Воля. Самооцінка. Практична робота. Визначення рівня самооцінки

Тема: Воля. Самооцінка. Практична робота. Визначення рівня самооцінки.

Мета: ознайомити учнів з поняттям «воля», «самооцінка»; навчити учнів прийомам саморозвитку волі, показати як формується самооцінка і як вона впливає на поведінку людини

Хід заняття

 

І. Організаційний момент.

Психологічне налаштування на роботу «Як підняти іншому настрій».

Мета:розвиток швидкості; розвиток здатності придумувати способи поліпшення настрою в оточуючих.

 

Психолог. Здрастуйте, учасники! Я хочу запропонувати вам вправу, що допоможе вам відчути себе бадьорішими. Сядьте зручніше й закрийте очі. Глибоко вдихніть тричі… Тепер уявіть собі, що ви лежите на зеленому лузі, і над вами прозоро-блакитним небом пропливають пухнаті хмари. (1—2хвилини.) А тепер уявіть собі, що ви біжите по білому пляжному піску до теплої блакитної води… (1—2хвилини.) Гладите м’яке шовковисте хутро маленького кошеняти. (1—2хвилини.)

А тепер повільно відкрийте очі, посміхніться один одному, цією по­смішкою ми й почнемо наше заняття.

 

ІІ. Теоретичний блок.

  1. Проблема волі.Найскладнішим питанням у сучасній психології є зміст феномена волі. Коли психологія в середині XIX ст. стала самостійною наукою, то ніхто з психологів не сумнівався, що воля — це реальність психіки людини, джерело специфічної людської активності. Однак природу феномена волі чітко пояснити не вдавалося. І сьогодні це питання залишається досить проблематичним. Про це свідчить зміст деяких підручників із психології, автори яких або остаточно зняли питання поняття волі, або розглядають його як явище діяльності.

Воля це cвідома регуляція людиною поведінки, що виражається в умінні бачити і долати зовнішні і внутрішні перешкоди на шляху цілеспрямованих дій, мобілізувати додаткові зусилля.

 

Поняття про волю. Сутність і значення волі можна розглядати в такому поєднанні: активність — воля — свідомість. Найбільший ступінь вияву у вольовій діяльності притаманний активності особистості. Воля — не абстрактна сила, а свідомо спрямована активність особистості. Воля є внутрішньою активністю психіки, пов’язаною з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням досягти мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруженості, здатністю регулювати спонукання, можливістю приймати рішення, гальмуванням поведінкових реакцій. Усе це — специфічні властивості волі.

Виховання волі – це, власне, процес виховання особистості загалом, а не певної якості. Вихідними положеннями виховання волі підростаючого покоління є:

правильне поєднання свідомого переконування з вимогливістю до поведінки людини;

забезпечення реального впливу вимог на життєві взаємини особистості з оточуючими, а також на її ставлення до самої себе;

поєднання свідомого переконування з організацією практичного досвіду здійснення особистістю вольових дій і вчинків.

Позитивне значення для виховання волі мають цілеспрямовані вправи, пов’язані зі свідомим прагненням особистості навчитися володіти собою, опанувати вольовий спосіб поведінки. Призначення волі полягає в тому, щоб спрямовувати, а не в тому, щоб примушувати до чогось.

 

Прийоми вправляння і виховання волі

(за Р. Ассаджолі)

    Зробіть що-небудь, чого раніше ніколи не робили.

Заплануйте що-небудь, а потім здійсніть свій план.

Продовжуйте робити те, що робили, ще п’ять хвилин, навіть коли Ви стомилися і Вас почало приваблювати щось інше.

Зробіть що-небудь досить повільно.

Коли легше сказати «так», але правильніше сказати «ні», говоріть «ні».

Робіть те, що, як Ви вважаєте, зараз найголовніше.

Утримуйтеся говорити те, що Вас підштовхують сказати.

Спочатку виконайте те, що Ви хотіли відкласти.

 

Самооцінка— це те, як людина ставиться до себе й оцінює себе у різ­них сферах життя (навчанні, спорті, стосунках).

 

2.

Самооцінка є продук­том життєвого досвіду (наших успіхів і невдач), а також залежить від ставлення до нас інших людей.

