Виховний захід на тему: «ДЕНЬ МАТЕРІ. «МАТИ – БЕРЕГИНЯ РОДУ»

Мета. Виховувати в студентів любов до матері, батьківщини, Матері Божої. Прищеплювати любов та повагу до старшого покоління.

Куратор

Шановні гості, сьогодні виховна година присвячена найдорожчій людині для кожного з нас – матері.

Ведуча

Мама, матуся, ненька – скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. І справді, час рікою пливе, але вороття назад немає. І скільки не було б нам: 5, 25 чи 50 – завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.

Мама… Одне єдине слово, але скільки воно значить для кожного з нас. Скільки в цьому слові ніжності, ласки, доброти. Нема друга ближчого і ріднішого, ніж мати. Всі наші радощі і печалі, мрії і прагнення разом з нею.

Ведучий

Мати… Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина.

“Мамо” – це слово, яке найчастіше повторює людина в хвилину страждань і горя. І кожен несе в собі любов до своєї матері.

Із-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,

Шумлять осокори, весняно зітхають гаї.

А мати рідненька стоїть на високім порозі

Та й думає мати: “Як маються діти мої ?”

(Звучить пісня “Пісня про рушник”)

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

І водила мене у поля край села.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала.

І рушник вишиваний на щастя дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушникові оживе все знайоме
до болю:

І дитинство, й розлука, і твоя материнська любов.

Ведуча

З давніх-давен дітей гойдали в колисках, виготовлених з лози. В Україні існував звичай: коли дитина виросте колиску не викидали, її берегли доти в цій оселі, поки жили люди. Лагідний материнський наспів засівав дитячу душу, любов до людей, до природи, до всього живого, до рідного краю.

Читець

            Пам’ятай ночами,

            Як ти був маленьким

            Мати називала

            Сином дорогеньким.

            Підростеш ти, сину,

            Вивчиш рідну мову.

            Не забудь, дитино,

            Пісню колискову,

            Підростеш, як колос,

            Підеш поміж люди, –

            Мамин рідний голос

            Все з тобою буде.

            Батьківські турботи.

            Сад, і ліс, і поле…

            Не цурайсь роботи

            У житті ніколи

            Не забудь стежину

            В рідний край, до хати,

            В будь-яку годину

            Мати буде ждати.

Пісня “Співай моя мамо”

            Як мама заспіває навесні –

            Летять мов гуси-лебеді пісні.

            І пролісок виходить на галяви,

            І навкруги тоді все розцвітає,

            Як мама заспіває навесні.

                Приспів

            Співай, моя мамо,

            Співай, моя рідна.

            Ти в мене на світі одна.

            У сивій завії мелодія срібна

            Свята, як твоя сивина.


            Як мама синім літом заспіва,

            То жайворонки просять на жнива.

            Дзвенить тоді земля наша багата,

            Літають попід вікна ластів’ята,

            Як мама синім літом заспіва.

                Приспів

            Співай, моя мамо,

            Співай, моя рідна.

            Ти в мене на світі одна.

            У сивій завії мелодія срібна

            Свята, як твоя сивина.

            Як мама заспіває восени,

            Курличуть журавлі за ворітьми.

            І котиться весілля нашим краєм,

            І пахне за столами короваєм,

            Як мама заспіває восени.

                Приспів

            Співай, моя мамо,

            Співай, моя рідна.

            Ти в мене на світі одна.

            У сивій завії мелодія срібна

            Свята, як твоя сивина

            Як мама заспіва серед зими,

            Блукає заметіль за ворітьми.

            Барвінок тоді проситься до хати,

            Щедрують попід вікнами дівчата.

            Як мама заспіва серед зими.

                Приспів

            Співай, моя мамо,

            Співай, моя рідна.

            Ти в мене на світі одна.

            У сивій завії мелодія срібна

            Свята, як твоя сивина.

Ведучий

Тема материнства є одвічною темою в літературі.

Немає такого поета чи письменника, який би не присвячував вірші матері. Згадаймо Т. Шевченка, Л. Українку, М. Рильського, Л. Костенко, В. Симоненка. У їх творах образ матері – це символ чистоти, дівочої непорочності та доброти, страдниці, яка весь тягар життя несла на своїх дужих плечах.

Хто краще сказав про святість і високе покликання материнства, ніж Т. Шевченко?

            У нашім краї на землі

            Нічого кращого немає

            Як тая мати молодая

            З малим дитяточком своїм.

Сторінка: 1 2 3 4
завантаження...
WordPress: 23MB | MySQL:26 | 2,234sec