкодженою і свіжою, і після тривалого часу зберігання не поступається водам, що зачерпнуті щойно з джерела”. (З бесіди Іоанна Златоуста, архієпископа Константинопольського).

Господь наш Icyс Христос хрещений був у воді пророком Іоанном Хрестителем, у священній для іудеїв річці Йордан.

Сторінка: 1 2 3 4 5
завантаження...
WordPress: 23.08MB | MySQL:26 | 0,358sec