Вступ. Поняття «Художні промисли», «Декоративно-ужиткове мистецтво»

Тема уроку. Вступ. Поняття «Художні промисли», « Декоративно-ужиткове мистецтво».

Мета уроку: ознайомити учнів з поняттями «художні промисли», «декоративно-ужиткове мистецтво», нормативно-правовою базою розвитку художніх промислів; дати знання про історію розвитку народних ремесел у різних регіонах країни; розкрити особливості кожного з видів художніх промислів.

Розвивати пізнавальні інтереси, творчі здібності, навики індивідуальної і групової роботи.

Виховувати любов до Батьківщини, свого народу, повагу до українських традицій.

Обладнання: Закон України «Про народні художні промисли», матеріали преси, твори українських письменників, мультимедійний проектор, презентація.

Тип уроку: урок-екскурсія.

 

Хід уроку

  1. I.          Організаційний момент.
  2. II.          Актуалізація опорних знань і умінь.

Які предмети декоративно-ужиткового мистецтва є у вас вдома, в бабусі, у ваших знайомих?

Чому ви вважаєте їх творами декоративно-ужиткового мистецтва?

  1. III.          Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності учнів.

«Основоположниками декоративно-ужиткового мистецтва були гончарі, теслі, різьбярі по дереву і кістці, муляри, ковалі та золоток овалі, ткалі і ткачі, зброярі – ремісники, люди, чиї артистично зроблені речі радують наше око, наповнюють музеї»

М. Горький

  1. IV.          Вивчення нового матеріалу.
    1. Ознайомлення учнів з нормативно-правовою базою розвитку народних ремесел в Україні.

Коментоване читання Закону України «Про народні художні промисли»

Стаття 1. Визначення термінів.

Стаття 2. Законодавство України про народні художні промисли.

Стаття 4. Державна політика в галузі народних художніх промислів.

Стаття 7. Осередки народних художніх промислів.

Стаття 15. Міжнародне співробітництво у галузі художніх промислів.

  1. Напрямки розвитку та різновиди художніх промислів в Україні.
  2. Робота з картою «Осередки художніх промислів».
  3. Проблеми і перспективи розвитку художніх промислів в Україні.
  4. Ознайомлення з виставкою народних майстрів краю (експозиційна зала).
  5. V.          Узагальнення знань.

Проблемне запитання. «Зроблено в Україні»: такий напис на сувенірах зустрічається все рідше. Як народні промисли вивести з тіні байдужості.

  1. VI.          Підсумки уроку. Домашнє завдання.

Колективна робота. Підготуватись до міні-конференції «Художні промисли як засіб розвитку депресивних регіонів України» (доповідачі, опоненти, рецензенти)

 

Додаток 1

ОСЕРЕДКИ НАРОДНИХ ПРОМИСЛІВ ЯК ОБ’ЄКТИ КУЛЬТУРНОГО ТУРИЗМУ

Народна творчість як складова духовної і трудової діяльності людства, його історії, побуту знаходить своє відображення у народних промислах. На сьогоднішній день, коли у світі активно відбуваються глобалізаційні процеси, що нівелюють особливості національних культур, країни спрямовують свою політику на збереження й розвиток цього сегменту традиційної народної культури. І Україна – не виключення.

Осередки народних промислів по всій території України акумулюють значний потенціал для розвитку культурного туризму. Адже, багато з регіонів, на територіях яких існували осередки, зберегли й донині свою стилістику, свій художньо-декоративний образ, свою колористику і своє формоутворення.

Так, своєрідність Українських Карпат, різноманітність місцевих природних ландшафтів, багатий тваринний і рослинний світ, унікальна скарбниця природних екосистем, і, як ніде в Україні, народні звичаї, традиційна побутова культура, народні ремесла (ткацтво, мосяжництво, бондарство, різьба, сукнарство, сирна пластика, декоративний розпис та ікона на склі, гончарство, гуцульські кахлі, писанкарство) в усі часи приваблювали і приваблюють нині до себе численних туристів не лише з України, а й багатьох зарубіжних країн світу.

Перлиною ж Прикарпаття, безперечно, є Гуцульщина, де найбільше збереглися самобутні традиції народного мистецтва. Мистецькі традиції гуцулів передаються з покоління в покоління. Сьогодні роботи гуцульських різьбярів, косівська кераміка, космацькі писанки, яворівські ліжники відомі на весь світ. Серед різноманітних видів народної творчості також поширено художнє ткацтво, вишивка, художня обробка металів, виробництво шкіряних предметів, виготовлення дитячих іграшок із сиру тощо.

