Виховний захід на тему: Бути на Землі Людиною

Мета: навчати учнів оволодівати спілкуванню та навичкам взаємної допомоги, вмінню радіти успіхам ближніх та поділяти їх труднощі.

Обладнання: костюми для учнів, які братимуть участь в інсценуванні (Діогена та Прометея).

Хід заняття

На класній дошці написано епіграф заняття:

Ти знаєш що ти — Людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя— єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

 

Слово психолога.

Проблема Людини і людяності хвилювала людство в усі часи. Ще в V ст. до Різдва Христового китайський філософ Конфуцій писав про те, що потрібно виховувати в собі людяність та доброзичливість.    

Виховувати людяність — це оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємної допомоги, радіти успіхам ближніх та поділяти їх скорботу, любити та жертвувати, плакати та сміятися, переживати та сподіватися. Тільки людяність і ніщо інше є ідеальною формою співжиття. Щоб опанувати людяністю, стверджував Конфуцій, не треба злітати. Достоєвський згодом із цього приводу писав, що дуже легко любити все людство, а ось сусіда любити важко.

Ми всі з’явились на світ одне для одного. Тільки разом, допомагаючи й турбуючись одне про одного, ми можемо піднімати самих себе на п’єдестал людяності. Чим ми добріші до людей, чим більше провин їм прощаємо, більше їх жаліємо, а не судимо, тим краще для нас.

Дивують часи стародавніх Греції та Риму, Які різні таланти виявляли тоді зовсім молоді люди! Олександр Македонський, письменник і великий полководець, у двадцять років розпочав завоювання Сходу. В цьому ж віці Сципіон і Ганнібал укладали великі проекти і здійснювали великі задуми. Ще не дійшовши змужнілості, Помпей, переможець у Європі, Азії і Африці, покрив своєю славою світ. То як же ті греки й римляни, заразом письменники, промовці, полководці й державні діячі, робилися здатними до всіх найрізніших урядів своєї республіки, виконували їх і часто навіть зрікалися їх у такому віці, коли жоден громадянин не спроможний був би тепер їх відбудувати? Може, колишні люди відрізнялися від теперешніх? Може, організація їх була довершеніша? Безперечно— ні; бо в науках і мистецтвах мореплавства, фізики, годинникарства, математики тощо новітні люди переважають давніх.

«Отже, ту вишуканість у моралі, політиці й законодавстві, яку ці останні так довго зберігали, слід розглядати як наслідок їхнього виховання»,— писав визначний французький філософ, просвітитель і матеріаліст XVIII століття Гельвецій. Майже через два століття потому Василь Сухомлинський скаже, що бути справжньою людиною — це означає віддавати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивими, духовно багатими, щоб у кожної людини, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишалося щось хороше від тебе, від твоєї душі.

 

Психолог.

Ми забули про людяність — і це забуття призвело до бездуховності, безвір’я, страшних злочинів, невиліковних захворювань, сліз, горя, завело нас у глухомань.

 

Виступ учня-читця.

1-й учень

Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на, них зубів

А ти, що людям доброго зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

Чого мовчиш?

Подумай і збагни,

Але уже з низької висоти,

І зваж, і переваж; а хто є ти?

І зваживши, нікого не вини,

А сам в своє більмо душі заглянь,

Чи там хоч раз добром світила рань

І променем зорилася святим?

І ти збагнеш, що до твоїх страждань

Не відгукнеться й власна глухомань,

А ти шукаєш в людях доброти.

 

 

Психолог.

Леоніду Первомайському належать такі чудові рядки: «Я винний втому, що світ не кращий…» Чи задумувались ми над тим, що Кожний з нас винний втому, що діється навколо нас. Ні, ми думаємо, що це світ завинив перед нами, зустрів наш прихід невмитим. Ми ж мали народитися для любові, щастя й сонця досхочу, а бачимо світ у плямах крові й по горло в людському плачі.

В погоні за матеріальними благами ми втратили людину. Ми, мабуть, забули, що за гроші можна придбати:

Ліжко, але не сон.

Книги, але не розум.

Ліки, але не здоров’я.

Розкіш, але не культуру.

Прикраси, але не красу.

Розваги, але не кохання.

Добробут, але не щастя.

Максим Горький якось сказав, що диваки прикрашають світ.

 

Наперед виходить Діоген . Далі відбувається невеличке інсценування.

 

Інсценування «Диваки — рятівники світу».

Психолог. Ось, погляньте, це, мабуть, один із тих диваків, який з’явився, щоб прикрасити наш світ.

1-й учень. Він із ліхтарем удень!    

2-й учень. Хто ти і що шукаєш у нашому храмі науки серед білого дня з ліхтарем?

Діоген. Я грецький філософ і прийшов до вас з IV століття до вашої ери. Я шукаю людину!

1-й учень. Ну й дивак! Він шукає людину, а хіба ж ти не зустрів по дорозі сюди тисячі людей? Хіба ж ти без ліхтаря не бачиш, яка перенаселена наша планета. Куди б не пішов чи поїхав, то ніде розминутися з людьми.

Діоген. Так, я бачу, що всі ви маєте вигляд людей. Але мати вигляд неважко, а от бути людиною дуже важко. Що значить бути людиною?

2-й учень . Бути благородним.

1-й учень. Горіти заради іншого, як горить свічка.

2-й учень. Бути надією для будь-якого подорожнього.

1-й учень. Допомагати іншим, турбуватися один про одного.

2-й учень. Допомагати кожному в біді.

