Виховний захід на тему: «ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ. «ВІЙНА – БІЛЬ НАРОДУ»

Ведучий 1

За своїми масштабами, величезними жертвами і руйнуваннями друга світова війна не знає собі рівних в історії.

Полум’я війни палало довгих шість років. Ареною збройної боротьби були території 40 країн Європи, Азії і Африки, величезні морські і океанські простори. В орбіту війни було втягнено 4/5 населення земної кулі. Війна забрала близько 60 млн жителів, в руїни були перетворені тисячі міст і сіл, значні втрати понесла духовна культура народів.

Ведучий 2

Держави фашистсько-мілітаристського блоку намагалися силою зброї прокласти шлях до світового панування, прагнули позбавити народи свободи, незалежності, в кінцевому результаті життя, кинути людство на похмуру ніч варварства і мракобісся.

Ведучий 1

Ще живі солдати, воїни доблесної армії, ті, хто виборов Перемогу. Ще й досі не висохли сльози на очах мільйонів матерів, удів і сиріт, яким завдала невправного горя жахлива війна.

Ведучий 2

Скільки б років не відходило у вічність, але людська пам’ять буде берегти в своїх глибинах те, що змушує серце не лише озватися радістю, а й здригнутися від невимовного болю, співчуття до тих, чиє життя було жорстоко обірване чи осиротіло. І тоді озиватимуться в пам’яті відлуння розстрілів, плачі катованих дітей і матерів. І вогонь нечуваних пожарищ обпікатиме людську совість… Бо народна біда ніколи не забувається, застерігає, навчає бути пильними, чесними перед героями днів минулих.

(Звучить пісня “День Победы” сл. В. Харитонова,

муз. Д. Тухманова)

Ведучий 1

Перемога! Це великий день. Він – пам’ятник загиблим, нагорода живим. Свято людини і людяності, загальна слава тих, хто захищав Сталінград і брав Берлін, воював, орав, будував.

Читець

        В дні травневі мріями багаті,

        Коли щастя хлюпає з пісень,

        Ми щороку зустрічаємо свято –

        Перемоги радісної день.

    Найперше згадаймо на святі гучному вічно живих.         Вони не прийшли. Повернулись додому легенди про них.

    У землях далеких покрили їх трави братських могил.

    На тихім Дунаї, на кручах Морави, на сопках Курил.

Ведучий 1

І сьогодні, напередодні 62 річниці Перемоги у війні з німецьким фашизмом, ми не можемо не згадати тих, хто не дожив до того квітучого травня, хто поліг у битвах з фашизмом за наше з вами щастя, і учасників війни, які ще живуть поряд з нами.

(Звучить пісня В. Висоцького “Братские могилы”)

Класний керівник

        Що ви знали, солдати, як впали?

        Що уміли і що ви мали?

        Ви в атаку бігли по полю,

        І косили вас кулі додолу…

        Ви кричали “УРА !” – і вмирали,

        І земля вас у себе приймала.

        Що ви знали, хлоп’ята милі?

        Ви голитися ще не вміли,

        Ваші руки були ще дитячі,

        А серце добротою зрячі.

        Ви не встигли навіть спитати:

        “Так навіщо ж ці війни прокляті?”

        Ви вмирали так просто і тихо,

        Заслонивши собою лихо,

        Підтерши планету плечима.

        Ви навіки лишились живими…

        Обеліски стоять над шляхами,

        І в скорботі схиляються мами.

Ведучий 2

П Е Р Е М О Г А !.. У неї безліч граней, і будь-яка – предмет досліджень і роздумів.

Ведучий 1


Радянського підлітка і його брата пригнали в табір смерті. Давайте на мить перенесемося пам’яттю в ті далекі роки і станемо на його місце – що повинен пережити він, відірваний від сім’ї, рідної землі, беззахисний, ще майже не знаючий життя?

