Виховний захід на тему: «ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ. «УКРАЇНО, ВІЛЬНА, СУВЕРЕННА, ТИ В МОЄМУ СЕРЦІ НАЗАВЖДИ»

(Звукозапис пісні “Україна” ( сл. і муз. Т. Петриненка)

Ведучий 1 (з-за сцени):

        Вже кілька закривавлених століть

        Тебе, Вкраїно, імені лишали…

        То ж встаньмо, браття, в цю урочисту мить,

        Внесіте прапор Вільної Держави.

(Студент виносить прапор України).

Ведучий 1

        Шановні друзі, всі присутні!

        Батьки соьгоднішні й майбутні!

        З найкращим святом на землі

        Дозвольте всіх вас привітати.

        Про Україну, вільну, суверенну,

        Що 16 років впевненно і творчо

        Крокує у своє щасливе майбуття,

        Ми хочемо сьогодні розказати.

        Гостей дорогих

        Ми вітаємо щиро,

        Стрічаємо з хлібом,

        Любов’ю і миром.

(Троє студентів виконують хореографічну композицію “Ласкаво просимо”. Виходять по одному ведучі під звукозапис урочистої мелодії)

Ведучий 1

XXI століття!.. Незвідане, творчо-прекрасне, сповнене надій, пошуку, романтики, досліджень, розкрило свої обійми перед людством, перед кожним з нас, перед нашою ненькою-Україною.

Ведучий 2

Україно! На порозі Третього тисячоліття ти постала самостійною, соборною, демократичною державою… Це – реальний вияв жагучої мрії мільйонів полеглих борців за твою волю упродовж багатьох віків минулого тисячоліття.

Ведучий 3

Україно! Ти відродилася із попелу втрат, пороху віків, з предковічної надії та одвічної боротьби свого народу.

Ведучий 4

Україно! Птахом-феніксом постала ти, звільнившись з колоніальних імперських пут, 16 років, долаючи незгоди, будуєш ти щасливе майбуття, і стоїш тепер, молода і прекрасна перед здивованим світом і дарованою тобі вічністю, свята і невмируща, наша ненько- Україна.

(Вокальний ансамбль студентів виконує пісню “Дороги іншої немає” (сл. і муз. Т. Петриненка)

Ведучий 1

        Україно моя! Суверенна і вільна держава,

        16 років крокуєш вперед і квітуєш, мов сад,

        Син я твій, громадянин я твій, моя люба,

        Вчитись, діять, творити для тебе я завжди буду рад.

Ведучий 2

        Україно моя! Віками незгод

        Ти до мрії ішла по дорозі тернистій.

        16 років великий, розкутий народ

        Пісню волі співа, як гімн урочистий.

Ведучий 3

        Україно моя! Дзвінка, молода,

        Ти у дружбі незламній береш свої сили,

        І мелодії вічних симфоній труда

        Ми сприймаєм як стяг громадян України.

Ведучий 4

        Україно моя! Хлібосільна завжди,

        16 років цвітеш, незалежна і вільна,

        Я з тобою пов’язую долю свою,

        Щастя, радість – моя Батьківщино!

Ведучий 1

День незалежності увійшов у нашу плоть і кров, у все наше буття.

Читець 1
(під звукозапис ліричної мелодії)

        Україно! Дорога моя Батьківщино!

        Люблю тебе усією душею,

        З тобою пов’язую долю свою,

        Мені у житті більш нічого не треба,

        Домівка матусі, волошки в житах,

        Вишневий світанок, полив’яне небо,

        І сиза роса по траві при шляхах.

        Таке тут все миле, доступне і гідне –

        Високі тополі і тихе село…

        Таке сокровенне, насущне і рідне,

        Воно в мою душу навіки взросло.

        Коралі калини і мамині очі,

        І доля – з лелечого наче крила…

        Я більшого щастя на світі не хочу,

        Щоб лиш Україна міцніла, жила.

(Виконується пісня “Україночка” сл. А. Демиденка,

муз. Г. Татарченка)

У виконанні студентів інсценізується легенда про Україну.

Сидить Господь Бог, заходять представники народів:

– Всевишній! Ми – представники народів – прийшли
до Вас, щоб визначитися, яку нам землю обирати і як її назвати?

– Ви хто такі?

– Фанцузи.

