ВВІЧЛИВІСТЬ – ОКРАСА ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ

Мета: поглибити знання учнів про етикет і його важливість у житті людини; навчити учнів жити у злагоді з оточуючими,сприяти розвитку культурного рівня учнів; виховувати в учнів повагу одне до одного.

Обладнання: український етимологічний словник.

Коментар: для проведення заходу вчитель пропонує учням скласти невеличкий тлумачний словничок ввічливих слів (1-2 сторінки) і визначити випадки їх уживання.

Хід заняття

Слово вчителя.

Кожному з нас відомі 5 відчуттів. Це – нюх, зір, слух , смак та дотик. Проте існує іще шосте відчуття, доступне кожному, але не кожному помітне. Мова йде про відчуття такту, культуру поведінки, спілкування з оточуючими – тобто про те, що робить людину по-справжньому гарною.
Кожний із нас у повсякденному житті постійно вживає ввічливі слова. Найпоширеніші з них – «добридень», «здрастуй», «до побачення», «будь ласка», «спасибі», «дякую». Про те чи замислювалися ви коли-небудь, що означають ці ввічливі слова, звідки вони прийшли у нашу мову? Виявляється, що походження цих слів дуже давнє, їх вживання сягає ще часів Київської Русі. Спочатку вони були сталими виразами, добрими побажання.
Так, слово «здрастуй» означає «будь здоровим», «будь ласка» – «будь ласкавим до мене привідним». «добридень» – це побажання співбесіднику доброго дня, багатого на успіхи і радісні події. Коли ми, прощаючись, кажемо людині «до побачення», то даємо зрозуміти: «мені приємно тебе бачити, і я сподіваюсь на нову зустріч із тобою». Звичне нині слово «спасибі» колись означало не просто подяку, а дуже вагоме побажання «Спаси Бог!». А тепер послухайте оповідання Василя Сухомлинського «Скажи людині «здрастуйте».

Лісовою стежкою йдуть батько й маленький син. Навколо тиша, тільки чутно, як десь далеко стукає дятел і струмочок дзюрчить у лісовій гущині.

Раптом син побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою.
– Батько, коди йде бабуся? – запитав син.
– Побачити, зустріти або проводити, – відповів батько. –ь Зустрінемось з нею, ми скажемо їй «здрастуйте» – сказав батько.
– Для чого ж їй говорити це слово? – здивувався син. – адже ми зовсім не знайомі.
– От зустрінемося, скажемо їй «здрастуйте», тоді побачиш для чого.
– Ось і бабуся.
– Здрастуйте , – сказав син.
– Здрастуйте, – сказав батько.
– Здрастуйте, – сказала бабуся і посміхнулася і син раптом побачив: усе навколо змінилося. Сонце засвітило яскравіше. По верхівках дерев пробіг легкий вітерець, листя заграло, затріпотало. У кущах заспівали птахи – до цього не було чутно.

На душі у хлопчика стало радісно.
– Чому це так? – запитав син.
– Тому що ми сказали людині «здрастуйте» і вона посміхнулась.

 

Бесіда

Як ви вважаєте, чи потрібно вітатися з незнайомими людьми?

Чи можна добрим словом покращити настрій людині або зцілити її?

Поясніть народний український вислів-побажання: «Щоб тебе добра година знала»!. Яким ввічливим словом можна замінити цей вислів? (Щасти).

 

Слово вчителя.

Вживання ввічливих слів нас навчають ще змалку. Вони давно увійшли до нашого лексикону і вже стали звичними. Іноді ви, майже не замислюючись, вживаєте ввічливі слова: щось запитуєте чи просите – кажете «будь ласка», вітаєтесь – кажете «здрастуйте», повертаєте щось – кажете «дякую».

Але трапляються випадки, коли ви просто не знаєте, як поводитись: слід сісти чи підвестись, сказати щось чи промовчати. От саме у таких ситуаціях вам на допомогу приходять «чарівні правила» – правила ввічливості.

Було б добре як би люди були ввічливі від природи. Але ця риса прикрашатиме вашу особливість лише за умови, що плекатимете її в собі. У всіх громадських місцях, які ви відвідуєте (школі, транспорті, кінотеатрі, лікарні), а також вдома люди поводяться відповідно до певних правил поведінки.

Запитання до учнів.

Як назвати одним словом ці правила? ( Учні відповідають «Етикет»).

Слово вчителя.

Слово «етикет» походить із французької мови й у перекладі буквально означає «церемоніал». Нині у цього поняття доволі широкий зміст: етикет – це гарні манери, уміння поводитися в суспільстві. Колись правил етикету дотримувались дуже суворо. Наприклад, за часів Петра І дівчині шляхетного походження не годилось вступати в розмову з незнайомцем, а коли вона була все-таки змушена говорити, то мала відповідати якомога коротше тобто «так» чи «ні». Історія знає чимало прикладів. Спочатку етикет діяв як засів відокремлення вищих верств населення від простолюдинів. Адже людину знатного роду відрізняло не лише ошатне вбрання ( у яке, до речі, міг одягтися і заможний міщанин), але й особлива поведінка.

Часи змінилися але етикет не зник. Деякі його форми стали історією, деякі збереглися як дивні традиції монарших домів, але загалом він поширився усіма верствами суспільства.

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.81MB | MySQL:26 | 0,636sec