Виховний захід на тему: «ДЕНЬ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ. «ЧОРНОБИЛЬСЬКІ ДЗВОНИ»

Мета. Поглибити знання студентів про трагічні події весни 1986 року. Домогтись розуміння ними трагедії та героїзму простих людей, долі яких злилися з Чорнобилем. Висвітлити уроки, які дав Чорнобиль та наслідки для кількох поколінь українців.

Вступне слово

Куратор

Шановні викладачі! Шановні студенти! Сьогодні ми проведемо виховну годину на тему “Чорнобильські дзвони”.

Ту мирну весняну ніч на берегах Припяті люди ніколи не забудуть. Вона була, як нині усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки, всім ще звечора жадалося отримати від природи хорошу погоду.

Проте в ту саму ніч, із 25 на 26 квітня, відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік часу пішов на години, хвилини і секунди.

О 1-й годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полумя розірвало нічну темряву.

Жорстока боротьба з вогнем продовжувалась багато годин. Сили невблаганно танули. Невидима, нечутна радіація косила людей. Ще не були з’ясовані масштаби катастрофи.

Поки у високих кабінетах обмірковувалися можливі наслідки, під згубним радіоактивним фоном жили і працювали люди. Йшли приготування до Першотравневого свята. Міста і села жили звичайним життям, тільки чомусь оголосили, щоб менше перебували люди на вулиці. З великою галасливістю пройшли у містах першотравневі демонстрації, а у Києві стартувала велогонка світу. Лише 2 травня почалась евакуація населення з 10-ти кілометрової зони.

У країні з обовязковою загальною освітою панує навдивовиж загальна неосвіченість. Широкий загал нічого не знає про шкідливість хімічних речовин та фізичних явищ.

Гірко нині усвідомлювати, що якби у нас справді в пошані була наука, вибух четвертого реактора міг би обійтися нам меншими витратами. На превеликий жаль, ціна трагедії надто значна.

У диявольському казані Чорнобиля згоріли не лише наївні уявлення про перемогу над силами природи. Тут перетворилися на попіл людські долі, сподівання на щастя, сама воля до життя.

У числі жертв Чорнобиля не лише полеглі пожежники й покалічені ліквідатори, а й той чоловік, що 3 травня раптово помер у своїй машині і молода вродлива жінка, що недавно без видимої причини вистрибнула з вікна своєї квартири, й багато інших. Від тої миті, що чітко розділила наші долі, минув 21 рік. Сумний ювілей.

Аварію на Чорнобильській АЕС вважають безпрецедентною за масштабами і наслідками техногенною катастрофою.

Крім республік колишнього Радянського Союзу (передусім це Україна, Білорусь, Росія), підвищення радіаційного фону також спостерігалось у Швеції, Норвегії, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Фінляндії, Англії, Данії, Бельгії, Туреччині, Іспанії, Канаді, США.

Сьогодні увесь світ знає про ту виняткову місію, яку взяли на себе під час подолання ядерної стихії працівники пожежної охорони. Через пекло Чорнобиля пройшли 6217 пожежників з усіх областей України.

Внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні радіоактивно забруднена площа становить понад 54,6 тис. км2. До зон радіоактивного забруднення належать 2293 населених пункти, з яких 76 – були в зоні відчуження, 92 – в зоні безумовного відселення та 835 – в зоні гарантованого добровільного відселення. Із 76 населених пунктів населення було евакуйовано в перші дні після аварії, а у зони безумовного відселення необхідно було переселити 18147 сімей та значну кількість із зони гарантованого добровільного відселення. Нині площа території зони відчуження і зони безумовного відселення становить 260 тис. га, з яких майже 126 тис. га – лісові масиви.

Холодна статистика свідчить, що від цієї катастрофи постраждали 3,2 млн. українців, серед них 1 млн. дітей.

Однак, ми знаємо, що трагедія зачепила долю кожного з нас, сколихнула життєве дерево пятдесятимільйонного народу.

Ще й сьогодні ми не можемо сповна оцінити й осмислити наслідки фатального вибуху, щоб спрогнозувати його відлуння в майбутньому. Знаємо тільки: це – назавжди.

Звучать позивні приспіву пісні “Київський вальс”. На сцену виходить ансамбль читців у світлому вбранні. Сцена висвітлена.

