Видатні живописці Іспанії

Тема : Видатні живописці Іспанії. Ель Греко –поєднання візантійських та готичних традицій у творчості. Дієго Веласкес: вершина іспанського живопису ХУІІ ст.. Франсіско Гойя – найвизначніший, неперевершений живописець і графік Х1Х ст.. Сальвадор Далі – яскравий виразник модерністських течій у культурі ХХ ст..

Мета: ознайомити учнів з історичними умовами розвитку мистецтва живопису Іспанії, особливостями творчості Ель Греко, Д. Веласкеса, Ф.Гойї, С.Далі; розвивати вміння аналізувати твори живопису; виховувати шанобливе ставлення до живописних пам’яток світової культури.

Оснащення: Репродукції картин (Ель Греко “Поховання графа Оргаса”; Діго Веласкес “Меніни”; Ф. Гойя “Капрічос”;

С. Далі “Передчуття громадянської війни в Іспанії” та ін.)

Тип уроку: комбінований.

Форма проведення уроку: віртуальна екскурсія.

Терміни й поняття: « картон» , « сюрреалізм».

 

 

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

1. Презентація сторінки «Творчість Рафаеля Санті» альбому « Культурна спадщина народів світу».

2. Вправа « Мозаїка»(картина Леонардо да Вінчі «Джоконда» )

3. Утворити сенкан « Леонардо да Вінчі»

Ознайомлення із таблицею «Особливості розвитку мистецтва Іспанії»

 

Період Події (особливості) Митці
XVI ст. Виникнення школи маньєризму Ель Греко (1541-1614)

Луїс де Моралес (1508-1586)

Хуан Пантоха де ла Крус (1553-1608)

XVII ст. «Золоте століття» іспанського живопису Дієго де Сільва Веласкес(1599-1660)

Хусепе Рібера(1588-1652)

Бартоломе Мурільйо(1618-1682)

XVIII-XIX ст. Занепад іспанського мистецтва Живописець і графік Франсіско Гойя (1746-1828)
І половина

XX ст.

 

Відродження іспанської традиції Сальвадор Далі (1904-1989)

Пабло Пікассо (1881-1973)

Архітектор Антоніо Гауді (1852-1926)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

ІV. Новий матеріал.

Слово вчителя

Іспанська культура являє собою унікальний синтез античної, арабської, європейської і, звичайно, самобутньої національної культури.

Словникова робота.

Маньєризм – художня течія епохи Відродження.

Він виник внаслідок відштовхування від естетики цієї доби. Митці доби Відродження сприймали світ, як прекрасний і досконалий, бо він є втіленням Бога на землі, а людину – як вінець природи. Вона гармонійна, всемогутня, абсолютно вільна. Таким було і їхнє мистецтво-оптимістичним, світлим, надихаючим.

На противагу мистецтву Відродження маньєризму притаманні гострі зображально-виражальні дисонанси, ускладненість композицій, деформація пропорцій, декоративність, алегоричність , контрасти кольорів і тонів.

На картині Ель Греко «Вид Толедо» (1610-1614) чи не найпоетичніший алегорично насичений пейзаж, за зовнішньою красою якого приховані речі, несумісні з нею. На передньому плані картини жива природа, в якій губляться люди, як у річці, здрібнені до неможливого, ніби комахи. Такою мізерною й ефемерною стала людина. На другому плані-фантастично красиве й живописне місто Толедо, до 1561 року столиця Іспанії. Але воно справляє враження мертвого міста. На задньому плані – величні, освітлені сонцем хмари, які затьмарює дим, що здіймається від землі. Очевидно, дим інквізиторських аутодафе. А перед інквізицією людина – ще мізерніша й ефемерніша. Таким був час.

Сьогодні ми здійснимо віртуальну екскурсію залами галереї «Живопис видатних художників Іспанії». У цьому нам допоможуть наші «екскурсоводи», які підготували розповіді про митців та їх твори.

1-ий екскурсовод.

Ель Греко ( справжнє ім’я Доменікос Теотокопулос; 1541- 1614) – іспанський художник грецького походження.