В українській культурі традиційно схвалюють скромність і критич­не ставлення до себе. Тому хтось може подумати, що краще недооцінити себе, ніж переоцінити. Однак ніщо так не шкодить досягненню життєвого успіху, як занижена самооцінка. Вона породжує тривогу, сумніви і страхи, блокує  інтерес до всього нового, посилює психоло­гічне напруження і стрес. І навпаки, позитивна самооцінка, впевненість у власних силах надихають на нові досягнення і відіграють вирішальну роль у самореалізації.

Важливо, щоб позитивна самооцінка була адекватною (реальною), адже надміру завищена самооцінка також може призвести до розчару­вань, психологічних травм і погіршення стосунків.

Найкращою є адекватна позитивна самооцінка. Тобто людина реаль­но зважує свої якості і при цьому вважає себе унікальною особистістю, вартою любові, поваги й усього найкращого в житті. Таку самооцінку ще називають здоровою.

Самооцінка переважно формується у дитинстві та підлітковому віці і в цей період найбільше залежить від оточення. Якщо дитину люблять, підтримують, вона вчиться досягати успіху і набуває впевненості у собі. І навпаки, діти, з якими поводяться жорстоко та називають нездарами, часто виростають з очікуванням невдач і переконанням у власній нездат­ності подбати про себе. Отже, вони не мають упевненості в собі, необхід­ної для пошуку нових можливостей.

Однак низька самооцінка у дитинстві — це не вирок. На щастя, історія знає безліч випадків, коли люди досягали визначних результа­тів, попри те (а може й завдяки тому), що їхні здібності недооцінили. Так, Альберта Ейнштейна, геніального фізика, засновника теорії від­носності — у дитинстві вважали тугодумом. Викладач фізики (!) казав йому: «З вас, Ейнштейне, нічого путнього не вийде». У вищому техніч­ному училищі його мали за старанного, але не здібного студента. Автора періодичної системи елементів Дмитра Менделєєва у дитинстві драж­нили «великим хіміком» через його погані успіхи з цього предмета, а майбутній видатний математик Лобачевський отримував двійки з мате­матики. Геніального співака Федора Шаляпіна в юності не прийняли до хору. Замість нього узяли майбутнього письменника Максима Горького, якого, до речі, не зарахували на літературний факультет Казанського університету.

 

   Діти, які добре ставляться до себе, почуваються спокійнішими, ніж ті, хто зосереджений на своїх вадах і негараздах.

Вони знають собі ціну і тому менше переживають через критику і невдачі.

Вони ставлять перед собою реалістичні цілі і зазвичай досягають мети.

Такі діти поводяться доброзичливо, краще ладнають з дорослими та однолітками.

Підлітки, які мають здорову самооцінку, менше схиль­ні до невиправданих ризиків — паління, вживання алко­голю, протиправних дій.

 

 

    легко піддаються впливу однолітків;

надто переживають з приводу того, що про них подума­ють;

поводяться зухвало, щоб замаскувати невпевненість;

руйнують себе, набуваючи шкідли­вих звичок;

заздрять і не вмі­ють радіти успіхам друзів.

 

 

Підлітки із заниженою самооцінкою:

 

 

Чи знаєш ти, що…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Насамперед пам’ятай: ти не один такий. Усі, часто навіть найпопулярніші підлітки, страждають через свою зовнішність. Кожен знайде в ній якийсь недолік. Це тебе втішило? Якщо ні — берися до роботи.

Усвідом те, чого не можна змінити, — це ознака твоєї індивідуальності, яка вирізняє тебе з-поміж інших, робить особливим і неповторним. Також пам’ятай: ти унікальний передусім своїм характером, ставленням до людей, розумом, а не лише зовнішнім виглядом.

Якщо не можеш чогось змінити у своєму тілі, подумай, як виграшно «обіграти» це одягом, зачіскою, косметикою. Нині кожен може вдягатись у те, що йому личить, створювати власний образ, підкреслювати свою індивідуальність.

Відома російська співачка Крістіна Орбакайте в підлітковому віці зігра­ла у фільмі «Опудало» дівчинку, яка ненавидить себе за свою зовнішність. Доросла Крістіна започаткувала особливий стиль, який наслідують тисячі дівчат. Навіть модельєри нерідко гримують манекенниць «під Орбакайте» .

Усвідомивши свою індивідуальність, ти зробиш перший крок до підви­щення самооцінки. А далі? Все дуже просто. Високу самооцінку, повагу (навіть до самого себе) треба заслужити:

Обговори проблеми, які ти записав у правій частині аркуша, з батьками чи лікарем. Упевнись, що справді їх маєш, і отримай деякі рекомендації.