То й хай ваша земля називається Франція.

– Ви хто такі?

– Греки.

– То хай ваша країна буде Греція.

– Ви хто такі?

– Німці.

– То хай ваша земля буде Німеччина.

– Ви хто такі?

– Болгари.

– Хай ваша країна буде Болгарія.

– Ви хто такі?

– Ми – євреї.

– Ви жили в раю, у вас було все: і достаток, і мудрі пророки, але ви не уміли цього шанувати – то будете від тепер називатися країною Ізраїль, тобто вигнані з раю.

– А це чиє убоге і горде дівча?

– Я – українка.

– А ви – дуже працьовиті і мужні люди. Вам жити в раю, і держава ваша буде називатися Україна. Але, щоб справді бути такою країною, треба пройти через важкі випробування війнами і холодом, голодом і хворобами, стихіями і всілякими негараздами. Чи готовий твій народ?

– Готовий!

– То ж несіть з честю це ім’я – Україна!

Ведучий 2

Тяжко повертає собі народ України духовне здоров’я, жадане й драматичне його очищення, гірке його воскресіння.

(Входять читці)

Читець 2

    Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

    Я питаю в книжок, розкриваюсь на кожній сторінці –

    Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

    Коли ми перестали гордитись, що ми українці!

    І що є в нас душа, повна власних чеснот і
щедрот,

    І що у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється

    І що ми в Україні – таки ж український народ,

    А не просто населення, як це у звітах дається.

    Я до тебе скажу і до кожного з нас: – Говори!

    Говорімо усі, хоч ми добре навчились мовчати.

    Запитаймо у себе: відколи, з якої пори

    Почали українці себе у собі забувати?

    Запитаймо й про те, як ми дружно прийшли до буття,

    У якому свідомості наші збагнути не змога,

    Чом солодший од меду нам видався чад забуття

    Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок од порога?

Читець 3

    Українці мої! Як гірчать мені класні слова…

    Добре знаю, що й вам вони теж не солодкі гостинці,

    Але мушу казати, бо серце, мов свічка, вплива,

    Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

    І тоді в мене ниє крамоли осколок тупий,

    Мене думка одна обсідає і душить на славу:

    Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи,

    Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

    Українці мої? Дай вам, боже, і щастя і сил,

    Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.

    Тільки хто ж і колись небо прихилить до наших могил

    Як не зраджена вами, зневажана вами Вкраїна…

Ведучий 3

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні!

Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Ведучий 4

Мати – земле моя! У біло-рожевому вінку з весняних квітів, у смерековій накидці із зелених шат, у золотому багрянці щедрої осені – ти завжди прекрасна!

Ведучий 1

Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, як барва зоріє із зажури поліських
озер, що чистими очима довірливо дивляться на світ, виростає недосяжно на повен зріст із карпатських верховин.

Ведучий 2

Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, Україна – це мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

(Звукозапис пісні “Зеленеє жито”, народна пісня)

Ведучий 3

Пам’ятаймо, що відродження народної духовності є однією з найважливіших умов становлення народу України як
нації. Вічний символ українства – золотий колосок пшениці, що тягнеться до чистого неба, сьогодні повинен бути символом миру, злагоди, доброти, милосердя, людяності. У цьому буде вся сила, святість, цінність нашої духовності.

Ведучий 4

Першим духовним центром для кожного з нас виступає родина.

Українська традиційна родина – це золотий осередок суспільства, міць якого і стабільна домашня опіка над дітьми зумовлюють силу народу, нації, держави. То ж треба турбуватися про них, щоб не було, як в наших Кайдашів.

(Студенти виконують сценку з “Кайдашевої сім’ї”)

Читець 4

        На всі світи й віки озирнись,

        Де слово вперше вимовив колись,

        Де пісня мамина і пестила і гріла,

        Ввійшла, життям і в душу, і у тіло,

        Живила серце соком
калиновим,

        А коли виріс, стала на порозі

        Водою й хлібом житньої зорі.

        Не дай же їй сліпим метеоритом

        Хай ще гарячим пролетить над світом,

        Не дай умерти серед нас живих.

        Хоч скільки б там не обсідало лихо,

        Не дай забутися з якого роду,

        З якого кореню ми в світі почались.

(Звучить початок пісні “Роде наш красний”)

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 23.03MB | MySQL:26 | 0,569sec