Виховний захід на тему: «ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. «ХВАЛА РУКАМ, ЩО ПАХНУТЬ ХЛІБОМ»

Мета.
Вшанування нелегкої хліборобської праці і формування в студентів поваги і любові до професії сільського трудівника.

Свято проводиться в клубі навчального закладу.

Святково прикрашена імпровізована сцена для урочистості та театралізованої частини свята. Над сценою плакат “Хвала рукам, що пахнуть хлібом”.

На авансцені збоку столик з квітами та колосками, і місця для двох ведучих.

Перед початком свята в залі грає музика, панує урочистий настрій, запрошені сідають на свої місця. У призначений час лунають позивні, які сповіщають про початок урочистості, театралізованої частини свята. На фоні мелодії звучить голос диктора:

        Нехай пісні всі милозвучні

        Для нас лунають знов і знов.

        Хай будуть в серці нерозлучні

        Надія, віра і любов.

        Хай вам сміється доля журавлина,

        Поля розлогі колосом цвітуть…


Червоні ягоди калини

        Дарує хай в щасливу путь.

На сцену виходять і сідають за столик двоє ведучих в українських народних костюмах.

Ведуча

Ми запросили всіх Вас на вечір, присвячений хлібу і нелегкій праці хлібороба, вечір підведення підсумків хліборобського року.

Сьогодні в залі зібралися ветерани праці, механізатори й тваринники, технологи полів, спеціалісти сільськогосподарського виробництва, викладачі й студенти, словом, всі ті, чия праця, знання і досвід забезпечили нам щедрий цьогорічний вжиток.

Ведучий

Ми вітаємо всіх Вас, вітаємо нашим смачним короваєм, який пахне медом, сонцем і ланами.

(На сцені з’являються дівчата в українських костюмах з

короваєм у руках. Вони йдуть між рядами в залі).

1-а дівчина

        Такий вже древній звичай хліборобський,

        Як гості завітають у наш край,

        На рушнику барвистому підносим,

        Їм запашний, український коровай.

2-а дівчина

        У цім дарунку хлібороба праця

        І будні трудові робітника,

        У нім – народу нашого гаряча,

        Дбайлива і мозолиста рука.

        У нім – минуле порохом пропахле,

        І материнська сива гіркота,

        І пам’ять про бійців, які упали,

        За те, щоб колосилися жита.

3-я дівчина

        В нім – наша дума –

        Найсвятіша правда,

        Сьогоднішній і завтрашній наш день.

        Тому й несемо

        На рушникові радо

        Наш коровай, як сонце до людей!

(Дівчата йдуть з короваєм у зал і підносять його директору. Надається слово директору).

Ведучий

        Яке це славне слово – хлібороб, –

        Що жартома ще звуть і гречкосієм,

        До слів найкращих я вписав би його,

        До тих, які ми серцем розумієм!

(Виконується пісня, танець).

Ведуча

Прекрасна, хвилююча робота ростити хліб; з маленької зернини починається він.

Ось вона – на долоні золота краплина. Кидаєш її в землю і чекаєш, чекаєш, коли з’явиться на світ зелений паросток-провісник майбутнього врожаю. Він з’являється несподівано.

Дитинно-ніжний і тендітний, довірливо простягає до сонця листочки, і життя його в твоїх руках, хліборобе. Нагодуй його, збережи його від хвороб, захисти від шкідника, викохай.

І не буде тобі спокою, доки той проросток не стане міцним стеблом, доки вщерть не наллється зерном вусатий колос.

Ведучий

Нелегкий був цьогорічний хліборобський рік. Кожен з присутніх в залі відчуває це на собі в певній мірі. Часті весняні дощі, а потім тривалий посушливий період, нестача матеріалів і їх дороговизна – все це не минуло і наше господарство. Але і в таких умовах, ми все таки маємо добрі результати. Та в цьому, безперечно, заслуга всього колективу.

( Виконується пісня.

Читається вірш.

Виконується танець.

Читається гумореска).

Ведучий

        Одвічно слався, труд людини –

        Краса її безсмертних справ.

        Я буду в колосі, в зернині

        Людських сердець гарячих сплав.

        В труді – і слава наша й доля,

        І дружби вірної тепло.

        В нім шум верстата,

        Гомін поля і пісні чисте джерело.

(Звучить пісня).

Ведуча

        Хвала труду! Він над віками,

        Як рук і мислі дивний плід,

        Піднявсь, розкрив для щастя брами,

        І звів мости в грядущий світ.

        Хвала рукам, що в небо синє

        До зір послали кораблі

        Будь славен труд!

        Будь славна мрія,

        Якою нині ми живем!

        Добро в широкім світі сієм

        І на добро врожай зберем!

(Звучить пісня)

Ведучий

        Люблю гарячу літню пору,

        Коли у полі батько й син.

        Збирають урожайне море

        Під безперервний шум машин.

        Пропахлі житом комбайнери

        Цінують кожну жнивну мить, –

        Бо золоті оці центнери –

        То чесна праця, гордість, міць.

Ведуча

Ці слова ми присвячуємо механізаторам і водіям, які працювали на збиранні зернових. Ми всіх вас вітаємо:

        Вам пісня і земне спасибі

        Невтомні руки трударів,

        Що пахнуть нафтою і хлібом.

        Цвітінням росяних полів.

(Під мелодію пісні “Хліб всьому голова” ведуча читає)

Ведуча

Завтра, як і сьогодні, і вчора, день у вашому домі почнеться зі звичного – виймете з хлібниці паляницю, відріжете скільки потрібно – і сім’я сяде снідати. Нікого не вразить звична впевненість цього жесту – ніхто не буде тягтися за крихтою, що впаде.

Скоріше здивуються, якщо хліба в хаті буде мало. Тоді хтось із молодих побіжить і купить його. І мабуть тільки хтось зі старших згадає, що так було не завжди.

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.98MB | MySQL:26 | 0,657sec