Ель Греко – художник доби маньєризму, що настала після Відродження й визначалася втратою в мистецтві ренесансної гармонії між тілесним і духовним, природою та людиною. Його релігійні картини мають відчутний вплив маньєристів Риму, але талановитий митець час від часу перетинав вузькі межі маньєризму, наповнюючи свої полотна деталями, особистими знахідками. Ель Греко неповторно поєднав символічний світ візантійських ікон із гуманістичним світоглядом епохи Відродження. Прикладом може слугувати картина, написана митцем 1586 р. для церкви св.. Фоми в Толедо – «поховання графа Оргаса». У картині найбільш виразно втілено характерне для Греко поєднання земного з небесним.

 До шедеврів цього художника належить і «Есполіо» («Роздягання Христа перед стратою»),1577-1579

Сюжет, до якого звернувся Ель Греко, є рідкісним для його часу Христа притягли на Голгофу та ще й примусили нести важкий хрест. Натовп зібрався подивитися на Того, Кого готували до страти як злочинця Кат уже зачепив край одягу Христа. Ремісник-тесляр готує хрест для страти і ні на кого не дивиться. Немовби загіпнотизовані на хрест і тесляра дивляться три Марії.

Художник створює цілу гаму людських переживань, що взаємодіють та об’єднані загальним трагічним відчуттям невідворотної загибелі головного героя. Внутрішній драматичний конфлікт показаний у розвитку, у становленні; у емоційному стані персонажів є щось приховане, мінливе.

Значну роль у психологічній атмосфері «Есполіо» відіграє мова жестів. У мистецтві Ель Греко жест найчастіше є засобом вираження духовної єдності людей. Зазвичай він позбавлений енергії, адже це жест переживання , а не дії.

Із-поміж творів Ель Греко «Есполіо», мабуть, справляє найпотужніше враження. Водночас художник уперше створює у межах замкнутої композиції відчуття таємничості й безмежності світу.

2-га зала «Дієго Веласкес- вершина іспанського живопису ХVІІ ст..» 2- екскурсовод.

Дієго Родрігеса де Сільва Веласкеса (1599-1660) сучасники називали «художником Істини». Справді, хоч Веласкес був змушений працювати на замовлення Філіппа ІV, при дворі якого він служив у Мадриді, митець скрізь шукав світло прихованої ідеї. Навіть у парадних портретах він проникав вглиб образу, показуючи його духовну сутність. Для творчої манери Веласкеса було характерне зображення людини в єдності складних і суперечливих проявів її душі. Але складною у Веласкеса постає не тільки людина, а й саме життя. Тому картини художника позбавлені однозначності. У них співіснують прекрасне і потворне, високе і нице, міф і реальність, піднесене і буденне.

Художник особливої майстерності досяг у моделюванні обличчя, риси якого виникають із загальних живописних переходів. На картинах Веласкеса домінують темні фарби, що відповідали одягу іспанської аристократії. Але темні тони мають у митця безліч відтінків. Суворе колористичне рішення портретів пожвавлюється вишуканістю зеленого, сірого, коричневого, золотого кольорів. Парадний бік життя ніколи не приваблював Веласкеса, хоча він найчастіше малював знатних осіб. Розкіш вбрання його героїв лише відтіняє їх внутрішній зміст.

Особливе місце у творчості Веласкеса посідають образи блазнів (Ель Бобо, Себастьян Мора). Вони являють собою втілення потворності. Але за їх зовнішньою непривабливістю художник побачив душевні драми й внутрішню красу. У його зображенні блазні уважно дивляться на глядачів. На думку митця , вони бачать те, що ніхто не бачить. У їхніх поглядах відбиваються глибина внутрішніх переживань, відчай і величезна моральна сила, справжня людяність.

Езоп із однойменної картини Веласкеса схожий на одного із мешканців Мадрида. Великий і незграбний, він байдужий до всього довкола. Але в ньому показаний складний психологічний стан людини. У його погляді відчуваються важкі роки поневірянь і мудрість людини, що пізнала дійсну вартість життя.