Біля входу гітлерівець, який вже здійснив не одне вбивство, заявив: “Москва скоро впаде і Гітлер буде виступати в ній”. І підліток, який був на краю загибелі, відповів: “Мені 14 років, а моєму братові 11, Москва не впаде, а Гітлер не буде там виступати!”.

Ведучий 2

У чому джерело цього подвигу? Про це вже говорилося багато і ще більше можна сказати. Але визначимо коротко: віра в правоту і справедливість своєї справи. У те, що людина народжується для свободи, творення, щастя, а не для приниження, дотримання принципу: “Моя хата скраю…”. У тому, що справжній людині потрібні крила, а не хребет рептилії, факел шукаючого розуму, а не палиця дикуна.

Ведучий 1


Розпочинаючи війну проти СРСР, нацисти поставили перед собою мету винищити росіян, українців, білорусів і інші народи Радянського Союзу, віднесені ними до “неповноцінних”, “нижчих” рас.

Факт навмисного винищення цілих націй, народів, зафіксований вироком Нюрнберзького трибуналу: “Із наданих нам доказів є явним, говориться в ньому, що в усякому разі на Сході масові вбивства і звірства здійснювалися не лише з метою придушення опозиції і опору німецьким окупаційним військам. У Польщі, Радянському Союзі ці злочини є частиною плану, який полягав у намірах позбутися місцевого населення шляхом вигнання його і знищення для того, щоб колонізувати території, що звільнилися німцями”.

Читець

        Суди, народе мій суди

        Тевтонів чорної ватаги…

        За глум над матір’ю – суди,

        Суди за смерть та за зневагу!

        Суди, щоб стигнула у п’ятах

        Відплата кату на землі,

        Суди, щоб виродків проклятих

        Привела Правда до петлі.

        Суди їх карою навічно,

        Щоб поколінням пам’яталось.

        Суди, щоб гордо, чоловічно,

        Життя над смертю засміялось.

Ведучий 2

Німецькі фашисти знищували радянських людей, не дивлячись на стать, вік, професію. Адже об’єктом нацистського геноциду була людина – представник народу, приреченого на знищення.

Нацисти створили широко розгалужений апарат терору, сітку концентраційних таборів. Ще в 1939 році вони створили шість великих концтаборів у Німеччині: Дахау, Заксенхаузен, Бухенвальд, Флоссенбург, Нейенгамме, Равенсбрюк. У роки війни число їх в’язнів збільшилося в два–чотири рази.

На території окупованих країн створювались табори смерті. До 1942 року уже існувало дев’ять таких таборів: Маутхаузен, Освенцім, Гузен. Натцвейлер, Гросс-Розен, Майданек, Нідеркаген, Штуттхоф, Арбайтедорф.

Читець

Вірш М. Петренка “Спогад перед музеєм дитячого взуття в Освенцімі”

        Безсмертні тільки діти і тварини…

        Тварини – так. І діти, певно, теж.

        Всевладний досвід мимо, мимо лине

        На крилах закривавлених.


        І все ж лишає таємничу шпарку.

        Заглянь – і будеш знати: так чи ні?

        Веде жандарм на повідку вівчарку,

        Бреде колона по сухій стерні.

        О, тут замало істин і теорій.

        – Дітей – праворуч!.. Так, сюди, сюди!..

        Димить, димить над світом крематорій

        Провісником всевладної біди.

        – Роззутися!.. – І знову окрик зичний –

        Роззутися і віднести на склад!..

        Стають в ряди безсмертні черевички.

        Сандалі, шути – у безсмертний ряд.


        Димить в зубах есесівських цигарка,

        Димить труба – он там, за ворітьми.

        Прощається з колоною вівчарка,

        Безсмертна – із безсмертними дітьми.

Ведучий 1

У 1941–1942 роках розпочалося спорудження трьох таких гігантських таборів на території Радянського Союзу: під Ригою, біля Львова, в Києві.

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 23.11MB | MySQL:26 | 0,576sec