Дізнатися більше про народну культуру Івано-Франківщини допомагає велике зібрання творів гуцульських майстрів (понад 25 тис. експонатів), що знаходиться у Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського (м. Коломия). У місті функціонує найбільший у світі музей писанкового розпису – унікальна споруда, збудована у 2000 році, є архітектурною пам’яткою України.

У самому серці Гуцульщини, серед чудової карпатської природи розкинулося невелике місто Косів – один з найбільших на Україні осередків народного мистецтва. Самобутня косівська кераміка вирізняється світлим колоритом, яскравим розписом, витягнутими пропорціями.

Особливою популярністю у туристів користується знаменитий Косівський базар, адже там представлено практично усі вироби декоративно-побутового мистецтва: керамічний посуд, килими, вишитий одяг, вироби із заліза, шкіри, хутра та багато інших красивих і корисних речей.

Гірське село Річка – відомий осередок різьбярства, бондарства, художньої обробки шкіри та металу, ткацтва та вишивки, писанкарства, виготовлення сирних іграшок, виготовлення музичних інструментів, народного одягу, бісероплетіння, в’язання. Сьогодні тут продовжують традицію різьблення, бондарства, вишиття та виготовлення виробів з сиру. Село Верховина славетне давньою технікою інкрустації різьбяних виробів рогом та металом. В осередку функціонує цікавий музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів, створений музикантом Р.Кумликом.

У селі Космач шиють національний одяг і чудово вишивають яскравими кольорами: жовтим, червоним, оранжевим, коричневим, зеленим. Космацькі писанки за своєю композицією, мініатюрним малюнком та золотисто-жовтими теплими кольорами вважаються одними з найкращих. Збереглися такі види народного мистецтва як боднарство, виготовлення музичних інструментів, виробів зі шкіри, ткацтво, кушнірство.

У селі Яворів зародилося мистецтво так званої „сухої” різьби по дереву, і звідси поширилося на всю Гуцульщину. Різьбяні вироби відзначаються особливо витонченим різьбленням, іноді у сполученні з інкрустацією перламутром, металом, бісером. У Яворові започатковано і унікальний вид народних художніх промислів – ліжникарство. Виготовлені з чистої овечої вовни ліжники-покривала з чітким графічним малюнком виконують практичну та декоративну функцію.

Народні художні промисли Закарпаття – вишивання, ткацтво, різьбярство, декоративний розпис, ковальство, лозоплетіння та художня обробка шкіри – завжди були невід’ємною складовою культури й увібрали в себе риси, притаманні окремим етнографічним регіонам.

Мукачівщина популярна неповторною угорською вишивкою скатертин і рушників, Ужгородщина славиться добронськими віниками найрізноманітніших розмірів, Рахівщина подарує гостям району знайомство з дерев’яною коренепластикою, кам’яними закарпатськими пацюриками (намисто), гуцульськими кептариками, вишивкою тощо.

Місто Львів багате мистецькими традиціями. Вироби з львівського гутного скла – вази, глечики, декоративні тарелі, свічники – вважаються ексклюзивними подарунками, бо на сьогодні це вже стиль.

Одним із див народного мистецтва є гаварецька чорнолощена кераміка. Невеличке село Гавареччина належить до тих небагатьох осередків, де споконвіку, від покоління до покоління, передавали як найдорожчу святиню секрети гончарного ремесла. Вироби майстрів минулого викликають справжнє захоплення вишуканою формою, чудовим силуетом, майстерним декором та багатофункціональністю.

Знайомство з народними промислами Західного регіону подарує туристичний маршрут: Львів – Стрий – Воловець – Свалява – Іршава – Іза – Вишкове – Біла Церква – Рахів – Ясіня – Яремча – Космач – Коломия – Косів – Вижниця – Вашківці – Лужани – Чернівці.

Своїми народними ремеслами славетна й Полтавщина. Вишивання, килимарство, ткацтво, писанкарство, лозоплетіння, гончарство, ковальство обробка дерева та металу – місцеві ремесла, котрі сягають витоками в глибину століть.

Популярним центром культурно-мистецького життя і туризму є смт Опішне Зіньківського району Полтавської області – столиця українського гончарства. Опішненська кераміка – це своєрідний етнічний символ української культури. Тут функціонує унікальний заклад державного значення – Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Заклад володіє найбільшою в Україні колекцією народної кераміки, чисельність якої становить понад 30 тис. одиниць. Вона представляє творчі здобутки гончарів усіх історико-етнографічних регіонів України.

Про потужний креативний потенціал народних майстрів Полтавщини також свідчить досвід проведення Національного ярмарку у Великих Сорочинцях Миргородського району. Щороку велика кількість підприємств презентують тут кращі національні досягнення, зокрема у галузі народних промислів.