 

Психолог. Творити добро, примножувати кількість щасливих людей на Землі. Не бути слабодухими, безпринципними: ніколи не дозволяти заворушитись у душі мерзенному черв’ячку, ім’я якому «моя хата скраю». Не бути байдужим.

Один філософ сказав: «Бійтесь байдужих. Вони не зраджують і не вбивають, але за їхньою мовчазною згодою відбувається і те й інше».

Діоген. В усі епохи були справжні Люди. Історія Риму знає багато прикладів благородства і щиросердя, інакше кажучи — величі душі. Коли Сципіон отримав перемогу в Іспанії, серед узятих в полон виявилась юна принцеса рідкісної краси, яка незабаром мала вийти заміж за знатного співвітчизника. Сципіон також був юний, гарний, неодружений ідо того ж переможець. Але він наказав, щоб за принцесою доглядали не гірше, ніж у рідному домі, і як тільки він розшукав її нареченого, віддав йому принцесу, а гроші, які прислав її батько як викуп, віддав їй у придане. Він покорив Іспанію не тільки зброєю, але і своїм благородством.

1-й учень. Діоген, в наш час також є багато прекрасних і благородних людей. Я хочу розповісти про одного вчителя військової справи. Його звали Юрій Лелюков. Старший лейтенант прикордонних військ у запасі. Він показував старшокласникам, як поводитися з гранатою. Привів її в бойову

готовність і раптом побачив димок. Зрозумів: в його руках не навчальна, а бойова граната. До вибуху залишилось 4 секунди. Можна було кинути гранату на подвір’я через вікно, але там шеренгою йшли на обід першокласники, а в класі також сиділо двадцять шість учнів. Щоб урятувати їх, він прийняв єдине правильне рішення кинувся в куток, нагнувся і міцно притиснув гранату до свого тіла. І в ту хвилину — вибух. Юрій Лелюков виконав перед людьми свій найвищий людський обов’язок — пожертвував собою, щоб врятувати інших.

Діоген. Я зворушений. Я ще не бачу у вас вад і заповідаю вам: будьте Людьми, а я піду шукати далі.

 

Наперед виходить Прометей.

Прометей. Колись я подарував вам вогонь. Сьогодні я спустився з Олімпу, щоб запропонувати вам дві дороги. Куди вони ведуть, я. скажу пізніше, коли ви їх оберете. Перша дорога — вузька, крута, безводна, поросла чагарниками і повна небезпек. Тільки в кінці вона стає рівною, гладенькою, з родючими гаями. Друга дорога — гладенька, поросла квітами, повна насолод, лише в кінці вона стає вузькою, крутою, кам’янистою, небезпечною. Перша — дорога волі, друга — рабства. Яку дорогу ви обираєте?

1-й та 2-й учні. Ми обираємо першу дорогу.

Прометей. А чому ж вона така важка?    

1-й
учень. Справжньою людиною можна стати лише тоді, коли зрозумієш, що таке «важко». Не йди легким шляхом. Іди найважчим. Подолання труднощів підносить людину. Постав над собою хоч сто вчителів — вони будуть безсилі; якщо ти сам не зможеш примусити себе й вимагати від себе.

Інсценування закінчується.

 

Психолог.

Ніщо вжитті не дається без поту і праці. Людина, яка з дитинства навчилась долати перешкоди, допомагати іншим, не піддаватися легким спокусам, перемагати власні лінощі (а перемога над собою — це найбільша перемога), зможе стати Людиною, а шлях розваг і насолод обов’язково згубить людину.

Ми часто нарікаємо на дорогу, якою йдемо, на обставини, що склалися, на людей, які оточують нас. Ми забуваємо, що починати потрібно із себе і все шукати в собі.

 

Виступ учня-читця.

3-й учень

Ти — сам загадка.

Відгадай себе,

І все, мабуть, тоді на місце стане.

Червоне, біле, ніжно-голубе,


Відкриється за шторою туману.

В твоїх очах світає небокрай,

А дум плоди, мов яблука на вітах…

Насамперед, себе ти розгадай,

Коли ти хочеш інших зрозуміти.

 

Психолог.

Справжня духовність — у самовіддачі. Даруйте людям радість, робіть їм добро, не чекаючи віддачі. Робіть добро тим, з ким ви, можливо, зустрінетесь раз ужитті. Пам’ятайте, що все повертається, як бумеранг. Добро — добром, зло — злом.

 

Виступ учня-читця.

4-й учень

Я вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніше злого,

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Я вірю в силу доброти,

Що на торжку не продається,

Що кривди розбива пласти,

Красою тулиться до серця.

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящих,

Що хоче, щоб і я, іти,

І все було у світі кращим.

 

Заключне слово психолога.

В будь-яких життєвих ситуаціях залишайтеся на висоті, будьте Людиною. Ніколи не втрачайте віри. Життя наше смугасте і в ньому чергуються успіхи і невдачі, злети і падіння. У царя Соломона, якого називали мудрим, була каблучка, на якій було вирізьблено: «Усе минає». Пам’ятайте це і дотримуйтесь золотої середини, тому що радість не вічна і сум не вічний.

Пам’ятайте добро. Можна забути того, з ким разом сміялися, але ніколи не забувайте того, з ким разом плакали. Будьте вищі від усіляких пліток, заздрощів, дрібних інтриг, образ. Найкращі ліки від образи — прощення. Навчіться прощати всім, а собі ніколи. Не втрачайте самоповаги, умійте володіти собою. Перш ніж щось сказати погане, згадайте, що найкраще слово те, яке не сказане. Найкоротша відстань між людьми — посмішка. Частіше посміхайтесь. Якщо вам погано, то це не привід, щоб завдати страждань іншим.

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,324sec