Читець 1

            Пригріло сонце з високості,

            Сади вишневі розцвіли.

            Піду на пасіку у гості

            До благоліпної бджоли.

Читець 2

            Які труди, які старання!

            І ні хвилини для розмов

            Все – прилітання, відлітання

            Без будь-яких перебудов.

Читець 3

            Кажу бджолі: остерігайся,

            Хімічну труту обійди,

            А там старайся й не здавайся,

            То й будуть воски і меди

Читець 4

Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню.

Ансамбль читців повільно сходить зі сцени.

Виконується пісня “Київський вальс” на сл. А. Малишка,

муз. П. Майбороди.

Пісня повільно стихає. На сцену виходить ансамбль читців у темному одязі. Освітлення сцени змінюється, звучить тривожна музика.

Читець 1

            Я раював і тихо вірив:

            Не вмре бджолине ремесло,

            Та струсонулося на вітрі

            Страшне Чорнобильське число.

Читець 2

26 квітня 1986 року, 01 година 23 хвилини. Вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції.

Читець 3

Досвітню тишу на річці Гриорці порушили собаки. Якимось своїм телепатичним способом чотириногі дізналися про тяжку і непоправну біду, що спіткала рід людський. Вони вили, скавчали, тоненько дзявкотіли. Спросоння ніхто нічого не міг зрозуміти. А то рвонув четвертий реактор.

Якби ми розуміли мову тварин, вже тієї миті довідалися б, що віднині наша земля вже не та, не ті вода й повітря. Все стало ворожим, навколо – смерть. Без смаку, кольору, запаху.

Читець 4

Ніч з 25 на 26 квітня, 01 година 23 хвилини 43 секунди. Відбулися два вибухи. Над блоком злетіли дві іскри та куски предметів, які горіли. Частина з них упала на дах машинного залу. Почалась пожежа.

Тривожна музика повільно стихає, на сцену виходить мати:

        Після зойкнула земля гаїним криком:

        – Сину, вбережи і захисти!

        Вийшла мати із іконним ликом:

        – Йди, синочок. Хто ж, коли не ти?

        Спалахнуло небо, впало крижнем:

        – Сину, вбережи і захисти!

        Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

        – Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

Поступово освітлюється сцена.

Читець 4

Після одержання сигналу тривоги до місця вибуху виїхала пожежна автоцистерна, насосна станція, пожежний автомобіль на чолі з начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком. 01 година 30 хвилин. Лейтенант прибув на обєкт, правильно оцінив ситуацію в умовах високого рівня радіації, забезпечив успішне гасіння.

Читець 5

1 годину і 20 хвилин перебував Володимир Правик у смертельних променях радіації. Цього часу було достатньо, щоб обірвати його коротке життя. Залишились його мати, дружина, донечка, товариші і листи, багато листів. Ось уривок із деяких.

Читець 6

Добрий день, дорогі мої… Живу я добре. Поселили нас в інституті – клініці для огляду. Як ви знаєте, тут всі, хто був тоді, так що мені весело, адже мій караул увесь при мені. Ходимо, гуляємо вечорами, милуємося вечірньою Москвою. Одне погано, що милуватися доводиться із вікна і, напевне, місяців півтора-два. Такі тут закони. Поки все не обстежать – не випишуть… Ти читаєш цього листа і плачеш. Не треба, витри сльози. Все обійшлося добре. Ми ще 100 років проживемо…

Твій навіки Володя. Травень 1986 року, шоста клінічна лікарня.

Читець 1

Скільки потрібно мужності, щоб так спокійно вимовити своє останнє слово прощання.

Читець 2

            Лейтенанти – мужність і звитяга,

            Від землі ви набирали сили…

            Ще далеко десь до саркофага,

            Та вогонь життям ви зупинили.

Читець 3

            Не мислячи про пишні фоліанти,

            Впліта Вітчизна квіти у вінок

            Вам, хлопчики, герої-лейтенанти

            Володя Правик, Віктор Кібенюк.

Читець 4

            Героям людського горіння

            Не буде забуття, бо день по дню,

            Зближаючи тривожні покоління,

            Знов молодість на лінії вогню.

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 23.04MB | MySQL:26 | 0,353sec