Виховна година на тему: «ДУШІ ЛЮДСЬКОЇ ДОБРОТА»

Мета: виховувати умiння роздiлити чужий бiль,доброту,иуйнiсть,спiвперевживання,надавати допомогу у важку
хвилину,вмiння бути милосердним.

В напівзатемненому залі звучить музика Ф.Шуберта “Діва Аве Марія”.
Голос диктора:
Все упованіє моє
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє,
Все упованіє моє
На тебе, мати, возлагаю.
Святая сило всіх святих,
Пренепорочная, благая!
Т.Г.Шевченко”Марія”

І ведучий.
Милосердя, доброта. Ще і часів давньоруських благодійність була в традиціях нашої о народу. Цілком природнім і закономірним вважалося допомоги! знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок безлюдному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися та беззахисного і скривдженого.

ІІ ведучий.
Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділи їй чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити ь горі та біді – це в характері нашою народу.

І ведучий.
Саме таким був безкорисливий порив мільйонів людей: котрі прийшли на допомогу багатостраждальному – народові Вірменії після страшного землетрусу; Україні. Білорусії – після аварії на Чорнобильській ЛИС. трагедії в Таджикистані.

Не говори про доброту
Коли ти нею сам не сяєш
Коли у радощах витаєш.
Забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те.
Що обіймає тепле слово
В цім почутті гака основа. Яка з глибин душі росте. Коли її не маєш ти
То раниш людяне в людині, Немає вищої святині.
Ніж чисте сяйво доброти. (О. Довгий)

ІІ ведучий.
Доброта, милосердя – багатоликі. Погреба в них повсякчас. Навіть тоді, коли нема біди. Навіть там, де гори спокійні і твердь земна не хитається під ногами.

І ведучий.
Милосердя й доброта-як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, то милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібні землетрус чи Чорнобильська катастрофа? Хіба без них не можна бути милосердним ? Хіба в звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги.

ІІ ведучий.
На Україні проживає майже два мільйони одиноких людей. Близько 200 тис. з них проживають в будинках-інтернатах. їх об’єднує немічність і самотність.
І ведучий.
У злигоднях живуть 5 тис. в наших земляків. Близько 1 тис з них мешкають в напіврозвалених халупах. 7 тис. – ті, хто отримує мізерну пенсію (і таких чимало, які існують на межі бідності. Сумні цифри, незвичні. Та це правда життя.

ІІ ведучий.
Важко уявити, що люди страждають не від того, що на щодень не мають свіжого хліба, а через те, що не чують вкрай необхідного “Добрий день”

(Звучить музика).
Читець:
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану (Чи перший біль, чи то останній)-
Коли б то знати наперед!
Кажімо більше ніжних слів,
Комусь всміхаймось ненароком,
То не життя людське коротке,
Короткі в нас слова черстві
Кажімо більше ніжних слів… (І.Вовк)

І ведучий.
Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові, люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими сліпими, глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життєлюбним і проникливим.

“Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто-небудь з молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні…” так писав письменник-гуманіст А.П.Чехов.

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 0,333sec