Виготовлення декорацій. Репетиції за ширмою

Тема. Виготовлення декорацій. Репетиції за ширмою.

Мета. Вчити виготовляти прості декорації, обґрунтовувати, захищати свою думку, підбирати декорації, репетирувати за ширмою в парах, в групах.

Розвивати мислення, фантазію, вміння працювати за ширмою.

Виховувати естетичні смаки, працьовитість, відчуття значимості кожної дитини для загальної справи.

Хід заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення завдань заняття.

ІІІ. Виготовлення декорацій

Перш ніж виготовляти макет декорацій, накреслюють сценічний план, тобто визначають
на папері місця    предметів на сцені,їх розміри і співвідношення.За цим планом роблять вигородку, використовуючи старі декорації, меблі, дошки.Їх встановлюють на сцені згідно з сценічним планом. Вигородка потрібна для того, щоб перевірити правильність планування, уточнити розміри окремих деталей декорацій.

Після цього можна робити макет. Найчастіше робочі макети виготовляють в масштабі 1 : 20 або 1 : 25. У цьому масштабі вирізають постать людини, про-порціонально до якої і визначають розміри декорацій.

Для макетів роблять підмакетники, якими потім користуються в різних спектаклях. Підмакетник повинен відповідати габаритам сцени. На рис. 13 — підмакетник. Основу підмакетника роблять

Рис 13 рис 14

з товстої фанери або дощечок. Отвори в кутах планшета призначені для шипів знімного порталу підмакет-ника. У планшет, що наглухо прибивається або прикріплюється до основи підмакетника, врізають обертові люки і круг, якщо вони є на сцені. Круг може бути накладний.

і/

З фанери або компактного паперу склеюють портальну стінку. Для зручності її краще робити знімною. На портальній стінці закріплюють брусок для завіси, яку можна розсувати різними способами (рис. 15). З рейок перерізом 2X2 см в’яжуть каркас підмакет-ника, що відповідає висоті, глибині і ширині сцени.

Рис. 15.

М’які куліси з тканини в макеті робити не рекомендується, бо в них зовсім інші, ніж в натурі, складки. Краще тканину наклеїти на картон, а складки намалювати. Кріплення куліс може бути різне (рис. 16).

З дерев’яних рейок роблять колосники з кільцями для сурових ниток, до яких підвішують па-дуги (рис. 17). Рейки кладуть на каркас підмакетника (рис. 18).

Рис 17 рис18

 

Для макета декорацій можна використати різний матеріал: цигарковий папір, напівкартон, целофан, слюду, гілки та сучки від дерев, шишки, клаптики, нитки, пластелін та ін. Розмальовують макет гуашовою або олійною фарбою. Готовий макет обговорюють.Відповідно до мізансцен, передбачених режисером. Для цього у вигородці, обставленій меблями, проводять репетицію спектаклю і в макет вносять деякі зміни й доповнення, після чого приступають до виготовлення рисунків.Способи декораційного оформлення спектаклю бувають різні: об’ємно-фактурні, живописні і в сукнах з застосуванням деталей. Для оформлення кожного окремого спектаклю вибирають один спосіб. Оскільки в школах невеликі сцени, для спектаклів слід обрати живописне оформлення або оформлення в сукнах з застосуванням деталей. Ці способи оформлення не громіздкі і, крім того, не забирають багато часу для перестановок в антрактах. Живописне оформлення застосовують у приміщенні, де можна розмістити задник. Воно повинно бути достатньо і рівномірно освітлене електричними лампами. Для живописного оформлення треба мати такі інструменти: спеціальні пензлі, лінійки різних розмірів, косинець (1:1) для визначення перпендикуляра, шнур, банки для фарб, каструлю для варіння клею, пульверизатор, хлопавку для струшування непотрібних ліній, клейові і гуашові фарби. Декораційні пензлі відрізняються від звичайних щетинних розміром і довгими ручками. Після роботи їх добре вимивають. Шнурок, натертий крейдою або вуглиною, застосовують для позначення довгих ліній на великих ділянках майбутньої декорації. Хлопавку для струшування непотрібних ліній легко можуть зробити самі гуртківці. Для цього кусок старого полотна завширшки 40—50 см вони повинні надрізати з одного боку довгими смужками, накрутити на палицю, перев’язати мотузком і прибити цвяхом (рис. 19). Для клейового живопису спочатку варять рідку проклейку (розчин столярного клею). Плитки столярного клею розбивають на дрібні кусочки, кладуть їх у каструлю, заливають водою і лишають розмокати на иіч. Другого дня каструлю ставлять у відро з водою. Воду підігрівають, поки не закипить клейова маса. Одну частину розтопленого клею розбавляють приблизно чотирма частинами води. Щоб перевірити міцність проклейки, у розчин занурюють дві палички; остудивши їх, накладають одна на одну. Якщо палички дуже склеюються, проклейку розбавляють водою ‘. Після цього проклейку розливають у банки, в кожну з яких додають потрібну фарбу.Клейові фарби, розведені проклейкою, не рекомендується довго зберігати, бо вони швидко псуються, втрачаючи свої якості.

Рис19

Живописний спосіб оформлення спектаклю особливо зручний для виготовлення пейзажних декорацій. Одна з основних частин пейзажу — живописний фон декорації — задник.

