ВИБІР ПРОФЕСІЇ – КРОК ДО ЖИТТЄВОГО УСПІХУ

ВИБІР ПРОФЕСІЇ – КРОК

ДО ЖИТТЄВОГО УСПІХУ

ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ ВИБІР ПРОФЕСІЇ?

    Обираючи професію, особистість здійснює не тільки вибір роду занять, а й складний акт самовизначення, оскільки це обертається необхідністю визначати своє місце в житті. Вибір професії означає:

1. Ким бути? (Місце в суспільному поділі праці, міра задоволення матеріальних і духовних потреб, розкриття й використання здібностей.)

2. До якої соціальної групи належати? (Соціальний статус.)

3. Де працювати? (Вибір професії та місця проживання.)

4. 3 ким працювати? (За статевими, віковими ознаками, соціальним статусом.)

5. Який стиль життя обрати? (Режим роботи, вільний час, захоплення, інтереси.)

Завдання профорієнтаційної роботи з учнями:

• Ознайомлення з професіями та алгоритмом їх вибору.

• Спрямованість на самопізнання, власну активність як основу професійної самовизначеності.

• Формування вміння зіставляти свої здібності, знання, інтереси а вимогами до професій.

• Забезпечення розвитку професійно необхідних якостей особистості;

• Формування трудової поведінки і трудової моралі.

• Акцентування уваги на усвідомленні учнями праці як життєвої, повсякденної необхідності.

• Гармонійне поєднання навчальної та фізичної праці в навчально-виховному процесі.

Етапи професійної орієнтації:

    Початковий (1-4-ті класи) – ознайомлення дітей у процесі навчальної діяльності,     позакласної та позашкільної роботи з різними професіями, виховання позитивного ставлення до всіх видів трудової діяльності, інтересу до пізнання своєї особистості, формування початкових трудових умінь і навичок.

    Пізнавально-пошуковий (5-7-ті класи) – формування ціннісних орієнтацій, мотивація самопізнання, установка на активність у самовизначенні, розвиток уміння, робити вибір профілю подальшої освіти, форм трудової підготовки, розвиток здібності до самоаналізу, самооцінки.

    Базовий (8-9-ті (10-11-ті) класи) – вивчення наукових основ вибору професії, класифікацій професій та їхніх вимог до людини; розвиток індивідуальних професійних якостей; вироблення вміння зіставляти вимоги й можливості; ознайомлення з кон’юнктурою ринку праці; випробування можливостей учнів у різних видах трудової діяльності, орієнтація на суміжні професії.

МОВОЮ ЦИФР…

    Як учнівська молодь уявляє успіх у житті?

    Тут наявний і збіг тенденцій, і відмінності, що відбивають вікові особливості. У школярів на першому місці стоїть розуміння успіху як «повного втілення в життя своїх здібностей» (42%). Згідно з тенденціями у пріоритетах масової свідомості головним дня людей є «добре здоров’я протягом життя» (38%) і «сімейне щастя». (37%). Молодь також високо оцінює «щасливе кохання» (31%). На жаль, згідно з даними республіканського опитування, порівняно низько оцінюють «досягнення високого службового, ділового, громадського статусу» (19%). Досить мало охочих досягти успіху, виконуючи «корисну для суспільства роботу, яку високо оцінюють люди» (17%). Постає природне запитання: як молодь збирається втілити в життя свої здібності, якщо цінність особистісних досягнень і суспільної діяльності їх не приваблює? Відповідаючи на запитання: «Від чого залежатиме ваше майбутнє?», 69% опитуваних віддали перевагу своїм здібностям, волі, умінням. Лише 16% вважають, що їхнє майбутнє залежатиме від того, чи зможуть вони скористатися наявними обставинами для здійснення своїх прагнень. Усього 5% вважають, що вирішальну роль у тому, як складатиметься їхнє майбутнє, відіграватиме сприятлива чи несприятлива ситуація в суспільстві.

    Водночас чітке уявлення про те, як утілити своє «Я» у професійній сфері, мають далеко не всі старшокласники. Це добре видно з розподілу відповідей на запитання, ким вони прагнуть стати. Третина демонструє високу орієнтацію на досягнення професійного успіху. Серед них 21% хоче

стати власником або менеджером приватної фірми, 6% прагне увійти до національної культурної еліти. Близько третини школярів (33%) орієнтується нате, щоб стати «кваліфікованим працівником, професіоналом». Нарешті, останню групу склали ті, що це визначилися з приводу цього питання взагалі (10%), і 25% від загальної кількості опитаних обрали варіант «максимально реалізувати себе як особистість».

    Учні звичайних середніх шкіл і учні спеціалізованих (гімназій, ліцеїв…) мають багато спільного, проте є й чимало відмінного.

    По-перше, школярі цих двох груп відрізняються за матеріальним станом їхніх сімей. Серед учнів звичайних шкіл майже вдвічі більше тих, що оцінюють матеріальний стан своєї сім’ї як поганий (19% проти 10%). По-друге, їхні сім’ї відрізняються за рівнем життєвих досягнень батьків. Учні спеціалізованих навчальних закладів оцінюють цей рівень значно вище. 30% з них вважають, що на сьогодні батькам удалося досягти бажаного в житті. Серед учнів загальноосвітніх шкіл таку оцінку дали лише 14%. Відповідно й оцінка своїх можливих досягнень у першій групі дещо вища. 58% учнів гімназій і ліцеїв сподіваються досягти в житті більшого порівняно з батьками. Серед звичайних школярів таких дещо менше – 51%. По-третє, у них різний рівень особистісної задоволеності. Перша група почувається щасливішою. Тут 36% учнів зазначили, що їм уже вдалося реалізувати майже всі важливі бажання. Серед школярів звичайних шкіл таких лише 25%.

