Виховна година на тему: РІДНА ХАТА – НАША БЕРЕГИНЯ

ТЕМА: РІДНА ХАТА – НАША БЕРЕГИНЯ

Мета: виховання в учнів любові до рідного краю, дому;
пробудження цікавості до народної символіки, прикмет, родоводу, звичаїв, історії народу, мови.

Обладнання: родовідне дерево (кожного учня); малюнок хати; запис вислову Платона «Ми повинні прийти від красивої думки до красивого життя»

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організаційний момент

ІІ. Спільна робота за темою
Вчитель: Україна! Рідний край! Земле наша, рястом уквітчана, любистком закосичена.Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.


Вчитель: Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, роду, його мову, звичаї.
На українську землю разом із незалежністю прийшла весна національного відродження, виринуло сповнене глибокого внутрішнього змісту слово. Берегиня. Сьогодні і піде мова про те, що саме ми повинні берегти, щоб не забувати, щоб наша Берегиня стала для нас священним місцем.
Учениця: З берегині починається рідна домівка. Вона оспівана в піснях, оповита легендами, зігріта теплом материнської любові. Батьківська хата! Які думки і почуття викликає у нас цей символ.

– Батьківська хата…,

Ти стоїш, не багата, й не пишна,

Виглядаючи з саду на луг,

Рясний цвіт обтрусили вишні

На солом’яний твій капелюх.

Ти була мені наче мати,

Ти служила мені, як могла, –

Кожна кров очка, кожна лата

Не жаліла для них тепла.
Вчитель: Дедалі більше віддаляється від нас у шаленому темпі атомної епохи біленька хата у вишневому садку. “Садок вишневий коло хати” хто з вас не пам’ятає ці рядки? Всі ви, діти, проживаєте в добротних будинках.

 

 

Адже у таких хатах – наш корінь роду, щось одвічне, як життя, і святе, як мамина пісня.
(учні розповідають підготовлені вислови)
Учень: Біла хата з теплою солом’яною стріхою. Долею суджено їй бути білою. Біла хата, біла сорочка, біла скатертина. Це неодмінна національна прикмета українця. Адже біла фарба з давніх давен – символ чистоти, морального здоров’я, душевної краси.
Учениця: Важливою спорудою в сільській хаті є піч. Про неї і розповім.
Піч. Тут господиня готувала їжу, навчала доньку поратись біля горщиків. У печі пеклися паляниці духмяного хліба з шишками, пироги та інші смачні страви. В печі не тільки готували їжу. Вона створювала особливе родинне тепло, а для дітей була справжнім чарівним захисником.
Вчитель: Господиня охайно білила піч, а в окремих регіонах України її розмальовували. У шкільному музеї, який ми з вами відвідували є зразок такої розмальованої печі.

Учень: Особливу роль у хаті відігравав стіл. Тут народжувалося шанобливе ставлення до батька як до голови роду – він займав почесне місце за столом. Стіл завжди накривався скатертиною: у будень звичайною, у свято зі смаком оздобленою.
Учениця: На столі завжди лежав хліб і був на почесному місці. Найдорожчих гостей завжди зустрічали піснею та хлібом-сіллю на вишитому рушнику. Такий звичай зберігся до нашого часу.
Перед тим, як пекти хліб – чепурили світлицю, із скрині виймали рушник, яким витирали руки і із словами: “Бог на поміч” готували тісто. Вчиняли тісто в четвер, а пекли хліб у тільки жіночий день – п’ятницю.
На обід зі свіжим хлібом, як на свято, збиралася вся сім’я.
Ніколи хліб не клали догори – бо це був великий гріх. Святим правилом було не залишати недоїдків хліба.

Учень: Народ порівнював хліб із сонцем.

Пахне хлібом трава,

Що купала мене з дитяти

Пахнуть хлібом слова,

Що мене їх навчала мати

Пахнуть хлібом гаї

Де кохалися ми до згубу

Пахнуть хлібом твої

груди, очі, долоні, губи

Пахне хлібом маля,

Що любов його народила.

Пахне хлібом земля,

Що дала мені сонце і крила.

– Ще про рушник треба сказата.
Учениця: Рушник на стіні – давній наш звичай. Не було жодної оселі на Україні, яку б не прикрашали рушниками. 

Рушник – це символ чистоти почуттів, безмежна любов до ближнього. Виряджаючи в дорогу – дарують рушник, як побажання щастя і добра.
У кожній оселі були свої рушники, свої узори на них. Це був своєрідний календар, книга родоводу.
Вчитель: Щастя оселі залежить ще і від того – яке коріння має родина, як знає вона свій родовід. Кожен родовід це окрема книга життя. Ви всі готували дерево-родовід.

(діти демонструють родовідне дерево своєї сім’ї, готують заздалегіть)
Учень: Калина. Це теж національний символ, оберіг України. Про неї можна говорити дуже багато. Раніше рідко, та й зараз, можна було побачити криницю без калини. Вона прикрашає криницю, оберігає її від спеки, і від усього злого.
Учениця: Криниця! Що ж символізує вона? Криниця – це символ національного відродження. Вона символізує достаток, невичерпну людську доброту, щирість і привітність. Це чисте джерело наших душ. Адже криниці копалися ще прадідами, дідами, батьками, а п’ють з них воду і бережуть пам’ять родоводу їхні діти, онуки, правнуки – прийдешні покоління нашого народу.
Вчитель: Батьківська хата. Мамина пісня. Бабусина вишиванка, хліб – сіль на вишитому рушнику, чиста криниця – все це наша родовідна пам”ять, наші символи, наші обереги.
Все, що сьогодні почули і побачили нехай стане вашою дійсністю. Завершемо наше спілкування словами Платона.

завантаження...
WordPress: 22.81MB | MySQL:26 | 0,554sec