На особливу увагу туристів заслуговує такий осередок народного мистецтва Полтавщини як Решетилівка – всесвітньо відомий центр ткацтва, вишивки й килимарства. Достатньо згадати хоча б той факт, що саме робота місцевої майстрині Н.Бабенко – гобелен під назвою „Дерево життя” – прикрашає Блакитну залу ООН у Нью-Йорку (США).

Одним із значних осередків української фольклорної культури, що здавна славився своєрідним мистецтвом розпису, є село Петриківка Царичанського району Дніпропетровської області.

Для багатьох людей Петриківка є центром української культури, втіленням фольклорного мистецтва України. Характерною рисою творчості петриківських народних митців є використання для декоративного оздоблення рослинно-квіткового орнаменту.

Петриківські вироби відомі далеко за межами України. Унікальний стиль народного живопису вважають характерною ознакою України в цілому. У місцях, де продаються українські сувеніри, можна побачити характерні для петриківського стилю чорні дерев’яні тарілки або ложки, на яких намальовані квіти, птахи та ягоди. Петриківці дбають про збереження та розвиток локальних традицій розпису, розширення асортименту та вдосконалення художньої якості виробів – декоративних тарілок, ваз, ложок, ополоників, кухонних і рибальських наборів тощо.

Гончарство, ткацтво та лозоплетіння споконвічно були традиційними народними ремеслами Сумщини. Провідним видом прикладного мистецтва регіону є вишивка. Характерним для цього краю є вишивання білими та чорними нитками, інколи з додаванням ниток інших кольорів.

Місто Кролевець стало справжнім центром культурного туризму завдяки своїм рушникам. Яскравий червоно-білий Кролевецький рушник – це оберіг дому, атрибут свята, сувенір. При створенні рушників використовуються традиційні орнаменти, що вдосконалювалися кролевецькими ткачами протягом століть.

Осередком гончарного виробництва, що зберігся донині, можна вважати село Межиріч Лебединського району. Народні умільці відомі далеко за межами свого району виробами з місцевого червоного глею, а глиняні димарі стали фірмовим знаком цього осередку. Зразки межиріцької кераміки зберігаються у Лебединському та Сумському краєзнавчих музеях, у Державному музеї народного та декоративного мистецтва (м. Київ), у відділі декоративного мистецтва Сумського художнього музею ім. Н.Онацького та в народному музеї села Межиріч.

Популяризації народних ремесел Сумщини сприяє цікавий туристичний маршрут: Кролевець – Суми – Боромля – Межиріч.

Доторкнутися до неповторної культурно-історичної спадщини, насолоджуючись дивовижними пейзажами краю, пропонує туристам Вінниччина. Місцеві традиції народного мистецтва (гончарство, каменярство, вишивка та ін.) мають тут міцне коріння.

Визначним осередком вишивання є село Клембівка Ямпільського району. Знамениті клембівські рушники відомі далеко за межами області – бездоганні за своєю технікою, високохудожні вишивані роботи місцевих майстринь здавна користувалися популярністю не тільки в Україні, а й за кордоном.

Вінниччина підтримує народні промисли краю, зокрема, шляхом проведення видовищних фольклорних фестивалів, народних свят, симпозіумів, а також шляхом організації різноманітних екскурсійних маршрутів.

Так, Всеукраїнське свято народного мистецтва „Українська витинанка” проводиться у місті Могилеві-Подільському. Всеукраїнський симпозіум з народного гончарства „Бубнівська кераміка” започатковано у селі Бубнівка Гайсинського району. Це – один із найвідоміших центрів народного гончарства південно-східного Поділля. А у селі Буша Ямпільського району проводиться Всеукраїнський симпозіум скульпторів-каменярів „Подільський оберіг”.

На жаль, із часом традиційні народні ремесла або зникають, або асимілюються, або перебувають на межі регресу. Така доля може спіткати й українську народну культуру.

Зрозуміло, що виведення України до числа передових культурних і туристичних держав світу є завданням комплексним і вимагає системних зусиль від усіх гілок влади. Держава має допомогти в будівництві нових художніх підприємств, музеїв, виставкових залів, салонів-магазинів, творчих майстерень. Вкладені кошти сторицею повернуться Українській державі. Адже повага до традицій та звичаїв свого народу, його мистецтва, дасть змогу відновити перервані зв’язки поколінь, сприятиме зміцненню економіки всієї країни, а значить і підвищенню добробуту українців.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Вступ Поняття «Художні промисли», «Декоративно-ужиткове мистецтво» (31.1 KiB, Завантажень: 3)

завантаження...
WordPress: 22.82MB | MySQL:26 | 0,323sec