Відчуття

1. Поняття про відчуття.

2. Класифікація відчуттів.

3 Загальні властивості відчуттів.

    Поняття про відчуття.

Відчуття – це відображення окремих властивостей предметів і явищ під час безпосередньої дії на органи чуття.

Відчуття – психічний процес, первинна форма орієнтування живого організму в довкіллі. З відчуттів починається пізнавальна діяльність людини. За допомогою різних аналізаторів вона відбирає, нагромаджує інформацію про об’єктивну реальність, про власні суб’єктивні стани й на підставі одержаних вражень виробляє адекватні обставинам способи реагування на зовнішні та внутрішні впливи.

Для виникнення відчуття необхідно, щоб, по-перше, було що відчувати: якийсь предмет або явище; далі предмет повинен діяти на рецептор своєю певною властивістю – кольором, поверхнею, температурою, смаком, запахом. Ця дія обов’язково подразнює спеціальні чутливі клітини рецептора. Подразнення – фізичний процес, але під його
дією в нервових клітинах виникає збудження – фізіологічний процес, який через провідні шляхи передається у відповідну ділянку кори головного мозку. Тільки тут цей фізіологічний процес перетворюється на психічний, і людина відчуває ту чи іншу властивість предмета чи явища.

Таким чином, органи чуття є першими поставниками інформації про властивості предметів і явищ. Вва жається що у людини є п’ять органів чуття: зір, слух, смак, нюх і дотик.

Для виникнення відчуття необхідно, щоб подразник досяг певної сили, певної величини.

Пороги чутливості

Нижній поріг чутливості – мінімальна величина подразника, яка викликає ледве помітне відчуття.

Верхній поріг чутливості – найбільша величина подразника, при якому ще зберігається відчуття.

Для усвідомлення властивостей предметів і явищ людиною одних органів чуття замало. Вони входять до складу такої системи, як аналізатор. Відомий російський фізіолог І. Павлов так визначив: “Аналізатор – це складний нервовий механізм, який починається зовнішнім сприймальним апаратом і закінчується в мозкові”. Від органу чуття інформація по нервових шляхах передається в мозок, а саме у той відділ кори, який відповідає за роботу того чи іншого органу чуття. Таким чином, дія зовнішнього світу на різні аналізатори викликає різні відчуття.

Отже, аналізатор – це орган чуття, нервовий шлях і ділянка кори головного мозку. Лише аналізатор допомагає дійсно усвідомити властивості предметів і явищ.

    Класифікація відчуттів.

Класифікація відчуттів:

за характером відображення і місцем розташування рецепторів:

  1. Екстереоцептивні (відображаються властивості предметів зовнішнього середовища, рецептори на поверхні тіла).

а) контактні (необхідний контакт з подразником. Наприклад: дотик, смак.

б) дистантні (немає безпосереднього контакту. Наприклад: зір, слух.

  1. Інтероцептивні ( відображають стани внутрішніх органів, рецептори у внутрішніх органах).
  2. Пропріоцептивні (відображають рух і розташування тіла, рецептори у м’язах і зв’язках).
  3. Зовнішньо-внутрішні відчуття (температурні, больові, вібраційні).


за органами чуттів:


зір, слух, нюх, дотик, смак.

Загальні властивості відчуттів

1. Якість – це особливість даного відчуття, що відрізняє його від інших.

2. Інтенсивність – це кількісна характеристика, що визначається силою подразника і функціональним станом рецептора.

3. Тривалість – це часова характеристика, що визначається часом дії і силою подразника.

Виділяють два явища:

а) період часу від моменту впливу подразника до моменту виникнення відчуття називають латентним (прихований).

б) період часу від моменту припинення впливу подразника до зникнення відчуттів називають часом післядії.

  1. Просторова локалізація. На основі відчуття можна встановити місце розташування подразника
завантаження...
WordPress: 22.84MB | MySQL:26 | 0,316sec