Виховна година на тему: Без калини нема України, без народу Вкраїни нема

Тема:
Без калини нема України, без народу Вкраїни нема.

  Мета: продовжувати знайомити учнів із рослинами-символами України; розвивати любов до рідного краю, любов і гордість за рідну Батьківщину.

 

Хід заняття

І. Організаційни момент

ІІ. Розкриття змісту  теми заняття

Добрий, день дорогі друзі .

  Сьогодні ми поговоримо про безсмертні символи українського народу. У кожного
народу є свої символи-рослини. У
канадців, наприклад, клен, у росіян-берізка. У нас на Україні з любов’ю, оспівана мальва, тополя, верба. Але найбільше народ оспівував калину, довічний український символ, яким опредметнювалося найсвятіше, найдорожче, найсокровенніше – любов до рідної землі, до рідного краю.

Правду каже українське прислів’я: «Без калини, верби й тополини – нема України».

Учень 1

Калину ми любимо за її красу, за цілющі властивості. Нема, мабуть, сьогодні на Україні села, де б за тином або біля колодязя, в лузі, чи на березі водойм не росла, не квітла  вона рясним  цвітом навесні та не рум’яніла червоними ягодами аж до зими.

Вчитель.  Про шанобливе ставлення до цього дерева свідчить той

факт, що на Україні понад 100 населених пунктів названих словом « Калина» або похідним від нього(Калинівка, Калинове)

 
 

Учень 2.З давніх – давен наш народ опоетизовував кущ калини, оспівував у піснях.

Про калину складено багато легенд і переказів. Чому цей кущ так і називається, чому українська земля стала для нього рідною, заповідає легенда.

(учні зачитують легенду)

 Учень 3

Давним – давно це було. В одному селі жила чарівна  і привітна дівчина. Звали її Калинкою. Люди любили її за добре і щире серце. Якось навесні Калинка каже до матері.

Мамо
піду я
сьогодні до
лісу, помилуюся його красою. Я так за ним скучаю.

Іди, доню, тільки шлях до лісу довгий і курний, по шляху жодного кущика, жодної деревинки, Навіть від пекучого сонця немає де сховатися. От якби посадили якусь деревинку край дороги, колись під нею перехожий відпочине.

Пішла Калинка в ліс. Довго милувалася його красою, А потім знайшла в гущавині стебельце, повертаючись назад посадила його край дороги.

 Учень 4

 

 

 Кожний день Калинка аж від своєї хати носила воду з криниці і поливала його. І почав з цього стебельця розростатися великий кущ. Іде якось шляхом подорожній стомився і сів перепочити під кущем. Усміхнувся, спасибі роботящим рукам, що цей кущ посадили. Тут увесь кущ, ніби від сну стрепенувся, враз укрився білим – білим цвітом. Дивиться перехожий, що воно далі буде. Осипався цвіт замість нього ягоди червоні, як намистинки виблискують.  І дивно, що в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на мале серце. Прийшла Калинка до свого улюбленця, і здивувалася,

а кущ нахилився до неї і шепоче: це на згадку про твоє добре серце, а щоб люди тебе не забували, подаруй мені своє добре ім’я Калинко. Та налетіли чорні круки на отчий край. Щоб врятувати від них рідні оселі, Калинка завела їх  у непрохідні хащі і там загинула від шаблі ворога. Саме з крові дочок українського народу зросли калинові кущі, а насіння ягід – то їхні померлі серця.

Учень 1 (читання вірша Калинові сльози).

              Чумаки від’їжджали в далеку дорогу

              І калину везли ,проти лиха підмогу

              Запоріжці пили із калини напій,

              Як за правду і волю виходили в бій.

    Ми в калині родились в калині зростали

              Ми в сопілки з калини журбу виливали

              І калину на серці несли в домовині

              На могилах у нас виростали калини.

І цвіла наша доля калиною лузі

              Розвивалась піснями в скорботі і тузі

              Стали душі у нас і терпкі й гіркуваті

              Бо калинове горе живе в нашій хаті

Нас давно, як калину, отак поламали

              Як калину червону, в пучки пов’язали

              А ми пута розірвем і будемо жити

              І калину червону ми будем садити.


І садити й любити й ніжно плекати

              Їсти ягоди з неї гіркі й терпкуваті

              Хай нам стукають в серце калинові сльози

              Щоб ми більше не гнулись в негоди і грози.

                Розростуться, розквітнуть гаї калинові

                І сопілки заграють мелодії нові

                Кожну душу зігріють, застиглу й холодну

                І розбудять і славу і силу народну.

                 Той давай-но посадим калину червону

                 Нашу радість гірку і від зла охорону

                 Ми у неї дістанемо мужність і сили

                 Щоб калиновий край врятувать від могили

 
 

 
 

Вчитель.  Калина біля хати наш давній і добрий звичай. Одвічно так велося: будували оселю і біля неї неодмінно висаджували кущ цього прекрасного дерева. Калина символізує отчий край, незрадливість своїй рідній оселі , своїм звичаям і традиціям.. Люди України з давніх – давен шанували цю рослину Не було хати, біля якої б не пишалась червона калина .Бувало ,як зацвіте калина пишним цвітом дівчата ним коси прикрашають. А коли кетяги дозрівали ,то вішали їх по під стріхами .І довго–довго аж до морозів хати стояли неначе в коралях.  Кущ калини біля батьківської хати , це не тільки окраса , а і глибокий символ , наш духовний світ, наша спадщина. Червона калина – символ отчого краю, усієї неньки України.