 Одна із найбільш відомих робіт Веласкеса – картина «Меніни», на якій художник показав життя королівського двору у буденному плані. Хоча на полотні зображені високі особи, митця передовсім цікавить їх людська сутність. Він зумів за зовнішньою парадністю костюмів та інтер’єру відтворити те людське й глибоке, що живе у цого персонажах всупереч правилам етикету. Непізнанність людини та її буття підкреслюють присмерк кімнати, де відбувається дія, і зсув реального та ірреального: король і королева знаходяться на місці глядачів, які бачать їх відображення у дзеркалі,- завдяки цьому значно розширюється простір картини, створюється містичний колорит. Безмежність життя і прихований зміст людської душі завжди становили основний інтерес митця

«Меніни»- картина не тільки про інфанту Маргариту , про її фрейлін, про побут королівської сім’ї або навіть про творчість придворного художника Дієго Веласкеса. «Меніни»- це картина про могутність мистецтва живопису, це найкращий доказ безмежних можливостей реалістичної станкової картини; це затвердження прав художника відкривати у буденному красу та поезію.

Робота з картиною «Меніни».

  • Які особливості барокового сприйняття відбиваються на цій картині?
  • Що зумовлює складність художнього простору полотна? Яке він має значення для розкриття задуму художника?
  • Чи контрастує парадне вбрання персонажів з їх внутрішнім станом?
  • Який настрій домінує на полотні?

Питання для бесіди з учнями

٧       Розгляньте парадні портрети роботи Веласкеса. Спробуйте на прикладі одного з них визначити зовнішнє враження і внутрішній стан персонажа.

٧       Як колористична палітра Веласкеса сприяє розкриттю глибини його образів?

٧       Яка картина Веласкеса вам найбільше подобається? Чому?

3-тя зала «Франсіско Гойя – найвизначніший, неперевершений живописець і графік ХІХ ст..»

1. Слово вчителя.

Іспанський художник Франсіско Гойя ( справжнє прізвище Франсіско-Хосе де Гойя-і-Лусьєнтес) вважається провісником романтизму в західноєвропейському мистецтві. Його могутній і надзвичайно сильний талант одразу поставив його в ряди кращих майстрів світу, але на своїй батьківщині він був невизнаним генієм. Його самотня і трагічна постать стоїть осторонь інших сучасників.

Художник яскраво і натхненно зображував свій час, але бачив його по-своєму, тому на його полотнах нерідко відчувається тяжіння до складної алегоричності та фантастики.

Словникова робота

Картон (у спеціальному значенні)- допоміжний малюнок, що точно відображає задуману композицію або її фрагмент і виконаний у масштабі майбутнього твору. Картоном завершується підготовча робота митця над стінним розписом ( рідше картиною). Картон також виконують під час роботи над гобеленом, мозаїкою, вітражем.

3-й екскурсовод.

Франсіско Гойя у знаменитій серії офортів «Капрічіос» (1793-1798) створив жахливий світ чудовиськ і потвор. Серія складається із 83 аркушів, на кожному з яких зображуються сцени , наповнені сарказмом, гротеском, злою іронією. Сови, кажани, чудовиська оточують сплячого чоловіка ( підпис : «Сон розуму породжує потвор» ). Метафорична мова живопису Гойї назавжди була зрозуміла глядачам,але всі одразу відчували викривальний пафос полотен митця. Він викривав тогочасні звичаї, забобони, невігластво, безправність, тупість, мракобісся. Художник здійснив сміливу спробу зазирнути в людську душу, де дивовижно переплилися любов і ненависть,добро і зло, благородство і ницість. Серія сповнена глибокого болю за людину і гніву проти всього злого, несправедливого, ницого.

 

У період визвольної боротьби іспанського народу проти французьких загарбників у Мадриді спалахнуло постання, придушене Мюратом. Художнім документом цієї історичної драми стала картина Гойї «Розстріл в ніч 3 травня 1808 року». Митець майстерно відтворив всі психологічні відтінки у поведінці приречених – від гнівного протесту до покірного відчаю. Полотно пройнято думкою про свободу.