Випробуй себе у спорті, мистецтві, музиці. Розвивай свої здібнос­ті. Намагайся досягти успіху в тому, що робиш. Не дозволяй собі «провалитися» через лінощі. Сприймай успіх як належну винаго­роду за свою працю. Людина, яка не любить себе, схильна примен­шувати свої досягнення, вважати їх випадковими.

Деякі наші слова і вчинки підвищують самоповагу, а деякі — навпаки, знижують її. Наприклад, виконуючи те, що пообіцяв самому собі, ти відчуваєш, що володієш ситуацією. Це підвищує самоповагу. А як порушуєш своє слово — відчуваєш розчаруван­ня, і самоповага знижується.

Підвищують самооцінку і справи на благо інших. Саме так, не дивуйся. Коли робиш щось для інших, а не для себе, отримуєш несподіваний бонус — чудовий настрій і задоволення собою.

 

 

ІІІ. Практичний блок.

Тест на визначення самооцінки.

    Виявити самооцінку можна за допомогою нескладного тесту-питальника. Питальник цей включає 32 судження, з приводу яких можливі п’ять варіантів відповідей, кожен із яких кодується балами по схемі: дуже часто – 4 бали, часто – 3 бали, іноді – 2 бали, рідко – 1 бал, ніколи – 0 балів.

 

 

1. Я хочу щоб мої друзі підбадьорювали мене.

2.  Постійно   відчуваю  свою   відповідальність за роботу.

3.Я турбуюся про своє  майбутнє.

4.Багато хто мене ненавидить.

5. Я проявляю меншу ініціативу, аніж інші.

6. Мене турбує  мій психічний  стан.

7. Я боюся виглядати дурнем.

8. Зовнішність інших набагато краща за мою.

9.  Я боюся розпочинати розмову з незнайомими людьми.

10.  Я часто роблю помилки.

11.  Шкода, що я не вмію говорити з людьми.

12.  Шкода, що мені не вистачає впевненості в собі.

13. Мені не хотілося б, щоб мої дії схвалювалися іншими частіше.

14. Я надто скромний.

15. Має  життя даремне.

16.Більшість неправильної думки про мене.

17.Мені немає з ким поділитися своїми думками.

18.  Люди очікують від мене багато чого.

19.  Люди  не  особливо цікавляться моїмидосягненнями.

20.  Я злегка ніяковію.

21.Я відчуваю, що  багато людей не розуміють  мене.

22.Я не відчуваю себе у безпеці.

23. Я часто хвилююсь даремно.

24. Я почуваюся, незручно, коли заходжу до кімнати, де вже сидять люди.

25.Я відчуваю себе скованим.

26. Я відчуваю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

27.Я впевнений,  що люди майже все сприймають легше, аніж  я.

28. Мені здається, що зі мною  повинна  статися яка-небудь неприємність.

29. Мене хвилює думка про те, як люди  ставляться мене.

30. Шкода, що я не дуже компанійський.

31. У суперечках я висловлююся тільки тоді, коли впевнений у своїй правоті.

32. Я думаю про те, чого чекає від мене товариство.

(Обговорення результатів тестування)

 

Обробка результатів:

Для того, щоб визначити рівень самооцінки, необхідно додати бали всіх 32 тверджень.

 

Сума балів від 0 до 25 свідчать про високий рівень самооцінки, на якому людина, як правило, не обтяжена «комплексом неповноцінності», правильно реагує на зауваження інших і рідко має сумніви щодо вірності своїх ідей.

 

 

 

 

 

 

Сума балів від 26 до 45 свідчать про середній рівень самооцінки, на якому людина рідко страждає «комплексом неповноцінності» і лише час від часу намагається схилитися на думку інших.

 

 

 

Сума балів від 46 до 128 вказує на низький рівень самооцінки, при якому людина болісно сприймає критичні зауваження на свою адресу,намагається завжди зважати на думку інших і часто страждає від комплексу «комплексу неповноцінності».

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Релаксація.

Вправа «Емоційний ланцюжок».

Усі учасники стають у коло, кладуть ліву рукуна плече сусіда й по черзі один за одним дякують сусідові ліворуч за гарну роботу, позитивні емоції, висловлюють побажання тощо. Останнім виступає психолог.

ІV. Обговорення заняття.

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Воля Самооцінка Практична робота Визначення рівня самооцінки (140.4 KiB, Завантажень: 9)

завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,344sec