 Звучить пісня «Одна родина»

Учень 2 За давнім звичаєм кожне свято, яке відзначали на Україні було з калиною . Чи то Івана Купала, коли дівчата вплітали листя калини в свої віночки клали їх на воду, і пливли вони за течією. Прикрашаючи річку барвистими візерунками ,чи то на святі першого снопа; прикрашаючи його ягідками калини, чи то прихід весни. Дівчата вплітали цвіт калини у вінки, ніби наречені водили хороводи, вітаючи весну.

Звучить пісня « Кущ калини»

Учень 3

Калина була потрібна і в численних обрядах. Особливо в обряді , коли проходили привітання батьків з народженням дитини. Обов’язково приносили хліб, як символ достатку, корінь життя; гроші, як символ багатства; і, обов’язково калину, як символ краси, здоров’я ,символ України своєї рідної землі.

На Україні був прекрасний звичай: народжувався  син висаджували  жолуді , з’явилась донька – висівали калинове зерня.

Учень 4.Обов’язковою калина була і у весільному обряді.

У цьому мудрому обряді не тільки практична потреба, але глибокий символ. Жодне весілля не обходиться без
калини. Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його гілочками калини. Калиновим цвітом чи ягодами прикрашали весільне вінце молодої, світлицю Перед молодим ставили букет з
гілок калини. Побутувало поетичне весільне побажання:

 Учень 5

   Дарую два кущі калиноньки,

   Щоб мали дві дівчиноньки.

Ой лугова калина,

Ой лугом ішла-шуміла,

Ой з лугу прийшла –говорила.

Ой чи дома, дома дружечки,

Загадаю я їм ділечка.

Зривайте на кущі гіллячко.

 
 

Учень 6

  На весілля збирався весь рід і співали:

Ой ,у полі калина ,ой у полі червона

Гарненько цвіте

Ой роде, наш роде, роде наш прекрасний

Не цураймося, признаваймося ,Не багато нас вже є.

 
 

Учень 7. А коли у минулі часи дружини виряджали своїх чоловіків у далекі походи , то вони давали їм рушники з вишитими кетягами калини, ніби цей рушник і простелить стежину до рідного дому.

Вчитель. У нашому краї дуже оберігали і оберігають калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям аби не ламали , не нівечили калину казали: «Не ламайте калину , бо накличете мороз» Справді, калина цвіте на самий кінець весни, коли вже відходять заморозки.  Чи не тому так дбайливо охороняли і доглядали в народі червону калину.

Учень 2. Не злічити легенд, пісень, віршів про калину створених народом. У них втілено насамперед, образ вродливої і щедрої душею, вірним серцем дівчинки – українки.                                       

Учень 3

Червона калино чого в лузі гнешся

 Чого в лузі гнешся

Чи світла не любиш до сонця не пнешся,

                  До сонця не пнешся.

                  Чи жаль тобі цвіту на радощі світу

                  На радощі світу

                  Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту

                   Чи грому з блакиту.

Не жаль мені цвіту, не страшно і грому

                    Не страшно і грому

                    І світло люблю я, купаюся в ньому

                    Купаюся в ньому

Та вгору не пнуся, бо сили не маю,

                    Бо сили не маю.

                   Червоні ягідки до долу схиляю.                                                      

                   Додолу схиляю.

  Я в гору не пнуся, я дубам не пара

                   Я дубам не пара

                   Та ти ж мене дубе отінив як хмара

                   Отінив як хмара.

 
 

Учень 4

 Через творчість Т. Г. Шевченка теж проходить образ калини, як безсмертний символ України. Багато його творів оспівують червону калину. Він у своєму Кобзарі слово «калина» вжив аж 385 разів.

 Учень 1

                          Сонце гріє, вітер віє

                          З поля на долину

                          Над водою гне з вербою

                          Червону калину.

                          На калині одиноке

                          Гніздечко гойдає –

    А де дівся соловейко?

                          Не питай , не знає.

  Учень 2

Тече вода з під явора

Яром на долину

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька

Явір молодіє.

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Учень 3

  Існують в народі загадки про калину:

І не дівка, а в червоному  намисті.

У вінку зеленому, у червоному намисті.

Вдивляється у воду на свою хорошу вроду . 

Учень 4.А які цілющі властивості калини! Вона не тільки красива але дуже корисна. Не було в народній медицині кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай.  Свіжі ягоди з медом і водою вживали при серцевих захворюваннях, при кашлі, для регулювання тиску крові, соком очищали обличчя, щоб рум’янилось. На нашій планеті росте понад 200 видів калини. З них на Україні -8. , найпоширеніші 2 види : калина звичайна і калина цілюща. Невибаглива до кліматичних умов вона росте всюди, крім Криму.

ІІІ. Підсумок

Вчитель. 

Діти! Пам’ятайте , що у злих, недобрих людей калина не росте, а тільки у щирих, добрих .Так будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Бережіть калину, шануйте! Бо червона калина є символом нашої рідної неньки України.

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,330sec