Попри впевненість більшості у провідній ролі особистих зусиль у досягненні успіху, на першому місці серед чинників, які справляють на це найбільший вплив, молодь відзначила «матеріальну забезпеченість та зв’язки батьків» (60%), далі за кількістю виборів – «високий рівень освіти, професіоналізм» (55%), ляше на третьому місці «віра в себе, прагнення досягти у житті якомога більшого» (48%). «Гнучкість, уміння пристосовуватися до змін», на погляд молоді, важить для успіху значно більше (31%), ніж «почуття відповідальності, вимогливості до себе» (18%). Чого молодь сьогодні очікує від держави?

• безкоштовна вища освіта – 62%;

• оздоровлення влітку сімей з дітьми – 56%;

• гарантія першого робочого місця – 55%;

• пільгове кредитування – 50%;

• отримання загальної середньої освіти – 47%;

• підтримка розвитку молодіжного підприємництва – 47%;

• діяльність різноманітних соціальних служб – 31%;

• деякі (їх було дуже мало) респонденти відповіли, що соціальні гарантії держави їм не потрібні -8%.

    Ситуація молодіжного сектора ринку праці

    Сьогодні близько 10% молодих людей працюють у сфері матеріального виробництва, 30% ідуть у фінансово-посередницьку діяльність та торгівлю, 15% поповнюють сферу так званої нерегламентованої зайнятості. Близько 20% стають на шлях неробства, наркоманії, проституції, шахрайства. Кожна четверта молода людина, яка має середню освіту, не працює і не вчаться. Кожний шостий з вищою освітою також не працює. Серед фахівців із середньою спеціальною освітою не працює кожен п’ятий.

    Сучасний стан зайнятості населення в Україні характеризується подальшим зростанням частки молоді серед безробітних. Кожен п’ятий безробітний віком 21-28 років – випускник ВНЗ. У віковій групі до 31 року кожен третій – випускник професійного-навчального закладу. Питома вага жінок серед безробітної молоді становить 75%, у віковій групі до 21 року – 70,4%.

    Більш ніж половина молодих людей зазначили, що робота, яку вони мають, не забезпечує їм високого заробітку, не дає змоги розв’язати життєві проблеми.

    36% роботою загалом не задоволені, 28% – не влаштовує можливість службового просування, для третини робота нецікава або не відповідає

отриманій кваліфікації. Водночас:    

• не зменшується кількість молоді, яка вступає у працездатний вік;    

• посилюється тенденція до звільнення молоді як найменш конкурентоспроможної робочої сили;

• зменшується попит на ринку праці для випускників навчальних закладів;

• підвищується незбалансованість між професійно-кваліфікованого випускників усіх навчальних закладів і загальними потребами ринку;

• зростає кількість молоді, яка займається нерегламентованою, офіційно незареєстрованою трудовою діяльністю (тобто в тіньовому секторі).

    Змінити стан речей може тільки мудра економічна політика держави щодо розвитку суспільного виробництва в усіх його ланках, запровадження дієвих економічних стимулів, акцентування уваги на розв’язанні проблем працевлаштування молодих спеціалістів.

    Найбільша мудрість – пізнати себе

    Мудрість потрібна людині для того, щоб пізнати себе, осмислити свої можливості і здібності, правильно оцінити життєву перспективу. Найвища мудрість – знайти самого себе. Тому мають бути синтезовані уявлення людини про себе та інших яро неї. Виконати цю процедуру допоможе модель, яка дістала назву «Вікно Джогарі» (на честь її винахідників Джозефа Лафта і Гаррі Інграма). За цією моделлю людина має в собі начебто чотири простори своєї особистості: «Арена» – простір, що вміщує загальні знання людини про себе, своє «Я», те, що відоме особистості про себе, і що знають про неї інші люди; «Видимість», або «прихована сфера», – це те, що людина знає про себе, але приховує від інших. Наприклад, побоювання чогось, заздрість або жадібність. «Сліпа пляма», або «сліпа сфера», містить те, що інші люди знають про людину, а людина не знає, не хоче прийняти (наприклад, звичка переривати співрозмовника).

    «Невидимість», або «темна сфера», – це те, що приховане від самої людини і не відоме іншим, містить невиявлені здібності та потенційні можливості розвитку. Модель «Вікно Джогарі» засвідчує, що, розширюючи контакти з людьми, особа розширює «арену», тобто відкривається назустріч іншим, і таким чином отримує більше шансів для самоусвідомлення, розуміння, прийняття себе, вирішення особистих проблем.

 

Простір особистості

Те, що я знаю (про себе); те,

що вони знають (про мене)

Те, що вони не знають

про мене

Арена

 

Видимість (прихована сфера)

Сліпа пляма (сліпа сфера)

Невидимість (темна сфера) 

Те, що я знаю про себе? 

завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 0,328sec