Гойя прославився і як портретист. Він розкриває внутрішній світ своїх героїв, не приховуючи свого ставлення до них. В одних випадках художник підкреслює красу образів, в інших – дає точні, з іронічним підтекстом характеристики ( портрети Ісабель Кобос де Порсеня, доктора Пераля, актриси Ла Тірани та інших). Значне місце серед портретів Гойї посідає образ дівчини з народу, так званої махи – красивої, доброї, привабливої(«Маха вдягнена», «Маха оголена»).

В останній період свого життя, позначений важкою хворобою – глухотою. Гойя створив серію притч «Диспаратес» – «Незвичайності» (надмірності, безумства). На двадцяти аркушах, дуже складних у художньому плані, створений трагічний світ, де у жахливому хороводі йдуть люди,що втратили красуй ідеали.

Гойя помер зовсім самотнім і незрозумілим сучасниками. В Іспанії не знайшлося жодного продовжувача його мистецтва.

Та все ж натхнений митець зацікавив багатьох європейських художників ХІХ ст.., завдяки яким ім’я Гойї стало відомим за межами Іспанії.

Робота з картинами серії «Капрічіос».

٧       Які вади людей відобразив художник на своїх картинах?

٧       Які прийоми він для цього використовував?

٧       Знайдіть контрасти на полотнах Ф.Гойї. Яку роль вони виконують?

4-та зала «Сальвадор Далі –яскравий виразник модерністських течій в культурі ХХ ст..»

Слово вчителя про життєвий і творчий шлях С.Далі.

Майбутній класик сюрреалізму з’явився на світ 11 травня 1904 року в іспанському містечку Фігерас у родині державного нотаріуса. Потяг до малювання у Сальвадора прокинувся досить рано. У чотири роки він уже вправно тримав у руках олівець, а за рік- два його малюнками і карикатурами були всіяні сторінки зошитів і підручників. У десять років Сальвадор Далі написав свою першу картину – імпресіоністський етюд « Єлена Троянська». У 1922 році Далі навчався в Мадриді в Академії мистецтв Сен- Фернандо. У1926 році « за підтримку революційних ідей» його виключають з академії. У1928 році під час поїздки в Париж Далі вперше знайомиться з представниками сюрреалізму, який ґрунтується на « безперервному використанні підсвідомої уяви».

Далі творив ніким не бачений світ снів, марень, дитячих комплексів і божевільних ілюзій, незмінними темами якого стали руйнація, смерть.

Лейтмотивом його картин стають образи сарани, мурах, телефонів, ключів, хліба, пізніше – портрети його дружини Гали в різних іпостасях.

Він був і залишився однією з найколоритніших і найпарадоксальніших постатей ХХ століття: навосковані вуса, довге, гладко зачесане волосся, постійні епатажі та провокації, безкінечні перельоти між Нью-Йорком, Парижем і замком в Іспанії, демонстрація своєї горностаєвої мантії та палички зі срібною ручкою… І дві тисячі фантасмагоричних картин – «ручних фотографій бетонної ірраціональності» підсвідомості автора. Картин , до кінця незрозумілих нікому – навіть « божественному Далі», як називав себе сам художник.

 

Словникова робота.

Сюрреалізм-авангардистська течія, що виникла після Першої світової війни. Сюрреалізм проголосив джерелом мистецтва сферу над свідомого ( сни, інстинкти, галюцинації). А методом обрав розрив логічних зв’язків , які змінювалися суб’єктивними асоціаціями.

Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально (розповіді про картини С.Далі).

Актуалізація набутих знань.

Робота у парах.

Дібрати слова – асоціації для опису картини С. Далі, Дієго Веласкеса, Ель Греко, Ф. Гойї.

 

Домашнє завдання.

Для учнів із високим рівнем навчальних досягнень-проаналізувати один із живописних творів іспанських живописців; для учнів із достатнім рівнем навчальних досягнень – продовжити оформлення альбому «Культурна спадщина народів світу» , доповнивши його сторінкою «Найвидатніші іспанські живописці»; для учнів із середнім та початковим рівнями навчальних досягнень-намалювати композицію у стилі сюрреалізму. 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

04 Видатні живописці Іспані (470.2 KiB, Завантажень: 28)

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Іспанська культура (489.0 KiB, Завантажень: 23)

завантаження...
WordPress: 23.01MB | MySQL:26 | 0,340sec