Задник можна намалювати на полотні або на папері. Найкращий матеріал для задника — лляне невід-білене полотно. Його можна замінити бяззю або бумазеєю. Найдешевший матеріал для задника — звичайні шпалери, на зворотному боці яких не видно рисунка. Якщо задник малюють на шпалерах, то обрізують їх пофарбовані краї. Шпалери склеюють відповідно до розмірів сцени (знизу і зверху залишають запас по 20—25 см для кріплення). Склеєний задник приколюють до підлоги.

Якщо задник пишуть на полотні, то його грунтують. Є кілька рецептів грунту.

Вибираючи грунт, треба мати на увазі, що його кількість залежить від щільності полотна: чим рідше полотно, тим більше потрібно грунту.

Якщо використовують дешевий сорт борошна, то його просівають. Засипане у відро борошно добре розмішують у теплій воді, заливають окропом і підігрівають. Коли клейстер закипить, його знімають з вогню. Потім у клейстер додають столярного клею у вигляді проклейки, мила, розчиненого у воді з оліфою або гліцерином, і добре протертої крейди.

Полотно швидко й рівномірно грунтують великим пензлем.

Задник малюють за ескізом, розмір якого має про-порціонально відповідати розміру задника. Ескіз і задник розграфлюють на рівне число квадратів. Пронумерувавши квадрати, приступають до написання ескіза. У кожний квадрат на заднику точно переносять те, що зображено у відповідному квадраті на ескізі. Для цього спочатку вуглиною або крейдою обводять контури, а потім вже малюють фарбами.

Щоб підсилити враження глибини і простору на сцені, виготовляють прорізний задник і куліси. 20). Прорізний задник роблять на все дзеркало сцени від куліси до куліси. Перед основним задником його підвішують на відстані метра. На прорізному заднику, як і на прорізних кулісах, малюють стовбури і листя дерев, що стоять окремо; фон вирізують ножицями по контуру рисунка. Підвішена збоку перед задником куліса сприйматиметься як перший план лісу. Простір між задниками і кулісами освітлюють, щоб тінь від прорізного задника або куліс не падала на основний задник.

Іноді, щоб створити повне враження природи, декоратори оформляють підлогу сцени. Рельєфи (горбики, трава), зроблені напідлозі, не тільки доповнюють декорації, а й допомагають акторам під час гри. Рельєф можна відтворити за допомогою гімнастичних мат, поклавши на тверді предмети або зігнувши вдвоє чи втроє. Мати, прикриті зеленою трав’яною постілкою, створюють враження рельєфу місцевості (рис. 21).    Рис. 20.

Трав’яну постілку виготовляють з дешевої міцної тканини, пофарбованої в зелений колір. У різні відтінки зеленого кольору фарбують мачулу і жмутками нашивають на тканину. Чим густіша мачула на постілці, тим більше вона схожа на траву.

Можна зробити і кущі (рис. 22). На невеликому куску товстої дошки просвердлюють кілька отворів, в які вставляють прутики. На них дротинками прикріплюють заздалегідь заготовлене листя з пофарбованої в різні відтінки і накрохмаленої марлі. Щоб марля була міцною та яскравою, під неї підкладають цигарковий папір. Для цього марлю натягують на раму, за допомогою пензля покривають крохмалем, а зверху накладають цигарковий папір, пофарбований у потрібний фон. Коли марля висохне, бутафори на кусках кортону малюють шаблони окремих квітів і груп квітів.

Рис 20 рис 21

 

 

 

 

 

Рис 21

 

Рис 22

На марлю, складену кількома шарами, накладають шаблон, обводять його пензлем і вирізують квіти.

З круглих товстих полін можна зробити пні. Навколо пня кладуть пофарбовану мачулу, що має вигляд трави.

 

З трьох способів виготовлення павільйонної декорації для шкільного театрального колективу найзручніші два: живописний і в сукнах з застосуванням деталей. Павільйонна декорація, виконана об’ємним способом, складна, дорога і потребує багато часу для переставляння.

Виготовляючи павільйонну декорацію живописним способом, слід враховувати наявність джерел світла: ламп, вікон, люстр тощо. Стіни проти вікон мають бути пофарбовані в світліші тони, ніж кутки кімнати або стіна з вікнами. Щоб відтворити віконні рами, їх внутрішній бік фарбують у темніший, а зовнішній освітлений — у світліший колір. Темні сторони віконних рам роблять здебільшого сіро-голубими або ліловими. Грані рам фарбують білилами, змішавши їх з оранжевим кроном або охрою.

Якщо треба показати картину, яку виконано олійними фарбами, то її малюють прямо на стіні, вкриваючи потім рідким клеєм. Вибираючи сюжет картини, треба враховувати характери і смаки героїв, які живуть у даній кімнаті.

Щоб павільйонна декорація, зображена на полотні, була міцнішою, її проклеюють з другого боку папером. Як проклейку доцільно застосовувати крохмальний клейстер. Гарячий клей може зіпсувати живопис, тому перед вживанням його опускають у холодну воду. У тих місцях живописної декорації, де актор під час спектаклю доторкуватиметься до стіни, з другого боку закріплюють фанеру.

Виготовляючи декорації вулиці міста, цеху заводу чи якогось приміщення, можна зробити окремі найхарактерніші для них деталі і з їх допомогою в поєднанні з живописним задником відтворити необхідну обстановку.

ІУ. Підсумок заняття

завантаження...
WordPress: 22.79MB | MySQL:26 | 0,595sec