Вірші про вітаміни, лелеки, червону книгу та інше

ВІТАМІНИ

З вітаміном А дружи,

Він тобі завжди поможе,

Він в багатьох продуктах є,

Вітамін А все може.

 

Завдяки йому живем,

Гарно бачим і ростем.

Є він в молоці, в квасолях,

У яйцях є і в помідорах,

В маслі та риб’ячому жирі,

А найбільше—у морквині.

В багатьох продуктах проживає

Та ще й людям допомагає!

 

Привіт, вітаміне В.

Давно я знаю тебе.

В продуктах часто тебе я помічаю.

Про тебе я багато знаю.

Найчастіше ти живеш в зерні,

В печінці, м’ясі, в молоці.

Та не лише у цих харчах

Ти людям помагаєш, чи не так?

 

Цей садок мій!

Я вітамін С,

Всюди багато мене.

Ти часто мене зустрічаєш

І в їжі мене споживаєш.

 

Я є в шипшині,

В чорній смородині і в журавлині.

Ще у картоплі, цибулі, лимонах,

У апельсинах і помідорах.

 

Я видатний вітамін,

Без мене ти жити б не зміг.

Якщо ти зі мною дружитимеш,

То значно менше хворітимеш.

 

Вітаміни А, В, С, Е, Б —

Кожен їх кругом знайде.

В рибі, яйцях, нирках, дині,

І при сонячному впливі.

 

«А» — собі не знає мір,

Не існував б без нього зір.

Міститься у яйцях, нирках,

В персику, у рибі жирній.

 

На полях і на городі

«В» допомагає вроді.

Для праці м’язів і краси

їж молюсочки морські.

 

«С» — примхливий вітамін,

Не любить кулінарів він.

Бо при їх обробленні

Йде він до роздроблення.

 

«D» — де вітамін цей є,

Там ріст швиденько йде.

А міститься і в молоці,і в сирі,

І при сонячних проміннях впливі.

 

 

  «Червона книга»

Розітнувши хмар завісу,

Над безмежним жовтим ланом

Виринає із-за лісу

Білохвостий птах-орлан.

Тільки пера розчепірить

Махові — яка краса!

Наче ними хоче змірять

Ясно-сині небеса.

Ген над хмар скелясті кряжі

Поринають у блакить.

Що ж кричить він?

Що він каже, Красень.

Що йому болить?

Він говорить про єдине,

Він благає про одне: —

Можеш лише ти, людино,

Зберегти мене!

Бережіть нас

В Червону книгу ми занесли

Світ неповторний та чудесний,

Що поступово вимирає,

Давно рятунку в нас благає.

Невже в майбутньому на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти:

Конвалії й фіалки ніжні,

І вісник березня —підсніжник?

Ми всі господарі природи,

Тож збережімо її вроду!

 

 

Проблем екологічних випав час?

Щезає ліс — невже немає ради?

А що, коли кожнісінький із нас

Хоча б єдине деревце посадить.

 

Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблині радіти,

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.

 

Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежиночку в гаї.

Все те окрасою буде

Нашого рідного краю.

 

 

 

КАЗОЧКА

Жив на світі цар Мурах,

І цариця Мурахиця,

І царівна Мурахівна.

Ох-ох! Ах-ах!

Як багато в тому царстві

У мурашнику мурах!

Там такі мураші нори,

Що ведуть в льохи й комори,

А в коморах є усе —

Хто що звідки принесе.

Ти не віриш? Ну й нехай:

У мурашки поспитай!

 

 

Сосна звичайна

Зелений від сосни зелений ліс

Запрошує в свої одвічні  шати.

Почути шум столітньої сосни

Запрошую, мої допитливі юннати.

 

 

 

Пригоди язика

Ось пригодонька яка Трапилась у язика:

Спав тихенько у хатині

На м’якій, пухкій перині.

Раптом чує голосок:

«Ну ж бо, друже, язичок,

Мій товаришочку любий,

Розтуляй швиденько губи

І виходь мерщій із хати,

Будем разом ми гуляти!»

Ледве вийшов на поріг,

Від утоми тут же ліг.

Каже сонечко ласкаве:

«Ну ж вставай робити вправи!»

 

…Кожному потрібен ніс,

Щоб понюхать ніжну квітку —

Незабудку чи нагідку,

Сон, півонію, жасмин,

Цикламен, ромен, полин,

Ще настурцію, нарцис —

Кожному потрібен ніс.

 

 

Лелеки

Па старій вербі похилій, під дощем і спекою

Жила собі лелечиха із своїм лелекою.

По болото вдвох літали, жаб у нім ловили.

Свого сина-лелеченя жабами кормили.

Полетіли раз на лови вдень, як оттепер би.

Де взялася шуря-буря, похилились верби.

Зруйнувала шуря-буря те гніздечко тихе.

Де синочок ? Плаче батько, плаче лелечиха.

Діти знайшли лелеченя, відігріли: —

Ач ти! Ось вам, — кажуть, — ваш синочок, нате і не плачте!

Ще й нове гніздо їм звили — колосок до колоса,

А щоб буря більш не здула — положили колесо.

На старій вербі похилій, під дощем і спекою,

Живе й досі лелечиха із своїм лелекою.

 

Корінь

Коріння — плетиво химерне —

П’є життєдайний сік землі,

Щоб в колосі тіснились зерна,

Щоб хліб духм ‘янивсь на столі.

 

Квіти

Квіти — справжнє диво при­роди,

яке нас милує і захоплює.

Чуєте пахощі в нашім дворі?

Квіти розквітли в ранковій порі.

Тут на світанку сам дощикходив,

Білу лілею від сну розбудив…

 

Листок

Про що листок листку шепоче

У цей передвечірній час?

Який секрет повідать хоче,

Допоки день іще не згас?

 

Що світло — то життя основа ?

А чи про вуглекислий газ?

Чи де береться кисень знову,

Котрий вдихає кожен з нас?

 

Чи те, звідкіль беруть поживу

Істоти, сущі на землі?

Це розказали вам, кмітливим,

Листки — підручники малі.

 

Серце

Прислухайся — у грудях серце стука,

Вистукує один і той же ритм.

Коли немає серця — справжня мука,

І ми без серця жити не змогли б.

 

Воно лежить в мішечку перикарду,

А в порожнинах — кров, як той вогонь,

А з ендокарду, міокарду, епікарду

Складається серцевий наш двигун.

Штовхає кров у плетиво судинне,

Вона ж біжить до мозку, до легень.

Життя дарує в тій всім клітинам

Щоночі, щосекунди, кожен день.

 

Така робота серця — титанічна

(Життя триває наше кожну мить),

Але воно — тканинне і не вічне,

Тож, люди, серце ваше бережіть.

 

Здавалося б, як камінь, серце стука,

Рікою кров судинами біжить,

Але без серця жити — справжня мука.

Тож, люди, серце ваше бережіть.

завантаження...
WordPress: 22.84MB | MySQL:26 | 1,224sec